61.Екологічне виховання студентів.

Екологічне виховання — тривалий багатофакторний цілеспрямований процес формування екологічної свідомості й екологічної культури. Результатом екологічного виховання людини є формування мотивів, потреб, звичок цілеспрямованої екологічної поведінки та природоохоронної діяльності, здорового способу життя.

Основою екологічного виховання студентів є екологічно зорієнтована педагогіка. Вона охоплює принцип природовідповідності, екологію соціального середовища, екологію внутрішнього світу людини, екологізацію навчання та виховання.

Ідея принципу природовідповідності в педагогіці належить Я.А. Коменському, який вважав, що людина — це частина природи, яка живе за її законами. Якщо у природі все відбувається розумно і доцільно, то й процес виховання та навчання треба будувати природовідповідно. Щоб навчання було не тільки приємним, а й ґрунтовним, необхідно "дотримуватися визначеного порядку і послідовності у передачі знань, із суворим урахуванням вікових особливостей дитини, її інтересів, її психіки в цілому"1.

На проблему принципу природовідповідності у зв'язку з моральним вихованням звертає увагу Дж. Локк. Більш ефективному використанню потреб, інтересів, схильностей людини допоможе ретельне вивчення її природи, характеру.

УпотлядахІ.Г. Песталоцці спостерігається незгода з Ж.-Ж. Руссо щодо того, чи варто сліпо дотримуватись природи людини, або природу необхідно лише враховувати. І.Г. Песталоцці бачив роль природовідповідного виховання у розвитку всього позитивного у людини, нейтралізації негативного. З погляду природовідповідності він розглянув процес навчання, головним моментом якого є спостереження людини за предметами і явищами його довкілля. Цікаве визначення навчання дав І.Г. Песталоцці. Навчання — "мистецтво сприяти прагненню природи до свого власного розвитку"1. Отже, він указував на необхідність активного впливу з боку вчителя на розвиток закладених від природи рис дитини.

Будучи послідовником І.Г. Песталоцці, А. Дістервег визначив природовідновідність як самостійний розвиток закладених природою людині задатків, що ґрунтуються на законах природи і досягається вправами. Він висловлював думку, що в кожної людини є крім "загальнолюдських" задатків індивідуальні. Завдання педагога — здійснити гармонійний розвиток задатків.

К.Д. Ушинський виділив три складники принципу природовідповідності:

1. Глибоке пізнання природи людини, її анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей.

2.Наближення змісту й організації педагогічного процесу до людської природи.

3. Орієнтація виховання на народні традиції, звичаї.

Отже, різні природні особливості людей детермінують перебіг і результати педагогічного процесу.

62. Естетичне виховання студентів.

       Важливим напрямом змісту виховання студентів ви­щого навчального закладу, чинником гармонійного роз­витку особистості є естетичне виховання.

Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяль­ності людини.

       Метою естетичного виховання у вищому навчальному закладі є формування у майбутнього спеціаліста есте­тичної культури — здатності особистості до повноцінно­го сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя та діяльність за законами краси. Компонентами естетичної культури є:

       а) естетичні почуття - емоційні стани, зумовлені оцін­ним ставленням людини до явищ дійсності і мистецтва;

       б) естетичні потреби - потреби в естетичних пережи­ваннях, спілкуванні з художньо-естетичними цінностями;

       в) естетичні смаки - здатність оцінювати твори мис­тецтва, естетичні явища з позицій естетичних знань та ідеалів;

       г) естетичні ідеали - соціальне та індивідуально пси­хологічно зумовлені уявлення про красу в природі, су­спільстві, людині, мистецтві;

       ґ) художні уміння          здібності в галузі мистецтва.

       Усі зазначені складові поняття «естетична культура» визначають зміст і завдання естетичного виховання сту­дентів.

              Провідне місце в естетичному вихованні студентів на­лежить дисциплінам соціально-гуманітарного циклу, зок­рема естетиці - науці про загальні закономірності ху­дожнього осмислення дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності і перетворення життя за за­конами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

       У процесі естетичного виховання формуються естетич­на свідомість і естетична поведінка. 

       Естетична свідомість обумовлює естетичну поведінку. Ознаками такої поведінки є красиві вчинки, дії, акурат­ність в одязі, красива постава, манери, уміння триматися невимушено (природно), культурно й естетично виявляти свої емоції.

       Естетичний вплив на студентів має бути планомірним, цілеспрямованим і здійснюватися щоденно. Оскільки для студентів навчання є їх безпосередньою трудовою діяльніс­тю, необхідно розкривати красу праці, виховувати есте­тичне ставлення до неї. Вищий навчальний заклад не може нехтувати потребою створення сприятливих естетичних умов для навчання: відповідного естетичного оформлення аудиторій, лабораторій, бібліотек, читальних залів тощо.

       Могутнім засобом впливу на розум і почуття людини є мистецтво. Література, спів, музика сприяють розвит­ку навичок творчого самовияву студентів, здатності до імпровізації, уміння співвідносити власні художні упо­добання з жанровими закономірностями, стильовими його ознаками. Тому у вищих навчальних закладах важ­ливо розвивати художню самодіяльність, організовувати походи до музеїв, театрів, кіно, зустрічі з художниками, письменниками, акторами тощо.