Gidens_Sotsiologiya3

19. ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ ТА ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА

597

ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІНИ

Що ж таке СОЦІАЛЬНА ЗМІНА? У певному розумінні, все повсяк­ час змінюється. Кожний день є новим; кожний момент є новою мит­ тєвістю часу. Як зазначав грецький філософ Геракліт, неможливо двічі увійти в одну й ту саму річку. За другим разом річка вже інша, оскільки вода в ній уже збігла, а людина теж змінилася в якийсь невловимий спосіб. Хоча це зауваження по суті слушне, ми все-таки схильні думати, що в обох випадках це були та сама річка і та сама людина, яка входить у неї. В обрисах або формі річки, а також у фізичному стані та особистості людини з мокрими ногами існує не­ перервність, достатня для того, аби стверджувати, що, незважаючи на зміни, все залишається «тим самим». З'ясування значної зміни означає демонстрацію перетворень у засадничій структурі об'єкта або ситуації за певний часовий період. Що ж до людського суспіль­ ства, то, щоб вирішити, наскільки і в який спосіб система зазнає змін, ми маємо показати, до якої міри модифікуються базові інституції за певний період. При визначенні змін, окрім того, треба

598	19. ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ ТА ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА

показати, що залишається незмінним, відіграючи роль точки відлі­ ку. Навіть у сьогоднішньому динамічному світі існують явища, котрі мають давнє минуле. Наприклад, найбільші релігійні системи, такі як християнство або іслам, зберігають зв'язок з ідеями та обрядами, започаткованими близько двох тисяч років тому. Водночас більшість інституцій у сучасних суспільствах, безперечно, змінюються набага­ то швидше, ніж у традиційному світі.

У цьому розділі ми розглянемо спроби витлумачити напрямки змін, що позначаються на історії людства в цілому; далі ми з'ясуємо, чому сучасному періоду властиві такі докорінні й швидкі соціальні зміни. Сьогодні багато змін мають глобальний характер; вони відбу­ ваються одночасно у багатьох країнах світу або позначаються на май­ бутньому всієї планети.

ВПЛИВИ НА СОЦІАЛЬНІ ЗМІНИ

За останні два століття соціальні теоретики прагнули розробити уні­ версальну теорію, котра б пояснювала природу соціальних змін. Проте жодна з однофакторних теорій не може пояснити роз­ маїття соціального розвитку людини, починаючи від суспільств мис­ ливців, збирачів і скотарів до традиційних цивілізацій і, зрештою, нинішніх складних соціальних систем. І все-таки ми можемо визна­ чити три головні чинники, які послідовно впливали на суспільні зміни: фізичне довкілля, політична організація та культурні чин­

ники.

Фізичне довкілля

Фізичне довкілля часто позначається на розвитку соціальної органі­ зації життя людей. Найкраще це видно в екстремальних умовах довкілля, коли люди мусять пристосовуватися до погодних умов. Жителі полярних реґіонів доконче виробляють навички й прийоми, відмінні від тих, які потрібні в субтропіках. На Алясці, де зими тривалі й холодні, зовсім інший стиль життя, аніж у набагато теп­ ліших середземноморських країнах. Жителі Аляски проводять біль­ шу частину свого життя в закритому приміщенні і, за винятком короткого літнього періоду, дуже передбачливо планують свою зоколишню діяльність, з огляду на несприятливі умови довкілля.

На суспільство можуть впливати й не такі екстремальні фізичні умови. Тубільці Австралії ніколи не полишали мисливства й збиран­ ня плодів, оскільки на цьому континенті дуже мало місцевих рослин, придатних для культивування, або тварин, яких можна приручити для розведення. Перші світові цивілізації зазвичай виникали у регіо­ нах з родючими землями, наприклад, у дельтах річок. Наявність шля­ хів сполучення, що пролягають суходолом чи морем, також має важ­ ливе значення: країни, відрізані від інших гірськими хребтами, не-

19. ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ ТА ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА

599

прохідними джунглями або пустелями, часто залишаються відносно незмінними протягом тривалого часу.

