3.3 Визначення осідання фундаменту методом лінійного деформованого шару.

Щоб метод визначення осідання фундаменту застосовують у випадку коли:

а) ширина (діаметр) фундаменту в≥10 м та модуль ф=деформації грунтів основи Е₀≥10 МПа.

б) в межах товщі що стикується Н=z^'(рис. 2), що визначена методом пошарового сумумвання, залягає шар грунту з модулем деформації Е_м≥100 МПа та товщиною h_м, що задовільняє умову:

h_м≥Н( ),

де Е_п-модуль деформації грунту, що підстилає шар малостисливого грунту.

В нашому випадку ширина фундаменту становить 25,6 м.

Рис.2. Схема до розрахунку осідання фундаменту методом лінійно деформмованого шару.

Визначаємо осадку.

Глибина закладення - 1,1 м, в основі піщаний грунт товщиною 2,3 – 3,7 м, та має модуль деформації Е₀₁=18000 кПа; другий шар товщиною 4,1 – 6,4 м – Е₀₂=24000 кПа. Тиск по підошві фундаменту:

Р=G₁+G₂/bxl= = 95 кПа.

Осідання будемо рахувати за формулою:

S=,

де Р – тиск під підошвою фундаменту;

k_c – коефіцієнт, що залежить від відносної сумової товщини шарів що деформуються;

k_m – коефіцієнт, що враховує меншу деформативність грунту при великих значеннях модуля загальної деформації грунту;

k_i, k_i1 – коефіцієнти що залежать від сторін підошви фундаменту, приймаються згідно СниП 2.02.01 – 83.

Знайдемо товщину грунту що стискається:

Н=(Н­₀+φв)∙k_p.

Н­₀ – для піщаних грунтів Н­₀=6 м, φ=0,1.

k_p –коефіцієнт що дорівнює 0,8 при тиску під підошвою фундаменту до 100 кПа.

в – ширина фундаменту, в=25,6 м.

Н=(6+0,1∙25,6)∙0,8=6,84 м.

Оскільки 2Н/в=2∙6,84/25,6=0,53, k_c=1,4, k_m=1,5

За СНиП 2.02.01. – 83 знаходимо коефіцієнти k_i і k_i1.

При m=2H/в=0,53, k_i=0,11, k_i1=0.

Знаходимо осідання:

S=∙ = 0,013 м =5,3 см.