4. Формування особистості у дошкільному віці

У дошкільному віці розвиваються всі сфери особистості дитини.

Потребово-мотиваційна сфера

У дошкільному віці виникає супідрядність мотивів, тобто поведінкою дитини починають управляти не поодинокі мотиви, не пов’язані між собою, а ієрархічна система мотивів, коли одні мотиви грають головну домінуючу роль, а інші мотиви їм підпорядковуються, тобто є другорядними. За рахунок формування такої ієрархічної системи мотивів поведінка дитини стає більш керованою.

Моральна сфера

Дошкільнята оволодівають моральними поняттями і починають намагатися оцінити поведінку інших людей та свою власну поведінку з позиції моральних норм.

Сфера самосвідомості

У період дошкільного дитинства після кризи трьох років дитина вже здатна відокремлювати себе від дорослих та усвідомлювати власне «я». У неї розвивається самооцінка. Розвиток самооцінки найбільш інтенсивно відбувається під впливом провідної діяльності (гри), оскільки саме в процесі гри дитина вчиться порівнювати себе з ровесниками і на цій основі усвідомлювати власні властивості.

Дитина дошкільного віку має , як правило, завищену самооцінку через брак життєвого досвіду і через життєрадісність і оптимізм, які притаманні даному віковому періоду.

Емоційно-вольова сфера

У період дошкільного віку розвиваються емоції та почуття дитини, виникають вищі почуття (моральні, естетичні та інтелектуальні). Діти даного віку ще не здатні усвідомлювати ні свої емоційні прояви, ні почуття інших людей. Діти ще не здатні управляти власними емоційними проявами, а тому надмірно імпульсивні, тобто діють безпосередньо під впливом емоцій, не думаючи про наслідки. До кінця дошкільного віку у дітей виникає здатність певним чином управляти своїми емоціями у межах невеликих можливостей дошкільників щодо цього.

Під впливом гри, елементів праці продуктивної діяльності та навчання розвиваються вольові якості.

5.Гра як провідна діяльність у дошкільному віці

Гра є провідною діяльністю в дошкільному віці, оскільки саме в провідній діяльності створюються найбільш сприятливі умови для розвитку психіки і формування особистості дошкільника, тобто під впливом гри виникають новоутворення в психіці дитини, які знаменують собою перехід від нижчого до вищого рівня розвитку психіки.

Гра в своє му розвитку проходить ряд етапів:

1. у молодшому шкільному віці (3-4 р.) діти здійснюють дії з реальними предметами, наслідуючи дії дорослих. Це означає, що на даному етапі малята ще не усвідомлюють символічної функції іграшок і їх ігрова діяльність є індивідуальною та не має розгорнутого характеру. Якщо діти і граються одними і тими ж іграшками, вони грають поряд, але не разом, тобто гра ще не має колективного характеру;

2. у 4-5 р. виникає здатність дитини виконувати певні ролі в ігровій діяльності, тобто гра набуває розгорнутого характеру, колективних форм і дошкільнята використовують іграшки як замінники реальних речей, тобто усвідомлюють символічну функцію іграшок;

3. у власне шкільному віці (5-6 р.) ігрова діяльність представлена у вигляді розгорнутої сюжетно-рольової гри з правилами.

Під впливом гри у дітей розвивається довільний характер психічних пізнавальних процесів, розвивається мовлення, творчі здібності, вміння взаємодіяти і спілкуватися з ровесниками, розвивається самосвідомість і самооцінка, формується ієрархічна система мотивів, розвиваються вольові якості. Діти ознайомлюються з певними моральними нормами взаємодії з іншими, у них розвивається здатність розумним символи, що готує їх до засвоєння системи соціальних знаків. Це означає, що в процесі ігрової діяльності виникають передумови для нової діяльності – учіння, яка стане провідною у молодшому шкільному віці.

У дошкільному віці, крім гри, дитина займається такими видами діяльності:

1. продуктивна діяльність (малювання, ліплення, аплікація). Під її впливом розвивається довільність пізнавальних процесів, тонка моторика руки, творчі здібності та вольові якості, естетичні почуття;

2. елементи праці. Під впливом праці по самообслуговуванню дитина знайомиться з різними видами трудової діяльності. У неї формується повага до праці дорослих, починає розвиватись працелюбність, довільність пізнавальних процесів та вольові якості;

3. навчання сприяє розвитку довільного характеру пізнавальних процесів, оволодіння дітьми початкового навчальними уміннями та навичками, розвитку емоційної сфери.