- •Міжнародно-правові
- •Список умовних позначень
- •Розділ I загальні положення про право на туризм та свободу туристських подорожей
- •§ 1.1. Поняття і зміст права на туризм
- •§ 1.2. Поняття та зміст свободи туристських подорожей
- •§ 1.3. Основні принципи та напрямки розвитку туризму
- •Розділ II
- •§2.2. Рада представників та об’єднань суб’єктів туристичної діяльності. Туристська асоціація України
- •§2.3. Економічна діяльність в галузі туризму. Фонд розвитку туризму України
- •Розділ III організація і надання туристських послуг
- •§ 3.1. Ліцензування туристської діяльності
- •§ 3.2. Організація іноземного туризму та екскурсій
- •§ 3.3. Організація зарубіжного туризму і оздоровлення дітей
- •§ 3.4. Організація внутрішнього туризму і туристичних подорожей молоді
- •§ 3.5. Сертифікація готельних послуг та послуг харчування
- •Розділ IV правовий статус учасників договорів про надання туристських послуг
- •§ 4.1. Порядок укладання договорів
- •§ 4.2. Права і обов’язки учасників договорів
- •§ 4.3. Страхування туристів
- •§ 4.4. Система наукового забезпечення і безпеки туризму
- •Розділ V міжнародне співробітництво в галузі туризму
- •§ 5.1. Організація Об’єднаних Націй
- •§ 5.2. Всесвітня Туристська Організація
- •§ 5.3. Регіональні туристські об’єднання і спілки
- •§ 5.4. Шенгенський договір і свобода пересування.
- •Розділ VI особливості надання транспортних послуг і відповідальності в галузі туризму
- •§ 6.1. Транспортні послуги в галузі туризму
- •§ 6.2. Розгляд спорів про порушення туристських договорів
- •§ 6.3. Митні правила і відповідальність за порушення законодавства про туризм
- •Список вжитих термінів
- •Список джерел і літератури
Список умовних позначень
АР Крим –Автономна Республіка Крим
АРС - аварійно-рятувальна служба
ВТО– Всесвітня Туристська Організація
Гаазька декларація – Гаазька декларація з туризму
1989 р.
ГА– Генеральна Асамблея
ДК МПСТ України– Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України
ДКУ з туризму– Державний комітет України з туризму (перетворений 31 травня 2000 р. в ДК МПСТ України)
ЦК України– Цивільний кодекс України
ГОСТ– Державні стандарти СРСР
ЦПК України–цивільний процесуальний кодекс України
ДСТУ– Державні стандарти України
ЄС– Європейський Союз
КоАП України – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КМ України – Кабінет Міністрів України
КУ МЗС України – Консульське управління МЗС України
Манільська декларація – Манільська декларація з світового туризму 1980 р.
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України
МІС України – Міністерство іноземних справ України
МПА- Міжпарламентська Асамблея
НР з туризму – Національна рада з туризму
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ПР ООН– Програма розвитку ООН
ПРС– Пошуково-рятувальні служби суб’єктів туристської діяльності
Римська конференція– Конференція ООН з туризму та міжнародних подорожей в Римі 1963 р.
Система УкрСЕПРО– Українська система сертифікації продукції
СНД– Співдружність Незалежних Держав
МК України– Митний кодекс України
КК України – Кримінальний кодекс України
ФР туризму України – Фонд розвитку туризму України
П.І.Б. – Прізвище, ім’я та по батькові
Центральні та місцеві органи державної виконавчої влади – Міністерства та відомства, Рада Міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації
Шенгенський договір– Договір між урядами країн Бенілюкс, ФРН і Французької Республіки про поступову відміну митного контролю на спільних кордонах 1985 р.
ШІС– Шенгенська інформаційна система
ЄСП– Європейська сітка подорожей
ЕКОС– Економічна і Соціальна Рада ООН
Розділ I загальні положення про право на туризм та свободу туристських подорожей
§ 1.1. Поняття і зміст права на туризм
Зростаюча взаємозалежність держав в розв’язанні глобальних проблем сучасності визначає підхід світової спільноти до гуманітарного співробітництва в сфері туризму як невід’ємної частини загальноохоплюючої системи світу і міжнародної безпеки.
Входження України в якості рівноправного партнера в світову спільноту держав, об’єктивно підвищило інтерес до міжнародної проблематики і перш за все до міжнародного права як універсального інструменту організації міждержавного діалогу і єдиного міжнародного нормативно-правового масиву, в рамках якого можливе становлення, розвиток і вдосконалення різноманітних форм колективної співпраці і народів з метою досягнення загального миру і взаєморозуміння, що лежать в основі існування людської цивілізації [77,c.3].
Розуміння і поширення загальнолюдських етичних цінностей в дусі терпимості та поваги різноманітності релігійних, філософських та моральних переконань є одночасно основою та наслідком відповідального туризму, діяльності, що найчастіше асоціюється з відпочинком, дозвіллям, спортом і спілкуванням з культурою та природою [76, п.1 ст. 1]. Її необхідно здійснювати в гармонії з специфічними особливостями і традиціями регіонів і країн, що приймають туристів, дотримуючись при цьому їх законів та звичаїв. Вона повинна плануватися і практикуватися як привілегійований засіб індивідуального і колективного вдосконалення. Взаємодіючи на практиці з духовною розкутістю, туризм стає унікальним фактором самоосвіти і попередження експлуатації людини в усіх її формах. Туризм повинен сприяти забезпеченню прав і свобод людини, особливо специфічних прав найменш захищених груп населення, , здебільшого, етнічних меншостей та корінних народів.
Можливість напряму і особисто відкривати для себе і насолоджуватися визначними пам’ятками нашої планети є правом на туризм, яким в рівній степені володіють всі жителі планети [76, п.1 ст.7]. Все більш активна і безперешкодна участь у внутрішньому та міжнародному туризмі розглядається як одна з найкращих можливостей збільшення вільного часу громадян.
Вважається, що загальне право на туризм є також наслідком права на відпочинок і рекреацію, включаючи розумне обмеження робочого часу і періодично оплачувані відпустки, що гарантовані ст.24 Всесвітньої декларації прав людини 1948 р. та п.7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р.[67].
Конституція України 1996 р. гарантує кожному працюючому право на відпочинок, що забезпечується представленням днів щотижневого відпочинку, щорічно оплачуваної відпустки та встановлення скороченого робочого дня для деяких професій. (ст. 45) [1].
Для забезпечення закріплених прав потрібно стимулювати і розвивати, при підтримці державної влади, соціальний і колективний туризм, який сприяє широкому доступу до відпочинку, поїздок та відпусток. Важливим завданням є також сприяння розвитку сімейного, молодіжного та студентського туризму, а також туризму для старших людей та інвалідів.