СпортМедицина / ЗМ1 МуСпМед / МуСпМе-Зм1Теор

Форма 061/у уніфікована, єдина. Кожний показник в розділі “Функціональні проби серця иа легень” мають своє місце і вимірюються в загальноприйнятих для проби Мартіне одиницях: частота пульсу – за 10 с., частота дихань – в 1 хв., артеріальний тиск (АТ) – в мм рт. ст. Тому при реєстрації проби вказують лише цифри, без одиниць вимірювання.

Після проби необхідно відмічати характер пульсу ( ритмічний, задовільного наповнення, аритмічний) та аускльтативні дані серця в положенні стоячи, а при необхідності

– лежачи.

Таким чином, алгоритм виконання функціональної проби з 20 присіданнями включає таку послідовність дій:

1.Збір та оцінка вихідних даних

2.Пояснення пацієнту техніки виконання проби

3.Виконання пацієнтом проби з 20 присіданнями за 30 сек

4.Вивчення та реєстрація досліджуваних показників на першій хвилині після навантаження

5.Вивчення та реєстрація досліджуваних показників у відновний період

6.Оцінка отриманих результатів

7.Висновки по результатах проведення проби

Використання проби з 20 присіданнями у практичній медицині. Проба Мартіне використовується при масових обстеженнях осіб, що займаються фізичною культурою та спортсменів нижчих розрядів. В клінічній практиці вона може використовуватися для вивчення функціональних можливостей серцево-судинної системи осіб різних вікових категорій. Практичний досвід показав, що особам до 40 років без виражених відхилень у стані здоров’я можна давати 20 присідань за 30 сек, до 50 років – 15 присідань за 22 сек, більше 50 рокві – 10 присідань за 15 сек. Функціональні особливості серцево-судинної системи вважаються як задовільні, якщо при оцінці проби її результати вкладаються у нормотонічний тип, описаний вище.

Можна використовувати пробу Мартіне з діагностичною метою: для визначення причини тахікардії у стані спокою. Якщо після проби показники вкладаються у несприятливий тип реакції, то тахікардія зумовлена захворюванням серцево-судинної системи. Якщо до навантаження пульс лабільний і відновлення його йде хвилеподібно, може виникнути негативна фаза пульсу, а нерідко – пульс після навантаження стабілізується на показниках нижчих, ніж до навантаження, це дозволяє думати, що тахікардія в стані спокою зумовлена порушенням функціонального стану нервової системи. Якщо ж після проби всі показники вкладаються в нормотонічний тип реакції, пульс відновлюється до вихідних цифр

– можна передбачити, що тахікардія у спокої зумовлена гіперфункцією щитовидної залози. Подальші цілесприямовані поглиблені обстеження дадуть можливість включити, а частіше підтвердити результати функціональних проб.

КОМБІНОВАНА ПРОБА ЛЕТУНОВА Для обстеження спортсменів вищих розрядів використовують комбіновану (3-х

моментну пробу Летунова). Вона розрахована на достатньо фізично підготовлених спортсменів. Проба включає 3 види навантаження:

а) 20 присідань за 30 сек (вона відіграє роль розминки для послідуючих навантажень; б) біг на місці на протязі 15 сек з максимальною швидкістю, високим підніманням

стегон та енергійною роботою руками (навантаження на швидкість); в) біг на місці підтюпцем 3 хв у темпі (під метроном) 180 кроків за 1 хв (навантаження

на витривалість).

Техніка проведення та визначення досліджуваних показників. У обстежуваного в положенні сидячи (після 1-2 хвилин відпочинку) за кожні 10 сек підраховують пульс до тих пір, поки не буде зареєстровано підряд 2-3 одинакових показників, які записують у лікарськоконтрольну картку. Потім обстежуваний кладе ліву руку на стіл, йому одягають на ліве плече

41

манжетку і вимірюють артеріальний тиск. При відсутності скарг і задовільних вихідних показниках, не знімаючи манжетки (грушу і манометр він утримує в руці) виконує 20 присідань за 30 сек, присідаючи піднімає руки вперед, встаючи – опускає. Після навантаження у перші 10 сек визначають пульс, а в проміжку між 15 та 40 сек вимірюють артеріальний тиск, показники заносять в картку.

