2. Культура і цивілізація

У середині XVIII ст. у зв’язку з розвитком буржуазних відносин у країнах Заходу вперше з’являється поняття «цивілізація». У перекладі з латині цей термін означає: держава, місто, громадяни. На сьогодні під поняттям «цивілізація» найчастіше розуміють форму суспільної організації у поєднанні з особливостями матеріальної культури. Впровадження терміну «цивілізація» було зумовлене потребою провести чітку межу між людським суспільством і тваринним світом. З часом, з’явилась необхідність у розмежуванні понять культура і цивілізація. Найбільш вдало це здійснив Альфред Вебер (1868-1958), який культуру і цивілізацію розглядав, як два самостійні аспекти суспільного життя: культура охоплює духовну сферу (релігія, філософія, мистецтво, мораль), а цивілізація – матеріальний, науково-технічний зріз соціуму. При цьому, за Альфредом Вебером, процес розвитку відбувається у процесі взаємодії цивілізаційного і культурного чинників.

Культура розглядається, як те, що відкладається у свідомості та поведінці індивідів і суспільства в цілому, а цивілізація – конкретно-історичний спосіб виробництва та матеріальні здобутки соціуму. Поняття цивілізація використовується для позначення певної історичної сходинки у розвитку суспільства, а культкра характеризує якісний бік цивілізації. Або, ще по-іншому, цивілізація зорієнтована на задоволення біологічних потреб людей, а культура – інтелектуальних, емоційних, духовних.

У той же час, існують і інші підходи щодо розуміння понять культура і цивілізація. Зокрема, А.Тойнбі ці терміни ототожнював, а О.Шпенглер до цивілізації відносив лише матеріалізовані мертві предмети культури, а всі елементи організації суспільного життя визначає як компоненти культури.

3. Елементи культури

Можна виділити такі основні елементи культури, що формують каркас символічної реальності, як: модель світу, мова, цінності, норми, складні зразки поведінки, герої, мистецтво.

Модель світу – це своєрідна «система координат», яка дозволяє сприймати дійсність і формувати образ світу у свідомості. Модель світу включає в себе розуміння часу, простору, причин, сенсів, співвідношення частин і цілого, чуттєвого і трансцедентного тощо. На розуміння того, яким є світ вирішальним чином: впливають міфи, релігія, мистецтво, наука. Сформована картина світу генерує всі акти людського світосприйняття, забезпечує цілісність знання, визначає стиль поведінки людини і спрямованість її діяльності.

Мова – це система знаків, які наділенні певним значенням, і які використовуються, для збереження, перетворення, передачі інформації та комунікації між людьми. Різні народи освоюють світ і фіксують його елементи по-своєму, що відображається в особливостях їх мов. Залежно від специфіки життєдіяльності, на яку впливають як природні, так і соціальні чинники, формується понятійний апарат мов, і спосіб побудови фраз. Очевидно, що мова здатна суттєво впливати на менталітет її носіїв. Наприклад, в англійській мові багато часів, що свідчить про діяльну спрямованість цього народу, у слов’янських мовах багато суфіксів, які дозволяють особливо виділяти роль прикметників, що свідчить про їх виражену емоційність, у грецькій – розвинутий понятійний апарат мови, в якій можна знайти терміни, які позначають дуже деталізовані явища, процеси чи частини об’єктів, що вказує на вдумливість цього народу і т.д. Підсумовуючи можна звернути увагу на крилату фразу – «не назване – не пізнане». Відповідно, що назване у мові то те й пізнане народом.

Цінності – це матеріальні чи ідеальні об’єкти, яким надається особливе значення, що дозволяє їм відігравати стрижневу роль у житті людини чи суспільної групи, навколо яких обертаються помисли і почуття, і чому підпорядковане все інше у житті. Цінність дуже часто полягає не стільки в самому об’єкті, скільки в особливому до нього ставленні.

Норми – це прийняті у суспільстві моделі відносин і поведінки людей у певних сферах і ситуаціях. Якщо цінності пов’язані з культурною орієнтацією і цілеспрямованою людською діяльністю, то норми – з соціальною організацією і з засобами та способами реалізації ціннісно спрямованої діяльності. Тобто норми, це втілені у діях цінності.

Складні зразки поведінки розрізняють такі, як: звичаї, традиції, обряди. Звичаї – це звична соціальна регуляція, котра передається з покоління в покоління. Традиції – це система організації суспільного життя, яка забезпечує духовний зв’язок різних поколінь протягом історичного розвитку етносу. Обряди – це певні колективні дійства, які у символічній формі відтворюють реальні чи міфічні події з життя етнічної спільноти, в яких шляхом їх групового емоційного переживання утверджується спадковість поколінь.

Герої - це реальні люди (Володимир Великий, Дмитро Вишневецький(Байда), Тарас Шевченко, Олена Теліга) чи уявні образи (билинні богатирі, козак Мамай, Маруся Чурай), що символізують і утверджують певні цінності та служать зразком для наслідування.

Мистецтво – у широкому розумінні, це усі процеси і твори людської майстерності і винахідливості. На відміну від інших елементів культури, які переважно базуються на досвіді минулого, мистецтво зорієнтоване на щось нове, незвідане, неапробоване, яке прагне неможливе робити можливим. Тому в його основі лежить свобода.

Елементи культури виступають не лише засобом збереження, передачі досвіду, але також і фактором змін у життєдіяльності людських спільнот.