Gidens_Sotsiologiya3

18. РЕВОЛЮЦІЇ ТА СУСПІЛЬНІ РУХИ

587

нічого не варто вийти на вулиці, щоб продемонструвати підтримку невдоволеним або висловити своє невдоволення.

Дії груп городян є одним із прикладів діяльності натовпу. На­ товп — це будь-яке значне зібрання людей, котрі безпосередньо взаємодіють один із одним у громадському місці. Натовпи, в певному розумінні, є повсякденною частиною міського життя. Наприклад, ми говоримо про заполонену натовпом торговельну вулицю або перепов­ нений театр чи парк відпочинку і маємо при цьому на увазі багатьох людей, які скупчуються на фізично обмеженій території. Ці люди перебувають у стані несфокусованої взаємодії (див. розділ 4): вони фізично присутні в одному середовищі і усвідомлюють присутність одне одного, проте мають власні групові чи особисті цілі, йдучи до них різними шляхами. Однак у випадку бунту, демонстрації або па­ ніки дії кожного пов'язані з діями інших. Враз виникає ситуація сфокусованої взаємодії; група, нехай навіть тимчасово, починає діяти як єдине ціле. Поведінка натовпу в цьому розумінні роками, фак­ тично ще з часів Французької революції 1789 року, викликала за­ цікавленість соціологів та істориків.

Як наголошує Тілі, дії юрби та бунти є характерним виявом краху сподівань людей, які не можуть у традиційний спосіб висловити своє незадоволення або вимагати необхідних, на їхню думку, реформ. Органи влади усіх видів завжди побоювалися дій юрби, не тільки через безпосередню їх загрозу, а й з огляду на громадський і реаль­ ний вияв розуміння соціальної несправедливості. Однак навіть бунти, що вважаються негативним явищем і призводять до безпричинних актів вандалізму та загибелі людей, можуть стимулювати зміни і да­ ти принаймні деякі бажані вигоди.

СУСПІЛЬНІ РУХИ

У сучасних країнах існувало широке розмаїття суспільних рухів, окрім тих, що призводили до революції; одні були тривалими, інші скороминущими. Суспільні рухи є такою ж невід'ємною рисою су­ часного світу, як і офіційні бюрократичні організації, яким вони часто протидіють. Дослідження їхньої природи та наслідків стано­ вить значний інтерес для соціології.

СУСПІЛЬНИЙ РУХ можна визначити як колективну спробу до­ сягти спільного інтересу або спільної мети через колективну акцію поза межами впливу традиційних інституцій. Це визначення має бу­ ти широким через наявність варіацій між різними видами рухів. Деякі суспільні заворушення є вкрай незначними, налічуючи не більше кількох десятків учасників; в інших можуть брати участь тисячі чи навіть мільйони людей. Деякі рухи відбуваються в рамках юри­ дичних норм суспільства, тимчасом як інші започатковуються неза­ конними чи підпільними групами. Часто, внаслідок діяльності су­ спільних рухів, змінюються й самі закони. Наприклад, група робіт­ ників, що закликала своїх колег до страйку, провадила незаконну

588	18. РЕВОЛЮЦІЇ ТА СУСПІЛЬНІ РУХИ

діяльність, котра в різних країнах каралася неоднаково суворо. Проте з часом до законів було внесено поправки, що дозволили страйк як форму вирішення виробничого конфлікту. Інші форми економіч­ ного протесту, такі як сидячі страйки на фабриках чи робочих міс­ цях, у більшості країн і досі вважаються незаконними.

Розмежування суспільного руху та офіційної організації іноді буває нечітким, оскільки усталені рухи зазвичай переймають бюрок­ ратичні риси. Наприклад, Армія порятунку починалася як суспільний рух, однак нині набула більшості характеристик постійної організації. Дещо рідше організація може прилучатися до суспільного руху, хіба що тоді, наприклад, коли заборонена політична партія змушена йти в підпілля, перетворюючись, можливо, на партизанський рух.

