2. Монархія

Монархія - це форма правління, при якій вся повнота державної влади зосереджена в руках однієї людини - монарха (короля, царя, імператора, шаха і т.д.), який виконує функції і глави держави і законодавчої і багато в чому виконавчої влади. [20С. 80 – 86]

Основними ознаками класичної монархічної форми керування є:

- існування одноособового глави держави, що користується своєю владою довічно ( цар, король, імператор ) ;

- спадкоємний порядок наступності верховної влади ;

- представництво держави монарха за своїм розсудом ;

- юридична безвідповідальність монарха.

Влада монарха є спадковою і передається від одного представника династії до іншого у встановленому законом порядку. Законодавчій практиці відомо 3 системи успадкування престолу:

1) салічна система (успадкування відбувається суто по чоловічій лінії — Швеція);

2) кастильська система (успадкування престолу не виключає жінок, але перевага віддається чоловікам: молодший брат виключає із успадкування престолу старшу сестру — Великобританія);

3) австрійська система — не виключає жінок, але надає перевагу чоловікам по всіх ступенях і лініях родинності. Жінка може наслідувати престол, коли цілковито обірвана чоловіча лінія наступництва. Таку систему було введено в Роси в 1797 p., після чого, як відомо, жінок на російському престолі не було.

Монархія виникла в умовах рабовласницького суспільства. При феодалізмі вона стала основною формою державного правління. У буржуазному ж суспільстві збереглися лише традиційні, в основному формальні риси монархічного керування.

Монархів офіційно називають по-різному: царями і царицями, імператорами й імператрицями, великими князями й великими княгинями, принцами і принцесами тощо. Історично монархії виникали за різних обставин. Монархія могла вирости з племінного союзу, і тоді монархом стає вождь племені чи союзу племен, монархом міг стати полководець або верховний священик якогось із релігійних культів. З часом посада монарха може стати спадковою, і тоді утворюються монархічні династії. Влада в монархії може передаватися й не за спадковим принципом, як це, наприклад, часто траплялося в Римській імперії. Монархічна влада може бути узурпована шляхом насильства внаслідок державного перевороту, як це сталося наприклад при переході від Римської республікидо Римської імперії.

У свою чергу монархія поділяється на:

- абсолютну

- обмежену ( парламентську )

- дуалістичну

- теократичну

- парламентську

Юридичними ознаками монархії є:

- існування одноосібного глави держави, що володіє владою довічно. - царі як спосіб передачі верховної влади. - здійснення монархом правління за власним розсудом, а не від імені народу. - відсутність юридичної відповідальності монарха, тобто він не відповідає за прийняті рішення, відповідальність покладається на міністрів, які діють від імені монарха.

Абсолютна монархія - така форма правління, при якій верховна державна влада за законом повністю належить одній особі, вона типова для пізнього феодалізму, коли в глибинах аграрного ладу виникають зачатки індустріального суспільства.

При абсолютній монархії монарх є єдиним вищим органом держави. Він здійснює законодавчу функцію, керує органами виконавчої влади, контролює правосуддя. Абсолютна монархія характерна для останнього етапу розвитку феодальної держави, коли після остаточного подолання феодальної роздробленості завершується процес утворення централізованих держав. [15 С. 424]

Основною ознакою абсолютної монархії є відсутність будь-яких державних органів, що обмежують компетенцію монарха. Він сам видає закони, може безпосередньо керувати адміністративною діяльністю або призначати для цього уряд, вершить вищий суд. Ніяких обмежень його влади немає, принаймні, юридичних, хоча політичні, морально-етичні, релігійні та інші чинники можуть бути і звичайно в тій чи іншій мірі присутні.

Однією з різновидів абсолютної монархії є теократична монархія.

Теократія (від грецького theos - бог, kratos - влада) - форма державного правління, при якій влада зосереджена у духовенства чи глави церкви.

Вони є такою формою правління, при якій влада монарха обмежена представницьким органом - парламентом. Обмежена влада монарха фіксувалася в конституції, яку приймав парламент і не мав право змінити монарх.

Конституційна монархія характеризується наступними основними ознаками:

- уряд формується з представників визначеної партії (чи партій), що одержали більшість голосів на виборах у парламент;

- лідер партії, що володіє найбільшим числом депутатських місць , стає главою держави ;

- у законодавчій, виконавчій і судовій сферах влада монарха фактично відсутня, вона є символічною;

- законодавчі акти приймаються парламентом і формально підписуються монархом ;

- уряд відповідно до конституції несе відповідальність не перед монархом , а перед парламентом.

Прикладами такої монархії можна вважати - Великобританію, Бельгію, Данію й ін.

Виборна монархія - тип монархії, коли новий монарх після припинення повноважень попереднього обирається парламентом, членами монаршої родини або іншим спеціальним органом.

Дуалістична монархія - первинна форма обмеженої або конституційної монархії.

При дуалістичній монархії державна влада носить двоїстий характер. Юридично і фактично влада розділена між урядом, сформованим монархом, і парламентом. Уряд у дуалістичних монархіях формується незалежно від партійного складу в парламенті і не відповідальний перед ним. Монарх при цьому виражає переважно інтереси феодалів, а парламент представляє буржуазію й інші шари населення. Подібна форма правління існувала в кайзерівській Німеччині (1871 - 1918 р.), зараз у Марокко. У деяких державах монарх очолює не тільки світське, але і релігійне керування країною. Такі монархи звуться теократичні (Саудівська Аравія).

Дуалістична монархія виникає в особливих історичних умовах, як зразок компромісу між монархом і народом. У цьому випадку перевага поки залишається за монархом. Для даної форми правління характерний авторитарний політичний режим. Ця форма правління в традиційних державах.[16С. 96 – 100]