4. Нетипові форми правління

Нетипові форми правління — модифіковані форми правління, (елемент форми держави, який визначає систему організації вищих органів державної влади), які поєднують в собі головні ознаки декількох «класичних» форм правління.

У ряді держав досить ефективно функціонують нетипові форми правління. У них поєднуються риси республіки і монархії (Малайзія), абсолютної і конституційної монархії (Кувейт), президентської та парламентської республіки (Колумбія).

У розвинених країнах, а іноді і в державах, що розвиваються на основі демократизації політичних режимів практично втратилися відмінності між монархією і республікою. За своїм характером монархії у Великобританії або Японії мало чим відрізняються від республік Франції чи Італії. У змішаних і «гібридних» формах правління втрачається жорсткість існуючих класифікацій і по юридичних ознаках. Такі модифікації форм обумовлені кількома причинами.

Всі форми правління (крім яскраво вираженою дуалістичної монархії) існують в різних державах світу. Але на їх базі і поряд з ними шляхом поєднання і появи нових ознак створюються невідомі раніше форми, причому ця тенденція набирає силу. '"Чистих", традиційних форм залишається все менше, а форми правління у знову виникають державах (наприклад, при розпаді СРСР, Югославії, Чехословаччини), як правило, з'єднують різні риси. У даному випадку мова йде не про те, що в розвинених капіталістичних країнах, а іноді і в деяких державах, що розвиваються на основі демократизації політичних режимів практично втратилися відмінності між монархією і республікою (за своїм характером монархії у Великобританії або Японії мало, чим відрізняються від республік Франції чи Італії). Створення змішаних і "гібридних" форм покращує взаємодію органів держави, хоча це відбувається або за рахунок зменшення ролі парламенту, або за рахунок скорочення повноважень президента, або шляхом встановлення підпорядкування уряду одночасно і парламенту, і президенту, що створює відому невизначеність в його становищі.

"Республіканська монархія"

Глава держави в монархії - спадковий і довічний. Вибори нового монарха звичайно проводяться в тому випадку, коли припиняється династія (наприклад, вибори царем Михайла Романова в Росії в 1613 р.). Разом з тим, в сучасних умовах є такі монархи, де глава держави не довічний і не з родини, а переобирається через певний проміжок часу. Така система, як вже існує в Малайзії і Об'єднаних Арабських Еміратах, своєрідних федеративних виборних монархіях. У кожному з цих держав голова держави переобирається раз в 5 років. Це зближує голову держави - монарха з президентом, а монархічну форму правління з республіканською. Проте обидві держави залишаються монархіями, бо головою держави не може бути обраний будь-який громадянин, що задовольняє виборчим кваліфікацій і вимогам для президента, а тільки один з "місцевих монархів" - правителів складових частин федерації. 

"Монархічна республіка"

У сучасному світі в умовах тоталітарних систем з'явилися різновиди республіки, які характеризуються нелегітимністю влади. Наприклад, коли в країні відбувається державний переворот, який ставить на чолі держави одноосібного диктатора, (може називатися як завгодно - президентом, вождем, генеральним секретарем центрального комітету партії і т.д.) або групу диктаторів, форма правління офіційно може проголошуватися або залишатися республіканської , але її демократична суть змінюється. Це відбувається і в тому випадку, коли законно обране або призначена посадова особа (президент, прем'єр-міністр і т.п.) захоплює не належать йому за конституцією повноваження, відмовляється залишити свою посаду після закінчення терміну повноважень, - словом, коли узурпує владу.

Є й приклади такої заміни монархії республікою, які означають ліквідацію що існувала при монархії демократії. Наприклад, ті ж грецькі "чорні полковники" у червні 1973 р. ліквідували монархію, проте демократії країні така "республіка" аж ніяк не додала. "Соціалістичні" республіки служили і служать прикриттям одноосібної диктатури генерального першого секретаря компартії або груповий диктатури політбюро її центрального комітету. Мало відрізняються від абсолютної монархії деякі республіки тропічної Африки, де, незважаючи на наявність парламенту, і формально незалежних судів, влада президента практично необмежена (т.зв. монократіческіе республіки). Зміна президентів тут відбувається зазвичай лише в результаті їх смерті або військового перевороту, а аж ніяк не загальних виборів. Перевибори ж на новий термін носять скоріше ритуальний, ніж реальний характер. Наприклад, у Малавії президент взагалі перебуває на посаді довічно. На відміну від суперпрезидентських президентсько-монократіческіе республіки існували при однопартійній системі, і довічне перебування при владі президента було передбачено конституцією. Початок цьому явищу було покладено, мабуть, в Індонезії (президент Сукарно), потім послідувала соціалістична Югославія. Згідно зі ст. 220 конституції 1963 переобрання не поширювалося на першого президента І. Броз Тіто. Нині залишилося лише два довічних президента - в Малаві і КНДР, причому в останній син президента вже за життя батька проголошений його наступником.