Класифікація суспільних рухів

Пропонувалися різні способи класифікації суспільних рухів. Імовір­ но, найточнішою та найвичерпнішою класифікацією є запропонова­ на Дейвідом Аберле, який розрізняє чотири види руху (Aberle, 1966). Трансформативні рухи спрямовані на великомасштабні, радикальні і часто насильницькі зміни в житті суспільства, частиною якого во­ ни є. До них належать революційні рухи й деякі радикальні релігій­ ні рухи; багато рухів «тисячолітників» також прогнозували більшменш повну перебудову суспільства з приходом ери спасіння. Метою реформаторських рухів є зміна тільки деяких аспектів існуючого суспільного ладу. Їхні учасники виступають проти певних видів не­ рівності або несправедливості. Як приклади можна навести групу «Життя» та інші, що виступають проти абортів.

Трансформативні та реформаторські рухи ставлять за мету насам­ перед здійснення змін у суспільстві. Ще два види, запропоновані Аберле, спрямовані переважно на зміни у звичках чи світогляді окремих людей. Метою рухів спасіння є порятунок людей від спосо­ бів життя, які вважаються згубними. До цієї категорії належить ба­ гато релігійних рухів, які зосереджуються на особистому спасінні. Прикладами є секти п'ятдесятників, члени яких вірять, що справ­ жньою ознакою цінності особи є її духовний розвиток. Дещо невдало названі альтернативні рухи, спрямовані на здійснення часткових змін у житті людей. Вони не ставлять собі за мету домогтися повної зміни у звичках людей, а лише змін конкретних, специфічних зви­ чок. Прикладом є групи анонімних алкоголіків.

Феміністський рух

Теорії революції доконечно тяжіють до теорій суспільних рухів. На­ приклад, наголошування Чарлза Тілі на мобілізації ресурсів було застосовано до таких суспільних рухів, як феміністський, який ми зараз розглянемо. Феміністські рухи не були відокремлені від інших форм суспільних рухів. На фемінізм мали істотний вплив революції, включаючи Американську й Французьку революції XVIII століття.

18. РЕВОЛЮЦІЇ ТА СУСПІЛЬНІ РУХИ

589

	РУХ			«ЗЕЛЕНИХ»: ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ
1798	Томас Малтус опублікував своє «Дослідження закону народонаселення»,
	окресливши ідею про те, що люди зазнають екологічного впливу.
1865	Засновано Товариство охорони природи, яке порушило проблему доступу
	громадськості до приміських зон, посилену масовими правопорушеннями
	в 1930-х роках.
1893	Засновано національний траст в Сполученому Королівстві для придбання
	земель з метою збереження природи та культурних пам'яток.
1930	Винайдено хлорофлюорокарбони (CFCs); цю подію вітали, оскільки вони
	вважалися не тільки дешевими і безпечними в пожежному відношенні,
	але й нешкідливими для довкілля.
1934	Посуха посилила ерозію ґрунту, спричинивши «Велику пилову бурю» в
	районі Великих рівнин Північної Америки, під час якої було знесено
	вітром	близько 350 мільйонів тонн верхнього шару ґрунту.
1948	В ООН створено спеціальне Аґентство з питань охорони навколишнього
	середовища — Міжнародний союз за збереження природи.
1952	Забруднення повітря спричинило в Лондоні сильний смог, від якого
	загинуло близько 4 тисяч людей. Після цього випадку було прийнято
	Закон	про		чисте повітря.
1968	Стаття	Гарета Гардіна «Трагедія Землі» змушує читачів замислитися над
	особистою відповідальністю за занепад довкілля, пов'язаний із вибором
	стилю життя.
1969	У США	засновано групу «Друзі Землі», котра відокремилася від украй
	консервативного «Сьєрра-клубу»; в наступні роки зросла активність
	радикальніших груп у рамках боротьби за чистоту довкілля.
1974	Перша пересторога науковців про серйозне зменшення захисного шару
	озону у верхніх шарах атмосфери, що відбулося через використання CFCs.
1980	Президент США Джимі Картер затверджує звіт «Global 2000», визнавши
	стурбованість станом довкілля однією з головних політичних проблем.
1983	Німецька		партія «зелених» здобуває 5 відсотків голосів, що дає їй
	27 місць		у	бундестазі.
1985	Човен організації «Ґрінпіс» потоплено французькими розвідувальними
	службами у новозеландському порту під час протесту проти ядерних
	випробувань Франції в Тихому океані. Одного члена команди було вбито.
1989	Партії «зелених» здобувають у Європі небувалу підтримку, а під час
	виборчих кампаній проблеми довкілля незмінно вносяться до порядку
	денного, особливо в Сполученому Королівстві, де «зелені» одержали
	близько 15 відсотків голосів (але не місць у парламенті).
1992	Міжнародна зустріч на вищому рівні у Ріо-де-Жанейро, присвячена
	проблемам Землі, викликала великий інтерес засобів масової інформації,
	проте привела до незначного прогресу у вирішенні глобальних
	екологічних проблем, оскільки багато країн побоюються можливих
	негативних			наслідків для торгівлі.
1994	Протести проти прокладання шляхів в Сполученому Королівстві сягли
	нового піку з «битвою при Вонстонії», коли активісти «зелених»
	захопили будівлі у Вонстеді, Східний Лондон, намагаючись перешкодити
	прокладанню автостради М11.

