Розділ 2.Організація облікового процесу на підприємстві

2.1. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Інформація що містить у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Завод вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського оюліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Працівники відділу збуту та постачання, виробничого, які оформляють первинні документи, дотримуються порядку їх заповнення відповідно до вимог начальника фінансового відділу. У разі несвоєчасного складання первинних документів, недостовірного відображенняв них даних чи оформлення з порушенням законодавчих та нормативних вимог зазначені працівники притягуються до відповідальності згідно із законодавством України.

На заводі господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь їх складанні.

Облікову політику застосовувати таким чином, щоб фінансові звіти повністю узгоджувались з вимогами Закону про бухоблік та кожного конкретного П(С)БО. Застосовувати перед усім ті підходи та методи для ведення бухобліку і надання інформації в фінансових звітах, які передбачені П(С)БО і найбільш адаптовані до діяльності підприємства.

Згідно з П(С)БО 1 ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів (крім Звіту про рух грошових коштів) проводити згідно принципу нарахування так, щоб результати операцій та інших подій відображались в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство отримує чи сплачує кошти.

Для організації робіт за графіком бухгалтерського обліку необхідно скласти їх перелік за ходом облікового процесу (первинний облік-документування, поточний облік-реєстрація у системі рахунків, підсумковий облік-складання звітності, звітних форм);розробити схему інформаційних зв’язків, скласти графіки (календаризовані плани робіт виконавців); обговорити графіки та визначити терміни виконання робіт; погодити згадані терміни виконання й обсяги робіт з відповідними виконавцями; затвердити графіки (надати їм нормативного характеру). При організації бухгалтерського обліку й контролю широко використовують графіки у вигляді організаційно-структурних схем, оперограм, документограм, функцінограм, хронограм, документообігу, документопотоків тощо.

Трудомісткі ділянки бухгалтерського обліку здійснюються за допомогою програми «1С: Бухгалтерія», зокрема автоматизованими є облік заробітної плати, розрахунки з банками (відносини проводяться через систему «Клієнт-Банк»), постачальниками. Для організації чіткого, вчасного руху документів від майстрів цехів до відповідних бухгалтерів та від певного бухгалтера до головного бухгалтера складено графіки документообігу.

Для контролю за станом обліку та збереженням товарно-матеріальних цінностей регулярно проводяться ревізії. Завдання здійснення перевірок лежить на контрольно-ревізійному відділі.

Планом рахунків бухгалтерського обліку називається систематизований перелік рахунків, який забезпечує групування необхідної інформації про господарську діяльність підприємств, визначає побудову всієї системи бухгалтерського обліку з метою одержання необхідних даних для управління, контролю і звітності. План рахунків та інструкцію щодо його застосування розробляє Міністерство фінансів. Зараз в Україні діє план рахунків, який є єдиним для всіх галузей народного господарства, крім кредитних та бюджетних установ і який діє на основі Положення про Міністерство фінансів України №446/2011 від 8 квітня 2011 року. В основу побудови плану рахунків покладено їх класифікацію за економічним змістом з урахуванням ролі обліковуваних ресурсів, характеру їхньої участі в кругообігу засобів та особливостей відповідних господарських процесів.

У плані рахунків наводяться також шифри (коди) кожного рахунка, тобто умовне числове позначення, що характеризує належність цього рахунка до певної групи. У практичній діяльності замість назв рахунків найчастіше використовують їхні шифри, що значно прискорює та спрощує обліковий процес. Шифри рахунків особливо необхідні, коли облікову інформацію обробляють на комп'ютерах.

Кількість синтетичних і аналітичних рахунків має визначатися масштабами діяльності суб’єкта господарювання і може налічувати від кількох десятків до кількох сотень. Як правило, під час розробки робочого плану рахунків загальний План рахунків, з одного боку, скорочується, а з іншого — дещо розширюється. На торфобрикетному заводі використовується 29 синтетичних рахунків бухгалтерського обліку. (додаток)

Використовують рахунок 23 «Виробництво». (наведено в таблиці 2.1):

Таблиця 2.1

Зміст господарських операцій, що відображаються за рахунком 23 «Виробництво»

Рахунок 23 «Виробництво»
Дебет	Кредит
Сальдо — витрати на незавершене виробництво на початок звітного періоду	фактична собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг
• операційні витрати • загальновиробничі витрати • втрати від браку продукції
Оборот — витрати за місяць	Оборот — фактична собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг
Сальдо — витрати на незавершене ви робництво на кінець звітного періоду

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли і роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умова і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можут ь бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

За характером виявлених дефектів брак поділяють на виправний та остаточний. Виправним вважається такий брак, який можна усунути після відповідної доробки. Витрати на виправлення браку відображаються в документах на витрати матеріалів (накладні-вимоги) і про виробіток робітників (наряди).

