2.8.2. Організація робіт із використанням розробленого плуга

Для ефективного використання спроектованої машини потрібно правильно скласти агрегат, тобто підібрати трактор, тому що висока продуктивність залежить від максимального використання технічних можливостей, агрегату.

Підготовка машини – це налаштування на певну роботу в певних умовах. Причому підготовлюється, налаштовується не тільки робоча машина, але і трактор. При підготовці плугів до роботи перевіряється зношування лемеша шляхом накладання шаблона, виготовленого за новим лемешем. Допускається відхилення: по довжині леза – до 15 мм, по довжині спинки - до 10 мм, по ширині – до 5 мм. Плуг встановлюється так, щоб рама розміщувалась горизонтально, а носки лемешів опирались на площадку при цьому кінці польових дощок і п’ятки лемешів не повинні діставати до площадки приблизно на 1см.

Передплужник переміщують по брусу так, щоб носок його був на 25-30 см попереду носка основного лемеша і вище нього на відстані, яка дорівнює глибині оранки у 10-12 см.

Вісь дискового ножа повинна бути точно над носком лемеша передплужника, а нижній край диска – нижче цього носка на 2-3 см. Площина диска повинна бути лівіше польового обрізу передплужника на 1-2 см.

Для регулювання глибини оранки у навісного плуга під опорне колесо ставлять підставку, яка дорівнює глибині оранки.

Кінцеве регулювання робочої машини проводиться безпосередньо в полі, попередньо перевіривши якість оранки.

Перед оранкою потрібно підготовити до обробітку поле, перш за все усунути або помітити приховані перешкоди. Після цього необхідно розбити поле на гони за допомогою вішок висотою біля 2 м, які встановлюються так, щоб при погляді з кінця поля вони ховались одна за одною. Обробка проводиться чергуванням гонів у звал і в розвал з безпетлевим поворотом агрегату. Якщо ділянка відведена для роботи одного агрегату, то ширина загону береться такою, щоб його площа приблизно дорівнювала одній-двом змінним або денним нормам виробітку.

Студентам рекомендується скласти схему руху агрегату на гоні.

3. Графічна частина

У проекті розробляються схеми, вказані у завданні і пропонованих методичних вказівках. Вони повинні бути виконані відповідно з ГОСТ 2.701-84, ГОСТ 2.703-68, ГОСТ 2.704-68 з дотриманням умовних графічних позначень за ГОСТ 2.770-68, ГОСТ 2.780-76, ГОСТ 2.781-68, ГОСТ 2.782-68, ГОСТ 2.783-69, ГОСТ 2.784-70, ГОСТ 2.721-68.

Креслення повинні задовольняти вимогам ГОСТ 2.109-73 і загальним правилам виконання ГОСТ 2.301-68, ГОСТ 2.316-68, ДСТУ ISO 128-20:2003.

При розробці конструкцій необхідно намагатися максимально використовувати стандартні, нормалізовані і уніфіковані вироби та їх елементи. Для цього слід вивчити стандарти, нормалі та креслення виробів-аналогів.

У додатку Ж наводяться приклади виконання збірного креслення корпусу плуга.

Форму і порядок заповнення специфікації встановлює гост 2.102-68. Потрібно звернути увагу на порядок заповнення розділів і граф специфікації. Після кожного розділу необхідно залишати декілька вільних рядків для додаткових записів і резервувати номера позицій. Потрібно мати на увазі, що ГОСТ 2.106-96 має примітки: “Для деталей, на які випущені креслення, графи “маса” і “матеріал” заповнювати не допускається”.

У курсовому проекті специфікації підшиваються разом з пояснюючою запискою як додаток.

Для позначення графічних і текстових документів рекомендується така система позначень:

000.000.00.00.0000

(1) (2) (3)(4) (5),

де 1 – умовне позначення кафедри (СГМ);

2 – позначення розроблюваної машини (буквене або цифрове);

3,4,5 – позначення складальних одиниць (при позначенні складальної одиниці за допомогою 5-ї групи останніми двома цифрами повинні бути нулі);

5 – позначення деталей (при позначенні деталей перші дві цифри вказують номер складальної одиниці, а останні дві цифри – порядковий номер реєстрації деталей).

При такій системі позначень складальні одиниці 5-ї групи входять в одиницю 4-ї, а складальні одиниці 4-ї групи входять в одиницю 3-ї групи. Якщо складальні одиниці 5-ї групи не входять в 4-у групу, а прямо в 3-ю групу, то в 4-й групі проставляють нулі. Так само, якщо позначається складальна одиниця 3-ї групи, то в 4-й і 5-й групах проставляються нулі.

Для прикладу наводиться позначення складальної одиниці:

СГМ.ПЛН.02.05.0700 СК

Наводиться також приклад позначення деталі:

СГМ. Плн.02.05.0703

Для пояснюючої записки вводиться додаткове позначення ПЗ, наприклад, СГМ.ПЛН.00.00.0000.ПЗ. Для схем замість ПЗ вводяться інші позначення за ГОСТ 2.701-84 і ГОСТ 2.703-68, наприклад, СГМ.ПЛН.00.00.0000.Г3 (схема гідравлічна принципова) або СГМ.ПЛН.00.00.0000.03 (схема принципова), СГМ.ПЛН.00.00.0000.02 (схема функціональна).

У документах курсового проекту проставляється літера К.

ЛІТЕРАТУРА

Бойко А.І., Свірень М.О., Шмат С.І., Ножнов М.М. Нові конструкції ґрунтообробних та посівних машин. – К., 2003. – 203 с.
Гапоненко В.С., Войтюк Д.Г. Сільськогосподарські машини. – К.: Урожай, 1982. – 312 с.
Заїка П.М.Теорія сільськогосподарських машин. Т.1, ч.1: Машини та знаряддя для обробітку грунту. – Харків: Око, 2001. – с.
Кленин Н.И. и др. Сельскохозяйственные машины. - М.: Колос, 1970. – 456с.
Комаристов В.Ю., Дунай М.Ф. Сільськогосподарські машини. - К.: Вища школа, 1987 – 248с.
Листопад Г.Е. и др. Сельскохозяйственные и мелиоративные машины. - М.: Агропромиздат, 1986. – 688с.
Лурье А.Б. и др. Сельскохозяйственные машины. М.: Колос, 1976. – 496с.
Практическое руководство по технологической наладке сельскохозяйственной техники / Р.З. Антонишин и др. – К.: Урожай, 1987. – 224 с.
Сисолін П.В., Сало В.М., Кропівний В.М. Сільськогосподарські машини: теоретичні основи, конструкція, проектування. –К.: Урожай, 2001. – 384 с.
Хайлис Г.А. Основы теории и расчета сельскохозяйственных машин: Учебное пособие. - Киев: УСХА, 1992. – 240с.
Хайлис Г.А. Расчет рабочих органов почвообрабатывающих машин: Учебное пособие. - Киев: УМК ВО, 1990. – 83с.