1.6. Вікові особливості дітей шкільного віку.

У середніх і старших класах навчаються юнаки та дівчата віком від 15 до 18 років. За віковим особливостям їх, можна віднести до двох груп: підлітковий вік - юнаки 13-16 років, дівчата - 12-15 років і юнацький вік - юнаки 17-21 рік та дівчата - 16-20 років. Вікова періодизація до певної міри умовна і дозволяє встановити лише орієнтовні кордону між фазами росту. Однак у кожному віковому періоді фізичне виховання має свої відмінності. Вікові особливості організму в значній мірі обумовлюють зміст і методику фізичного виховання. З урахуванням віку здійснюється підбір засобів, визначаються допустимі навантаження, нормативні вимоги [27]. Вік 15-20 років характеризується поступальним розвитком організму. Особливостями цього віку є поступове збільшення маси і розмірів тіла, розширення пристосувальних можливостей організму.  Формування скелета закінчується в основному до 17-18 років. До цього часу формує фізіологічна кривизна хребетного стовпа. До 16-18 років закінчується формування стопи. У віці 15-16 років особлива увага викладача фізичного виховання має бути звернена на формування правильної постави та розвиток стопи. Чим повноцінніше постава, тим кращі умови для функціонування внутрішніх органів і організму в цілому.  У жінок зростання закінчується в 20-22 роки, у чоловіків в 23-25 ​​чет. Зростання тіла поєднується зі змінами в будові кісткової системи. Надмірні фізичні навантаження можуть призвести до затримки росту [8].  З віком збільшується відносна частка м'язів у загальній вазі тіла. Вага тіла продовжує зростати приблизно до 25 років. У жінок вага тіла, як і зростання, збільшується в меншій мірі, ніж у чоловіків. Вага м'язової маси до ваги тіла у підлітків 15 років становить 32,6%, а у юнаків 17-18 років - 44,2%.  До 18-21 років в основному закінчується функціональний розвиток відділів центральної нервової системи та вегетативних систем. Нервові процеси відрізняються великою рухливістю. Сила збуджувальних процесів переважає над гальмівними процесами.  У віці 11-18 років відзначається посилений ріст серця. Лінійні розміри серця до 15-17 років збільшуються в три рази в порівнянні з розмірами новонароджених. Обсяг порожнин серця в 13-15 років становить 250 см3, а у дорослих 250-300 см3. Якщо за сім років (від 7 до 14) його обсяг зростає на 30-35%, то за чотири роки (від 14 до 18) - на 60 - 70%. Збільшення ємності порожнини серця випереджає збільшення 'просвітів судин. Серце нерідко «не встигає» за збільшенням загальних розмірів тіла. У віці 15-20 років у 10 - 15% юнаків і дівчат відзначається відносне «мале» серце, що призводить до збільшення періоду відновних процесів після навантаження.  Частота серцевих скорочень у віці 15 років складає 76 ударів на хвилину, а у віці 20 років - у юнаків 65-70, у дівчат 70-75 ударів на хвилину.  У забезпеченні постачання тканин киснем важливим фактором є швидкість кровотоку. Час кругообігу крові в 14-16 років становить 18с, а у дорослих - 17-29с. Для зміцнення серцево-судинної системи важливе значення має різнобічна фізична підготовка, сувора дозування і поступове підвищення фізичних навантажень, систематичність занять фізичними вправами.  З віком відбуваються зміни і в дихальній системі з зростанням тіла потреба в кисні збільшується і органи дихання працюють більш напружено. Так, хвилинний об'єм дихання у 14-річного підлітка становить на 1 кг ваги 110-130 мл, у дорослого ж всього лише 80-100 мл. Функціональні можливості апарата подиху ще недостатньо досконалі. Життєва ємність легень і максимальна легенева вентеляція менше, ніж у дорослих. Обсяг вентиляції складає в 14-16 років - 45 л, в 17-18 років - 61 л на хвилину. Особливо велика роль фізичного виховання у розвитку дихального апарату. Викладач повинен звертати увагу на правильне формування і збільшення рухливості (екскурсії) грудної клітини, на зміцнення дихальних м'язів. Учнів необхідно навчити правильно дихати і допомогти їм оволодіти навичками грудного і діафрагмального (черевного) дихання. При цьому слід враховувати, що розвиток дихальної системи відбувається в єдності з розвитком інших систем організму і в різні вікові періоди пред'являються різні вимоги до розвитку фізичних якостей. 

Розвиток тих чи інших фізичних якостей треба розглядати не тільки з точки зору вдосконалення рухових здібностей, але і обов'язково з точки зору забезпечення нормального перебігу процесу фізичного розвитку і підвищення функціональних можливостей організму, що росте.  Рівень розвитку фізичних якостей і ступінь пристосовності організму до фізичних навантажень на швидкість, силу, гнучкість залежать від вікових особливостей організму [9]. Високі показники гнучкості та швидкості можуть бути досягнуті до 18 років, сила м'язів збільшується до 20 років і більше; високий рівень витривалості спостерігається зазвичай до 23-25 ​​рокам. Вправи на витривалість у віці 17-18 років і особливо в 15-16 років необхідно суворо дозувати.  У віці 15-16 років відзначається значне збільшення м'язової маси та вдосконалення нервово-м'язового апарату, створюються передумови до розвитку сили. Однак у заняттях з учнями цього віку слід утримуватися від силових вправ з граничними навантаженнями, тому що умови для розвитку сили створюють дещо пізніше в 19-20 років.  Необхідно підкреслити, що навчання в середніх і старших класах співпадає з періодом статевого дозрівання. У цей період спостерігається підвищена збудливість і нестійкість нервової системи. Індивідуальні особливості фізичного розвитку учнів визначаються за даними медичного контролю. Фізіологічні можливості учнів одного й того ж віку можуть значно відрізнятися. Тому в процесі  фізичного виховання важливий індивідуальний підхід. 

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Цей розділ я поділив на три етапи, а саме :

1 етап: вибір теми курсової, пошук літератури, бесіда з тренером;

2 етап: аналізація літературних джерел;

3 етап: написання трьох розділів курсової роботи.

Під час роботи над моєю кваліфікаційною роботою я присвятив чимало часу пошуку літературних джерел, статей, різноманітним журналам, доповідям, оскільки методики розвитку фізичних якостей змінюються з кожним десятиліттям. Було важко порівнювати літературу 70-80 років з теперішньою, розбіжності в методиках, в самих поняттях про фізичні якості, про правила змагань суттєво змінились. Але з допомогою тренера ми відібрали найосновніше що стосувалось моєї теми.

Після відбору літератури я провів пізнавально-освітню бесіду з тренером щодо проведення тренувального заняття. Він навчив мене як правильно розвивати фізичні якості, дозувати навантаження і відпочинок для юнаків і дівчат, при підготовці їх до змагань на треку. І я це взяв як одну з основ при написанні моєї роботи.

Наступним і завершальним етапом було написання моєї кваліфікаційної роботи, яка складається з трьох розділів. У ній я охарактеризував всі фізичні якості людини і якості які необхідно розвивати велосипедистам для гонок на треку.

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ВЕЛОСПОРТІ