На торфобрикетному заводі рахунок 24 «Брак у виробництві» використовується дуже рідко. В цьому рахунку відображається:

1) По дебету вартість остаточного браку;

2) По дебету витрати з виправлення браку;

3) По дебету витрати на гарантійний ремонт;

4) По дебету витрати на утримання гарантійних майстерень;

5) По кредиту суми, що відносяться на зменшення втрат по браку (вартість відходів від браку, утримання з винуватців браку, відшкодування, одержане від постачальників неякісної сировини та матеріалів);

6) По кредиту втрати від браку, що списуються на витрати виробництва; До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договору із замовником, відповідає технічним умовам і стандартам. Облік готової продукції ведеться за первісною вартістю. Однак протягом місяця у поточному обліку можуть використовуватись облікові ціни. Вартість готової продукції, випущеної з виробництва, реалізованої замовнику, визначена в облікових цінах у кінці місяця, доводиться до первісної вартості шляхом відображення відхилення первісної вартості від облікової ціни.

На торфобрикетному заводі відвантаження готової продукції замовнику здійснюється на підставі накладної, яка виписується робітником складу і підписується представником покупця або робітником транспортно-експедиційного відділу. Підставою для виписки накладної є наказ комерційної служби підприємства транспортно-експеди ційному відділу про те, кому і в якій кількості відвантажити продукцію. 

Облік готової продукції на заводі ведуть на 26 рахунку. Де відображається по дебету надходження готової продукції власного виробництва, а по кредиту відвантаження та реалізація готової продукції.

Також на заводі використовується рахунок 20 «Виробництво». Рахунок призначений для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

На заводі використовуються всі субрахунки:

201 “Сировина й матеріали”;

202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”;

203 “Паливо”;

204 “Тара й тарні матеріали”;

205 “Будівельні матеріали”;

206 “Матеріали, передані в переробку”;

207 “Запасні частини”;

209 “Інші матеріали”;

На субрахунку 201 “Сировина й матеріали” відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних матеріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 “Будівельні матеріали”)

На субрахунку 202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” відображаються наявність та рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів.

На субрахунку 203 “Паливо” (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

На субрахунку 204 “Тара й тарні матеріали” відображаються наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари і її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).

На субрахунку 205 “Будівельні матеріали” не враховується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше. 

На субрахунку 206 “Матеріали, передані в переробку” обліковуються матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів.

На субрахунку 207 “Запасні частини” ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті.

На субрахунку 209 “Інші матеріали” обліковуються відходи виробництва (обрубки, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо.

Подві́йний за́пис — це принцип тотожного відображення господарських операцій на рахунках, що забезпечує рівність оборотів за дебетом і кредитом відповідних рахунків. Іншими словами, це відображення кожної госпоперації двічі, за дебетом одного й за кредитом іншого рахунку у тій самій сумі.

Взаємозв'язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називають кореспонденцією (відповідністю) рахунків, а рахунки, які беруть участь у такій кореспонденції, ― кореспондуючими.

Збалансовані рахунки — це єдиний вид рахунків, при відображенні інформації на яких не використовують подвійний запис.

Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом. Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, бо забезпечує горизонтальний взаємозв'язок між рахунками, а також важливий контрольний прийом, оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків.

Такий взаємозв'язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називаєтьсякореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими. Як синонім кореспонденції рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка, контировка.

Таблиця 2.2

На торфобрикетному заводі використовуються такі кореспонденції рахунків:

Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків				Примітки
	Дебет	Кредит	Сума
Підприємство отримало з поточного рахунка в касу 600 грн.	301	311	600	На підставі даної бухгалтерської проводки роблять запис на рахунках бухгалтерського обліку. Для цього на основі залишків балансу відкривають рахунки на початок звітного періоду. Відкриття рахунків полягає в тому, що за кожним з них записують сальдо на початок звітного періоду.
З каси підприємства виплачено зарплату робочим у сумі 500 грн	66	301	500
Від постачальників надійшли МШП (малоцінні та швидкозношувальні предмети) на суму 2400 грн	22	631	2400
Витрачено у виробництві на виготовлення продукції: Сировини і матеріалів 660 000 грн. Палива 140 000 грн. Разом .800 000 грн.	20 20	Матеріа Паливо		На торфобрикетному заводі ця операція зумовила зменшення виробничих запасів, отже активні рахунки, на яких вони обліковуються, - "Матеріали" і "Паливо" - потрібно на відповідні суми кредитувати. З іншрго боку, затрати виробництва, на загальну суму здійснених витрат матеріальних цінностей збільшилися. Отже, активний рахунок "Виробництво" треба дебетувати на суму 800 000 грн.
Сплачено позику банку з поточного рахунку	60	311	400
Видано з каси під звіт	372	30
Повернено в касу невитрачені залишки підзвітних сум:	30	372
Виплачено з каси заробітну плату	661	30
Отримано виробничі запаси від постачальника	20	631
Нараховано заробітну плату виробничому персоналу	23	661		(Нарахування зарплати адміністративному персоналу буде здійснено проведенням Д-т 92 К-т 661, загальновирбничому: Д-т 91 К-т 661).
Нараховано амортиза цію необоротних активів	23	13
Нараховано відрахува ння на соціальні заходи	23	65
Списано витрати на відрядження:	23	372
Нараховано борг за комунальні послуги	23	685
Передано на склад із виробництва готову продукцію	26	23

