- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Конспект лекції
- •Політичний розвиток Київської Русі в роки князювання Олега, Ігора, Ольги, Святослава
- •Причини роздробленості Київської Русі
- •Золота Орда
- •Київська держава за перших князів
- •1. Київ та об`єднання навколо нього східнослов`янських земель
- •2. Князювання Олега Віщого (882–912)
- •Мал. 1. Олег біля кісток коня. Ілюстрація до «Піснь про віщого Олега» о. С. Пушкіна.
- •3. Князювання Ігоря (912–945 рр.)
- •4. Князювання Ольги (945–964 рр.)
- •Мал. 2. Посольство княгині Ольги в Константинополі (фреска в Софії Київській). Мал. 3. Хрещення Ольги в Царгороді. Мініатюра з Радзивіллівського літопису.
- •Мал. 4. Київська держава за князювання Ольги та Святослава.
- •5. Князювання Святослава Хороброго (964–972 рр.)
- •Мал. 5. Зустріч Святослава I Хороброго з візантійським імператором Іоанном I Цимісхієм на березі Дунаю.
- •Київська держава за володимира великого та ярослава мудрого
- •1. Міжусобна боротьба синів Святослава
- •2. Князювання Володимира Великого (980–1015 рр.)
- •Мал. 3. Златник Володимира Великого.
- •3. Міжусобна боротьба після смерті Володимира Великого
- •4. Правління Ярослава Мудрого (1019–1054 рр.)
- •Мал. 4. Ярослав Мудрий.
- •Мал. 5. Софіївський собор (сучасний вигляд).
- •Мал. 6. Києво Печерська Лавра (сучасний вигляд).
- •Мал. 7. Київська держава за князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
- •Роздробленість київської русі
- •1. Правління Ярославичів
- •Мал. 1. Мініатюра з літопису, що змальовує битву на Альті.
- •Мал. 2. Володимир Мономах.
- •2. Правління Володимира Мономаха (1113–1125 рр.)
- •3. Удільна князівства часів феодальної роздробленості
- •Мал. 3. Карта політичної роздробленості Київської Русі.
Роздробленість київської русі
1. Правління Ярославичів
Ярослав Мудрий бажав уникнути братовбивчої війни, тому розробив систему спадкування, за якою київський престол отримував найстарший з братів. Коли той помирає, його місце повинен зайняти наступний по старшинству брат. Таким чином, кожен з братів мав по черзі побувати великим київським князем. Очікуючи свою чергу молодші брати правили своїми удільними князівствами. Така система престолонаслідування дала лише короткостроковий ефект, уникнути міжусобної боротьби між нащадками Ярослава не вдалося. Троє старших синів Ярослава Мудрого: київський князь Ізяслав, чернігівський князь Святослав та переяславський князь Всеволод уклали політичний союз, який отримав назву в історії тріумвірат Ярославичів. Ярославичі правили спільно майже два десятиліття. Кожен з них дбав в першу чергу про власні інтереси і про збільшення свого уділу. Це, звичайно, послаблювало позиції держави. Князі не могли ефективно протистояти новим ворогам – кочовим племенам половців, які починаючи з 1055 р. регулярно нападали на Київську, Чернігівську, Переяславську землі. Поштовхом до розпаду союзу трьох братів стала поразка на р. Альті їхніх дружин від половців та київське повстання 1068 р., в результаті якого Ізяслава було вигнано з міста.
Мал. 1. Мініатюра з літопису, що змальовує битву на Альті.
Київським князем було проголошено Всеслава, але вже у 1069 р. за допомогою поляків у Київ повернувся Ізяслав. Спроба відновити міць князівської влади була здійснена під час наради князів у Вишгороді. Тут, у 1072 р. Ярославичі внесли зміни до Руської правди. Вони видали новий звід законів, який отримав назву «Правда Ярославичів». Зміни в першу чергу стосувались запровадження князівської власності на землю. Ярославичі вважали свої уділи спадковою власністю (вотчиною). Однак це суперечностей не зупинило. Уже наступного року (1073 р.) Святослав і Всеволод вигнали Ізяслава з Києва. Київським князем став Святослав, але незабаром він помирає. У 1078 р. до Києва, за допомогою Всеволода, повертається Ізяслав, проти якого виступив Олег Святославович. У вирішальному бою обидва князя загинули. Київський престо посів Всеволод, який вів активну боротьбу з половцями та князями-ізгоями, котрі зазіхни на Київ. Після його смерті у 1093 р. боротьба за владу розгорілася ще з більшим розмахом. Війни між князями значно послаблювали обороноздатність Київської Русі, загроза з боку половців постійно посилювалася. Після кількох важких поразок від половців, провідні князі зробили спробу припинити міжусобні війни. З цією метою 1097 р. у Любечі відбувся князівський з’їзд, на якому було вирішено припинити ворожнечу. З’їзд оголосив, що «хай кожний тримає вотчину свою», яку успадкував від батька і не має право претендувати на чужі території. Фактично Любецький з’їзд започаткував новий етап в процесі розпаду Київської Русі. Відтепер в кожному удільному князівстві формувалася власна династія. Тимчасово єдність Київської Русі булла відновлена за правління в Києві Володимира Мономаха (1113–1125 рр.) та його сина Мстислава (1125–1132 рр.).