І все-таки безпосередній вплив довкілля на соціальні зміни не такий великий. Часто люди можуть досягти високого рівня достатку в доволі суворих регіонах. Наприклад, це слушно щодо жителів Аляски, які, попри сувору природу, змогли налагодити видобуток нафти й мінеральних ресурсів. І, навпаки, суспільства мисливців і збирачів часто населяли родючі території і ніколи не займалися роз­ веденням худоби чи обробітком землі. Наприклад, індіанці племені квак'ютл з острова Ванкувер, які зберігали свій спосіб життя незмін­ ним ще якихось півстоліття тому, проживали в середовищі, багатому на рибу, фрукти та їстівні рослини. Вони задовольнялися полюван­ ням і збиранням плодів у таких сприятливих умовах і ніколи не прагнули по-справжньому зайнятися сільським господарством.

Між довкіллям та системами виробництва немає безпосереднього зв'язку. Тож наголос, який еволюціоністи роблять на адаптації до довкілля, менш переконливий, ніж Марксове пояснення суспільного розвитку. Адже Маркс наголошував, що людські істоти лише зрідка адаптуються, як тварини, до навколишніх умов. Люди завжди праг­ нуть оволодіти світом довкола них, а не просто прийняти його як щось дане. Більше того, немає сумніву, що на рівень і характер соці­ альних змін істотно впливають способи виробництва, котрі, проте, не мають того першорядного значення, якого надавав їм Маркс.

Політична організація

Другим чинником, який істотно позначається на соціальних змінах, є тип політичної організації. У суспільствах мисливців та збирачів цей вплив мінімальний, оскільки у них не існує політичної влади, спроможної організувати спільноту. Проте в усіх інших типах су­ спільств наявність чітко виражених політичних інституцій — вождів, лордів, королів та урядовців — істотно впливає на напрям розвитку суспільства. Як вважав Маркс, політичні системи не є прямим вия­ вом засадничої економічної організації; у суспільствах з подібними системами виробництва можуть існувати цілком відмінні типи по­ літичного ладу. Наприклад, у деяких країнах промислового капіта­ лізму існували авторитарні політичні системи (нацистська Німеч­ чина або Південно-Африканська Республіка за часів апартеїду), тимчасом як інші країни відзначалися значно більшою демократією (наприклад, Сполучені Штати, Британія чи Швеція).

У становленні найбільш традиційних держав фундаментальну роль відіграє військова влада; вона неабияк впливає і на їхнє подаль­ ше виживання, і на експансію. Однак зв'язок між рівнем про­ дуктивності та військовою потугою є знову-таки опосередкованим. Лідер може вирішити спрямувати ресурси на розбудову воєнної ма­ шини, навіть якщо внаслідок цього решта населення зубожіє. Так сталося в Іраку за часів правління Саддама Хусейна.

600	19. ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ ТА ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА

Культурні чинники

Третім із головних факторів впливу на соціальні зміни є культурні чинники — релігія, системи комунікації та управління. Як ми по­ бачили в розділі 16, релігія може бути як консервативною, так і прогресивною силою суспільного життя. Деякі форми релігійних віру­ вань та обрядів гальмували зміни, обстоюючи насамперед традиційні цінності й ритуали. Втім, як наголошував Макс Вебер, релігійні пере­ конання часто відіграють мобілізуючу роль у вимогах соціальних змін.

Надзвичайно важливим культурним чинником впливу на харак­ тер і темп змін є природа систем комунікації. Наприклад, винахід писемності дозволив ведення записів, уможлививши більший конт­ роль за матеріальними ресурсами та розвитком великомасштабних організацій. Окрім того, писемність змінила уявлення людей про зв'язок між минулим, теперішнім і майбутнім. У країнах з розви­ нутою писемністю фіксують минулі події і знають свою історію. Розу­ міння історії може розвивати відчуття поступу чи напрямку еволюції суспільства, якому люди можуть активно сприяти.

