- •Навчальний посібник
- •Ландшафтна екологія
- •Передмова
- •1.2 Ландшафтознавство серед наук, його методологічне і практичне значення
- •1.3 Витоки і передісторія вчення про ландшафт
- •1.4 Перші кроки на шляху до фізико-географічного синтезу
- •1.5 Початок ландшафтознавства: праці в.В. Докучаєва та його школи
- •1.6 Сучасний стан ландшафтознавства в Україні
- •1.7 Розвиток ландшафтознавства у зарубіжних країнах
- •2.1 Природні територіальні (географічні) комплекси (птк) і геосистеми
- •2.2 Основні поняття вчення про геосистеми
- •3.1 Ландшафт. Різні трактування терміна «ландшафт»
- •3.2 Просторова структура ландшафту
- •3.3 Морфологічні одиниці ландшафту (фація, урочище,місцевість)
- •3.4 Типи морфологічної структури ландшафтних комплексів
- •3.5 Особливості ландшафтної структури гірських територій
- •4.2 Принципи загальнонаукової класифікації
- •4.3 Типологічна класифікація
- •4.4 Регіональна класифікація
- •4.5 Фізико-географічне районування України
- •4.6 Фізико-географічне районування Сумської області
- •5.2 Динаміка ландшафтів
- •5.4 Антропогенні зміни. Стійкість ландшафтів
- •5.5 Розвиток ландшафтів. Саморозвиток
- •6.1 Порушення гравітаційної рівноваги і їх побічні наслідки
- •6.2 Зміни вологообороту і водного балансу
- •6.5 Зміни теплового балансу
- •7.1 Природні системи. Ландшафтний та екологічний підходи до їх аналізу
- •7.2 Ландшафтно-екологічний підхід. Визначення ландшафтної екології
- •7.3 Геосистема як предмет ландшафтної екології
- •8.1 Основні положення
- •8.2 Основні способи декомпозиції
- •8.3 Вертикальні межі геосистем
- •9.1 Потік і трансформація енергії
- •9.2 Потоки вологи
- •9.3 Міграція та обмін мінеральних речовин
- •9.4 Продуційні процеси
- •10.1 Історія впливу людини на природний ландшафт
- •10.2 Антропогенний ландшафт і його місце в ландшафтній сфері Землі
- •10.3 Загальна характеристика антропогенних ландшафтів України
- •10.4 Таксономія антропогенних ландшафтів
- •11.1 Стійкість геосистем. Типи стійкості
- •11.2 Визначення стійкості геосистем до чинника антропогенно-техногенного тиску
- •11.3 Самоочищення ландшафту
- •12.1 Географічні описи
- •12.2 Картографічний метод дослідження
- •12.3 Математичні та космічні методи
- •12.4 Геофізичні та геохімічні методи
- •12.5 Етапи ландшафтно-геохімічних досліджень
- •12.6 Екологічне прогнозування
- •12.7 Геоінформаційні системи
- •12.8 Екологічний аудит
- •Додаток б (довідковий)
- •Список літератури
12.1 Географічні описи
Географічні описи можуть бути комплексними та проблемними. Типовий представник комплексних описів – ландшафтний опис. У разі проблемних або цільових описів принципи відбору початкової інформації, способи її подачі, викладання фактів та інше підпорядковано певній науковій або практичній меті. Потрібно розрізняти комплексний опис елементарного природно-територіального комплексу (ПТК) (географічної фації) і фізико-географічний опис території різного розміру (ландшафту).
Опис фізико-географічної точки – це опис фації. Фація є одним з елементів мікроформи рельєфу або елементом форми мезорельєфу, що утворені однорідними породами, характеризуються однорідним режимом зволоження, глибиною залягання ґрунтових вод, однорідним мікрокліматом. У межах фації формується одна рослинна асоціація на одному різновиді ґрунту. Фація генетично однорідна.
Опис ландшафту суттєво відрізняється від опису окремої фації. У характеристиці ландшафту повинна бути відображена мозаїчність території. Інша відмінність пов’язана з «роздільною здатністю» опису. Неможливо так само детально, як фацію, описати ландшафт у всіх його подробицях і деталях. Тому у характеристиці ландшафту, як правило, крім його загальних властивостей, описують і його основні місцевості і урочища.
Форма бланка і повнота польового фізико-географічного опису повинні бути «витримані» в дослідженнях різних колективів і бути індивідуальними в спеціальній частині залежно від характеру об’єктів, що вивчаються, і завдань наукових робіт. Уніфікація описів потрібна для подальшої коректної математичної обробки матеріалу і порівнянності даних різних дослідників.
Однак тільки словесного опису вже вочевидь недостатньо. Потрібно не просто констатувати взаємозв’язки, а показати, наскільки вони сильні. Використовуючи математичний апарат, теорію інформації, зокрема коефіцієнт зв’язку, явища фактора і інтегрального показника або іншого фактора можна побудувати у вигляді таблиці або рисунка моделі взаємодії компонентів елементарного ПТК (фації). Для цього беруть масові описи точок фацій, у кількісному вигляді виражають їхні окремі властивості; ці дані спеціально кодують і визначають ступінь зв’язку або зв’язаності. Якщо ступінь дуже сильний, то коефіцієнт зв’язку Kі наближається до 1. Якщо зв’язку немає, то Kі близький до 0.
Аналіз парних зв’язків характеристик ПТК з їхнім виглядом, аналіз зв’язків усередині чотирьох основних блоків – геоморфологічного, гідротермічного, біотичного і ґрунтового – дасть змогу побудувати модель взаємодії окремих блоків з видами ПТК (додаток А, рис.А.19).
Підрахунок коефіцієнтів зв’язку дає підстави зробити висновки, що хоча в природі все взаємозв’язано і взаємозумовлено, ці зв’язки не жорсткі, і спостерігається певний діапазон коливань факторів і інтегральних показників. Простежуються фактори, з якими зв’язки постійно вищі.
12.2 Картографічний метод дослідження
Картографічний метод дослідження застосовують у дослідженні не тільки закономірностей, а й взаємозв’язків або динаміки розвитку явищ. Простий прийом для дослідження взаємозв’язків – накладення двох карт і вивчення узгодженості контурів на них. Існує багато прийомів складання, віднімання або множення поверхонь географічних явищ, а також візуальних або картометричних способів кореляції географічних явищ.
Для вивчення динаміки явищ у просторі і часі також широко застосовують карти. Динаміка в просторі найчастіше простежується фіксацією станів. Іноді стрілками різного напрямку будують векторні поля для переміщень, наприклад, заготовленої деревини та ін.
Найчастіше динаміку змін у часі досліджують на різночасових картах.