Починаючи з 2 хвилини безперервним методом за кожні 10 сек підраховують і реєструють пульс до тих пір, поки він не повернеться до вихідного рівня і не повториться 2-3 рази. Після цього вимірюють артеріальний тиск і записують його в карті під тією хвилиною, на якій закінчили його вимірювати.

Далі обстежуваний виконає біг на місці на протязі 15 сек з максимальною швидкістю. Потім він сідає і відпочиває 4 хвилини. При цьому у перші і останні десять секунд кожної хвилини підраховують частоту пульсу, а в проміжку між цим (15-40 сек) вимірюють артеріальний тиск. Показники заносять в лікарсько-контрольну карту.

Трятя проба – 3 – хвилинний біг в темпі 180 кроків на хвилину виконується під метроном. Після закінчення проби обстежуваний сідає, підраховують перші і останні 10 секунд кожної хвилини частоти пульсу, а в проміжках – атреіальний тиск на протязі 5 хвилин. Показники реєструють у лікарсько-контрольній карті фізкультурника та спортсмена. (табл.

10).

42

																Табл. 10
			СХЕМА РЕЄСТРАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ КОМБІНОВАНОЇ ПРОБИ
							(за С.П.Летуновим)
Частота пульсу до	Час в		20 присідань					15-секундний біг					3-хвилинний біг
навантаження:	сек
		1		2		3	1	2	3	4	1		2	3	4	5
10-10-10
				хвилини				хвилини						хвилини
	10	16		13		-	20	14	13	11	21		17	16	15	12
	20	-		12		-	-	-	-	10	-		-	-	-	11
	30	-		11		-	-	-	-	10	-		-	-	-	10
	40	-		10		-	-	-	-	10	-		-	-	-	10
	50	-		10		-	-	-	-	-	-		-	-	-	-
	60	14		-		-	15	13	11	-	18		16	15	13	-
Артеріальний тиск до
навантаження
Артеріальний тиск
після навантаження						125/80	170/60	155/60	140/60	130/80	180/50		175/70	150/75	140/80	125/80
в мм рт.ст.		145/60
120/80

43

Оцінка проби: проба вважається задовільною, якщо після кожного навантаження збільшення частоти серцевих скорочень супроводжується підвищенням систолічного і незмінним або незначним зниженням діастолічного, а збудливість пульсу та пульсовий тиск змінюються синхронно. При цьому час відновлення частоти пульсу та артеріального тиску після першої проби – в межах 3 хв., після другої – 4 хв, після третьої – 5 хв. Якщо після всіх навантажень пульс почащується значно більше, а пульсовий тиск зменшується від одного навантаження до слідуючого, то реакція несприятлива і вона свідчить про знижену функціональну здатність серцево-судинної системи. Менш адекватна реакція на 15-секундний біг, а краща на 3-хвилинний свідчить про більшу здатність особи до виконання роботи на швидкість (біг, плавання на короткі дистанції), меншу – на витривалість (біг, плавання, велоспорт на довші дистанції) і навпаки.

Використання у практичній медицині. Комбінована проба Летунова дає можливість вивчити пристосувальну здатність організму до фізичного навантаження різного характеру і різної інтенсивності. Отримані результати можуть використовувати для вибору виду спорту зв’язані з швидкісно-силовими навантаженнями чи на витривалість) та спостереження в динаміці за змінами цих якостей у процесі тренувань. Зараз є більш точні, автоматизовані методи визначення цих якостей але проба Летунова – простий, доступний метод, який може використовуватисмя для професійної орієнтації в спорті в неспіціалізованих закладах, при відсутності відповідного обладнання.

ПРОБА РУФ’Є (відео 7)

Останнім часом у спортивній медицині використовують пробу Руф’є.

