СпортМедицина / ЗМ1 МуСпМед / МуСпМе-Зм1Теор

Дослідження функції вестибулярного апарата.

Обертальна проба Барані - обстежуваного у кріслі Барані з опущеною головою та закритими очима обертають 10 разів за 20 с. Потім вивчають ністагм, соматичні (пальцепальцева, пальценосова проби, відхилення тулуба) і вегетативні реакції (вимірювання пульсу, АТ).

Дослідження системи травлення.

Рентгенологічний метод - дає можливість вивчити стан рухової функції, тонусу, перистальтики шлунка, здатність до евакуації вмісту.

Контрастні рентгенологічні дослідження кишечника дають можливість визначити тонус та здатність до евакуації вмісту.

Електрогастрорграфія - реєстрація потенціалів з м’язів антрального відділу шлунка, яка дає можливість вивчити моторну функцію шлунка під впливом різних подразників (харчовий, фізичний. м’язеве навантаження та інш).

Гастроскопія - огляд слизової шлунка за допомогою гастроскопа.

Ультразвукова діагностика - вивчення стану органів черевної порожнини з допомогою ультразвукових сигналів.

В спортивній медицині дослідження проводяться в стані спокою, під час фізичного навантаження та після тривалих занять.

Сучасне обладнання не тільки реєструє досліджувані показники, але і оцінює та дає висновки за їх результатами, що значно полегшує роботу лікаря (відео 16).

Оцінка стану здоров’я дає можливість вирішити питання допуску до занять І змагань, режим та методику занять.

Для фізкультурників та спортсменів важливими є навіть незначні відхилення в стані здоров’я , бо під впливом навантажень вони можуть поглибитися І привести до перевантаження та розвитку різних захворювань, в той час, як у неспортсменів ці відхилення можуть не мати практичного значення в звичайних умовах життя. Тому при найменших підозрах на відхилення в стані здоров’я необхідно проводити додаткові обстеження.

Висновки за результатами вивчення стану здоров’ я. Висновки “здоровий” може бути зроблене лише при відсутності яких-небудь /навіть незначних/ скарг та відхилень в стані здоров’я. Заключения "практично здоровий" ставиться тоді, коли наявні порушення в стані здоров’я не мають небезпеки для здоров’я у зв’язку з використанням фізичних навантажень І не вимагають спеціальної корекції тренувального режиму. При цьому у висновках обов'язково необхідно вказати точний характер виявлених порушень. При повторних обстеженнях повинна бути звернена увага на динаміку цих змін.

Лекція 2

ОБСТЕЖЕННЯ ОСІБ , ЩО ЗАЙМАЮТЬСЯ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ ТА СПОРТОМ

Завдання лекції: ознайомити студентів з планом і методами обстеження осіб, що займаються фізичною культурою і спортом; методами вивчення фізичного розвитку та його оцінки.

Актуальність теми: М. М. Амосов , Я. А. Бендет / 1984 / указують , що головним критерієм здоров’я повинна бути здатність організму найбільш ефективно використовувати свої біологічні можливості в умовах підвищених вимог , швидко і адекватно перебудовувати при цьому рівень своєї діяльності , відповідаючи на навантаження без патологічних проявів , при швидкому поверненні до вихідного рівня регуляції.

11

Професійна орієнтація: Для ефективного застосування фізичних вправ необхідно знати вихідний стан здоров’я людини і здатність до виконання фізичних вправ. Лекція сприятиме ознайомленню студентів з планом обстеження та методами вивчення і оцінки фізичного розвитку осіб, що займаються фізичними вправами.

1. .Обстеження осіб,що займаються фізичною культурою та спортом: види обстежень, план обстеження, основні розділи лікарсько-контрольної карти фізкультурника.

2. Анамнез життя та спортивний анамнез. 3.Фізичний розвиток,методи вивчення та оцінки:

а) визначення поняття, фактори, що визначають фізичний розвиток; б)обмірювання тіла /антропометрія, соматометрія/; в) зовнішній огляд /соматоскопія/;

г) висновки за результатами вивчення фізичного розвитку.

.