Джерело: 1994 Hutchinson Gallup, INFO 1995, Helicon, p. 514.

Перші активні групи, що обстоювали права жінок, розпочали свою діяльність одразу ж після цих двох революцій. У 1790-х роках у Парижі й кількох провінційних містах виникло кілька жіночих

590	18. РЕВОЛЮЦІЇ ТА СУСПІЛЬНІ РУХИ

клубів, натхнених ідеалами свободи й рівності, що їх проголосила Французька революція. Клуби надавали місце для зібрань жінок, але й, окрім того, виступали за рівні права в освіті, зайнятості та управ­ лінні державними справами. Марі Гуз, очоливши один із клубів, опублікувала прокламацію під назвою «Декларація прав жінок», що ґрунтувалася на «Декларації прав людини й громадянина» — голов­ ному конституційному документі революції. Як можна досягти справжньої рівності, запитувала Марі, коли половина населення по­ збавлена привілеїв, які мають чоловіки?

Реакція з боку революційних вождів була аж ніяк не співчут­ ливою — 1793 року Марі Гуз було страчено за обвинуваченням у «не­ хтуванні тими чеснотами, що належать її статі». Згодом жіночі клу­ би було розпущено урядовим декретом. Відтоді у країнах Заходу ви­ никали одна за одною групи феміністок та рухи жінок, що майже завжди наражалися на вороже ставлення і деколи викликали репре­ сії з боку влади. Марі Гуз була аж ніяк не єдиною жінкою, що відда­ ла своє життя за справу здобуття рівних прав для чоловіків та жінок.

У XIX столітті фемінізм у Сполучених Штатах поширився біль­ ше, ніж деінде, а більшість лідерів жіночих рухів в інших країнах дивилися на боротьбу американських жінок як на взірець. У 1840— 1850-х роках американські феміністки тісно співпрацювали з група­ ми боротьби за скасування рабства. Однак, позбавлені формальних політичних прав (конституція не гарантувала жінкам виборчого пра­ ва), жінки не належали до політичних угруповань, через які рефор­ матори могли досягати своїх цілей. Жодну з жінок не було допущено до участі у Всесвітньому з'їзді за скасування рабства, що відбувся 1840 року в Лондоні. Цей факт спонукав групи жінок звернутися без­ посередньо до проблеми нерівності статей. У 1848 році, як і їхні французькі попередниці півстоліттям раніше, лідери жіночих груп Сполучених Штатів зібралися, щоб схвалити «Декларацію про почут­ тя», змодельовану на основі Декларації про незалежність. Вона почи­ налася словами: «Ми вважаємо очевидною ту істину, що всі чоловіки й жінки створені рівними». У декларації наводився довгий перелік прикладів несправедливого ставлення до жінок. Однак у цей період було лише кілька здобутків, що покращували соціальне або політич­ не становище жінок. Після скасування рабства конґрес прийняв рі­ шення, згідно з яким голосувати дозволялося лише звільненим рабам

чоловічої статі.

