Gidens_Sotsiologiya3

618	20. МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Жодний етап дослідження не проводиться окремо від інших. Проблеми досліджень виникають як невід'ємна складова процесу роботи; один дослідницький проект може легко привести до іншого, оскільки в ньому постають проблеми, яких дослідник спочатку не врахував. Соціолог може виявити загадки, читаючи про роботу інших дослідників у книгах і професійних журналах або ознайомившись із певними тенденціями в суспільстві. Наприклад, за останні роки з'явилося багато програм лікування душевнохворих у громадському оточенні замість їхньої ізоляції у психіатричних лікарнях. Соціологи можуть запитати: що спричинило такі зміни у ставленні до душев­ нохворих? Як це може позначитись на самих пацієнтах і на решті спільноти?

Перевірка наукових даних

Коли проблему вже визначено, наступним етапом процесу дослід­ ження є зазвичай перевірка наявних наукових даних; може статися, що попередні дослідники вже достатньо з'ясували проблему. Якщо ж ні, дослідникові доведеться звернутися до всіх дотичних тем до­ сліджень, щоб вияснити, наскільки цінною буде його праця. Чи на­ трапили попередні дослідники на таку саму загадку? Які спроби її розв'язання вони робили? Які аспекти проблеми було обійдено ува­ гою в їхніх дослідженнях? Спираючись на ідеї інших осіб, соціолог може краще з'ясувати можливі проблеми, а також методи, які мо­ жуть стати корисними для дослідження.

Чітке формулювання проблеми

Третій етап — це вироблення чіткого формулювання проблеми до­ слідження. За наявності потрібної літератури дослідник може повер­ нутися з бібліотеки, маючи добре уявлення про способи підходу до проблеми. Здогадки про природу проблеми на цьому етапі іноді мо­ жуть втілитися в конкретні гіпотези — академічні міркування про те, що відбувається. Щоб дослідження було ефективним, гіпотеза має бути сформульована таким чином, аби нагромаджений фактич­ ний матеріал свідчив на її користь або проти неї.

Вибір методу дослідження

Далі дослідник має вирішити, в який спосіб мають нагромаджу­ ватися матеріали дослідження. Існує низка різних методів дослід­ ження, і вибір з-поміж них залежить від загальних цілей досліджен­ ня, а також від аспектів поведінки, які мають аналізуватися. У деяких випадках доцільно скористатися опитуванням (бажано ан­ кетним). За інших обставин доцільно вдатися до інтерв'ю або спо­ стереження. Нижче ми детальніше розглянемо різні методи дослі­ дження.

20. МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

619

Проведення дослідження

На етапі фактичного початку дослідження часто виникають неперед­ бачені практичні труднощі. Іноді неможливо увійти в контакт з осо­ бами, яким треба надіслати анкети або яких дослідник хоче опи­ тати. Можливо, комерційна фірма або державна установа не дадуть дослідникові змоги провести заплановану роботу. Наприклад, якщо соціолог вивчає стан впровадження в ділових корпораціях програм рівних можливостей для жінок, компанії, де стан справ незадовіль­ ний, можуть відмовитися від проведення дослідження. Внаслідок цього результати дослідження можуть виявитися необ'єктивними.

Інтерпретація результатів

Після нагромадження метеріалу для аналізу клопоти дослідника не закінчуються, а, можливо, тільки починаються! Оцінка значення на­ громаджених даних та повторне співвіднесення їх із проблемою до­ слідження часто буває складним завданням. Тимчасом як на перші питання, ймовірно, буде легко дати чітку відповідь, результати ба­ гатьох досліджень на завершальному етапі не дуже переконливі.

