IV. За перебігом:

1. гострий

2. підгострий

3. затяжний (виникнення повторного ІМ в межах 48 – 72 год. від початку захворювання)

4. рецидивуючий (до 2 місяців)

5. повторний (через 2 місяці і більше)

Клінічні прояви

Скарги:

• інтенсивний біль за грудниною, в ділянці серця, на передній поверхні

грудної клітки з іррадіацією в ліву руку, плече, лопатку, рідше — в обидві руки, праву руку, міжлопаткову ділянку, шию, епігастрій (триває декілька годин, діб, не знімається нітрогліцерином; має стискаючий або пекучий характер);

• задишка;

• перебої в роботі серця;

• пітливість.

Анамнестичні дані:

• наявність етіологічних чинників

і факторів ризику.

Об’єктивно:

• збудження та неспокій пацієнта;

• холодний піт;

• блідість з поступовим ціанозом;

• тахі- або брадикардія;

• AT частіше знижується, рідше підвищується, інколи нормальний;

• температура тіла підвищується до 37,1 -38,0°С.

До ранніх ускладнень відносяться порушення ритму і провідності, кардіогенний шок, гостра серцева недостатність, розрив серця.

Пізніми ускладненнями (через 2-3 тижні від початку захворювання) є

постінфарктний синдром Дреслера, хронічна недостатність кровообігу.

Типова локалізація болю при ІМ

Лабораторні та інструментальні дослідження:

1. ЗАК, біохімічне дослідження: дані дослідження проводяться натще (лейкоцитоз у перші години захворювання, прискорення ШОЕ з 3-5 дня, підвищення рівня ферментів КФК, ACT, АЛТ, ЛДГ у перші доби захворювання, з'являється СРП;

2. Для діагностики ЇМ визначають рівень міоглобіну в крові. Міоглобін — білок, який транспортує кисень у скелетних м'язах і міокарді. Його рівень достовірно перевищує норму протягом 2 год. від початку приступу болю в ділянці серця.

3. Підготовка пацієнта до ЕКГ : зона некрозу — з'являється патологічний зубець Q; зона пошкодження — зміщується сегмент S-T; зона ішемії — зміна зубця Т (негативний, коронарний).

4. Ехо КГ

5. Коронарографія

ЕКГ: дуга Парді (сегмент ST)

Протокол надання невідкладної допомоги в разі гострого коронарного синдрому :

1) зняття важкого ангінозного приступу;

2) відновлення коронарного кровотоку;

3) обмеження розмірів некрозу;

4) попередження ранніх ускладнень — реперфузійного пошкодження

міокарду, аритмії, серцевої недостатності.

Зняття важкого ангінозного приступу:

1) суворий ліжковий режим;

2) нітрогліцерин 0,5-1 мг під язик, повторюють через кожні 5-10 хв. під контролем пульсу і AT, або в/в краплинно, збільшуючи швидкість введення з 10-20 мкг/хв. до 100-200 мкг/хв. впродовж 24 год або по 0,4-0,5 мг в аерозолі;

3) оксигенотерапія — зволожений кисень подають через носові канюлі зішвидкістю 2-4 л/хв. протягом перших діб від початку захворювання;

4) морфін до 10 мг в/в дробно або нейролептанальгезія (НЛА) — фентаніл 0,005% р-н 1-2 мл + дроперидол 0,25% р-н 1-2 мл в/в або в/м;

5) анальгін 2,5 г з діазепамом 5 мг в/в повільно;

6) оксибутират натрію 20% р-н 10 мл в/в;

7) при відсутності ефекту призначають комбіноване знеболювання (поєднання НЛА з електроанальгезією);

8) моніторинг ЕКГ, пульсу, AT.