М Е Т О Д И О Б С Т Е Ж Е Н Н Я. Для вирішення завдань , які стоять перед спортивною медициною , кожен , хто займається фізичною культурою та спортом , повинен пройти спеціальне обстеження. Для цього існує уніфікована комплексна методика обстеження. Вона передбачає вивчення стану здоров’я , фізичного розвитку та функціональних можливостей з метою визначення рекомендацій щодо використання засобів і методів фізичної культури та спорту для гармонійного розвитку особи , збереження і зміцнення її здоров’я , продовження активного творчого періоду життя , досягнення високих спортивних результатів спортсменами. Методи обстеження: загальні клінічні обстеження , антропометричні вимірювання , проведення функціональних проб. На основі отриманих даних роблять лікарські висновки.

В И Д И О Б С Т Е Ж Е Н Ь . За своїми завданнями та організацією обстеження поділяють на первинні , повторні , додаткові .

Первинні обстеження проводять перед початком занять , а в подальшому - на початку кожного спортивного сезону . Завдання обстеження – вивчення стану здоров’я ,фізичного розвитку та функціональних можливостей організму з метою визначення відхилень у стані здоров’я , резервних можливостей організму , показань та протипоказань щодо занять фізичною культурою чи спортом , конкретних форм та методів занять, тренувального режиму

.

Повторні обстеження проводять періодично / 2-5 р. на рік / , залежно від стану здоров’я та спортивної кваліфікації . Обстеження тих , хто займається оздоровчою фізкультурою та масовим спортом – з метою оцінки ефективності занять , відповідності фізичних навантажень функціональним можливостям організму . У спортсменів – визначення стану здоров’я та функціональної готовності до тренувань та змагань . При необхідності в тренувальний процес вносяться необхідні корективи , які залежать від результатів обстеження та педагогічних завдань . Додаткові обстеження проводять у випадках виникнення порушень у стані здоров’я , або фізичної працездатності , після перенесених захворювань та травм . Зміст та методи обстеження визначаються конкретними завданнями , які поставлені перед лікарем .

П л а н обстеження залежить від виду обстежень та категорії обстежуваних /початківці , фізкультурники , спортсмени нижчих розрядів , спортсмени вищих розрядів / . План обстеження осіб , що займаються фізичною культурою , та спортсменів нижчих розрядів відповідає основним розділам лікарсько – контрольної карти фізкультурника і спортсмена / Форма № 061 у / : паспортні дані , анамнез життя , спортивний анамнез , дані найближчого спортивного анамнезу , антропометричні дані , дані зовнішнього огляду , дані обстеження внутрішніх органів , додаткові обстеження , функціональні проби серця і легень , висновки . / Табл . 3 / .

12

Обстеження спортсменів вищої кваліфікації проводять за цією ж схемою , але об’єм обстежень більш глибокий і залежить від рівня кваліфікації , виду обстежень та спортивної спеціалізації / Форма № 062/ . / Табл . 4 / .

ТАБЛИЦЯ 4 . ПРОГРАМА ЛІКАРСЬКОГО ОБСТЕЖЕННЯ .

КОРОТКА				ПОГЛИБЛЕНА
	АНАМНЕЗ
	АНТРОПОМЕТРІЯ
Зріст , вага , спірометрія ,				Зріст , вага , обвід грудної клітки / вдих ,
динамометрія , обвід грудної клітки ,				видих , пауза , екскурсія / , спірометрія ,
визначення	зросто – масового			динамометрія , визначення основних
коефіцієнта .				показників фізичного розвитку .
ФІЗІКАЛЬНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПРОБ
	СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ .
	ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЯ
По показаннях				Всім обов’язково
	РЕНТГЕНОГРАФІЯ ОРГАНІВ ГРУДНОЇ КЛІТКИ
По показаннях				Всім обов’язково
ІНШІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПО ПОКАЗАННЯХ
	ЛАБОРАТОРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Аналіз крові / гемоглобін , кількість				Клінічний аналіз крові , загальний аналіз
лейкоцитів , ШОЕ / , загальний аналіз				сечі , біохімічні обстеження по
сечі .				показаннях .
Обстежує один лікар . Огляд лікарів –				Крім лікаря зі спортивної медицини
спеціалістів -	по показаннях .			обстежують лікарі - спеціалісти / ЛОР ,
				окуліст , хірург , невропатолог ,
				стоматолог / .
	ТЕСТУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
По показаннях				Обов’язково всім обстежуваним