До загальних культурних чинників нам слід також віднести лідер­ ство. Окремі лідери мали величезний вплив на світову історію. Варто лиш згадати великих релігійних провідників (таких, як Ісус Христос), політичних та військових вождів (наприклад, Юлій Цезар) або осново­ положників науки й філософії (таких, як Ісаак Ньютон), щоб упевнитись у правдивості цього твердження. Лідер, здатний про­ водити динамічну політику й повести за собою маси або радикально змінити попередні стереотипи мислення, може переінакшити уста­ лений досі порядок.

Утім, дехто може стати до керма влади й діяти ефективно тільки за наявності сприятливих суспільних умов. Наприклад, Адольф Гітлер зміг у 1930-х роках захопити владу в Німеччині почасти внаслі­ док соціальної напруженості й кризи, які в той час охопили суспіль­ ство. Якби не ці обставини, він, імовірно, так і залишився б малові­ домою постаттю в складі невеликої політичної фракції. Те саме стосується Махатми Ганді, відомого пацифістського лідера Індії, який діяв у період після другої світової війни. Ганді вдалося домог­ тися незалежності своєї країни від Британії, оскільки війна та інші події зруйнували існуючі в Індії колоніальні інституції.

ЗМІНИ В НОВІТНІ ЧАСИ

Чим пояснити той факт, що за останні двісті років, тобто в новітній період, відбулося таке надзвичайне прискорення темпів соціальних змін? Це складне питання, однак неважко визначити деякі його чинники. Не дивно, що ми можемо класифікувати їх за критеріями, подібними до факторів впливу на соціальні зміни впродовж усієї історії, за винятком того, що ми віднесемо вплив фізичного довкілля до загальної ролі економічних чинників.

19. ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ ТА ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА

601

Вплив економіки

З-поміж економічних впливів чільне місце посідає вплив промис­ лового капіталізму. Капіталізм докорінним чином відрізняється від попередніх систем, оскільки вимагає безперервного розширення виробництва та постійного нагромадження багатства. У традиційних виробничих системах рівні виробництва були досить стабільними, оскільки прив'язувалися до звичних купівельних потреб. Капіталізм сприяє постійному оновленню технології виробництва, процесу, до якого все більше залучається наука. Показники технологічних інно­ вацій, впроваджених у сучасній промисловості, значно перевищують ті, що існували за будь-якого попереднього економічного ладу.

Вплив науки й технології на спосіб нашого життя може значною мірою диктуватися економічними чинниками, але він виходить за межі економічної сфери. І наука, і технологія, впливаючи на полі­ тичні й культурні фактори, самі зазнають їхнього впливу. Наприк­ лад, розвиток науки й техніки допоміг створити такі сучасні форми комунікації, як радіо й телебачення. Як ми пересвідчилися, елект­ ронні форми комунікації призвели в останні роки до змін у політиці. Радіо, телебачення та інші електронні мас медіа теж формують наші думки та почуття щодо навколишнього світу.

Вплив політики

Другим найголовнішим чинником змін у новітній період виступають політичні події. Боротьба між країнами за розширення своїх тери­ торій, нагромадження багатства та перемоги у війні зі своїми конку­ рентами в останні два-три століття були спонуками до змін. Політичні зміни в традиційних цивілізаціях зазвичай були справою панівної еліти. Наприклад, управління країною переходило від однієї аристок­ ратичної родини до іншої, тимчасом як для більшості населення жит­ тя минало без особливих змін. Інша річ — сучасні політичні системи, коли діяльність політичних лідерів та урядовців повсякчас познача­ ється на житті головної маси населення. Ухвалення політичних рішень на внутрішньому та міжнародному рівнях сприяє соціальним змінам і спрямовує їх більшою мірою, ніж за попередніх часів.

За останні два або три століття політичні події, безперечно, впли­ нули на економічні зміни, водночас останні позначилися на полі­ тичному житті. Зараз уряди відіграють важливу роль у стимулюванні (іноді й гальмуванні) темпів економічного зростання, а у всіх промис­ лових країнах спостерігається істотне втручання держави у вироб­ ництво, причому уряд є найбільшим роботодавцем.

