Значення[ред. • ред. Код]

У структурі різних видів діяльності воно підпорядковане вирішенню пізнавальних або практичних завдань, забезпечуючи закріплення слідів всіх проміжних і кінцевих результатів кожної дії й діяльності в цілому. Людина може мимоволі запам'ятати зміст і форму всіх сприйманих образів, текстів, результати своїх дій. Так запам'ятовується, наприклад, зміст бесіди, цікавої книги, яскравого пейзажу, гострих емоційних переживань, кінофільму. Залежно від рівня активності суб'єкта мимовільне запам'ятовування може призвести до утворення більш-менш міцних слідів у нервовій системі, показувати різний рівень ефективності^[3].

Поняття мимовільної пам'яті[ред. • ред. Код]

На відміну від довільної, мимовільна пам'ять довго вважалося непродуктивним, «нижчим» видом мнемічної активності. Спеціальні дослідження пам'яті показували, що правильність відтворення об'єктів становила від 10 до 50%, не більше^[4]. У цих дослідженнях створювалися умови, у яких мимовільне запам'ятовування виступало як випадковий результат тих ситуацій, де сприйняття й увага були спрямовані на якісь інші об'єкти. Низьку продуктивність запам'ятовування автори пояснили тим, що об'єкти не входили в зону сприйняття, що випробувані не звертали на них уваги. За мимовільним запам'ятовуванням твердо закріпилася репутація «випадкового» процесу. У цьому зв'язку не тільки психологи-функціоналісти, але й представники інших психологічних шкіл, а також педагоги-практики, методисти завжди надавали перевагу довільному запам'ятовуванню в навчанні. Різке протиставлення довільного й мимовільного запам'ятовування збільшувалося ще рядом інших обставин.

Так, представники функціоналістської концепції вважали, що різний ступінь активності свідомості у запам'ятовуванні (наявність або відсутність свідомого наміру) обумовлює різний характер утворених асоціацій. Мимовільне запам'ятовування як випадковий процес, не регульований свідомістю, призводить до утворення механічних зв'язків (переважно асоціацій за суміжністю). На противагу до нього, довільне запам'ятовування оцінювалося як процес свідомо регульований і тому завжди осмислений, заснований на утворенні значеннєвих зв'язків у матеріалі, що запам'ятовується. Протиставлення двох видів запам'ятовування супроводжувалося також їхнім співвіднесенням з різними механізмами.

У викладачів «теорії актів» мало місце різкий розподіл довільного й мимовільного запам'ятовування. П'єр Жане розглядав мимовільну пам'ять як «нижчу», «біологічну», рефлекторну, а довільну пам'ять — як «вищу», соціально опосередковану.

51Довільна пам'ять - процес запам'ятовування і відтворення матеріалу, що передбачає свідому постановку мети та вимагає вольових зусиль.

Вона починає формуватися у середньому дошкільному віці. Ранні її прояви спостерігаються в запам'ятовуванні умов сюжетно-рольової гри, без якого неможливе успішне виконання дитиною взятої на себе ролі. У грі вона запам'ятовує значно більше слів, ніж за вимогою дорослого.

Оволодіння довільними формами пам'яті охоплює кілька етапів.

1. Виокремлення завдань запам'ятати, пригадати за відсутності в практиці дитини необхідних для цього прийомів. Завдання пригадати вона виокремлює раніше, оскільки часто від неї чекають саме пригадування, відтворення того, що вона раніше сприймала або робила. Завдання запам'ятати виникає на основі досвіду пригадування, усвідомлення дитиною, що, не запам'ятавши, вона не зможе відтворити того, чого від неї чекають.

2. Використання прийомів запам'ятовування і пригадування внаслідок підказок дорослих. Дорослий, даючи дитині доручення, пропонує його повторити, запитуючи про що-небудь, спрямовує пригадування дитини запитаннями: "А що далі?", "А що він сказав?" тощо. Прийом повторення формує запам'ятовування. Дитина найшвидше оволодіває ним, тому її довільне запам'ятовування спочатку переважно механічне. Від повторення вголос вона переходить до повторення пошепки, про себе. Поступово вчиться осмислювати, зв'язувати матеріал, використовувати ці зв'язки з метою запам'ятовування.

3. Усвідомлення необхідності спеціальних дій запам'ятовування, оволодіння умінням використовувати у них допоміжні засоби. Дитина розуміє, що потрібно запам'ятати, тому послуговується різними прийомами, способами, щоб досягти цієї мети.

Пам'ять 3-4-річних дітей проходить три рівні розвитку: 1) відсутність мети запам'ятати і пригадати; 2) наявність мети за несформованості способів, спрямованих на її здійснення; 3) поєднання мети запам'ятати, пригадати із застосуванням способів досягнення цього.

До завершення дошкільного періоду мимовільна пам'ять залишається провідною. Довільне запам'ятовування і відтворення діти використовують порівняно рідко - коли цього потребують відповідні завдання або вимагають дорослі (табл. 4.2).

Мимовільне запам'ятовування під час активної розумової роботи над матеріалом у дошкільному дитинстві продуктивніше, ніж довільне. Наприклад, діти, які без мети запам'ятати розкладали картинки відповідно до зображених предметів (для саду, для кухні тощо), запам'ятовували їх значно краще, ніж діти, які розглядали ті самі картинки із завданням запам'ятати. Однак мимовільне запам'ятовування, не пов'язане з виконанням активних дій сприймання і мислення, є менш тривалим, ніж довільне.

Для розвитку довільної пам'яті у дітей дошкільного віку необхідно: розвивати їхню мимовільну пам'ять, яка є основою для наступного довільного відтворення (важливо, щоб було чим користуватися, що згадувати); спонукати дитину до відтворення спочатку під час виконання нею практичних доручень у грі, а потім - у навчальній діяльності; ставити перед дітьми завдання, вправляти їх у запам'ятовуванні, тренувати їхню пам'ять у діяльності; навчати різних способів запам'ятовування, звертаючи особливу увагу на розвиток логічної пам'яті.