На торфобрикетному заводі для закриття рахунків використовується рахунок 79 "Фінансові результати" який призначено для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.Рахунок На торфобрикетному заводі використовують такі субрахунки:

791 "Фінансовий результат від основної діяльності", за яким визначається прибуток (збиток) від основної діяльності підприємства. За кредитом субрахунку відображається в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 "Доходи від реалізації", 71 "Іншій операційний дохід"), за дебетом – сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності");

792 "Результат фінансових операцій", за яким визначається прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства.

793 "Результат від іншої звичайної діяльності", за яким визначається прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства. За кредитом рахунку відображається списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, за дебетом – списання витрат з рахунку 97 "Інші витрати";

794 "Результат надзвичайних подій", за яким визначається прибуток (збиток) від надзвичайних подій. За кредитом субрахунку відображається списання доходів, одержаних від надзвичайних подій, за дебетом – списання витрат від надзвичайних подій, що обліковуються на рахунку 99 "Надзвичайні витрати".

За кредитом рахунку 79 "Фінансові результати" відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом – суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" (Дт 441 - Кт 79 - у разі одержання прибутку, Дт 442 - Кт 79 - у разі збитків).

Бухгалтерський облік як впорядкована система узагальнення інформації про діяльність суб’єкта господарювання ґрунтується винятково на застосуванні методу документування. Він передбачає суцільне, безперервне документування усіх господарських операцій, що здійснюються підприємствами, установами, організаціями.

Бухгалтерський документ – письмове засвідчення певної форми і змісту, що містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення та підставою введення показників в облікову систему. Оформлення господарських операцій документами називається документуванням, а результат – документацією.

Основними способами доказовості облікових даних та інформації є первинні документи, реєстри (облікові та розрахункові) та звітні форми.

На торфобрикетному заводі використовуються типові первинні документи. Бланки документів замовляються у міській друкарні. Для упорядкування форм обліку та ув’язки її з первинними документами потрібно розробити робочий альбом документів. Його доцільно формувати за видами операцій або за робочими місцями. Перелік первинних документів, Які використовуються на торфобрикетному заводі наведений в додатку Б

Щодо організації носіїв поточного обліку на заводі, то облікові реєстри є основними, проте не єдиними способами відображення облікової інформації на цьому етапі. Крім облікових реєстрів, тут формують розрахункові реєстри, наприклад розрахунок амортизації основних засобів. Тому на цьому етапі облікового процесу використовують, крім облікових реєстрів, ще й розрахункові таблиці. Також у процесі поточного обліку складаються різні бухгалтерські довідки, наприклад про виправлення помилок. Отже, на етапі поточного обліку на торфобрикетному заводі використовують три види форм відображення облікової інформації: облікові реєстри, розрахункові таблиці та бухгалтерські довідки. Форми реєстрів досліджуваного підприємства відповідають формі бухгалтерського обліку – журнально-ордерній.

Підсумковий облік на торфобрикетному заводі представлених формами звітності, які можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.

Раціональна організація документообігу передбачає його здійснення за заздалегідь встановленими графіками, що передбачають встановлення відповідальних осіб за складання перевірку, обробку певного документа, а також строки даних процедур. Наявність графіка дисциплінує осіб, що відповідальні за складання та просування документів, конкретизує відповідальність, виявляє порушників та допомагає своєчасному прийняттю управлінських рішень. На торфобрикетному заводі великим недоліком в організації бухгалтерського обліку є відсутність графіків документообігу. Тому було б доцільно сформувати Графік надходження первинних документів у бухгалтерію підприємства, що наведений у додатку.

Також на будь-якому підприємстві повинний бути певний порядок зберігання документів. З цією метою на торфобрикетному заводі створюються архіви. З моменту заведення і до моменту передачі до архіву підприємства документи зберігаються за місцем їх формування. У зв’язку з цим на досліджуваному суб’єкті господарювання організовано поточний та постійний архіви облікових документів. Поточний архів створюється у бухгалтерії для зберігання документів за поточний рік, по яких складено і подано бухгалтерську звітність і ті, до яких працівники бухгалтерії часто звертаються. Документи минулого року також зберігаються у бухгалтерії протягом наступного року, після чого здаються до постійного архіву торфобрикетному заводі.