Важливу роль також відіграють військова влада та війна. Вій­ ськова потуга країн Заходу дозволяла їм впливати, починаючи з XVII століття, на всі континенти світу і неабияк сприяла глобально­ му поширенню західних стилів життя. У XX столітті, внаслідок обох світових війн, було спустошено багато країн, що вимагало відбудови і призвело до значних змін у владних структурах, наприклад, у Ні­ меччині та Японії після другої світової війни. Навіть у країнах-пере-

602	19. ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ ТА ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА

можницях, таких як Сполучене Королівство, внаслідок впливу війни на економіку відбулися істотні внутрішні зміни.

Вплив культури

Серед культурних чинників впливу на процеси соціальних змін су­ часності два з них — розвиток науки та секуляризація думки — зробили свій внесок у критичний та інноваційний характер сучасно­ го світогляду. Ми вже не вважаємо звичаї і традиції прийнятними лише через їхню давнішню авторитетність. Навпаки, наш спосіб життя все більше вимагає «раціональної» основи. Наприклад, при проектуванні лікарні зазвичай керуються не традиційними уподо­ баннями, а тим, щоб вона відповідала своїй функції — забезпечити ефективне лікування хворих.

Крім способу нашого мислення, змінився й зміст наших думок. Ідеали самовдосконалення, свободи, рівності та демократичної участі є значною мірою досягненнями останніх двох-трьох століть. Ці ідеа­ ли послужили посиленню процесів соціальних і політичних змін, включаючи й революції. Ці ідеї не можуть прив'язуватися до тради­ ції, а, радше, передбачають постійний перегляд способів життя з ме­ тою гуманістичного вдосконалення. Попри своє західне походження, вони стали справді універсальними та глобальними в своєму застосу­ ванні, сприяючи змінам у більшості реґіонів світу.

ПОТОЧНІ ЗМІНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ НА МАЙБУТНЄ

Куди ведуть нас сьогодні соціальні зміни? Які головні тенденції розвитку можуть впливати на наше життя на початку XXI століття? Соціальні теоретики дають різні відповіді на ці питання, котрі, поза сумнівом, вимагають багато роздумів. Ми розглянемо три різні пер­ спективи: поняття про те, що ми зараз живемо в постіндустріальному суспільстві; думку про те, що ми досягли постмодерного періоду; а також теорію про те, що дійшли «кінця історії».

До постіндустріального суспільства?

На думку деяких журналістів, те, що відбувається сьогодні, є пере­ ходом до нового суспільства, яке вже не ґрунтуватиметься на індустріалізмі. Як вони стверджують, ми входимо у фазу розвитку поза межами індустріальної ери. Для характеристики цього нового су­ спільного ладу було створено безліч термінів, таких як інформаційне суспільство, суспільство послуг та суспільство знань. Однак найбіль­ шого поширення набув термін, що його вперше вжив Деніел Бел у Сполучених Штатах і Ален Турен у Франції, — ПОСТІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО (Bell, 1973; Touraine, 1974), в якому префікс «пост» (тобто «після») означає, що ми переступаємо межі давніших форм індустріального розвитку.

19. ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ ТА ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА

603

Розмаїття назв говорить про незліченне число ідей, висунутих задля витлумачення поточних соціальних змін. Проте одна тема пов­ сякчас перебуває в центрі уваги. Це значення інформації або знання в суспільстві майбутнього. Наш спосіб життя, що ґрунтується на ви­ робництві матеріальних благ за допомогою машин, витісняється но­ вим, в якому основою системи виробництва є інформація.

Найчіткішу і найвичерпнішу характеристику постіндустріального суспільства дав Деніел Бел у праці «Прихід постіндустріального су­ спільства» (The Coming of the Post Industrial Society, 1973). Як ствер­ джує Бел, постіндустріальний лад вірізняється зростанням числа професій у сфері обслуговування за рахунок робочих місць, на яких виробляються матеріальні блага. «Синій комірець», зайнятий на фаб­ риці або в майстерні, вже не найголовніша категорія працівників. «Білі комірці» (секретарі й фахівці) переважають числом «синіх ко­ мірців», причому найшвидше зростає кількість професійних і тех­ нічних працівників.