Анамнез життя та спортивний анамнез

А н а м н е з збирається по загальноприйнятій методиці і доповнюється спортивним / фізкультурним /. Правильно зібраний анамнез життя та спортивний анамнез мають важливе значення для достовірної оцінки стану здоров’я та фізичного розвитку фізкультурників та спортсменів , для вибору необхідних рекомендацій щодо організації режиму дня , виконання гігієнічних заходів , занять фізичною культурою чи спортом . При вивченні фізкультурного анамнезу необхідно звернути увагу на медичну групу , в якій займався обстежуваний на заняттях з фізичного виховання , попередні заняття фізичною культурою , заняття спортом / яким видом , скільки часу , як часто , досягнуті результати / . При вивченні найближчого спортивного анамнезу необхідно звернути увагу на самопочуття обстежуваного , бажання тренуватись , міру зусиль , що прикладає при виконанні фізичних вправ , як переносить

13

навантаження , результати тренувань для висококваліфікованих спортсменів – ще коли і з якими результатами закінчив тренувальний сезон, тривалість і характер відпочинку , характер тренувань по періодах , перенесені захворювання , спортивні травми , оцінка спортсменом рівня тренованості . Отримана інформація дасть можливість визначити адекватність навантаження , пристосованість організму до фізичних навантажень , правильно коректувати надалі тренувальний процес та завчасно попередити негативний вплив нераціональних тренувань .

З а к л ю ч е н н я по результатах вивчення загального і спортивного анамнезу .

У висновках необхідно узагальнити найбільш суттєві дані з анамнезу за життя та спортивного анамнезу . Висновки повинно бути складене так , щоб можна було чітко уявити собі обстежуваного фізкультурника чи спортсмена , де він працює чи вчиться , які у нього умови життя , яке здоров’я , чи часто хворіє , чи є шкідливі звички , як тренується , результати тренувань чи спортивні досягнення , чи є бажання тренуватись , чи притримується певного режиму дня , тренувань , харчування , який сон , апетит , самопочуття . Важлива частина висновки – рекомендації по харчуванню , режиму відпочинку , режиму тренувань.

Фізичний розвиток, методи вивчення та оцінки

Визначення поняття “ Ф І З И Ч Н И Й Р О З В И Т О К “ Життєдіяльність організму кожної людини характеризується тими морфологічними та

функціональними властивостями та якостями , які передані їй батьками по спадковості /генотип /; а також набутими нею після народження в певних умовах індивідуального розвитку / фенотип /. Фізичний розвиток – сукупність морфологічних та функціональних ознак , зумовлених генотипом та фенотипом . Він дає можливість визначити запас фізичних сил , витривалості та працездатності організму . Якщо фенотипом ми практично керувати не вміємо , то в процесі регулярних занять фізичними вправами ми можемо коректувати фізичний розвиток . Фізичний розвиток є одним з показників стану здоров’я населення . Багаторазові дослідження фізичного розвитку в процесі занять фізичною культурою та спортом дають можливість вивчити вплив фізичних вправ на формування морфологічних та функціональних ознак .

МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ фізичного розвитку

Фізичний розвиток – поняття комплексне , тому і ознаки , які характеризують його, різноманітні . Основними методами вивчення фізичного розвитку є соматоскопія / зовнішній огляд / та соматометрія /антропометрія , обмір певних ділянок тіла /..

А н т р о п о м е т р і я дає можливість визначити кількісні характеристики фізичного розвитку . В якості основних ознак вивчають довжину та масу тіла , обвід грудної клітки , життєву ємність легень , м’язову силу . По спеціальних показаннях вивчають об’єм рухів у суглобах . При проведенні досліджень обстежуваний повинен бути роздягненим , без взуття , приміщення добре освітлене. Техніка та методика вимагають певних знань та практичних навичок .

Вимірювання маси тіла проводиться медичною вагою з чутливістю до 50 гр. Перед зважуванням потрібно перевірити вагу .

Для визначення нормальної ваги , крім певних стандартів та шкал регресії / по кореляційній залежності від зросту / , використовують ряд індексів : Індекс Брока / зріст – 100 / - найпростіший з них . Відповідно цьому прийнято визначати ступінь гладкості : підвищення нормальної маси до 25% - І ступінь , від 25 – 50% - ІІ ступінь , від 50 – 80% - ІІІ – ступінь , вище 80 % - ІV ступінь .