Постійний архів підприємства організовано в окремому приміщенні, обладнаному стелажами для розміщення папок з документами. Входити до архіву мають право лише головний бухгалтер та завідувач архіву. Архіваріус приймає до архіву папки з документами, оформленими належним чином, записує їх до архівної книги, щорічно вибраковує справи, термін зберігання яких минув і робить про це відмітку в архівній книзі, стежить за збереженістю та порядком архіву. Справи з архіву архіваріус видає тільки за письмовою вимогою головного бухгалтера, а в окремих випадках – за письмовою вимогою прокуратури або народного суду. Тривалість зберігання документів у постійному архіві різна, встановлена чинним законодавством. Документи із строком зберігання не більше одного року можна здавати до архіву після звичайного підшивання в папки або в пачки будь-якої товщини без картонної обкладинки. Решту документів потрібно оформлювати в папки до 2,5 см товщини. На верхній обкладинці кожної папки зазначається назва підприємства, назва справи, індекс справи, рік і місяць початку та закінчення справи. На внутрішньому боці нижньої обкладинки проставляють кількість аркушів у папці (аркуші попередньо нумерують кольоровим олівцем), а також перший та останній номер журналу-ордера. Знищення документів минулих років з архіву оформлюється Актом про вилучення для знищення документів, що не підлягають зберіганню.

Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки на заводі використовують такі види вартості:

• первісна вартість;

• переоцінена вартість;

• залишкова вартість;

• справедлива вартість;

• вартість, яка амортизується;

• ліквідаційна вартість.

Синтетичний облік основних засобів на заводі ведеться на рахунку 10 « Основні засоби » . За дебетом цього рахунку відображається надходження основних засобів та збільшення їх первісної вартості ( внаслідок до оцінки , поліпшення тощо) , а за кредитом – їх вибуття та уцінка.

Синтетичний облік ведеться в журналі-ордері №4(див.додаток ). В цьому журналі вказується назва об’єкта, що поступив або вибув, первісна вартість, знос, залишкова вартість.

Аналітичний облік основних засобів на заводі здійснюють у натуральному вираженні за інвентарним об’єктом. Для цього кожному об’єкту, що експлуатують, надають інвентарний номер, котрий надалі вказують у всіх первинних документах. Цей номер позначають на об’єкті, якому його присвоєно, а також закріплюють за основним засобом матеріально-відповідальну особу. Застосовують типові форми первинного обліку, затверджених наказом міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного облік» від 29.12.95. №352:

- акт (накладна) приймання передачі основних засобів (Ф.ОЗ-1), (додаток Д)

-Смета на купівлю ремонт основних засобів (додаток Е),

- списання амортизаційних відрахувань на затрати виробництва (додаток ж)

- акт на ведення основних засобів (додаток З)

- Акт про передчасний знос основних засобів (додаток К),

У процесі експлуатації на основні засоби нараховується амортизація. На досліджуваному підприємстві використовується прямолінійний метод нарахування амортизації. Якщо на заводі на рахована у звітному періоді амортизація призвила до нульової залишкової вартості, то на її суму, але не більше величини ліквідаційної вартості, сторнувати записи про витрати і знос поточного періоду.

Квартальна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості та норми амортизації.

На на торфобрикетному заводі облік груп основних засобів здійснюється згідно Податкового кодексу України та ПСбО №7. Мінімальний строк корисного використання визначений в Податковому кодексі (ст. 145.1), і станове від 2 до 20 років в залежності від групи. Відповідно, всі  основні засоби з метою податкової  амортизації виділяються у 16 груп, на відміну від 4-х, які застосовувались раніше .

Облік ремонту основних засобів на Торфобрикетному заводі організовують таким чином, щоб забезпечити виявлення усіх витрат та правильне включення їх до собівартості виконаних робіт.

Введення обладнання у капітальний ремонт оформлюється актом на здавання обладнання в ремонт.

У разі раптової відмови обладнання чи виявлення несправностей у роботі майстер дільниці зазначає у журналі: відомості про обладнання, обсяг необхідних ремонтних робіт, час відмови обладнання тощо. Поточний ремонт проводять за нарядом на виконання ремонтних робіт.

В результаті переоцінки на заводі виникає до оцінка або уцінка. Уцінку на заводі відображають в обліку проводками:

- уцінка зносу – в дебет рахунку 13 2Знос» з кредиту рахунку обліку.

- уцінка залишкової вартості в межах суми попередніх дооцінлк – в дебет рахунку 423 «Дооцінка активів»

- перевищення уцінки залишкової вартості об’єкта над попередніми

дооцінками цього об’єкта - в дебет рахунк 975 «Уцінка необоротних активів та фінансових інвестицій»

Дооцінка на заводі відображається в обліку проводками:

- дооцінка зносу – в дебет рахунку обліку необоротних активів з кредиту рахунку 13 «Знос»

- дооцінка залишкової вартості в межах сум попередніх уцінок, що були включені до складу витрат, - в дебет рахунку з кредиту рахунків 746 «Інші доходи.