Деякі американки африканського походження відіграли свою роль у ранньому розвитку жіночих рухів у Сполучених Штатах, хоча вони часто стикалися з ворожим ставленням з боку своїх білих сестер. Одна з них, Соджорнер Трут, протестувала як проти рабства, так і проти позбавлення жінок громадянських прав, тісно пов'язуючи обидві проблеми. Коли вона переконливо й пристрасно звернулася до учасників антирабського раллі в Індіані в 1850-х роках, а якийсь білий чоловік вигукнув: «Не вірю, що ви справжня жінка», Соджор­ нер на доказ прилюдно оголила груди. Хоча Соджорнер відіграла ви­ датну роль в жіночому русі цього періоду (hooks 1981), інші чорно-

18. РЕВОЛЮЦІЇ ТА СУСПІЛЬНІ РУХИ

591

шкірі жінки, котрі прагнули брати участь у русі, скоро розчарува­ лися, зіткнувшися з упередженим до них ставленням; тож чорно­ шкірих американських феміністок було небагато.

Однією з найважливіших подій у ранньому розвитку феміністсь­ кого руху в Європі було оприлюднення у 1866 році підписаного 1500 жінками звернення до Британського парламенту, в якому вимагало­ ся, щоб до переліку виборчих реформ, що тоді обговорювалися, було включено беззастережне право жінок голосувати. Цим зверненням знехтували; у відповідь його ініціатори створили наступного року На­ ціональне товариство за виборчі права для жінок. Члени цього товариства стали відомі як суфражистки, і протягом решти XIX сто­ ліття вони й далі зверталися до парламенту з вимогою поширити право голосу на жінок. На початку XX століття світовий вплив бри­ танського фемінізму зрівнявся з роллю фемінізму в Сполучених Шта­ тах. В обох країнах організовувалися регулярні марші та вуличні де­ монстрації. Мітинґ просто неба, що відбувся в 1908 році в Лондоні, зібрав півмільйона чоловік. У цей період жіночі рухи з'явились у всіх провідних європейських країнах, а також в Австралії та Новій Зеландії.

На 1920 рік жінки багатьох країн Заходу здобули право голосу. Однак після цього багато феміністських рухів почали занепадати. Жінки-радикали, як правило, пристали до інших рухів, таких як бо­ ротьба з фашизмом — політичною доктриною крайніх правих сил, що у 1930-х роках набула поширення в Німеччині, Італії та деяких інших країнах. Фемінізм як чітко означений рух, що протидіяв домі­ нуванню чоловіків в усіх інституціях, занепав. Здобуття рівних по­ літичних прав дало небагато для поширення рівності на інші сфери життя жінок.

Відродження фемінізму

Наприкінці 1960-х років жіночі рухи знову набули вагомого значен­ ня. Відтоді протягом десятиліть фемінізм став впливовим чинником у всьому світі, включаючи багато країн «третього світу». У Сполу­ чених Штатах відродження почалося під впливом руху за цивільні права та активність студентства в цей період. Звідти воно поши­ рилося на інші частини світу. Жінки, активні в цих питаннях, часто опинялися на традиційних другорядних ролях, відведених їм чоло- віками-активістами. Лідери руху за громадянські права були проти внесення прав жінок до їхніх маніфестів про рівність. Тому групи жінок почали створювати незалежні організації, котрі займалися передусім феміністськими питаннями.

Сьогоднішні жіночі рухи спрямовані на набагато ширше коло проблем порівняно з минулим. Вони прагнуть економічної рівності, дозволу абортів та змін у законодавстві про розлучення. Окрім знач­ них практичних досягнень, феміністки зробили набагато більший по­ ступ в інтелектуальній діяльності, ніж у попередні роки. Наприклад, у царині суспільних наук автори-феміністки форсували пере-

592	18. РЕВОЛЮЦІЇ ТА СУСПІЛЬНІ РУХИ

осмислення усталених понять і теорій. Багато досліджень, прове­ дених останніми роками, що мали на меті визначити історичні й культурні чинники впливу на становище жінок і загалом тендерні відносини, були підказані сучасним фемінізмом.

Феміністські рухи: інтерпретація

Виникнення жіночих рухів у минулому столітті можна легко витлу­ мачити, користуючись поняттями, що їх визначив Чарлз Тілі. На переконання Тілі, суспільні рухи виникають тоді, коли люди не мають іншої можливості бути почутими або коли їхньому стремлінню бракує виходу. У першій фазі розвитку феміністських рухів у XIX — на початку XX століття лідери феміністок прагнули перш за все здобути право голосу для жінок у політичному процесі, інакше кажучи, виборче право. У другій фазі метою жіночих рухів було розширення завдань, боротьба за економічну, а також політичну рів­ ність жінок.