Вимірювання довжини тіла / зросту / проводиться дерев’яним ростоміром чи металічним , розміщеним на вазі . Дерев’яний ростомір складається з двохметрової вертикальної планки з сантиметровими поділками , на якій , при вимірюванні зросту ,

14

переміщується муфта з горизонтальною планшеткою , підставки , на яку стає обстежуваний , відкидної лавки . Зріст вимірюється стоячи та сидячи . При вимірюванні зросту стоячи обстежуваний стає на підставку ростоміру таким чином , щоб дотикатися до вертикальної планки ростоміру п’ятками , сідницями , міжлопатковою ділянкою , голова повинна бути в такому положенні , щоб умовна лінія , яка з’єднує зовнішній кут ока та козелок вуха , була горизонтальною . / Мал 1а . / Планшетку опускають на голову і по показниках правої шкали визначають зріст в сантиметрах .

Для вимірювання зросту в положенні сидячи обстежуваний сідає на відкидну лавку , дотикаючись до вертикальної планки сідницями та міжлопатковою ділянкою . Голові надається те ж положення , що і при вимірюванні зросту стоячи /Мал.1б, відео 1/ . Результат

визначається по лівій шкалі ростоміру .

Знаючи довжину тіла в двох положеннях можна знайти коефіцієнт пропорційності /КП/ :

КП = ( L1-L2 ) / L2 100 , де

L1 – довжина тіла в положенні стоячи , L2 – довжина тіла в положенні сидячи

В нормі КП = 87-92 % . Коефіцієнт пропорційності має значення при заняттях спортом . Особи , які мають низький КП при рівних інших умовах , мають низьке розміщення центру ваги, що дає їм перевагу при виконанні вправ, які вимагають рівноваги тіла в просторі ( гірськолижний спорт, стрибки з трампліну , боротьба, важка атлетика ) . Навпаки, особи з високим КП мають переваги в. стрибках, бігу. У жінок КП дещо нижчий, ніж у чоловіків.

Вимірювання обводу грудної клітки проводиться сантиметровою стрічкою в положенні стоячи. Сантиметрову стрічку накладають ззаду (незалежно від статі) під нижнім кутом лопаток. Спереду у чоловіків - по нижньому краю біля соскових сегментів (мал. 2), у жінок – над молочними залозами, на рівні прикріплення IV ребра до грудини. При накладанні сантиметрової стрічки пацієнт піднімає руки, обстежуючий провіряє правильність розміщення стрічки. Вимірювання проводиться при опущених руках.

15

Обвід грудної клітки вимірюється при максимальному вдиху, повному видиху та під час паузи. Необхідно звертати увагу, щоб під час вдиху пацієнт не згинав спину, не піднімав плечі, а під час видих у- не зводяив їх вперед і не нахилявся (відео 2). Різниця між величинами обводу грудної клітки у фазі максимального вдиху та максимального видиху указує на ступінь рухомості грудної клітки ( екскурсія, розмах ). В середньому вона складає 4–5 см у чоловіків і 4 –7 см у жінок. У спортсменів, особливо у плавців, екскурсія грудної клітки може досягати 10 –14 см, у хворих знижатися до 2 –1 см і навіть до 0.

Обвід голови вимірюється накладанням стрічки ззаду на зовнішню потиличну горбистість, спереду – по надбрівних дугах.

Обвід шиї вимірюють накладанням сантиметрової стрічки ззаду на VII шийний хребець, спереду – на щитовидний хрящ.

Обвід плеча вимірюється у двох станах : при максимальному напруженні та в спокої. Обвід плеча при максимальному напруженні визначається в положенні стоячи, рука відведена до рівня надпліччя, зігнута у ліктьовому суглобі. Стрічка накладається на рівні найбільш виступаючого рельєфу двоголового м’язу плеча. У розслабленому стані обвід м’язу визначається при опущеній, розслабленій руці, стрічка – на тому ж рівні.

Обвід стегна вимірюється накладанням сантиметрової стрічки під сідничною складкою, горизонтально. Гомілку обмірюють на місці найбільшого розвитку м’язів.

Ширина плечей вимірюється тазоміром. Ніжки його накладають на найбільш виступаючі краї акроміальних відростків. Руки повинні бути опущені, плечі розслаблені.

При вимірюванні ширини тазу ніжки тазоміра накладають на найбільш виступаючі точки гребенів клубових кісток.

Життєва ємність легень визначається методом спірометрії . Для її проведення використовують спірометр . В теперішній час використовується повітряний спірометр . Будова повітряного спірометра : овальний корпус з циферблатом та покришкою з поділками над ним . Збоку – трубка для змінного мундштука . В корпусі є вісь з пластинками на ній , які приводяться в обертальний рух потоком повітря . Мундштуки перед використанням необхідно дезінфікувати . Для цоього використовується кип’ятіння .