На торфобрикетному заводі нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років. Строк корисного використання встановлюється окремо для кожного нематеріального активу.

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:

1. строки корисного використання подібних активів;

2.моральний знос, що передбачається;

3. правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

Амортизація нематеріального активу нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання. Суму нарахованої амортизації підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і накопиченої амортизації нематеріальних активів. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод. Амортизація нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін. 

Надходження та оприбуткування об’єкту нематеріального активу має бути оформлено первинним документом, що містить його опис, порядок використання, первісну вартість, підписи осіб, що прийняли об’єкт нематеріального активу.

На торфобрикетному заводі складається акт про списання необоротних активів (додаток )

. Найчастіше надходження матеріальних цінностей на Торфобрикетному заводі оформляється такими документами:

• накладні на придбання товарів, МШП;(додаток )

• товарно-транспортні накладні;(додаток )

• прибутковий ордер;(додаток )

• Довіреність (додаток )

• Рахунок фактура (додаток )

• Матеріальний звіт ( додаток)

• Податкова накладна (додаток)

Оцінка вибуття виробничих запасів на Торфобрикетному заводі здійснюється за методом ідентифікованої собівартості .

Метод ідентифікованої собівартості застосовується щодо тих видів виробничих запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень і проектів значної вартості, а також стосовно тих видів запасів, що вони не замінюють один одного. При відпуску МШП в експлуатацію на заводі комісією (робочою групою)підрозділу визначається термін їх очікуваного корисного використання, при цьому до МШП відносяться предмети, очікуваного корисного використання, корисний термін експлуатації яких не перевищує рік. Дані про надходження запасів та їх вибуття повинні документально підтверджуватись документами по їх надходженню та вибуттю, які завскладу обов’язково прикріплює до звіту.

На Торфобрикетному заводі вибуття виробничих запасів оформляють такими документами(див.додаток)

• Лімітно-забірна картка (додаток )

• Акт на списання матеріальних цінностей (додаток )

• Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.(додаток )

На торфобрикетному заводі дебіторську заборгованість визнавати активом, якщо існує можливість отримання підприємством у майбутньому економічних вигод та може бути достовірно визначена їх сума.

У формі 1 "Баланс"дебіторську заборгованість визначати згідно вартості, що дорівнює сумі дебіторської заборгованості за виключенням резерву сумнівних боргів.

Резерв сумнівних боргів щодо дебіторської заборгованості, що утворилась за реалізовану продукцію і товари, виконані роботи і послуги, створювати з дозволу Міністерства. Для отримання такого дозволу, потрібно надати до Міністерства лист з обїрунтуванням необхідності створення резерву сумнівних боргів, розрахунок за обраним методом. Не включати до розрахунку цього резерву суми поточної дебіторської заборгованості із строком виникнення до півтора року.

Величину резерву сумнівних боргів на заводі визначають за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності.

За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі платоспроможності окремих дебіторів.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

Сумнівну дебіторську заборгованість визначати робочими групами (комісіями), не рідше одного разу в квартал. Списання безнадійної заборгованості проводити при наявності розпорядчого документу по підприємству та протоколу засідання комісії з розгляду невиробничих витрат.

На торфобрикетному заводі до витрат майбутніх періодів відносять витрати , пов’язані з підготовчими до виробництва роботами з освоєння нових виробництв та агрегатів, матеріали довготривалого користування, передплату за газети, попередню оплату рекламних послуг. Вартість таких витрат накопичена за дебетом рахунку 39 « Витрати майбутніх періодів» щомісячно, рівномірними частками, відповідно до встановленого терміну, відносяться до складу витрат звітного періоду.

При виробництві продукції майже на всіх підприємствах виникає незавершене виробництво. Сюди належить продукція яка не пройшла всіх стадій, недоукомплектована, не пройшла випробувань тобто виробництво якої розпочато але не завершено. Величина незавершеного виробництва відображається в обліку на дебеті рахунку 23.

Витрати пов’язані з виготовленням продукції (робіт, послуг) групуються по статтях калькуляції:

1. сировина і матеріали

2. покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби

3. паливо і енергія на технологічні потреби

4. повернуті відходи

5. основна зарплата

6. додаткова зарплата

7. вирахування на соціальне страхування

8. витрати на утримання та експлуатацію обладнання

9. загально виробничі витрати

10. витрати від браку

На заводі дохід від реалізації продукції, виконаних робіт, наданих послуг визнається доходом, якщо замовником передані ризики та вигоди пов’язані з правом власності на них.