Оприлюднення результатів

Звіт про результати дослідження, що зазвичай публікується у ви­ гляді статті в журналі або книжки, інформує читачів про природу дослідження і є обґрунтуванням зроблених висновків. Це кінцевий етап тільки з погляду індивідуального проекту дослідження. У біль­ шості досліджень визначаються питання, на які не було дано відпо­ віді, а також сподівання на подальші дослідження, які дадуть ко­ ристь у майбутньому. Всі індивідуальні дослідження становлять час­ тину безперервного наукового процесу, що відбувається у соціоло­ гічних колах.

Втручання реальності

Наведена вище послідовність етапів є спрощеною ілюстрацією проце­ су фактичних дослідницьких проектів. У реальному соціологічному дослідженні ці етапи рідко відбуваються в такій ідеальній послідов­ ності, і майже завжди доводиться, тією чи іншою мірою, «діяти наосліп». Різниця дещо нагадує відмінність між рецептом з кулінар­ ної книги і фактичним процесом приготування їжі. Досвідчені куха­ рі часто працюють взагалі без рецептів, і все-таки приготують краще, ніж ті, хто керується кулінарними книгами. Дотримування жорсткої схеми може накладати зайві обмеження; більшість видатних соціологічних досліджень фактично не вписуються в цю послідовність, хоча деякі її етапи обов'язково мають місце.

620	20. МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Тепер розглянемо різні методи дослідження, що їх соціологи зазви­ чай використовують у своїй роботі.

Мал. 20.1. Етапи процесу дослідження.

20. МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

621

Польові дослідження

У польових дослідженнях, або включеному спостереженні учасника (ці терміни часто взаємозамінні), дослідник проживає в певній групі або спільноті і, можливо, бере участь у їхній діяльності. Польовий дослідник не може просто бути присутнім серед членів спільноти, а має пояснити їм або обґрунтувати свою присутність. Дослідник, який хоче одержати відповідні результати, має заручитися підтрим­ кою спільноти протягом певного часу.

Тривалий час у дослідженнях, що ґрунтуються на включеному спостереженні учасника, взагалі не згадувалося про небезпеки чи проблеми, які доводилося долати, однак нещодавно опубліковані спо­ гади або щоденники польових дослідників стали більш відвертими. Часто доводиться боротися з проблемою самотності, адже людині не­ легко вписатися в соціальний контекст чи спільноту, до якої вона фактично не належить. Дослідник може відчувати постійне розчару­ вання через відмову членів групи відверто розповісти про себе; у деяких ситуаціях прямі запитання заохочуються, а в інших їх мо­ жуть зустріти стриманим мовчанням. Деякі види польових дослі­ джень можуть бути навіть небезпечні фізично; наприклад, дослідник у середовищі злочинців може бути прийнятий за поліційного інфор­ матора або втягнутий у сутичку з конкурентною бандою.

Переваги та недоліки польового дослідження

За умови успіху польові дослідження дають більше інформації, ніж будьякі інші дослідницькі методи. Якщо ми дивимося на речі з позиції якоїсь певної групи, нам зрозуміліше, чому її члени діють саме так.

Польове дослідження, крім того, забезпечує дослідникові більшу гнучкість порівняно з іншими методами досліджень. Дослідник може пристосуватися до нових або неочікуваних обставин і спостерігати за будь-якими новими тенденціями. Польове дослідження, найімовірні­ ше, швидше, ніж будь-які інші методи, дасть несподівані результати, оскільки дослідник може раптово виявити, що його попередні уяв­ лення про цю групу були цілком хибними.

Однак польовим дослідженням властиві також і значні недоліки. Дослідити можна тільки дуже невеликі групи або громади. Багато залежить від уміння дослідника завоювати довіру людей. Без такого вміння дослідження взагалі не зрушить з мертвої точки. Можлива також і зворотна ситуація. Дослідник може так тісно зблизитися з групою, що він (вона) стає надміру «своїм» і втрачає перспективу незалежного спостерігача.