Люди, які працюють на посадах «білих комірців» вищого рівня, спеціалізуються у сфері продукування інформації та знань. Продуку­ вання і управління тим, що Бел називає «кодифікованим знанням» (систематичною, скоординованою інформацією), є головним стратегіч­ ним ресурсом суспільства. Ті, що створюють і розподіляють ці знан­ ня — науковці, програмісти, економісти, інженери та фахівці всіх рів­ нів, — стають провідними соціальними групами, витісняючи промис­ ловців та підприємців старої системи. На рівні культури відбувається зміщення «робочої етики», властивої індустріалізму; люди вільніші в творчості та реалізації як на своєму робочому місці, так і поза ним.

Наскільки обґрунтований той погляд, що старий промисловий лад витісняється постіндустріальнии суспільством? Хоча ця теза є загальноприйнятою, емпіричні свідчення, на яких вона ґрунтується,

єдещо сумнівними.

1.Тенденція до зайнятості у сфері послуг, яка супроводжується зменшенням зайнятості в інших секторах виробництва, виникла ледь не на початку самої індустріальної ери; це не якесь там нове явище. З початку 1800-х років і виробництво, і сфера послуг розвивалися за рахунок сільського господарства, причому сектор послуг завжди ріс швидшими темпами, ніж виробництво. «Сині комірці» насправді ніколи не були найпоширенішою категорією працівників; більша частка найманих працівників завжди працю­ вала в сільському господарстві та сфері послуг, причому із змен­ шенням числа зайнятих в аграрному секторі зайнятість у сфері послуг пропорційно зростала. Тож найвагомішим був перехід не від промислового виробництва до сфери послуг, а від праці агра­ ріїв до всіх інших видів професій.

2.Сектор послуг дуже неоднорідний. Професії сфери обслуговуван­ ня не слід трактувати як ідентичні «білим комірцям»; у сфері сервісу (наприклад, на автозаправних станціях) працює й багато «синіх комірців», які виконують фізичну роботу. Багатьом

604	19. ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ ТА ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА

«білим комірцям» не потрібні особливі фахові знання, а їхня робота істотно механізована. Це стосується більшості низькокваліфікованих працівників офісів.

3.Багато робочих місць у сфері послуг сприяють процесові вироб­ ництва матеріальних благ, тож їх слід вважати складовою час­ тиною виробництва. Так, програміст, який працює у виробничій сфері, програмуючи і конролюючи операції верстатів, безпосе­ редньо прилучається до процесу створення матеріальних благ.

4.Ніхто не знає напевне, яким буде довготривалий вплив дедалі ширшого використання мікропроцесорів та систем електронних комунікацій. Сьогодні ці системи не витісняють промислове виробництво, а, радше, інтегруються в нього. Очевидно, що такі технології й надалі відзначатимуться високими темпами іннова­ цій і проникатимуть до нових і нових сфер суспільного життя. Але досі неясно, якого ступеня розвитку суспільства, в якому кодифіковане знання є головним ресурсом, ми досягли.

5.Автори тези про постіндустріальне суспільство, як правило, пере­ більшують важливість економічних факторів у реалізації соціаль­ них змін. Таке суспільство змальовують як результат економіч­ них здобутків, що призводять до змін в інших інституціях. Біль­

шість авторів постіндустріальної гіпотези мало читали Маркса або відверто критикували його вчення; однак вони зайняли квазімарксистські позиції, стверджуючи, що економічні чинники пре­ валюють над соціальними змінами.

Деякі досягнення, відзначені теоретиками постіндустріального суспільства, виступають важливими рисами сучасної епохи, однак немає певності, що ця концепція найкраще виражає їхню сутність. Більше того, чинники, які стоять за сьогоднішніми змінами, мають не лише економічний, а й політичний та культурний характер.

