Торгівля

Розподіл експорту Австралії у країни світу у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2006 році порівняно з лідеромЯпонією (100% = $32,425,000,000)

Експорт представлений шерстю, алмазами, глиноземом, вугіллям, свинцем і збагаченими цинковими рудами; а також зерновими, м'ясом, цукром, нікелем, залізною рудою. Постійними торговими партнерами є Японія, США, Європейські країни.

Продукти сільського господарства становлять бл. 85 % вартості експорту. Значна стаття експорту— поліметали. В невеликій кількості вивозяться чорні метали, устаткування. Основні статті імпорту: нафтопродукти, транспортні засоби, верстати, текстиль, каучук та ін. Частка Англії в імпорті Австралійського Союзу у 1957—58 становила 41,8 %, в експорті — 28,0 %. В експорті Австралійського Союзузначна питома вага Японії, Франції, ФРН, в імпорті — США.

Фінанси[ред. • ред. Код]

Грошова одиниця — австралійський долар. До 1966 року був у вжитку австралійський фунт стерлінгів (1,25 австралійського фунта стерлінгів дорівнювали 1 англійському фунту стерлінгів).

Освіта Школи Університети

Університет Сіднея

Після закінчення середньої школи є можливість здобути університетську або професійну освіту, яке за останні 15 років зазнало значних змін. Є 35 державних університетів (з них деякі були перетворені в університети тільки у кінці 1980-х років) і три приватних університети. Державні університети фінансуються федеральним урядом відповідно до визнаного наукового профілю.

Державні університети поділяють на три групи. До однієї з них відносять університети, які були засновані давно і мають чітко виражену наукову орієнтацію: Сіднейський (заснований у 1850), Мельбурнський (1853), Аделаїдський (1874), Тасманійський (1890) у Хобарті, Квінслендський (1909) у Брісбені і Західно-Австралійський (1911) у Перті.

До другої групи відносяться університети, створені в післявоєнний період, які, крім потужної наукової бази, приділяють велику увагу підготовці викладачів. Це Австралійський національний університет у Канберрі (заснований у 1946 році, з автономним Інститутом наукових досліджень); університет Нового Південного Уельсу в Сіднеї (1949), університет Нової Англії в Армідейлі (1954), університет Маккуорі в Сіднеї (1964), університети Монаша (1961) і Ла-Троб (1967) в Мельбурні, університет в Ньюкаслі (1965), університет Фліндерса в Аделаїді (1966), університет Джеймса Кука в Таунсвіллі (1970), університет Гріффіта в Брісбені (1975), університет Мердока в Перті (1975), університет в Воллонгонзі (1975) і університет Дікіна в Джілонзі (1974).

Третя група охоплює університети, організовані в останні роки, деякі з них були перетворені з учительських коледжів, технологічних інститутів. До цієї групи входять в Новому Південному Уельсі — Сіднейський технологічний університет (отримав університетський статус у 1988 році), Західно-Сіднейський університет (1989), університет Південного Хреста (1994) і університет Чарлза Стерта (1989); у Вікторії — університет при Королівському Мельбурнському інституті технологій (1992), Балларатський університет (1994), Технологічний університет штату Вікторія (1990) і Суїнбернський технологічний університет (1992); в Квінсленді — Квінслендський технологічний університет (1989), Західно-Квінслендський університет (1991) та Центрально-Квінслендський університет (1994); у Західній Австралії — університет Едіт Кауаї (1985) і технологічний університет Кертін (1986); в Австралійської столичної території — Канберрський університет (1990) і в Північній території — університет Північної території (1989). Є також три приватні університети: університет Бонд (1987) у Голд-Кості (Квінсленд); Австралійський католицький університет (1991), зосереджений у семи кампусах у Східній Австралії, і університет Нотр-Дам (1989) у Західній Австралії.

З 1984 по 1988 роки студенти австралійських університетів не вносили плату за навчання. З 1989 року була введена система платної вищої освіти, за якою студенти вносили плату за весь курс навчання (яка насправді покривала лише частину фактичних витрат). Цю суму можна було внести відразу або після закінчення університету виплачувати частинами із заробітної плати, коли вона перевищить 21,334 австралійських доларів на рік. Станом на 1999 рік, розмір цієї плати становив 3409 австралійських доларів на рік за курси гуманітарних, суспільних і педагогічних наук, 4855 австралійських доларів на рік за курси технічних наук, комп'ютерної технології і підприємництва і 5482 австралійських доларів на рік за курси юриспруденції, медицини, стоматології і ветеринарії.

У 1996 році в університетах Австралії навчалося 630 тисяч чоловік, з них 72% (458 тисяч) з метою отримання диплома бакалавра. Тривалість навчання коливається від трьох років для отримання ступеня бакалавра наук або мистецтв до шести років для отримання диплома лікаря або хірурга. Університети Мельбурнський, Квінслендський і Нової Англії надають заочну освіту за деякми спеціальностями. Зростання вартості навчання призвело до раціоналізації відбору абітурієнтів і високого конкурсів при вступі у такі престижні університети, як Сіднейський, Мельбурнський і Австралійський національний.

Крім університетів, в Австралії існує розгалужена система професійної освіти. У штатах і територіях функціонують інститути, що мають технічне та інше утворення. Вони фінансуються федеральним урядом і приватними особами. У 1996 році у цій системі навчалося 1,35 млн студентів. Станом на травень 1996, 42% австралійців у віці від 15 до 64 років (близько 5 млн чоловік) мали освіту вище середнього, в т.ч. 1,5 млн. - по ступінь бакалавра і більш високі ступені.

Культура[У 1880—1895 роках, коли в Австралії посилилася тенденція до об'єднання країни, почався досить помітний культурний підйом, що залишив слід у художній літературі. Дві світові війни, міжвоєнний період економічної кризи і великий наплив європейських іммігрантів після 1945 року вплинули на формування специфічної австралійської національної культури. За останні десятиліття австралійські художники, музиканти, вчені та письменники стали краще відомі за кордоном.

Музеї і бібліотеки[Найбільші в Австралії — Бібліотека штату Вікторія (Мельбурн), Національна бібліотека (Канберра), Бібліотека штату Новий Південний Уельс (Сідней) і Бібліотека Фішера при Сіднейському університеті — нараховують більш ніж по два мільйони томів. Бібліотека Мітчелла в Сіднеї — основне джерело з історії Австралії; крім того, там знаходиться безцінна колекція рукописів.

Національний військовий музей знаходиться у Канберрі, а Музей старожитностей — в Сіднейському університеті. Місцева флора і фауна демонструються у Австралійському музеї у Сіднеї. Національна художня галерея у Мельбурні має чудовою колекцією. Новий Національний музей Австралії відкритий у Канберрі у 2001 році.