Опитування

Тлумачення результатів польових досліджень зазвичай стосується проблем узагальнення. Оскільки в них задіяна лише невелика група осіб, ми не можемо бути певні в тому, що результати, одержані в одному середовищі, можна також застосувати до інших ситуацій,

622	20. МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Антропологи! Антропологи! Карикатура Гері Ларсона © San Francisco Chronicle,

надруковано з дозволу правовласника

або навіть у тому, що двоє різних дослідників, опитуючи одну й ту саму групу, дійдуть однакових висновків. У процесі опитування анкети надсилають або безпосередньо роздають вибраним групам осіб, іноді навіть тисячам людей. Польова робота найпридатніша для поглиблених досліджень невеликих ділянок суспільного життя; опитування, як правило, дає не таку детальну інформацію, але його зазвичай можна застосувати у ширшому масштабі.

Стандартизовані анкети та анкети з відкритими питаннями

У процесі опитування застосовують два види анкет. Одні містять стандартизований, або фіксований, перелік питань, на які можна давати тільки конкретні відповіді, наприклад, «Так (Ні), Не знаю» або «Дуже ймовірно (Ймовірно), (Малоймовірно). Дуже малоймовір­ но». Такі опитування мають перевагу в тому сенсі, що відповіді легко порівняти та підрахувати, оскільки тут задіяно тільки незнач­ не число категорій. З іншого боку, оскільки при цьому виключають­ ся відтінки думки або словесного вираження, одержана інформація, ймовірно, матиме обмежений діапазон.

Інші анкети передбачають довільні відповіді, з відкритими питан­ нями. Респонденти мають більшу нагоду висловити свої погляди власними словами; вони не обмежені рамками фіксованих відпові-

20. МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

623

дей. Ці анкети зазвичай надають більш детальну інформацію, ніж стандартизовані. З цих відповідей дослідник може краще зрозуміти думки респондента. З іншого боку, відсутність стандартизації озна­ чає ускладнення для статистичного порівняння відповідей.

Зазвичай питання анкети організовані таким чином, що команда інтерв'юерів може ставити питання і фіксувати відповіді в певній визначеній послідовності. Всі пункти анкети мають бути цілком зрозу­ мілими як для дослідників, так і для респондентів. Під час великомас­ штабних національних досліджень, що регулярно проводяться уря­ довими установами й дослідницькими організаціями, опитування від­ буваються більш-менш одночасно в масштабах усієї країни. Особи, які проводять опитування, і ті, хто аналізує результати, не можуть ефективно виконувати роботу, якщо їм доводиться повсякчас консуль­ туватися одне з одним щодо двозначностей у питаннях або відповідях.

В анкетах, окрім того, слід враховувати характеристики респон­ дентів. Чи зрозуміють вони, що саме має на увазі дослідник, став­ лячи конкретне питання? Чи досить у них інформації, щоб дати ви­ черпну відповідь? Чи дадуть вони відповідь узагалі? Крім того, рес­ понденти можуть не зрозуміти термінологію анкети. Наприклад, пи­ тання «Який Ваш сімейний стан?» когось може збентежити. Можли­ во, краще запитати: «Ви неодружені, одружені чи розлучені?» Біль­ шості досліджень передують пілотні (пробні) дослідження, метою яких є порушення проблем, не передбачених дослідником. Пілотні дослідження — це експериментальний захід, коли анкету заповню­ ють лише кілька осіб. Це допомагає усунути будь-які труднощі перед проведенням головного дослідження.

Вибірка

Соціологів часто цікавлять характеристики великих груп осіб, на­ приклад, політичні переконання населення Британії у цілому. Усіх цих людей неможливо опитати безпосередньо, тому в таких ситуаці­ ях дослідники зосереджуються на вибірках, тобто невеликій частці представників групи. Зазвичай можна бути певним, що результати, одержані на основі вибірки, якщо її зроблено належним чином, можна узагальнити для всього населення. Наприклад, дослідження тільки двох-трьох тисяч виборців може дати дуже точну інформацію про переконання та виборчі наміри всього населення. Однак, щоб ця інформація була точною, вибірка має бути репрезентативною: група досліджуваних осіб має бути типовою для всього населення. Органі­ зація вибірки набагато складніша, ніж може видатися на перший погляд, тож статистики розробили правила кількісних і змістових характеристик вибірок.

