5. Соціально-психологічний клімат у структурах управління.

У вітчизняній психології намітилися чотири основних підходи до розуміння природи соціально-психологічного клімату.

Представниками першого підходу (Л. П. Буєва, Є.С. Кузьмін, М.М. Обозов, К.К. Платонов, А. К. Улєдов) клімат розглядається як суспільно-психологічний феномен, як стан колективної свідомості. Клімат розуміється як відображення у свідомості людей комплексу явищ, пов'язаних з їхніми взаєминами, умовами праці, методами його стимулювання. Під соціально-психологічним кліматом, вважає Є.С. Кузьмін, необхідно розуміти такий соціально-психологічний стан малої групи, що відображає характер, зміст і спрямованість реальної психології членів організації.

Прихильники другого підходу (А. А. Русалінова, А. М. Лутошкін) підкреслюють, що сутнісною характеристикою соціально-психологічного клімату є загальний емоційно-психологічний настрій. Клімат розуміється як настрій групи людей.

Автори третього підходу (В. М. Шепель, В. А, Покровський, Б. Д. Паригін) аналізують соціально-психологічний клімат через стиль взаємин людей, що знаходяться в безпосередньому контакті один з одним. У процесі формування клімату складається система міжособистісних відносин, що визначають соціальне і психологічне самопочуття кожного члена групи.

Творці четвертого підходу (В. В. Косолапов, А. М. Щербань, Л. М. Коган) визначають клімат у термінах соціальної і психологічної сумісності членів групи, їхньої морально-психологічної єдності, згуртованості, наявності загальних думок, звичаїв і традицій.

При вивченні клімату необхідно мати на увазі два його рівні. Перший рівень – статичний, відносно постійний. Це стійкі взаємини членів колективу, їхній інтерес до роботи і колег по праці. На цьому рівні соціально-психологічний клімат розуміється як стійкий, досить стабільний стан, який, один раз сформувавшись, здатний довгий час не руйнуватися і зберігати свою сутність, незважаючи на ті труднощі, з якими зіштовхується організація. З цього погляду, сформувати сприятливий клімат у групі досить важко, але в той же час легше підтримувати його на визначеному рівні, уже сформованому раніше. Контроль і корекція властивостей соціально-психологічного клімату здійснюються членами групи епізодично. Вони почувають визначену стабільність, стійкість свого положення, статусу в системі взаємин. Наскільки стан клімату менш відчутний до різних впливів і змін зі сторони навколишнього середовища, настільки він впливає на результати колективної й індивідуальної діяльності, на працездатність членів групи, на якість і кількість продуктів їхньої праці.

Другий рівень – динамічний, мінливий, коливний. Це щоденний настрій співробітників у процесі роботи, їх психологічний настрій. Цей рівень описується поняттям «психологічна атмосфера». На відміну від соціально-психологічного клімату психологічна атмосфера характеризується більш швидкими, тимчасовими змінами і менше усвідомлюється людьми. Зміна психологічної атмосфери впливає на настрій і працездатність особистості протягом робочого дня. Зміни ж клімату завжди більш виражені, помітні, вони усвідомлюються і переживаються людьми дуже гостро; найчастіше людина встигає адаптуватися до них. Нагромадження кількісних змін у психологічній атмосфері веде до переходу її в інший якісний стан, в інший соціально-психологічний клімат.

Отже, соціально-психологічний клімат – це стан психології організації як єдиного цілого, що інтегрує приватні групові стани. Клімат – це інтеграл групових станів.