Тексти для повного стилістичного аналізу Науковий стиль мовлення

Текст 1

Прикро спостерігати, як абітурієнт, провчившись у школі протягом одинадцяти років, абсолютно безпорадний у висловленні власних думок, особливо в письмовій формі, а те, що він називає твором, у кращому випадку є, за словами К. Ушинського, “зшиванням чужих фраз”, в гіршому – звичайнісіньким плагіатом. Здатність мати власну думку і спроможність точно, виразно і доступно висловити її формуються, звичайно, поступово – в ході відповідей на запитання вчителя, добору змістовних і переконливих прикладів-ілюстрацій до засвоєних правил, висвітлення тем творів-мініатюр.

Важливим аспектом виховної роботи на уроках мови є естетичний розвиток учнів. Українська мова має великі можливості естетичного впливу. Не випадково її вважають однією з наймилозвучніших мов світу. Складові цієї милозвучності знаходимо на всіх рівнях мовної структури. Рухомий наголос українських слів дозволяє вибирати потрібну ритмомелодику фрази, чергувати наголошені й ненаголошені склади так, щоб сама тональність звучання оптимально відповідала змістові. Вільний порядок слів сприяє логічному виділенню тих слів, які несуть на собі найбільше комунікативне навантаження, створенню мелодійності. Співвідношення голосних і приголосних звуків в українських словах дає змогу досягти максимальної звучності як окремого складу, так і цілої фрази. Фонетичні варіанти морфем, службових слів, морфологічних форм частин мови, синонімічні службові слова та форми частин мови дають змогу дотриматися властивого нашій мові “закону краси”. Великий запас емоційно-експресивних засобів на рівні морфеміки, лексики, фразеології, морфології, синтаксису дозволяє створювати виразні, образні висловлювання, які передають почуття і переживання автора і здатні викликати подібну душевну настроєність адресата. Наочний і переконливий показ багатства, краси і милозвучності народного слова не може не захоплювати, не збуджувати дитячої ініціативи і творчості, прагнення самим шукати точного і влучного слова, яким можна було б передати красу природи і глибину думки. І тоді, коли таке слово знаходиться, у дитячих очах загораються творчі іскорки, що згодом можуть спалахнути яскравим полум’ям таланту.(За ст. В. Мельничайка (Володимир Мельничайко. Виховний потенціал уроків української мови // “Наукові записки” Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія 1: Лінгводидактика, №2. – 1998. –С.4)

Текст 2

Дискусія

Дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу – це технологія структурованої дискусії, у якій беруть участь усі учні класу. Вона дозволяє контролювати хід обговорення, оцінювати участь кожного учня. Метою даної технології є отримання учнями навичок публічного виступу та дискутування висловлення й захисту власної позиції, формування громадянської та особистої активності.

Учитель на цьому уроці є “ведучим ток-шоу” (назву обирають відповідно до теми). Він оголошує тему дискусії та пропонує учням коротку розповідь або перегляд відеофрагмента з досліджуваної проблеми. Потім запрошує висловитися на пропоновану тему “гостей” і надає слово “глядачам” (не більше 1 хв.). Виступи стислі і конкретні. Вчитель також має право ставити свої запитання або перервати виступаючого через брак часу. Щоб завершити обговорення, вчитель виділяє досить часу для заключної частини і просить самих учнів підбити підсумки – назвати найбільш переконливі аргументи обох сторін. Вчитель також вказує на джерела, де можна знайти додаткову інформацію з даної проблеми.

Отже, дискусія є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію і поглиблює знання з обговорюваної проблеми ( за кн.: Пометун та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. пос./ За ред. О.І. Пометун. – К.: Видавництво А. С. К., 2003. –192 с.)

Текст 3