Надзвичайно важливою процедурою забезпечення репрезента­ тивності вибірки є випадкова вибірка, коли групу добирають в такий спосіб, що ймовірність вибору кожного представника населення є однаковою. Найдосконалішим способом одержання випадкової вибір­ ки є позначення осіб відповідною цифрою і подальше укладання за

624	20. МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

допомогою комп'ютера списку респондентів, з яких і формується вибірка, до якої включають, скажімо, кожного десятого респондента.

«Вибір народу?»

Одне з найвідоміших перших досліджень шляхом опитування під назвою «Вибір народу?» здійснили Пол Лазарсфелд та кілька його колеґ приблизно півстоліття тому (Lazarsfeld et al., 1948). У цьому дослідженні, що мало на меті вивчення намірів виборців округи Каунті (штат Огайо) на президентських виборах 1940 року в США, було вперше використано деякі головні методи опитування, що застосову­ ються й до сьогодні. Аби глибше, аніж з однієї-єдиної анкети, до­ слідити настрої людей, дослідники опитали кожного члена вибірки виборців за сімома окремими пунктами. Метою було визначення зміни у настроях виборців і пояснення їх причин.

Дослідження було розпочато за наявності кількох конкретних гі­ потез. Згідно з однією з них, взаємини та події, близькі виборцям спільноти, впливають на виборчі уподобання більше, ніж віддалені події у світі; результати дослідження в цілому підтвердили цю дум­ ку. Дослідники випрацювали складні методики аналізу політичних переконань; водночас їхня праця зробила значний внесок у сферу тео­ ретичного мислення. Серед понять, які вони допомогли запровадити, були концепції «лідерів думки» та «двохетапного потоку комуніка­ ції». Результати дослідження показали, що деякі особи — лідери думки, як правило, формують політичні погляди осіб навколо себе. Погляди людей формуються не відразу, а в два етапи. На першому етапі лідери думки реаґують на політичні події; на другому впли­ вають на інших людей — родичів, друзів та колеґ.

Переваги та недоліки опитувань

Опитування широко використовуються в соціологічних досліджен­ нях з кількох причин. Відповіді на питання анкети легше, ніж за більшості інших дослідницьких методів, підрахувати й проаналізу­ вати; можна дослідити великі групи осіб; і, за наявності достатніх коштів, для збирання даних дослідники можуть вдатися до послуг агентства, що спеціалізується на опитуваннях.

Утім, багато соціологів критично ставляться до цього методу. На їхню думку, при цьому можна надати видимості точності результа­ там, достовірність яких сумнівна, якщо зважити на відносно повер­ ховий характер більшості відповідей респондентів. Показники ухи­ лення від анкетних питань іноді дуже значні, особливо коли анкети висилаються поштою. Це стосується й висновків на основі результа­ тів, одержаних від ледь більше половини членів вибірки, хоча соціо­ логи зазвичай намагаються повторно сконтактуватися з нереспонден­ тами або замінити їх іншими особами. Про тих, хто ухилився від анкетування чи інтерв'ю, відомо мало.

20. МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

625

Експерименти

Експеримент можна визначити як спробу дослідника перевірити гіпо­ тезу в суворо контрольованих умовах. Експерименти часто застосову­ ються у сфері природничих наук, оскільки вони мають значну перева­ гу над іншими методами дослідження. В ситуації експерименту до­ слідник безпосередньо контролює обставини, в яких проводиться експеримент. У порівнянні з природничими науками масштаб дослід­ жень у соціології дуже обмежений. Ми можемо привести до лаборато­ рії тільки невеликі групи осіб, а в таких експериментах люди усвідом­ люють свою піддослідну роль і можуть поводитися неприродно.