Для визначення доходу від надання послуг на сторону на торфобрикетному заводі, застосовують метод оцінки ступеня завершеності робіт шляхом вивчення виконаної роботи. Дохід, пов’язаний з наданням послуг, визнається , виходячи, зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату складаня балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції за наявності всіх наведених нижче умов:

• можливості достовірної оцінки доходу;

• імовірності надходження економічних вигод від надання послуг;

• можливості достовірної оцінки ступення завершеності надання послуг на дату балансу;

• Облік доходів, які виникають внаслідок звичайних подій ведеться на рахунку 75 «Надзвичайні доходи», на кредиті якого відображається визнана сума відшкодувань, зокрема від страхових організацій, а на дебеті – списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

• Узагальнюючим фінансовим результатом господарської діяльності торфобрикетного заводу є прибуток чи збиток.

2. Організація договірної та податкової політики підприємства

Дослідження питань бухгалтерського обліку вимагає розкриття взаємозв’язку договірної та облікової політики підприємства.Адже основоположним підтверджуючим документом для бухгалтерського відображення орендних та лізингових операцій є саме договір.

Основну мету ведення договірної політики можна сформулювати як наступне – укладання договорів, що забезпечать найбільш вигідні умови.

Договірна політика – це зміна умов господарських договорів з метою досягнення бажаного фінансового результату або визначеної структури активів підприємства. Договірною політикою є можливість альтернативного вибору підприємством виду договору, контрагента угоди, умов господарських договорів для отримання матеріальних, економічних або якихось інших вигод в цілях як бухгалтерського обліку, так і оподаткування.

Змістом договірної політики є правове регулювання фінансово-економічної діяльності суб’єктів господарювання, яка полягає в поєднанні форм і методів або розробці власних форм і методів договірної політики у відповідності до законодавства. З цих позицій визначається модель (програма) виникнення і розвитку відносин між боржником і кредитором.Отже, основна мета договірної політики підприємства – досягнення різних економічних вигод як в частині бухгалтерського обліку, так і оподаткування операцій, які підлягають договірному врегулювання.

Договір є згодою двох і більше осіб, направленою на виникненнях , зміну і припинення цивільних прав і зобов’язань, виконання яких забезпечується заходами державного примусу.

Договір – це вольовий акт, який виражає в єдиному волевиявленні загальну волю суб’єктів договору, спрямовану на досягнення певних цивільно-правових наслідків.

Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов’язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання. Держава самостійно проводить податкову політику, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку.

Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів.

Податкова політика – це політика держави у сфері оподаткування, яка передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей (поповнення доходів бюджету, збільшення обсягів виробництва, зайнятості, зниження рівня інфляції тощо).

Таким чином, податкова політика – це система спрямованих дій та певних економічних, правових і організаційно-контрольних урядових заходів для досягнення визначених завдань, що стоять перед суспільством, за допомогою податкової системи країни. Зміст та цілі податкової політики можуть змінюватись залежно від об’єктивних та суб’єктивних факторів та обумовлені соціально-політичним ладом суспільства.

Мета податкової політики, як і в цілому економічної і фінансової, не є чимось догматичним. На певному ступені економічного розвитку вона формується під впливом цілого ряду факторів, основними із яких виступають економічна і соціальна ситуації в країні, розклад соціально-економічних сил в суспільстві.

Мета податкової політики в значній мірі обумовлена також соціально-економічною будовою суспільства, стратегічними завданнями розвитку економіки держави, участі держави в міжнародному поділі праці.

Основні цілі податкової політики:

1.Фінансова ціль. Забезпечення потреб усіх рівнів влади у фінан­сових ресурсах, достатніх для проведення економічної і соціальної політики, а також для виконання відповідними органами влади покладених на них функцій. Дана мета є практичним втіленням фіскальної функцій податків і реалізується через відстоювання державною владою позицій з таких питань, як частка податків у валовому національному продукті і загальній сумі доходів бюджет­ної системи, заходи податкового контролю, відповідальність за податкові правопорушення.

2.Економічна ціль. Досягнення гнучкого економічного розвитку країни, регіонів, муніципальних утворень, окремих суб’єктів госпо­дарювання. Регулювання економіки – прояв розподільчо-регулюючої функції податків через використання податкових режимів для нако­пичень та інвестицій, співвідношення прямих і непрямих податків, визначення крайніх меж податкових вилучень для окремих галузей і сфер діяльності.

3.Соціальна ціль. Згладжування нерівності в рівнях доходів населення, що виникає в процесі ринкових відносин. Дана мета податкової політики безпосередньо пов’язана з соціальною функ­цією податків і виявляється через прогресивне оподаткування, встановлення межі податкових вилучень для окремих прошарків і класів населення, співвідношення прямих і непрямих податків.

2. Організація роботи бухгалтерської служби.