Методика проведення. У обстежуваного, який перебуває у положенні лежачи на протязі 5 хвилин підраховують число пульсацій за 15 сек (Р1). Потім йому пропонується виконати 30 присідань за 45 сек (присідаючи – руки вперед, встаючи – опускати їх). Після цього паціент лягає і йому підраховують пульс за перші 15 сек (Р1) і останні 15 с (Р3) 1-ї хвилини після навантаження. Отримані результати підставляють у формулу:

Індекс Руф’є = 4/Р1 + Р2 + Р3 /- 200

10

Оцінка функціональних резервів серця проводять за таблицею:

Оцінка функціональних резервів серця	Значення індексу Руф’є
Атлетичне серце	0,1 <
Серце середньої людини:
дуже добре	0,1-5,0
добре	5,1-10,0
Серцева недостатність
середнього ступеня	10,1-15,0
високого ступеня	15,1-20,0

Наприклад: Р1 = 16, Р2 = 26, Р3 = 20

Індекс Руф’є = 4/16+26+20/-200 10

Заключення: Серце середньої людини: добре Для оцінки проби використовується також індекс Руф’є-Діксона, який є варіантом

попереднього:

Індекс Руф’є-Діксона = /4Р2 – 70/ + /4Р3 – 4Р1/

44

Оцінка результатів: від 0 – 2,9 – добрі

3,0-5,9 – середні

6,0-8,0 – нижчі від середніх

8,0 – більше – погані.

Використання проби Руф’є у практичній медицині. Результати проби дають можливість визначити резервні функціональні можливості серця. При цьому враховується вихідний рівень частоти серцевих скорочень, що (при відсутності захворювань) свідчить про економність роботи серця в стані спокою. Частота пульсу зразу після навантаження – дає характеристику пристосувальної здатності серця до фізичного навантаження, а його частота в кінці першої хвилини – про відновних процесів у серцево-судинної системи після навантаження. Проба може використовуватися з діагностичною метою, вона проста, доступна, високоінформативна.

ПРОБИ ЗІ ЗМІНОЮ ПОЛОЖЕННЯ ТІЛА (відео 8)

До функціональних проб зі зміною положення тіла відносять ортостатичну та клиностатичну проби.

Ортостатична проба полягає у вивченні змін частоти серцевих скорочень після переходу з положення лежачи у положення стоячи.

Методика проведення. У обстежуваного після 5-хвилинного перебування у положенні лежачи підраховують частоту пульсу за 15 сек, потім пропонують повільно встати і вже в положенні сточи двічі підраховують пульс за 15 с: відразу після вставання (визначають безпосередньо реакцію на навантаження) через 3 хвилини стояння (вивчають пізню реакцію).

Оцінка проби. Кожний з отриманих показників пермножують на 4, визнчаючи частоту пульсу за 1 хв. Збільшення частоти пульсу на 10-16 ударів за хвилину після встававння та стабілізація її на рівні, підвищеному на 5-8 ударів через 3 хвилини свідчить про задовільний функціональний стан симпатичної ланки вегетативної нервової системи. Більш високий рівень частоти пульсу безпосередньо після зміни положення свідчить про підвищену чутливість, а через 3 хвилини – про підвищений тонус її, що притаманне недостатньо тренованим особам та особам з лабільною нервовою системою. Більш низький рівень частоти вказує на пониження чутливості та тонусу симпатичної і підвищення чутливості та тонусу парасимпаточної частини вегетативної нервової систем. Слабша реакція, як правило, супроводжує розвиток тренованості. Такі особи менш чутливі до генативного впливу екстремальних ситуацій внутрішнього та зовнішнього характеру.

Кліностатична проба. Її проводять у зворотній послідовності щодо ортостатичної. Після 5 хвилин стояння підраховують частоту пульсу за 15 сек, потім обстежуваний повільно переходить у положення лежачи, і в цьому положенні 2 рази підраховують пульс за 15 сек; зразу ж і через 3 хвилини перебування у положенні лежачи.