І все-таки експериментальні методи можна принагідно успішно застосовувати в соціології. Прикладом цього є вигадливий експери­ мент Філіпа Зімбардо, для якого дослідник спорудив уявну в'язни­ цю, де одні студенти добровільно виконували роль охоронців, а ін­ ші — ув'язнених (Zimbardo, 1972). Метою експерименту було просте­ жити, наскільки ці різні ролі спричиняли зміни у світогляді й пове­ дінці. Результати шокували дослідників. Студенти, які грали роль охоронців, швидко набули авторитарності; вони виказували справж­ ню ворожість щодо ув'язнених, командували ними, ображали їх та погрожували їм. Натомість, студенти-«ув'язнені» продемонстрували суміш апатії та непослуху, що часто спостерігається у справжніх в'язницях. Ці результати були такі яскраві, а рівень протистояння такий високий, що експеримент довелося припинити на ранній ста­ дії. Проте результати мали важливе значення. Зімбардо дійшов висновку, що на поведінку у в'язницях впливає радше сама природа тюремної атмосфери, ніж особистісні характеристики учасників.

Біографічний метод

На відміну від експериментів, історії життя належать виключно до царини соціології та інших суспільних наук; для них немає місця в природничих науках. Життєві історії складаються із зібраного про конкретних осіб біографічного матеріалу, як правило, того, що його подають самі особи. Інші процедури дослідження зазвичай не дають стільки інформації про еволюцію переконань та цінностей протягом життя. Втім, дослідження історій життя рідко спираються виключно на спогади людей. Для поглиблення та перевірки надійності наданої інформації використовуються такі джерела, як листи, тогочасні звіти та газетні публікації. Соціологи по-різному ставляться до істо­ рій життя: одні вважають їх надто ненадійною інформацією, а на переконання інших вони є такими детальними джерелами даних, з якими може зрівнятися небагато інших методів дослідження.

Біографічний метод успішно використовувався у важливих дослі­ дженнях. В.І. Томас та Флоріан Знанецький здійснили одне з перших відомих досліджень — «Польський селянин у Європі та Америці», п'ять томів якого вперше опубліковано у 1918—1920 роках (Thomas and Znaniecki, 1966).

626	20. МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Історичний аналіз

У соціологічних дослідженнях часто має важливе значення історич­ на перспектива. Адже ми часто потребуємо часової перспективи, щоб осмислити нагромаджуваний нами матеріал з конкретної проб­ леми.

Соціологи часто прагнуть безпосередньо досліджувати минулі події. Справді, деякі періоди історії можна вивчати безпосередньо, якщо існують очевидці тих подій, наприклад, свідки голокосту в Європі під час другої світової війни. Дослідження історії в такий спо­ сіб означає опитування людей про події, свідками яких вони були в минулому. Очевидно, такий вид дослідницької роботи не може сягати більш як на 60—70 років назад у минуле. Проводячи історичні до­ слідження давніших подій, соціологи змушені користуватися доку­ ментами та письмовими свідченнями, що часто зберігаються у спе­ ціальних бібліотечних або національних архівах.

Цікавим прикладом документального дослідження історичних по­ дій є студії соціолога Ентоні Ешворта окопних військових дій під час першої світової війни (Ashworth, 1980). Ешворта цікавили умови життя людей, які перебували під постійним обстрілом, змушені тиж­ нями тіснитися поруч. Він користувався різноманітними докумен­ тальними джерелами: офіційними історичними даними про війну, включаючи й інформацію про різні дивізії та батальйони, офіційні публікації того часу, записи та нотатки, що приватно робили деякі військові, а також особистими спогадами про воєнні роки. Користую­ чись таким різноманітним матеріалом, Ешворт зміг розробити поши­ рену й детальну характеристику життя в окопах. Як він виявив, біль­ шість солдатів самі вирішували, коли їм вступати в сутичку з воро­ гом, і часто фактично нехтували команди офіцерів. Наприклад, на Різдво німецькі солдати й солдати союзників припинили військові дії, а в одному місці навіть відбувся неофіційний футбольний матч між обома сторонами.

