- •1.Теоретико-методичні основи обліку і аналізу собівартості продукції тваринництва.
- •1. Телички на випоюванні
- •1. Телиці на дорощуванні
- •1.2. Методичні підходи до аналізу продукції тваринництва.
- •1.3.Зарубіжний досвід обліку собівартості продукції тваринництва.
- •Визначення основних методів управління витратами
- •Розділ II аналіз формування собівартості продукції тваринництва
- •2.1.Характеристика підприємства та аналіз показників його діяльності.
- •2.2.Аналіз динаміки та структура витрат продукції тваринництва.
- •Структура витрат тваринництва за 2011-2013роки.
- •2.3.Факторний аналіз витрат продукції тваринництва.
- •3.1.Організація облікового процесу на підприємстві.
- •3.2. Первинний облік витрат і виходу продукції у тваринництві.
- •3.3.Витрати продукції тваринництва та їх відображення на аналітичних рахунках.
- •3.4.Синтетичний облік витрат продукції тваринництва.
- •3.5.Удосконалення обліку витрат і виходу продукції та шляхи підвищення виробництва.
- •Висновки
- •Список використаних джерел:
- •Додатки
3.1.Організація облікового процесу на підприємстві.
Облікова політика підприємства є важливим інструментом, завдяки якому існує можливість оптимального поєднання державного регулювання і власної ініціативи підприємства в питаннях організації та ведення бухгалтерського обліку.Як стверджує В.М. Жук, розробка облікової політики є невід’ємною складовою моделювання в бухгалтерському обліку. Відтак, на його думку,
доцільно говорити про два основних аспекти моделювання (методичного забезпечення): облікова політика стосовно фінансового обліку та облікові моделі стосовно управлінського обліку [15].
Документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є наказ або розпорядження керівника підприємства, який складається на кожний наступний звітний рік. Складання наказу, що затверджує на поточний рік прийняту методологію бухгалтерського обліку та його організацію вимагається Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".(ДОДАТОК ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА)
Зазначимо, суб’єктами формування облікової політики виступають як наддержавні, державні органи, так і посадові особи суб’єктів господарювання (рис. 1).
I рівень Міжнародна облікова політика |
II рівень Міждержавна облікова політика |
III рівень Державна облікова політика |
IV рівень Галузева облікова політика |
V рівень Облікова політика підприємства |
Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (Міжнародні стандарти фінансової звітності,Міжнародні бухгалтерського обліку) |
Рада Європейських Співтовариств(Четверта та Сьома Директиви ЄС) |
Верховна Рада Україна,Міністерство фінансів України(ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,НПСБО,Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства) |
Міністерство аграрної політики та продовольства України Міністерство промислової політики Інші міністерства та відомства (Методичні рекомендації,Положення,Листи,Накази,Інструкції та ін.) |
Власник підприємства або уповноважений ним орган (Розпорядчий документ про облікову політика підприємства) |
Кожен рівень облікової політики передбачає наявність нормативно-правового забезпечення, спрямованого на регламентацію різних аспектівоблікової політики.
На сьогодні досить актуальним питанням на підприємствах будь-якої форми власності, величини або напрямку діяльності є кваліфікована організація обліку. Тільки чітко продумана та правильно організована система обліку господарської діяльності дає змогу працівникам підприємства отримувати достовірну, своєчасну інформацію, на основі якої здійснюється прийняття управлінських рішень.
Карпушенко М. Ю. зазначає, що організація бухгалтерського обліку - це
система впорядкованих дій зі створення системи бухгалтерського обліку, що включає складання облікових регістрів і первинних носіїв облікової інформації, облікову політику підприємства, організацію облікового процесу [16].
Враховуючи те, що облік є досить непростою системою з різноманітними
підходами та складною структурою, відповідно, потребує організації. Побудова
організації обліку передбачає поділ на певні етапи для розподілу функцій та
відповідальності кожного з них.
Проф. Ф.Ф. Бутинець у своїй праці виділяє три етапи організації бухгалтерського обліку:
1. Методичний: передбачає вибір способів та прийомів, що є основою для таких
методів обліку як документування, синтетичні та аналітичні рахунки, подвійний запис,бухгалтерський баланс і звітність, інвентаризація, оцінка майна та зобов'язань,калькулювання. Саме на даному етапі проводиться вибір застосування конкретних елементів методу бухгалтерського обліку, що також відповідає першому рівню системи бухгалтерського обліку.
2. Технічний: вибір форми обліку, яка найбільш повно характеризуватиме та
відповідатиме розміру підприємства та його галузі. Він полягає у виборі способу обробки облікових даних, розробці, переліку і форм облікових реєстрів, встановленні порядку здійснення записів в регістрах і переносу даних в форми звітності.
3. Організаційний: забезпечує організацію процесу управління в бухгалтерії, тобто організацію роботи облікового апарату (на відміну від перших двох, які забезпечують організацію ведення облікових записів). На даному етапі здійснюється налагодження системи адміністративного управління в бухгалтерії. [17]
Професор Свірко С.В., у свою чергу, виділяє первинний, поточний та підсумковий етапи. Першим (початковим) у процесі бухгалтерського обліку є етап первинного обліку,що характеризується наступною сукупністю операцій:
1) виявлення інформаційних даних стосовно об’єктів обліку;
2) вимірювання на базі системи показників, застосовуваних у бухгалтерському
обліку (грошові, натуральні, трудові);
3) фіксування інформації у відповідних носіях облікових даних — документах.
Другий етап — поточного обліку — складається з таких операцій:
1) реєстрації інформації, здобутої в результаті первинного обліку, у системі
рахунків бухгалтерського обліку;
2) реєстрації інформації в носіях інформації даного етапу обліку —облікових
реєстрах;
3) групування та перегрупування показників інформаційних даних.
Третій етап облікового процесу – підсумковий, містить такі операції:
1) узагальнення інформаційних даних поточного обліку у вигляді відповідних
форм звітності;
2) передача результативних даних зовнішнім та внутрішнім користувачам;
3) зберігання інформаційних даних первинного, поточного та підсумкового
обліку, формалізованих у вигляді облікових документів, реєстрів та звітності [].
Висновок. Облікова політика підприємства є важливим інструментом, завдяки якому існує можливість оптимального поєднання державного регулювання і власної ініціативи підприємства в питаннях організації та ведення бухгалтерського обліку. Облікова політика формується на декількох рівнях, кожен з яких передбачає наявність нормативно-правового забезпечення, спрямованого на регламентацію різних аспектів облікової політики. При розгляді облікової політики виділяють три основних аспекти її формування: методичний, організаційний і технічний. Наведені у статті пропозиції можуть бути використані при розробці облікової політики для малих і середніх аграрних підприємств та сприяють кращому розумінні її організаційних засад.