- •1. Предмет та основні поняття теорії та методики фізичного виховання
- •2. Наукові основи теорії і методики фізичного виховання
- •3. Методи наукових досліджень в теорії фізичного виховання
- •Глава II. Вітчизняна система фізичного виховання
- •1. Фізичне виховання – суспільне явище
- •2. Фізична культура в Україні
- •3. Основні принципи системи фізичного виховання
- •4. Основні ланки системи фізичного виховання
- •1. Предмет теорії фізичного виховання дошкільників
- •2. Взаємозв'язок теорії фізичного виховання дітей з іншими науками
- •3. Розвиток теорії фізичного виховання дітей дошкільного віку
- •Глава II. Завдання фізичного виховання дітей дошкіЛьного віку
- •Глава III. Засоби фізичного виховання
- •1. Характеристика та види фізичних вправ
- •2. Класифікація фізичних вправ
- •3. Оздоровчі сили природи як засіб фізичного виховання
- •4. Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання
- •5. Характеристика програми з фізичної культури
- •Глава IV. Вікові особливості фізичного розвитку дітей раннього та дошкільного віку
- •Глава V. Фізичне виховання дітей раннього віку
- •1. Фізичне виховання дітей першого року життя
- •2. Фізичне виховання дітей другого року життя
- •Глава VI. Загальні основи навчання та розвитку дітей дошкільного віку у процесі фізичного виховання
- •1. Єдність навчання, виховання та розвитку дітей у процесі фізичного виховання
- •2. Принципи навчання
- •3. Методи та прийом навчання фізичних вправ
- •4. Закономірності формування рухових вмінь та навичок
- •Глава VII. Розвиток рухових якостей у дітей дошкільного віку
- •Швидкість
- •Спритність
- •Гнучкість
- •Витривалість
- •Глава VIII. Зміст та методика навчання рухів дітей дошкільного віку
- •1. Методика навчання основних рухів
- •Вправи з рівноваги
- •Лазіння і повзання
- •Метання
- •Стрибки
- •2. Загальнорозвиваючі вправи
- •3. Вправи з шикування та перешикування
- •4. Танцювальні вправи
- •Глава IX. Рухливі ігри та методика їх проведення
- •1. Оздоровче і виховне значення рухливих ігор
- •2. Організація та методика проведення рухливих ігор
- •3. Керівництво рухливими іграми в різних вікових групах
- •4. Рухливі ігри під музику
- •5. Методика проведення ігор спортивного характеру
- •Глава X. Вправи спортивного характеру
- •Глава XI. Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня
- •1. Ранкова гімнастика та гімнастика після денного сну
- •2. Фізкультурні хвилинки
- •3. Фізкультурні паузи
- •Глава XII. Методика проведення занять з фізичної культури
- •1. Типи занять з фізичної культури
- •2. Структура та зміст занять з фізичної культури
- •3. Способи організації дітей на заняттях з фізичної культури
- •4. Заняття з фізичної культури на повітрі
- •Орієнтовні плани занять на повітрі
- •5. Особливості проведення занять з фізичної культури у різних вікових групах
- •6. Методика проведення занять з фізичної культури у мішаних за віком групах
- •Глава XIII. Забезпечення рухової активності в повсякденному житті дітей
- •1. Оптимальна рухова активність – необхідна умова всебічного розвитку дітей
- •2. Керівництво самостійною руховою діяльністю дітей
- •3. Організація активного відпочинку дітей
- •Глава XIV. Планування та облік роботи з фізичного виховання в дошкільному закладі
- •1. Основні вимоги до планування навчального матеріалу з фізичної культури
- •2. Розподіл програмного матеріалу з фізичної культури у перспективному плані
- •3. Оперативне планування з фізичної культури
- •4. Облік роботи з фізичної культури
- •Глава XV. Створення умов для фізичного виховання дітей у дошкільному закладі
- •1. Фізкультурне обладнання групової кімнати
- •2. Обладнання фізкультурного залу
- •3. Обладнання фізкультурного майданчика
- •Глава XVI. Організація та керівництво системою фізичного виховання в дошкільному закладі
- •1. Функціональні обов'язки завідуючої, педагогів та медичних працівників в організації фізичного виховання дітей
- •2. Лікарсько-педагогічний контроль за фізичним вихованням
- •2.1. Контроль за станом здоров'я та фізичним розвитком дітей
- •2.2. Контроль за розвитком рухів у дітей та організацією рухового режиму
- •2.3. Контроль за організаційними формами фізичного виховання дітей
- •Глава XVII. Фізичне виховання дитини в сім'ї
- •1. Завдання та зміст роботи методиста
- •2. Інспектування системи фізичного виховання в дошкільних закладах
- •1. Завдання курсу та його програма
- •2. Планування курсу
- •3. Методика проведення теоретичних та практичних уроків
- •4. Керівництво самостійною роботою та облік успішності учнів
- •5. Педагогічна практика в дитячому садку
- •6. Робота предметної комісії
- •Розділ і. Загальні питання теорії і методики
- •«Методика Розділ ііі. Робота методиста та інспектора. Зміст курсу фізичного виховання дітей дошкільного віку» у педагогічному училищі
Глава II. Вітчизняна система фізичного виховання
1. Фізичне виховання – суспільне явище
Фізичне виховання як суспільне явище виникло на тому етапі розвитку людського суспільства, коли в ході еволюційного процесу людина перейшла від простого сприйняття природного середовища до цілеспрямованої дії його зміни. Необхідність працювати, виготовляти знаряддя праці, передавати наступним поколінням накопичені трудові вміння та навички стала об'єктивною причиною виникнення виховання як особливої категорії суспільного життя.