Постмодернізм і кінець історії

Деякі автори нещодавно зайшли так далеко, стверджуючи, що розвиток нині досяг такого рівня, і це свідчить про кінець епохи індустріалізму. Те, що відбувається, — не що інше, як рух за межі сучасності — цінностей і способів життя, пов'язаних з сучасним суспільством, таким як наша віра в проґрес, користь науки та наша здатність контролювати сучасний світ. Надходить, або вже й наді­ йшла, доба постмодернізму.

Прихильники ідеї постмодернізму твердять, що люди в сучасних країнах вірять у наявність в історії певного порядку, тобто вона «кудись прямує» і веде до проґресу, але нині такі уявлення зазнали краху. Вже не існує «величних оповідей», загальних уявлень про іс­ торію, які б мали якийсь сенс (Lyotard, 1985). Відсутнє не тільки загальне поняття проґресу, яке можна обстоювати, а й таке явище, як історія. Тож сучасний світ надзвичайно множинний і розмаїтий. Образи незліченних фільмів, відео- і телепрограм мандрують по світу.

19. ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ ТА ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА

605

Ми знайомимося з багатьма ідеями й цінностями, однак вони мають незначний зв'язок з історією країн, де ми живемо, або з нашими осо­ бистими історіями. Звісно, усе перебуває в постійному русі. В одній із праць група авторів прокоментувала стан справ так:

«Наш світ міняється. Масове виробництво, масовий споживач, велике місто, імперська держава, забудовані землі й національна держава зане­ падають: настав час гнучкості, різноманітності, диференціації й мобіль­ ності, комунікації, децентралізації та інтернаціоналізації. У цьому процесі зазнають трансформації наші власні особистості, відчуття самих себе, наші суб'єктивні відчуття. Ми вступаємо в нову добу» (S. Hall et al., 1988).

Як вони стверджують, історія закінчується із сучасністю, оскіль­ ки вже не існує способу описати новонароджений множинний всесвіт у цілому.

Фукуяма і кінець історії

Френсіс Фукуяма — письменник, чиє ім'я асоціюється із висловом «кінець історії». На перший погляд кінець історії, у розумінні Фукуями, видається цілком протилежним ідеям, висунутим теорети­ ками постмодернізму. Його погляди ґрунтуються не на колапсі су­ часності, а на її всесвітньому тріумфі у вигляді капіталізму та лібе­ ральної демократії.

Як стверджує Фукуяма, після революцій 1989 року в Східній Європі, розпаду Радянського Союзу та руху до багатопартійної демо­ кратії в інших регіонах ідеологічні битви минулих епох завершили­ ся. Кінець історії — це кінець альтернатив. Ніхто обстоює монархізм, а фашизм є явищем минулого. В минуле відійшов і кому­ нізм, донедавна головний супротивник західної демократії. Всупереч прогнозам Маркса, капіталізм одержав перемогу в тривалій боротьбі з соціалізмом, а ліберальній демократії тепер альтернативи немає. Ми досягли, веде далі Фукуяма, «кінцевого етапу ідеологічної еволю­ ції людства та самої універсалізації західної демократії як остаточної форми правління» (1989).

Водночас ці дві версії кінця історії не такі відмінні, як може ви­ датися на перший погляд. Ліберальна демократія є основою для вияву різноманітних поглядів та інтересів. Вона не визначає норми нашої поведінки, а наголошує, що ми маємо поважати погляди ін­ ших; отже, вона сумісна з плюралізмом цінностей та способів життя.

Оцінка

Сумнівно, що історія підійшла до кінця в тому розумінні, що ми вичерпали всі наявні альтернативи. Хто може сказати, які нові форми економічного, політичного чи культурного ладу можуть по­ стати в майбутньому? Подібно до того, як мислителі Середньовіччя не мали уявлення про індустріальне суспільство, що мало постати з розкладом феодалізму, ми сьогодні не можемо передбачити, як зміниться світ у майбутньому столітті.