Поєднання порівняльного та історичного методів досліджень

Дослідження Ешворта стосується відносно нетривалого часового періоду. Прикладом дослідження довшого відтинку часу, за якого, крім того, було застосовано порівняльний аналіз в історичному кон­ тексті, є праця Теди Скочпол «Держави й соціальні революції» (1979), яка стала одним з найвідоміших досліджень соціальних змін. Скочпол поставила собі амбіційну мету: створити теорію походження та природи революції, засновану на детальному емпіричному дослід­ женні. Вона розглянула перебіг революції в трьох різних історичних контекстах: революція 1789 року у Франції, революція 1917 року в Росії (яка призвела до влади комуністів і сприяла створенню Ра­ дянського Союзу, що розпався у 1989 році) та революція 1949 року в Китаї (що призвела до створення комуністичного Китаю).

20. МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

627

Проаналізувавши різні документальні свідчення, Скочпол змогла виробити логічне пояснення революційної зміни, зробивши наголос на засадничих соціальних структурних умовах. Автор продемонстру­ вала, що соціальні революції — це, значною мірою, наслідки незапланованих подій. Наприклад, до Російської революції різні полі­ тичні угруповання робили спроби скинути існуючий режим, проте жодна з них, включаючи й більшовиків, котрі зрештою прийшли до влади, не передбачила майбутню революцію. Низка сутичок і кон­ фронтацій призвела до процесу суспільної трансформації, набагато радикальнішого, ніж це будь-хто міг завбачити.

ДОСЛІДЖЕННЯ В РЕАЛЬНОМУ СВІТІ: МЕТОДИ, ПРОБЛЕМИ, ПАСТКИ

Як наголошувалося раніше, всі методи досліджень мають свої пере­ ваги й вади. Тому під час дослідження часто поєднують кілька ме­ тодів, кожен з яких доповнює та перевіряє інші. Ми можемо про­ стежити цінність об'єднання методів і, загалом, проблеми й пастки реального соціологічного дослідження, розглянувши відому соціоло­ гічну працю у царині релігії — дослідження Роєм Волісом руху, відомого як саєнтологія.

Рой Воліс та саєнтологія

Засновник саєнтології Л. Рон Габард розробив релігійні доктрини, що лежать в основі церкви. Згідно із саєнтологією, всі ми є духов­ ними істотами, титанами, однак ми знехтували нашу духовну при­ роду. Ми можемо відновити надприродні сили через тренування, що дозволить нам усвідомити свої реальні духовні можливості. Воліс перший зацікавився цим дослідженням через «екзотичну» природу саєнтології. Цей рух був дуже суперечливим, проте здобув багатьох прибічників. Чому цей конкретний рух, один з багатьох нових релі­ гійних угруповань, став таким відомим?

Початок дослідження був проблематичним. Воліс знав, що лідери руху навряд чи погодяться сприяти соціологічному дослідженню, оскільки їх уже опитували представники різних урядових аґенцій. Читаючи про історію цього руху, Воліс натрапив на книжку, написану одним з його колишніх прихильників. Він познайомився з автором і врешті налагодив стосунки з кількома його знайомими, більшість з яких також відійшла від саєнтології. Багато цих людей дало згоду на інтерв'ю. Після перших інтерв'ю Воліс мав цілу низку документів та літератури, а також перелік адрес членів організації саєнтологів. Воліс склав анкету і надіслав її на деякі імена в цьому списку. Однак цей перелік застарів настільки, що багато осіб з того списку залишили зазначені місця проживання, а інші потрапили до нього тільки тому, що придбали одну-єдину книжку з саєнтології і не мали реальних зв'язків з рухом.