Суб'єктивною причиною став подальший розвиток суспільної свідомості про ефект вправляння, тобто розуміння людиною впливу попередньої фізичної підготовки на ефективність оволодіння предметом праці та на позитивні наслідки її (М.І. Понамарьов).
Усвідомивши ефект вправляння, людина стала імітувати необхідні їй у трудовій діяльності (переважно полювання) рухові дії. Наприклад, стрибки, лазіння по деревах, метання списа або дротика в умовну тварину (малюнок на землі, скелі або шкіру, натягнену між двома деревами). Дії, на основі яких виникли фізичні вправи, почали безпосередньо впливати не тільки на предмет праці, а й на саму людину. Перетворення трудових дій у фізичні вправи значно поширило сферу їх впливу на людину в плані її всебічного вдосконалення.
У період розквіту родового суспільства, коли люди почали займатися землеробством та тваринництвом, створилися відповідні матеріальні умови, виникла необхідність передачі життєвого досвіду у застосуванні предметів праці та бойових дій підростаючим поколінням. Тому виховання, в тому числі фізичне, виділилося в окрему суспільну функцію. При цьому у боротьбі за виживання людина могла протиставити суворій дійсності лише свої фізичні здібності - швидкість, силу, витривалість, вміння володіти луком, палицею, списом, використовувати простіші предмети праці. Фізичне виховання в цей період здійснювалося у вигляді сюжетних ігор та спеціальних вправ. Функцію вихователів брали на себе найбільш досвідчені члени роду.
На зміну первіснообщинному ладу приходить класове суспільство - рабовласницьке. Нормою суспільних відносин стають війни з метою захоплення рабів та чужої території. Це сприяло подальшій зміні фізичного виховання, у якому військово-фізична підготовка стає пріоритетною.
У рабовласницьких державах тяжку фізичну працю виконували раби, а вільні громадяни (представники пануючого класу) повинні були мати всебічну військово-фізичну підготовку. Функцію виховання брала на себе держава, як це було в Афінах, Спарті та ін. Культ гармонійно розвиненого тіла, сили, витривалості, мужності займає значне місце в системі цінностей людини античного світу. Великі спортивні заходи, що проводилися в цей час: Олімпійські, Йєменські, Немейські, Піфійські ігри та ін. - позначалися навіть на відносинах між державами.
У цей час виникає новий напрямок фізичної культури – лікувально-профілактичний. Застосування засобів загартування організму, гігієни (лазня, масаж), організація активного відпочинку (плавання, верхова їзда, прогулянка на колісницях та ін.).
Після заміни рабовласницького суспільства феодальним підростаюче покоління (хлопчики та юнаки) з сімей феодалів отримували рицарське (військово-фізичне) виховання, в основу якого було покладено вміння володіти мечем, шпагою, списом, добре їздити на коні та ін. Поряд з цим серед міського та сільського населення (простолюдини) створювалася своя — народна система фізичного виховання, яка складалася з народних рухливих ігор, танців, військових та фізичних вправ (боротьба, кулачний бій та ін.).
З середини XVII століття в період створення буржуазних суспільно-економічних відносин активізується розвиток фізичної культури: формуються різні системи фізичної підготовки, удосконалюються засоби, форми та методи фізичного виховання дітей, молоді та дорослих людей; у містах європейських країн створюються спортивні гуртки, клуби та ін. Розвиток різноманітних видів спорту викликано виготовленням спортивного інвентарю та обладнання, визначенням чітких правил змагань, будівництвом спортивних споруд та ін. З розширенням економічного та культурного співробітництва між різними країнами спорт виходить за рамки окремих держав, це знайшло своє відображення в організації міжнародних змагань, відродженні регулярного проведення сучасних Олімпійських ігор (з 1886 р.) за ініціативою французького педагога П'єра де Кубертена.
Таким чином, історичність фізичного виховання зумовлена тим, що в кожному суспільному ладі створювалася своя система, яка відповідала потребам матеріального виробництва та військової техніки даного суспільства. Кожна з систем незалежно від їх варіантів у різних державах, які різнилися своїми економічними, географічними, кліматичними та іншими специфічними умовами, була типовою саме для даної історичної епохи.
Водночас людство отримує у спадок ті культурні цінності, які було створено на попередніх етапах розвитку суспільства: наукові знання про закономірності вдосконалення людини, перевірені практикою засоби та методи фізичного виховання, певну матеріальну базу.
Стан системи фізичного виховання визначається прогресивністю поставлених перед нею завдань та організаційних форм фізичної культури, науковою обґрунтованістю її змісту, рівнем методики, а також умовами, що забезпечують її якісне функціонування (кваліфіковані кадри, медичне, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення та ін.).