3.1. Прояв бистроти в індивідуальній гонці на треку та методика її розвитку.

Тактика проходження дистанції в індивідуальній гонці на 3 кілометра заключається в тому, щоб спортсмен міг раціонально розприділити зусилля на дистанції; залежно від типу заїзду, коли необхідно показати високий результат, чи коли треба добитися перемоги над суперником. При цьому спортсмен повинен враховувати внутрішні і зовнішні фактори, які впливають на спортивний результат: якість екіпіровки, інвентаря і полотна треку. З внутрішніх факторів найбільше значення має рівень спеціальної підготовки спортсмена, на даному етапі, і індивідуальні особливості механізмів енергозабезпечення, які впливають на тактичні варіанти проходження дистанції [11].

В результаті типології розкладок змагальної швидкості в індивідуальній гонці на 3 кілометра було запропоновано декілька варіантів про ходження дистанції.

Класифікація проходження дистанції за Ю.К. Дравніком (1981 рік) :

1. відносне рівномірне проходження дистанції;

2. проходження 1-ої частини дистанції, швидше ніж другої;

3. проходження 2-ої частини дистанції, швидше ніж першої;

4. проходження дистанції з різко переміною швидкістю;

Більшість спеціалістів вважають 1 варіант найкращим для проходження дистанції.

З метою вивчення закономірностей тактики в умовах змагальної діяльності гонщиків - роздільників були поставлені наступні задачі:

1. Визначити тактичні варіанти проходження дистанції індивідуальної гонки переслідування на 3 км. спортсменами високої кваліфікації;

2. Виявити особливості тактики проходження дистанції 3 км. в залежності від типу заїзду;

В результаті досліду було встановлено що при проходженні дистанції 3 км. індивідуальної гонки відбувалися такі зміни:

- стартовий набір швидкості;

- підтримування швидкості;

- падіння швидкості до рівня нижчого за середньо статистичне;

- збільшення швидкості на фініш.

Результати показали що найкраща середня швидкість між 3 і 9 кругом. Науковці виявили що найкращим проходження дистанції є 1 варіант. По цій схемі їхав Олександр Лобов, він проїхав дистанцію за 3:26:00. При тому що результат Майстра Спорту 3:38:00.

З цього ми можемо зробити висновок, що спортсмен був добре фізично підготовлений і правильно вибравши схему проходження дистанції він отримав перемогу у гонці.

Характеристика бистроти у велоспорті.

Під бистротою ми розуміємо комплекс функціональних властивостей людини, що безпосередньо визначають швидкісні характеристики рухів, а також час рухової реакції. Бистрота має вирішальне значення в спринтерських гонках, оскільки характеризує швидкісні прийоми маневрування і здатність спортсмена до їзди з максимально можливою швидкістю, визначає ефективність старту в індивідуальних і командних гонках переслідування, ефективність фінішування в індивідуальних гонках на шосе, гонках по очках на треку, їзді на спусках і при попутному вітрі.

Здібності бистроти мають складну структуру, вони можуть виявлятися в елементарних або комплексних формах. Ці прояви відносно незалежні один від одного і можуть виражатися латентним часом простий і складній руховій реакції, швидкістю одиночного руху (при малому зовнішньому опорі), частотою рухів.

Швидкість педалювання залежить не тільки від рівня бистроти, але і від величини передачі, довжини вживаних шатунів, техніки педалювання і ін. Тому при детальному аналізі швидкості показовими можуть бути її елементарні форми проявів [17].

На рівень швидкісних здібностей істотний вплив робить рухливість основних нервових процесів, а також ступінь міжм'язової і внутрішньом'язової координації, здібність до розслаблення, склад і структура м'язової тканини. Так, низький відсоток волокон, що швидко скорочуються, ні за яких обставин не дозволить проявити високу швидкість рухів. Крім того, швидкісні здібності максимально виявлятимуться лише в тому випадку, якщо вони базуються на досконалій техніці їзди на велосипеді і техніці педалювання. Далеко не кожному велосипедистові вдається реалізувати свої елементарні форми швидкісних якостей, що проявляються в неспецифічних для велосипедного спорту рухових діях, в умовах спеціальної роботи.

Методика вдосконалення бистроти.

При швидкісній підготовці кваліфікованих спортсменів використовуються два режими роботи: у природних умовах і штучно полегшених умовах. Робота в цих умовах включає: прискорення із спуску, прискорення за мотолідером, прискорення з партнерами (типу «ракета», «італійка»), прискорення з попереднім розгоном до надмаксимальної швидкості, прискорення на полегшених колесах, яка може виконуватися індивідуально, парами і в групі. Довжина окремих відрізків - від 100 до 300 м. Вона підбирається так, щоб час роботи не перевищував 20 с. Загальний час тренувального заняття швидкісної спрямованості може коливатися в широкому діапазоні. Воно залежить від кількості відрізків і тривалості інтервалів відпочинку. Інтервали відпочинку між вправами повинні плануватися з урахуванням повного відновлення сил до моменту чергової роботи. Для кваліфікованих спортсменів інтервал відпочинку складає, як правило, 6-12 мин. Кількість швидкісних відрізків встановлюється індивідуально, залежно від підготовленості спортсменів, і коливається в межах 8-12. Роботу в занятті швидкісної спрямованості слід припиняти при зниженні швидкості у вправі більш ніж на 4 %. Тут слід пам'ятати про можливість формування жорсткого стереотипу, що іменується швидкісним бар'єром. Для попередження його освіти потрібно значно варіювати інтенсивність, уникати великого об'єму швидкісної роботи [22].

Обов'язкова умова для ефективності підвищення швидкісних здібностей - високий рівень мобілізації вольових зусиль спортсмена в тренувальному занятті. Таким чином, методичними вимогами для розвитку швидкісних здібностей є підвищена швидкість, високий ступінь освоєння техніки і оптимальна тривалість навантаження.

Заняття алактатної анаеробної спрямованості повинні містити нетривалу за об'ємом розминку, навантаження в основній частині заняття слід збільшувати за рахунок застосування підвищених передач. Ці навантаження в основному застосовуються в періоді змагання після достатньої спеціальної підготовки. У періоді змагання високоефективним засобом дії на швидкісні здібності як велосипедистів - трековиків, так і шосейників є участь їх в змаганнях за спринтерською програмою, гонках - крітеріумах на шосе, де виникає додатковий стимулюючий чинник - висока мобілізаційна і вольова активність на проміжних фінішах.