Техніка проведення спірометрії . Скляну покришку обертають до співпадання її відмітки з позначкою “ О “ на циферблаті . Дезінфікують мундштук і одягають його на трубку спірометра . Пацієнт обхоплює спірометр , робить звичайний по глибині вдих та видих , потім видихає , набравши в легені максимальну кількість повітря і поступово , на протязі 3-5 сек , робить максимальний видих в спірометр . Положення стрілки визначає життєву ємність легень у літрах (відео 3) . Дослідження повторюється 2-3 рази . Для оцінки вибирається кращий показник .

16

Вимірювання сили м”язів – динамометрія . Найчастіше визначають силу м’язівзгиначів обох кистей / кистева динамометрія / та спини / станова динамометрія / . Кистевий динамометр являє собою плоский , з дещо випуклим верхнім краєм , пристрій . На передній поверхні під склом розміщена шкала з поділками , на задній – кнопка для повернення стрілки у вихідний рівень , до позначки “ О “ . Правила користування : обстежуваний у положенні стоячи обхоплює рукою динамометр / циферблатом до долоні / , відводить руку в сторону , стискає динамометр з максимальною силою , не виконуючи ніяких допоміжних рухів / згинання руки в ліктьовому суглобі , згинання тулуба та ін. / . Дослідження повторюють 2-3 рази (відео 4) . Вибирається кращий результат . Визначається сила м’язів-згиначів обох кистей послідовно .

Визначення сили м’язів, які розгинають спину проводиться становим динамометром /

мал. 3	/ . Він складається з підставки, пружини, круглої металевої пластинки з циферблатом /
від 30	до 300 кг. / і двома стрілками : вимірювальною та фіксатором результатів, металевої
планки,		рукоятки	з	крючком	та	ланцюга	.

Правила вимірювання : держак динамометра повинна знаходитися на рівні колін, що можна досягнути при допомозі переміщень місць закріплення ланцюга. Обстежуваний стає на дошку з вкрученим в неї гачком, згинається у попереку і потім поступово, не згинаючи колін, прикладаючи зусилля намагається максимально розігнути спину / мал. 4 / . Вимірювання повторюється 2-3 рази, реєструється найкраще. Протипоказання для вимірювання станової сили : вагітність, місячні, наявність кил, кила Шморля, радикуліт, остеохондроз поперекового відділу хребта, захворювання суглобів кінцівок.

При необхідності, у залежності від медичних чи педагогічних завдань може визначатися сила інших груп м’язів / кінцівок, тулуба / . Вона може визначатися як при допомозі спеціальних динамометрів так і по величині виконаного навантаження : кількість присідань з обтяженням та без нього, відтискань від підлоги з положення лежачи, підтягувань на перекладині, піднімання ніг з положення лежачи, підняття вантажів та ін. .

17

Визначенняj обсягу рухів у суглобах. Нерідко по педагогічних та медичних показаннях виникає необхідність визначити обсяг рухів у суглобах. Аналіз рухів у суглобах проводиться по трьох взаємно перпендикулярних осях: фронтальній, сагітальній, вертикальній; відносно положення стоячи, опущені руки розвернуті долонями до переду. Виділяють згинання і розгинання, приведення і відведення, а також обертання. Об’єм рухів у суглобах прийнято оцінювати по куту руху.

Навколо поперечної, або фронтальної осі, відбувається згинання / flexio / - зменшення кута між кістками, які з’єднуються, та розгинання / extensio / - збільшення кута між ними.

Навколо передньо-задньої, або сагітальної, осі можливе приведення / adductio / - наближення до середньої площини і відведення / abductio / - віддалення від неї.

Навколо вертикальної осі відбувається: обертання назовні супінація, а до середини - пронація. Колове обертання, при якому вільний кінець кінцівки / наприклад кисть / описує коло, а кінцівка в ціломуповерхню конусу, дістало назву циркумдукції.

Кут рухів визначають кутоміром, який складається з двох бранш, з’єднаних між собою за допомогою шарніру. На одній з них прикріплена напівкругла пластина / шкала / з поділками / градусами / від 0 до 180, на другій є стрілка.