На заводі бухгалтерський облік ведуть згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансов звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996, та затвердженим Міністерством Фінансів україни положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку та відповідно до плану рахунків, на підставі якого розроблено робочий план рахунків.

Структуру й штати відділу затверджує генеральний директор заводу у відповідності з типовими структурами апарату управління й нормативами чисельності керівників, фахівців і службовців з урахуванням обсягу робіт.

В своїй повсякденній роботі бухгалтерський відділ отримує та надає інформацію за призначенням. При цьому складаються взаємовідносини бухгалтерського відділу з фінансовим відділом, планово – економічним відділом, відділом матеріально – технічного забезпечення, відділом зовнішньо-економічних зв’язків, технічним відділом, відділом збуту, юридичним відділом, відділом організації праці і заробітної плати та іншими підрозділами заводу.

Розподіл роботи між працівниками бухгалтерії здійснюється відповідно до посадових інструкцій.

Кожен бухгалтер має свої обов’язки і несе відповідальність за свою ділянку роботи.

Облікову політику застосовувати таким чином, щоб фінансові звіти повністю узгоджувались з вимогами Закону про бухоблік та кожного конкретного П(С)БО. Застосовувати перед усім ті підходи та методи для ведення бухобліку і надання інформації в фінансових звітах, які передбачені П(С)БО і найбільш адаптовані до діяльності підприємства.

Згідно з П(С)БО 1 ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів (крім Звіту про рух грошових коштів) проводити згідно принципу нарахування так, щоб результати операцій та інших подій відображались в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство отримує чи сплачує кошти.

Для організації робіт за графіком бухгалтерського обліку необхідно скласти їх перелік за ходом облікового процесу (первинний облік-документування, поточний облік-реєстрація у системі рахунків, підсумковий облік-складання звітності, звітних форм);розробити схему інформаційних зв’язків, скласти графіки (календаризовані плани робіт виконавців); обговорити графіки та визначити терміни виконання робіт; погодити згадані терміни виконання й обсяги робіт з відповідними виконавцями; затвердити графіки (надати їм нормативного характеру). При організації бухгалтерського обліку й контролю широко використовують графіки у вигляді організаційно-структурних схем, оперограм, документограм, функцінограм, хронограм, документообігу, документопотоків тощо.

Для організації облікового процесу застосовується централізована форма бухгалтерії, що передбачає підпорядкування апарату облікової служби як методично, так і адміністративно одному керівникові – головному бухгалтерові. До складу бухгалтерської служби входять головний бухгалтер, його заступник, фінансова група, група обліку виробництва, група обліку запасів, група обліку зарплати, група обліку основних засобів та нематеріальних активів. Обов’язки та права кожного бухгалтера визначені його посадовою інструкцією.

Трудомісткі ділянки бухгалтерського обліку здійснюються за допомогою програми «1С: Бухгалтерія», зокрема автоматизованими є облік заробітної плати, розрахунки з банками (відносини проводяться через систему «Клієнт-Банк»), постачальниками. Для організації чіткого, вчасного руху документів від майстрів цехів до відповідних бухгалтерів та від певного бухгалтера до головного бухгалтера складено графіки документообігу.

Для контролю за станом обліку та збереженням товарно-матеріальних цінностей регулярно проводяться ревізії. Завдання здійснення перевірок лежить на контрольно-ревізійному відділі.

Бухгалтерський облік на торфобрикетному заводі ведеться згідно Наказу «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики» (додаток ). Він визначає принципи здійснення обліку: форму обліку, оцінку активів, метод нарахування амортизації. Зокрема цим Наказом передбачено ведення журнально-ордерної форми обліку.

Права та обов’язки бухгалтера на Торфобрикетному заводф визначаються під дією наступних факторів:

• практично кожен бухгалтер (крім бухгалтерів, які працюють за цивільно-правовими договорами) є найманим працівником, тобто знаходиться у трудових відносинах з роботодавцем. Таким чином, коло прав і обов’язків бухгалтера включає в себе трудові права та обов’язки;

• бухгалтер є не лише працівником підприємства, а й посадовою особою. Така обставина перетворює бухгалтера в можливого суб’єкта юридичної відповідальності;

• бухгалтер є посадовою особою зі специфічними функціями. Фактично він є консультантом з фінансових питань. Крім того, у результаті свої роботи бухгалтер виконує публічні функції.

Остання обставина пояснюється тим, що основні обов’язки бухгалтера передбачено на законодавчому рівні, зокрема, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників залежно від рівня освіти облікового працівника та його посади на нього покладаються відповідні обов’язки та ставляться до виконання завдання.

