2. Основні властивості бібліографічної інформації

Щоб зрозуміти сутність бібліографічної інформації, важ­ливо також визначити її властивості. До основних властивос­тей бібліографічної інформації зараховують:

• подвійність (відображає особливості документів і задо­вольняє потреби споживачів);

• здатність забезпечити ідентифікацію документа (виок­ремлює документ серед інших документів);

• вторинність (використовується споживачем як засіб по­шуку первинних документів, орієнтації в їх формі, змісті, цінності);

• здатність відображати формальну та змістову структуру документальних масивів і потоків, будучи своєрідним дже­релом для створення нової первинної інформації (на основі бібліографічної інформації роблять висновки про рівень за­безпечення літературою певної галузі знань, стан вивчення наукових проблем, внесок конкретних науковців у розвиток певних досліджень тощо; характеризують документальний потік за мовною, типологічною, тематичною, іншими фор­мальними ознаками);

• внутрішню організованість, стандартизованість (бібліо­графічна інформація створюється за певними, чітко ви­значеними стандартами, правилами, загальноприйнятими методиками, зокрема існують стандарти щодо вимог до скла­дання заголовка бібліографічного запису, бібліографічного опису, анотацій та рефератів, розроблено методику групуван­ня бібліографічних записів у бібліографічному посібнику, складання бібліографічних списків, покажчиків).

Запропонований перелік не остаточний, оскільки про окремі з названих властивостей, наприклад вторинність бібліографіч­ної інформації, бібліографознавці ще дискутують.

1. Методика бібліографування

Бібліографування — створення (виробництво) бібліогра­фічної інформації. Оскільки основною документальною фор­мою існування бібліографічної інформації є бібліографічний посібник, то бібліографування молена розглядати як процес створення бібліографічних посібників.

Виокремлюють такі методи бібліографування:

1. бібліографічне виявлення;

2. бібліографічний відбір;

3. бібліографічна характеристика;

4. бібліографічне групування;

5. розташування бібліографічних записів у межах най дрібнішої рубрики.

1. Бібліографічне виявлення

Бібліографічне виявлення — це виявлення документів як об’єктів бібліографування для їх подальшого бібліо­графічного опрацювання.

Документи виявляють шляхом бібліографічного пошуку — пошуку документів за джерелами бібліографічної інформації, зокрема:

• бібліотечними каталогами;

• бібліографічними списками, покажчиками, базами даних;

• реферативними журналами;

• довідковими виданнями тоїцо.

Бібліографічне виявлення тісно пов’язане з бібліографічним відбором та бібліографічною характеристикою. Попередній бібліографічний відбір, зокрема за формальними ознаками (ви­дами документів, часом видання тощо), здійснюють вже на етапі виявлення документів. Бібліографічна характеристика (складання бібліографічного опису) також починається під час бібліографічного виявлення документів, адже вже на цьому етапі виникає потреба у бібліографічному оформленні отрима­них матеріалів, оскільки відомості про виявлені для наступно­го бібліографічного опрацювання документи подають у вигляді бібліографічних описів, які потім уточнюються чи зміню­ються. Отже, бібліографічне виявлення передбачає пошук біб­ліографічної інформації та її попереднє бібліографічне оформ­лення.

Якщо підготовка окремих нидів бібліографічних посібників не вимагає звернення до додаткових джерел (обліковуються всі ви­дання, випущені на території держави, надруковані певним ви­давництвом за конкретний період або ж наявні у фонді бібліоте­ки), то методи бібліографічного виявлення та відбору не застосо­вують.