12.1 Географічні описи

Географічні описи можуть бути комплексними та проблемними. Типовий представник комплексних описів – ландшафтний опис. У разі проблемних або цільових описів принципи відбору початкової інформації, способи її подачі, викладання фактів та інше підпорядковано певній науковій або практичній меті. Потрібно розрізняти комп­лексний опис елементарного природно-територіального комплексу (ПТК) (географіч­ної фації) і фізико-географічний опис території різного розміру (ландшафту).

Опис фізико-географічної точки – це опис фації. Фація є одним з елементів мікроформи рельєфу або елементом форми мезорельєфу, що утворені однорідними по­родами, характеризуються однорідним режимом зволоження, глибиною залягання ґрунтових вод, однорідним мікрокліматом. У межах фації формується одна рослин­на асоціація на одному різновиді ґрунту. Фація генетично однорідна.

Опис ландшафту суттєво відрізняється від опису окремої фації. У характеристи­ці ландшафту повинна бути відображена мозаїчність території. Інша відмінність пов’язана з «роздільною здатністю» опису. Неможливо так само детально, як фацію, описати ландшафт у всіх його подробицях і деталях. Тому у характеристиці ландшафту, як правило, крім його загальних властивостей, описують і його основні місцевості і урочища.

Форма бланка і повнота польового фізико-географічного опису повинні бути «ви­тримані» в дослідженнях різних колективів і бути індивідуальними в спеціальній частині залежно від характеру об’єктів, що вивчаються, і завдань наукових робіт. Уніфікація описів потрібна для подальшої коректної математичної обробки матері­алу і порівнянності даних різних дослідників.

Однак тільки словесного опису вже вочевидь недостатньо. Потрібно не просто кон­статувати взаємозв’язки, а показати, наскільки вони сильні. Використовуючи ма­тематичний апарат, теорію інформації, зокрема коефіцієнт зв’язку, явища фактора і інтегрального показника або іншого фактора можна побудувати у вигляді таблиці або рисунка моделі взаємодії компонентів елементарного ПТК (фації). Для цього беруть масові описи точок фацій, у кількісному вигляді виражають їхні окремі влас­тивості; ці дані спеціально кодують і визначають ступінь зв’язку або зв’язаності. Якщо ступінь дуже сильний, то коефіцієнт зв’язку K_і наближається до 1. Якщо зв’язку не­має, то K_і близький до 0.

Аналіз парних зв’язків характеристик ПТК з їхнім виглядом, аналіз зв’язків усере­дині чотирьох основних блоків – геоморфологічного, гідротермічного, біотичного і ґрунтового – дасть змогу побудувати модель взаємодії окремих блоків з видами ПТК (додаток А, рис.А.19).

Підрахунок коефіцієнтів зв’язку дає підстави зробити висновки, що хоча в природі все взаємозв’язано і взаємозумовлено, ці зв’язки не жорсткі, і спостерігається певний діапазон коливань факторів і інтегральних показників. Простежуються фактори, з якими зв’язки постійно вищі.

12.2 Картографічний метод дослідження

Картографічний метод дослідження застосовують у дослідженні не тільки законо­мірностей, а й взаємозв’язків або динаміки розвитку явищ. Простий прийом для дослідження взаємозв’язків – накладення двох карт і вивчення узгодженості конту­рів на них. Існує багато прийомів складання, віднімання або множення поверхонь географічних явищ, а також візуальних або картометричних способів кореляції гео­графічних явищ.

Для вивчення динаміки явищ у просторі і часі також широко застосовують карти. Динаміка в просторі найчастіше простежується фіксацією станів. Іноді стрілками різного напрямку будують векторні поля для переміщень, наприклад, заготовленої деревини та ін.

Найчастіше динаміку змін у часі досліджують на різночасових картах.