В обох фазах лідери жіночих рухів спромоглися мобілізувати ко­ лективні засоби, щоб вчинити ефективний тиск на органи влади. На ранніх етапах головним засобом жінок-активісток були масові марші та демонстрації. Пізніше організації спромоглися боротися за права жінок у більш послідовний та організований спосіб. Спільні інтереси, до яких могли апелювати лідери жіночих груп, включали переконан­ ня в тому, що жінки мають відігравати свою роль у прийнятті по­ літичних рішень, працювати, при бажанні, на оплачуваній посаді та мати рівні права при розлученні.

Нарешті, на можливості феміністок-активісток впливати на су­ спільні зміни позначилося багато чинників. Наприклад, початок першої світової війни сприяв здобуттю права голосувати: держави, що вели війну, потребували підтримки та активної участі жінок у воєнних діях. У другій фазі розвитку фемінізму рух за громадянські права став тією іскрою, від якої зайнялася нова хвиля активності.

СУСПІЛЬНІ РУХИ ТА СОЦІОЛОГІЯ

Суспільні рухи становлять для соціолога подвійний інтерес. Вони дають матеріал для дослідження, але, більше того, допомагають змінити бачення соціологами різних аспектів поведінки. Наприклад, рух жінок не просто становить інтерес для соціології, оскільки надає матеріал для досліджень. Цей рух вказав на недоліки в усталених схемах соціологічної думки і розвинув поняття (такі, як патріархат), що допомагають нам зрозуміти питання тендеру та влади. Існує без­ перервний діалог не тільки між суспільними рухами та організаці­ ями, яким вони протидіють, але й між суспільними рухами й самою соціологією.

18. РЕВОЛЮЦІЇ ТА СУСПІЛЬНІ РУХИ

593

1.В останні два століття в більшості частин світу відбувалися рево­ люції. Американська революція 1776 року та Французька рево­ люція 1789 року породили ідеали й сподівання, які набули знач­ ного поширення в політичному житті.

2.Поняття революції важко визначити. Щоб вважатися револю­ цією, процес політичних змін має включати вплив масового су­ спільного руху, котрий, заради досягнення своїх цілей, готовий вдатися до насильства і спроможний захопити владу, а відтак започаткувати реформу.

3.Існує багато різних теорій революції. Особливо визначною є Марксова інтерпретація революції, не лише через її інтелектуальну цінність, яку, безперечно, можна поставити під сумнів, а тому, що Маркс певною мірою сприяв формуванню реальних процесів революції в нашому столітті.

4.Оскільки революція є таким складним явищем, узагальнення щодо умов, які призводять до революційних змін, робити важко. Більшість революцій відбувається за обставин, коли влада уряду слабне (наприклад, внаслідок війни) і коли пригнічувана верства спроможна створити і підтримувати масовий рух. Революції за­ звичай є непередбачуваними наслідками тих часткових цілей, до яких ці рухи прагнуть з самого початку.

5.Діяльність натовпу спостерігається не тільки під час революцій, але й за багатьох інших обставин не таких драматичних су­ спільних змін, наприклад, під час міських бунтів. Дії бунтівної юрби можуть видаватися цілком деструктивними і хаотичними, однак вони часто служать конкретним цілям учасників.

6.У сучасних країнах існує багато видів суспільних рухів. Суспільні рухи означають колективну спробу досягти спільних інтересів че­ рез спільні дії поза рамками традиційних інституцій. Соціологія не тільки досліджує такі рухи, а й реаґує на проблеми, які вони порушують.

7.Одним із головних різновидів сучасного суспільного руху є фемі­ нізм. Перші значні феміністські рухи виникли в середині XIX століття. Вони приділяли увагу, зокрема, здобуттю права жінок голосувати. Після занепаду фемінізму у 1920-х роках він знову поширився у 1960-х роках і набув впливу в багатьох сферах су­ спільного життя та інтелектуальної діяльності.

Zbigniew Brzeziński, The Grand Failure (London: McDonald, 1989). Моногра­ фія про злет і падіння комунізму в двадцятому столітті, в якій комунізм репрезентується як «історична трагедія».