Техніка вимірювання кута руху: одна бранша встановлюється по осі проксимального відділу кінцівки так, щоб вісь шарніру кутоміра співпадала з віссю суглоба. Другу браншу розміщують вздовж дистального відділу кінцівки. Обстежуваному пропонують виконати послідовно всі можливі у цьому суглобі рухи з максимальною амплітудою. Стрілка указує на величину кута руху в градусах, які визначають по шкалі кутоміра.

Для правильного визначення кута руху в суглобі, щоб можна було порівняти з стандартами та в динаміці, необхідно дотримуватись певної методики. Важливе значення має вихідне положення як самого обстежуваного, так і тієї частини тіла, функцію якої вивчають. За вихідне положення беруть те, при якому можна найбільш точно визначити співвідношення досліджуваної частини тіла з положенням:

а) сусідніх відділів; б) всього тулуба;

в) горизонтальної площини, на якій розміщений досліджуваний чи окрема ділянка тіла.

Певне вихідне положення дає можливість провести вимірювання найбільш точно та ізольовано від інших ( Табл. 5 ).

Таблиця 5.Вихідне положення для вимірювання кута руху в суглобі

СУГЛОБ	ВІСЬ	НАПРЯМОК		ВИХІДНЕ				ОБ”ЄМ
		РУХУ		ПОЛОЖЕНН				РУХУ
				Я
Плечовий	Сагітальна	Відведення		Стоячи,				180
				сидячи
		Приведенн		---//---//---//---				0
				---//---//---//---
	Фронтальна	Згинання		---//---//---//---				180
		Розгинання		---//---//---//---				45
Ліктьовий	Фронтальна	Згинання		---//---//---//---				145
		Розгинання		---//---//---//---				0
Промене-	Фронтальна	Згинання		Сидячи,		рука		90
зап”ястковий				на столі
суглоб		Розгинання		---//---//---//---				80
	Сагітальна	Приведення		---//---//---//---				45
		Відведення		---//---//---//---				30
Кульшовий	Фронтальна		Згинання		Лежачи	на			60
					спині

18

			Розгинання		Стоячи		15
		Сагітальна	Приведення		Лежачи		0
			Відведення		Лежачи		45
		Вертикальна	Пронація		Лежачи		45
			Супінація		Лежачи		45
	Колінний	Фронтальна	Згинання		Сидячи	на	130
					кушетці,
					стоячи
			Розгинання		Стоячи		0
	Гомілково-	Фронтальна	Згинання(підош		Сидячи	на	45
	стопний		овне)		кушетці,
					стоячи
			Розгинання	(	---//---//---//---		20
			тильне )
	Шийний відділ	Фронтальна	Згинання		Сидячи,	руки	60
	хребта				на поясі
			Розгинання		---//---//---//---		70
		Вертикальна	Ротація вліво		---//---//---//---		75
			Ротація вправо		---//---//---//---		75
			Відведення
		Сагітальна	вліво		---//---//---//---		45
			Відведення
			вправо		---//---//---//---		45
	Поперековий та	Сагітальна	Відведення/нахи
	грудний		л/
	відділи хребта		--вліво		Стоячи		50
			--вправо		---//---//---//---		50
	Техніка накладання кутоміру при визначенні кута руху в суглобах представлена на
малюнках		5,	6		та			таблиці
6.

19

Таблиця 6. Вимірювання амплітуди рухів у суглобах

					Положення осі	Положення бранш кутоміра
Рухи в суглобах					обертання
						Перша		Друга
					кутоміра(на	бранша(на		бранша(на
					мал. точка а)	мал. лінія а-в)		мал.лінія а-в)
Згинання,		розгинання,			Головка	Акроміон-		Акроміон-
відведення		в	плечовому		плечової кістки	вища	точка	вінцевий
суглобі ( див. Мал. 5			а, б, в, г)			клубової		відросток
						кістки		плечової
								кістки
Згинання	і	розгинання		в	Вінцевий	Вінцевий		Вінцевий
ліктьовому суглобі ( див. Мал.					відросток	відросток-		відросток-
5 д, е )					плечової кістки	акроміон		шилоподібни
								й	відросток
								променевої
								кістки
Згинання	та	розгинання		в	Великий	Великий		Великий
кульшовому суглобі ( див.					вертлюг	вертлюг-		вертлюг-
Мал. 5 ж, з )						середина		латеральний
						пахвової		росток стегна
						впадини
Відведення	і	приведення		в	Між	Насередині		Посередині
променезап”ястковому суглобі					дистальними	між ліктьовою		між	3 і 4
( див. Мал. 6 б )					кінцями кісток	та		пальцями

20