Оцінка проби: кожний з отриманих показників перемножують на 4 і порівнюють між собою. Нормальна реакція – зниження частоти серцевих скорочень на 8-14 ударів за хвилину одразу після переходу у положення лежачи і зменшення цієї реакції на 6-8 ударів через 3 хв. Більше зниження одразу після зміни положення свідчить про підвищену збудливість, а через 3 хв – про підвищений тонус парасимпатичної частини вегетативної нервової системи, підвищення – про зниження її реактивності та тонусу.

Практичне використання. Проби зі зміною положення тіла найчастіше використовується для вивчення функціонального стану вегетативної нервової системи. Повторні проведення проб в процесі тренувань дають можливість попередити виникнення стану перетренованості, при якому порушення функціонального стану вегетативної нервової системи являється однією з перших ознак. У ослаблених осіб проби зі зміною положення тіла можуть використовуватися для визначення функціонального стану

45

серцево-судинної системи у той період, коли інші (більш інтенсивні) навантаження протипоказані.

ПРОБИ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ДИХАННЯ ( відео 9)

Із проб на затримку дихання найчастіше використовують проби Штанге та ГенчіСабразе.

Проба Штанге. Методика проведення: обстеження у положенні сидячи робить глибокий (не максимальний) вдих, затискує ніс пальцями і скільки може затримує дихання. Час затримки відмічається секундоміром, який зупинять у момент початку видиху. Максимальний глибокий вдих робити не рекомендується, бо це сприяє розтягненню легень, подразненню блукаючого нерву, що може привести до прискореного подразнення дихального центру і скорочення часу затрики дихання.

Оцінка проби. У здорових, але не тренованих осіб час затримки дихання (інспіраторне апное) коливається у межах 40-60 с у чоловіків та 30-40 с у жінок. Треновані спортсмени можуть затримувати дихання: на 60-120 с чоловіки і 40-95 с жінки, а деякі з них – на декілька хвилин.

Проба Генчі-Сабразе. Методика проведення: після звичайного (не надмірного) видиху досліджуваний затискує ніс пальцями і затрачає дихання скільки зможе. Тривалість затримки дихання відмічається секундоміром, який зупинять при початку вдиху.

Оцінка проби. Тривалість затримки дихання у здорових нетренованих осіб при проведенні проби Генчі-Сабразе (експіраторне апное) коливається в межах 25-40 с у чоловіків і 15-30 с – у жінок. У спортсменів 50-60 с у чоловіків і 30-50 с у жінок.

Використання в практичній медицині. Серцево-легеневі апнотичні проби дають інформацію про функціональний стан кардіо-респіраторної системи. При цьому необхідно зважати на залежність результатів проби від вольових якостей досліджуваного. Співвідношення між інспіраторною та експіраторною апнотичною паузою дорівнює 1:2. При наявності відхилень у стані серцево-судинної системи тривалість затримки дихання скорочується на 50 і більше відсотків. Співвідношення між цими паузами може досягнути у них 1:1. Погіршуються показники апнотичних проб і при захворюваннях дихальної системи.

АЛГОРИТМ ПРАКТИЧНОГО НАВИКУ ДО ТЕМИ:

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПРОБИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ У СПОРТИВНІЙ МЕДИЦИНІ

Збір анамнезу Знайомство з результатами вивчення фізичного розвитку

Огляд по органах та системах Висновки по стану здоров’я

Виключенн протипоказів для проведення функціональних проб Вибір необхідних функціональних проб

Ознайомлення обстежуваного з правилами проведення проби Проведення функціональних проб

46

Проби з фізичним	Проби зі зміною положення	Проби із затримкою дихання
навантаженням	тіла
Проба з 20 присіданнями	Ортостатична	Проба штанге
Проба Летунова	Кліностатична	Проба Генчі-Сабразе
Проба Руф’є

Вивчення необхідних показників та реєстрації їх у відповідній документації

Аналіз результатів проби

Висновки за результатами проби

Рекомендації щодо корекції функціональних можливостей

47

48