John Dunn, «Understanding Revolutions» in his Rethinking Modern Political

594	18. РЕВОЛЮЦІЇ ТА СУСПІЛЬНІ РУХИ

Theory (Cambridge: Cambridge University Press, 1985). Дискусія про проб­ леми розуміння сучасних революцій.

Ron Eyerman and Andrew Jamison, Social Movements (Cambridge: Polity Press, 1991). Корисний аналітичний огляд сучасного теоретизування про природу суспільних рухів, в якому особлива увага приділяється новітнім суспільним рухам.

Chester Hartman and Pedro Vilanova, Paradigms Lost: The Post-Cold War Era

(London: Pluto, 1991). Дискусія про світове становище після колапсу ко­ мунізму в Радянському Союзі та Східній Європі.

Max Weber, The Russian Revolutions (Cambridge: Polity Press, 1995). Погляд Вебера на революційні події в Росії.

ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ ТА ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ 596 ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІНИ 597

ВПЛИВИ НА СОЦІАЛЬНІ ЗМІНИ 598

Фізичне довкілля · Політична організація · Культурні чинники

ЗМІНИ В НОВІТНІ ЧАСИ 600

Вплив економіки · Вплив політики · Вплив культури

ПОТОЧНІ ЗМІНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ НА МАЙБУТНЄ 602

До постіндустріального суспільства? · Постмодернізм і кінець історії · Оцінка

ЗАГРОЗИ ДЛЯ ГЛОБАЛЬНОГО ДОВКІЛЛЯ 606

Джерела загрози

ДОВКІЛЛЯ: СОЦІОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА? 610

ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ: ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ 610

РЕЗЮМЕ 611

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА 612 ВАЖЛИВІ ТЕРМІНИ 613

Люди населяють Землю приблизно півмільйона років. Сільське гос­ подарство, основоположна умова постійних поселень, існує лише близько 12 тисяч років. Якби ми уявили весь період існування люд­ ства як один день, то сільське господарство мало б з'явитися об 11.56, а цивілізації — об 11.57. Розвиток сучасних країн розпочався б тільки об 11.59 і ЗО секунд! Проте, ймовірно, за останні ЗО секунд цього дня людства відбулося стільки ж змін, як і за весь попередній період.

Швидкість змін за сучасної доби легко простежити, якщо погля­ нути на темпи технологічного розвитку. Історик економіки Дейвід Лендес у відомій праці зауважив:

«Сучасна технологія не тільки виробляє більше і швидше; вона проду­ кує речі, які за жодних обставин неможливо було б виробити за допо­ могою вчорашніх ремісничих методів. Найкраща індіанська прялка не­ спроможна виробляти таку тонку і бездоганну пряжу, як мюль-машина; усі кузні християнського світу XVIII століття не могли б викувати такі великі, однорідні, гладенькі металеві листи, як на сучасному прокатно­ му стані. Що найважливіше, сучасною технологією витворено речі, які навряд чи можна було уявити в доіндустріальну еру; кінокамера, авто­ мобіль, аероплан, ціла низка електронних приладів — від радіо до швидкісного комп'ютера, атомної електростанції, і так далі майже до нескінченності... Результатом стало неймовірне зростання обсягу продук­ ції й асортименту товарів та послуг, і вже це одне змінило спосіб життя людини більше, ніж будь-що інше з часів відкриття вогню: англійці (і, можна додати, англійки) 1750 року у матеріально-речовому плані бували ближчі до легіонерів Юлія Цезаря, ніж до своїх власних пра­ внуків» (Landes, 1969).

Способи життя й соціальні інституції, властиві для сучасного сві­ ту, радикально відрізняються від тих, що існували в нещодавньому минулому. Протягом двох-трьох століть (в контексті світової істо­ рії це хвилинний зріст часу) настільки змінилося соціальне життя людини, що його годі порівняти з тим, як вона жила тисячі років до того.

На нас чекає ще непевніше, ніж для будь-якого попереднього покоління, майбутнє. Власне, умови життя попередніх поколінь завжди були небезпечні: люди жили під загрозою природних катаклізмів, епідемій та голоду. Але, хоча в сьогоднішніх індустрі­ альних країнах люди навчилися захищатися від епідемій і голоду, ми зазнаємо впливу соціальних чинників, що ми їх самі ж і ви­ пустили на волю. Ці чинники повсякчас видозмінюють наше життя.