606	19. ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ ТА ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА

СПОЖИВАННЯ ТА ДОВКІЛЛЯ

Світ переживає революцію в сфері споживання. З 1950-х років норми спожи­ вання енергії, м'яса, міді, сталі та лісоматеріалів по­ двоїлися. Число приватних автомашин зросло вчетверо, використання пластику — уп'я­ теро, а обсяг пасажирських авіа-

перевезень — аж у 33 рази.

Споживання ресурсів від­ бувається нерівномірно. До «класу споживачів» нале­ жить 1/5 населення світу, про­ те споживання на рівні біль­ шості представників серед­ нього класу Заходу обмежу­ ється значно меншою під­ групою. Наприклад, послу­ гами авіатранспорту корис­ тується тільки 1/10 населен­ ня США. Однак ця маленька групка елітних споживачів має вплив на довкілля, який неможливо співставити з її чисельністю.

Швидке споживання невідтворюваних або обмеже­

них ресурсів становить знач­ ний ризик для екосистем. Какао вирощується в слабо­ розвинутих країнах, а спо­ живається переважно на Пів­ ночі. Наприклад, африканці споживають лише 3 відсотки врожаю какао, який вони ви­ рощують. Водночас, виробниц­ тво шоколаду спричиняє зни­ щення природних екосистем.

Дедалі більше забруднен­ ня вражає також ліси, во­ дойми та океани. Німецькі науковці підрахували, що про­ тягом десяти років середньостатистичний автомобіль забруднює 2,040 мільйонів куб.м (72,040 млн. куб. фу­ тів) повітря, дає 26,5 тонн / 26,9 тонн відходів, знищує три дерева та ще 30 дерев уражає «хворобами» через свою причетність до кислот­ них дощів, і нівечить 200 кв. м (2,200 кв. футів) асфальту й бетону.

Споживання особливо не­

Джерело: 1994 Hutchinson Gallup, INFO 1995, Helicon, p. 527.

гативно позначається на сіль­ ськогосподарських угіддях і рибних ресурсах. Внаслідок вилову тунця у водах Мекси­ ки щорічно гине 50—100 ти­ сяч дельфінів. У синтетичні сіті потрапляє близько 60 ви­ дів морських птахів, а особ­ лива небезпека чигає на пін­ гвінів.

Незважаючи на просторі­ кування про «перенаселе­ ність» Півдня, насправді най­ більший тиск на світові ре­ сурси чинять багаті країни. Неможливо, щоб усе населен­ ня світу споживало ресурси на рівні країн Півночі. Вирі­ шити ці проблеми непросто. Тут може зарадити консерва­ ція, переробка та споживан­ ня малопсувних продуктів. Наболіле питання зменшен­ ня споживання серед багатих щойно почали обговорювати, а в майбутньому воно, на­ йімовірніше, стане надзви­ чайно актуальним.

Тому нам слід з обачністю ставитися до думки про кінець історії, як і до ідеї постмодернізму. Теоретики останнього занадто наголошу­ ють на розмаїтті й фрагментації за рахунок нових форм глобальної інтеграції. Плюралізм важливий, однак людство сьогодні стикається із спільними проблемами, вирішення яких потребує загальних ініці­ атив. Однобічна капіталістична експансія не може тривати нескін­ ченно; ресурси світу обмежені. Ми всі разом маємо вжити заходів, щоб подолати економічний поділ на багаті й бідні країни і такий же поділ у суспільствах. Це треба зробити, водночас зберігаючи ресурси, від яких ми усі залежимо. Що ж до політичного ладу, то ліберальної демократії явно не досить. Як структура, що обмежується національ­ ною державою, вона не вирішує питання створення глобального плю­ ралістичного порядку, в якому не буде насильства.

ЗАГРОЗИ ДЛЯ ГЛОБАЛЬНОГО ДОВКІЛЛЯ

Одна з проблем, з якою ми всі стикаємося, це проблема екології довкілля. Поширення промислового виробництва вже, можливо, за­ вдало невиправної шкоди природному середовищу. Питання екології стосуються не тільки найкращого способу впоратися з загрозою для