- •Навчальний посібник
- •Ландшафтна екологія
- •Передмова
- •1.2 Ландшафтознавство серед наук, його методологічне і практичне значення
- •1.3 Витоки і передісторія вчення про ландшафт
- •1.4 Перші кроки на шляху до фізико-географічного синтезу
- •1.5 Початок ландшафтознавства: праці в.В. Докучаєва та його школи
- •1.6 Сучасний стан ландшафтознавства в Україні
- •1.7 Розвиток ландшафтознавства у зарубіжних країнах
- •2.1 Природні територіальні (географічні) комплекси (птк) і геосистеми
- •2.2 Основні поняття вчення про геосистеми
- •3.1 Ландшафт. Різні трактування терміна «ландшафт»
- •3.2 Просторова структура ландшафту
- •3.3 Морфологічні одиниці ландшафту (фація, урочище,місцевість)
- •3.4 Типи морфологічної структури ландшафтних комплексів
- •3.5 Особливості ландшафтної структури гірських територій
- •4.2 Принципи загальнонаукової класифікації
- •4.3 Типологічна класифікація
- •4.4 Регіональна класифікація
- •4.5 Фізико-географічне районування України
- •4.6 Фізико-географічне районування Сумської області
- •5.2 Динаміка ландшафтів
- •5.4 Антропогенні зміни. Стійкість ландшафтів
- •5.5 Розвиток ландшафтів. Саморозвиток
- •6.1 Порушення гравітаційної рівноваги і їх побічні наслідки
- •6.2 Зміни вологообороту і водного балансу
- •6.5 Зміни теплового балансу
- •7.1 Природні системи. Ландшафтний та екологічний підходи до їх аналізу
- •7.2 Ландшафтно-екологічний підхід. Визначення ландшафтної екології
- •7.3 Геосистема як предмет ландшафтної екології
- •8.1 Основні положення
- •8.2 Основні способи декомпозиції
- •8.3 Вертикальні межі геосистем
- •9.1 Потік і трансформація енергії
- •9.2 Потоки вологи
- •9.3 Міграція та обмін мінеральних речовин
- •9.4 Продуційні процеси
- •10.1 Історія впливу людини на природний ландшафт
- •10.2 Антропогенний ландшафт і його місце в ландшафтній сфері Землі
- •10.3 Загальна характеристика антропогенних ландшафтів України
- •10.4 Таксономія антропогенних ландшафтів
- •11.1 Стійкість геосистем. Типи стійкості
- •11.2 Визначення стійкості геосистем до чинника антропогенно-техногенного тиску
- •11.3 Самоочищення ландшафту
- •12.1 Географічні описи
- •12.2 Картографічний метод дослідження
- •12.3 Математичні та космічні методи
- •12.4 Геофізичні та геохімічні методи
- •12.5 Етапи ландшафтно-геохімічних досліджень
- •12.6 Екологічне прогнозування
- •12.7 Геоінформаційні системи
- •12.8 Екологічний аудит
- •Додаток б (довідковий)
- •Список літератури
4.2 Принципи загальнонаукової класифікації
Класифікації можуть бути побудовані за різними принципами: морфологічним, генетичним, історичним, кількісним та ін. Виділяють три основні принципи (підходи) загальнонаукової класифікації ландшафтів: історичний, генетичний і структурний, об’єднуючи їх спільною назвою – структурно-генетичний. Усі вони тісно пов’язані між собою. Структура свідчить про історію (вік), генезис ландшафту і, навпаки, від останніх залежить його будова. Основним показником класифікації ландшафтів при структурному підході є домінуючі урочища й місцевості (їх процентні співвідношення). Ознаки внутрішньої структури покладені в основу виділення низьких таксонів ландшафту – видів, підвидів.Іншого підходу при класифікації антропогенних ландшафтів дотримується Ф.М.Мільков. Він антропогенні ландшафти поділяє на класи, підкласи,типи,види. Приклади класів: сільськогосподарські, промислові, транспортні, селітебні ( населених пунктів). Л.І. Ісаченко не погоджується з припципами, за якими виділяються і класифікуються антропогенні ландшафти. На його думку, те, що називається антропогенним ландшафтом, є лише різними проявами людської діяльності (типи використання земель – поля, пасовища, сади і т. ін.), антропогенні ландшафти, в такому випадку відірвані від природної основи (більш детально про антропогенні ландшафти див. розд.10)
Ознак, які враховують при виділенні класифікаційних одиниць, може бути багато. В інших науках їх використовують теж чимало. Через це необхідне ранжирування ознак, тобто їх розміщення за значущістю. На більш високому рівні використовують найзагальніші ознаки, на нижчих – часткові (додаток Б, табл. Б.1).
4.3 Типологічна класифікація
Щодо класифікаційних категорій слід зазначити, що ще не всі вони є загальноприйнятими. Деякі з них уже стали стійкими (наприклад, тип, клас, вид), інші ще дискусійні. Більш раціональною слід вважати систему класифікації рівнинних ландшафтів за В.А. Ніколаєвим. У табл. Б.1 (додаток Б) наводяться типологічні одиниці (таксони), головні ознаки їх виділення і приклади.
Питання диференціації і класифікації гірських ландшафтів розглядаються у працях А.Г. Ісаченка , Г.П. Міллера, М.М.Рибіна та ін. М.М. Рибін виділяє типи гірських ландшафтів (гірсько-лісовий, гірсько-лучний та ін.) у відповідності до висотної поясності гір (і за аналогією до широтних зон рівнин).
У межах території України розрізняють два класи ландшафтів – рівнинний та гірський – і три типи рівнинних ландшафтів відповідно до трьох природних зон: мішаних (хвойношироколистяних) лісів; 2) лісостеповий; 3) степовий. Лісостеповий тип рівнинних ландшафтів поділяють на підтипи: широколистяно-лісовий (північно-лісостепова підзона); власне лісостеповий (середньо-лісостепова підзона); лучно-лісостеповий (південно-лісостепова); а степовий тип – на північно-степовий, середньостеповий і південно-степовий підтипи.
Гірський клас ландшафтів України (карпатські і кримські) поділяють на два типи: гірсько-лісовий і гірсько-лучний (субальпійський). Гірсько-лісовий тип, у свою чергу, поділяють на підтипи: лучно-лісовий, широколистяно-лісовий, мішано-лісовий, лісостеповий посушливий (Крим).