Тема 3. Фізична працездатність в особливих умовах навколишнього середовища.

Мета: Ознайомитись з особливостями рухової діяльності людини в різних кліматичних умовах та впливом на фізичну працездатність організму абіотичних і екстремальних факторів.

Завдання:

1. Проаналізувати фізичну працездатність в умовах пониженого і підвищеного атмосферного тиску.

2. Виявити вплив температури та вологості на фізичну працездатність людини.

3. Ознайомитись із функціональними зрушеннями при зміні поясно-кліматичних умов.

4. Дати уявлення про акліматизацію, реакліматизацію, десинхроноз.

Теми та короткий зміст лекцій.

1. Фізична працездатність в особливих умовах навколишнього середовища. Зміни працездатності організму спортсменів в умовах середньо- і високогір’я, особливості адаптації до цих умов. Вплив на організм спортсменів різного температурного режиму та вологості повітря, особливості терморегуляції. Ритмічність змін функціональної активності організму людини. Часові пояси. Десинхроноз і його фази. Особливості акліматизації і реакліматизації.

Теми та зміст самостійної роботи.

1. Фізична працездатність в умовах зниженого і підвищеного атмосферного тиску. Студенти виявляють вплив умов середньогір’я та високогір’я на функціональний стан організму людини, характеризують особливості “гірської хвороби” та “декомпресійної хвороби”. Аналізують особливості термінової та довготривалої адаптації до цих умов. З’ясовують значення адаптації до умов високогір’я з метою підвищення рівня фізичної працездатності.

2. Вплив температурного режиму та вологості на фізичну працездатність організму людини. Студенти знайомляться з особливостями рухової активності в різних температурних режимах. Виявляють механізми адаптації систем організму під впливом низьких та високих температур. Аналізують механізми терморегуляції та їх значення в процесі адаптації. Характеризують негативний вплив на організм людини високої температури та високої вологості.

Література.

Основна:

4. Спортивная физиология. Учебник под ред. Я.М.Коца. ФиС, М., 1986.

5. Физиология человека. Под ред. Н.В.Зимкина. М., ФиС. 1975.

6. Методичний посібник до лабораторних занять по фізіології. За ред. Проф. Яремко О., Львів, 1990.

Додаткова:

1. Агаджанян Н.А., Шабатура Н.Н. Биоритмы, спорт, здоровье. ФиС, 1989, 208с.

2. Амосов Н.М., Бендет А.Я. Физическая активность и сердце. М., Здоровье, 1989, 212с.

3. Апанасенко Г.Л. Физическое воспитание детей и подростков. Киев, Здоровье, 1985, 186с.

4. Аринчин Н.И. Внутримышечные периферические «сердца» и гипокинезия. Минск, 1983, 60с.

5. Аулик И.В. Определение физической работоспособности. М., ФиС, 1979, 191с.

6. Булатова М.м., Платонов В.Н. Спортсмен в различных климатогеографических и погодных условиях. Киев. Олимпийская литература. 1996, 176с.

7. Бальсевич В.Н., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. Киев, Здоров׳я, 1987, 202с.

8. Виру А.А., Юринис Г.А., Смирнова Т.А. Аэробные упражнения. М., ФиС, 1988, 142с.

9. Виру А.А., Кырге П.К. Гормоны и спортивная работоспособность. М., 1983, 160с.

10. Волков Л.В. Физическая работоспособность детей и подростков. Киев, Здоров׳я, 1981, 120с

11. Голубій Є.М. Фізіологічні основи фізичної культури і спорту. Методичні вказівки. – Львів, Академічний експрес. 1998. – 40с.

12. Граевская Н.Д. Спорт и здоровье. Теория и практика ФК. – 1996, №4. – с.49-54.

13. Грушанин С.А., Шигалевский В.В. Функция сердца у юных спортсменов. Киев, Здоро׳я, 1988, 165с.

14. Евгеньева Л.Я., Горкин М.Я. Большие нагрузки в спорте. Киев. 1973, 178с.

15. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология. М., Высшая школа. 1985, 286с.

16. Калинский М.И., Пшендак А.И. Рациональное питание спортсменов. Здоров׳я, 1985.

17. Карпман В.Л., Белоцерковский Г.В., Гудков И.А. Тестирование в спортивной медицине. М., ФиС, 1988.

18. Коробов В.Н., Голубий Е.М. Роль миоглобина в адаптации мышечной системы к физическим нагрузкам и гипоксии (обзор). Успехи сов. Биологии. Т.3, вып.1, 1993, с.60-70.

19. Кучкин М.М., Пенегин В.М. Физические методы исследования в спорте. Волгоград, 1981, 82с.

20. Меерсон Ф.З. Адаптация, стресс и профилактика. М., Науа, 1981.

21. Муравов И.А. Оздоровительные еффекты физической культуры и спорта. Киев, Здоровье, 1989. – 166с.

22. Некрасов В.П., Худадаов Н.А. и др. Психорегуляция в подготовке спортсменов. М., ФиС, 1985, 176с.

23. Ткачук В.Г., Брынзок В.П., Панышко Ю.Д. и др. Медико-биологические основы спортивной тренировки в циклических видах спорта. Учебное пособие. Киев, КГИФК, 1991, 91с.

24. Патусевич Ю.М. Определение работоспособности учащихся. М., 1985, 126с.

25. Петрик О.І. Основи оздоровчого способу життя. Курс лекцій. Львів: Світ, 1993. – 120с.

26. Преварский Б.Н., Буткевич Г.А. Клиническая велоэргометрия. Киев, Здоров׳я, 1985, 79с.

27. Радзиевский А.Р. Проблемы совершенствования спортивной подготовки женщин. Киев, Здоров׳я, 1997, 76с.

28. Сурков Е.Н. Антиципация в спорте. М., ФиС, 1982, 178с.

29. Х.Уилмор, Д.Костил. Физиология спорта и двигательная активность. Киев, Олимпийская литература. 1977. – 503с.

30. Филатов А.Г. Аутогенная тренировка. Киев, Здоров׳я, 1979, 148с.

31. Швар В.В., Хрущов С.В. Медико-биологические аспекты спортивной ориентации и отбора. М., ФиС, 1984, 151с.

32. Шубин В.М., Левин М.Я. Иммунитет и здоровье спортсменов. М., ФиС, 1985, 173с.

Види контролю за модулем:

Опитування (відповідь чи доповнення 0-10 балів).

Перевірка конспектів самопідготовки (0-10 балів).

Підсумкова контрольна (0-30 балів)

Максимальна сума балів за модуль – 50 балів.

Уміння та навики, якими повинен володіти студент по завершенні курсу

По завершенні курсу студент повинен знати:

• сучасні теорії та механізми термінової і довготривалої адаптації організму спортсменів до гранично можливих фізичних навантажень різного характеру та стресових ситуацій;

• особливості впливу і адаптацію до граничних навантажень юних спортсменів та жінок;

• як оцінити функціональний стан та стан здоров’я спортсменів високої кваліфікації;

• як оцінити основні показники натренованості ;

• особливості фізіологічних резервів, їх класифікацію;

• оздоровчий вплив різних засобів фізичної культури;

• особливості фізичної працездатності в особливих умовах навколишнього середовища.

По закінченні курсу студент повинен вміти:

• враховувати фізіологічні особливості спортсменів та їх адаптацію до впливу фізичних навантажень в залежності від віку, статі, спеціалізації;

• використовувати знання вікових та статевих особливостей спортсменів при оцінці показників рівня натренованості;

• використовувати методи оцінки рівня натренованості по показниках ЦНС, м’язової та кардіо-респіраторної систем;

• застосовувати набуті знання фізіологічних механізмів формування термінової та довготривалої адаптації до фізичних навантажень в умовах пониженого та підвищеного атмосферного тиску, невагомості та різних температурних режимах.