Назаводі головний бухгалтер:

- організовує бухгалтерський облік на підприємстві, тобто визначає техніку та технологію бухгалтерського обліку, приймає участь у формуванні облікової політики;

- керує діяльністю бухгалтерської служби, розподіляє обов’язки між працівниками, контролює виконання покладених на них завдань;

- забезпечує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій, наданням оперативної інформації, правильністю нарахування та своєчасним перерахуванням податків до Державного бюджету та інших платежів, складанням і поданням бухгалтерської звітності встановленим органам у відповідні терміни, дотриманням встановлених правил проведення інвентаризації;

- бере участь у роботі юридичної служби підприємства з питань оформлення матеріалів щодо відшкодування втрат від недостач і крадіжок майна;

- організовує підвищення кваліфікації керівників та фахівців бухгалтерської служби.

Керівник облікового підрозділу забезпечує збереженість бухгалтерських документів, оформлення і передачу їх у встановлений термін до архіву. З ним мають узгоджуватися призначення, звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб.

На малих підприємствах головний бухгалтер може виконувати обов’язки касира. Посадовий рівень та обов’язки головного бухгалтера на різних підприємствах суттєво відрізняються.

Так, головний бухгалтер може бути як керівником, що відповідає за певну ділянку роботи, так і людиною, яка поєднує в собі фінансового директора, керівника планового відділу, а іноді й юриста.

Отже, головний бухгалтер (бухгалтер) на Торфобрикетному заводі є посадовою особою. Відповідно до законодавства посадовими особами є особи, які постійно або тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно або тимчасово на підприємствах незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.

2. Організація документообороту підприємства

Бухгалтерський документ – письмове засвідчення певної форми і змісту, що містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення та підставою введення показників в облікову систему. Оформлення господарських операцій документами називається документуванням, а результат – документацією.

Основними способами доказовості облікових даних та інформації є первинні документи, реєстри (облікові та розрахункові) та звітні форми.

На торфобрикетному заводі використовуються типові первинні документи. Бланки документів замовляються у міській друкарні. Для упорядкування форм обліку та ув’язки її з первинними документами потрібно розробити робочий альбом документів. Його доцільно формувати за видами операцій або за робочими місцями. Перелік первинних документів, Які використовуються на торфобрикетному заводі наведений в додатку Б

Щодо організації носіїв поточного обліку на заводі, то облікові реєстри є основними, проте не єдиними способами відображення облікової інформації на цьому етапі. Крім облікових реєстрів, тут формують розрахункові реєстри, наприклад розрахунок амортизації основних засобів. Тому на цьому етапі облікового процесу використовують, крім облікових реєстрів, ще й розрахункові таблиці. Також у процесі поточного обліку складаються різні бухгалтерські довідки, наприклад про виправлення помилок. Отже, на етапі поточного обліку на торфобрикетному заводі використовують три види форм відображення облікової інформації: облікові реєстри, розрахункові таблиці та бухгалтерські довідки. Форми реєстрів досліджуваного підприємства відповідають формі бухгалтерського обліку – журнально-ордерній.

Підсумковий облік на торфобрикетному заводі представлених формами звітності, які можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.

Раціональна організація документообігу передбачає його здійснення за заздалегідь встановленими графіками, що передбачають встановлення відповідальних осіб за складання перевірку, обробку певного документа, а також строки даних процедур. Наявність графіка дисциплінує осіб, що відповідальні за складання та просування документів, конкретизує відповідальність, виявляє порушників та допомагає своєчасному прийняттю управлінських рішень. На торфобрикетному заводі великим недоліком в організації бухгалтерського обліку є відсутність графіків документообігу. Тому було б доцільно сформувати Графік надходження первинних документів у бухгалтерію підприємства, що наведений у додатку.

Також на будь-якому підприємстві повинний бути певний порядок зберігання документів. З цією метою на торфобрикетному заводі створюються архіви. З моменту заведення і до моменту передачі до архіву підприємства документи зберігаються за місцем їх формування. У зв’язку з цим на досліджуваному суб’єкті господарювання організовано поточний та постійний архіви облікових документів. Поточний архів створюється у бухгалтерії для зберігання документів за поточний рік, по яких складено і подано бухгалтерську звітність і ті, до яких працівники бухгалтерії часто звертаються. Документи минулого року також зберігаються у бухгалтерії протягом наступного року, після чого здаються до постійного архіву торфобрикетному заводі.

Постійний архів підприємства організовано в окремому приміщенні, обладнаному стелажами для розміщення папок з документами. Входити до архіву мають право лише головний бухгалтер та завідувач архіву. Архіваріус приймає до архіву папки з документами, оформленими належним чином, записує їх до архівної книги, щорічно вибраковує справи, термін зберігання яких минув і робить про це відмітку в архівній книзі, стежить за збереженістю та порядком архіву. Справи з архіву архіваріус видає тільки за письмовою вимогою головного бухгалтера, а в окремих випадках – за письмовою вимогою прокуратури або народного суду. Тривалість зберігання документів у постійному архіві різна, встановлена чинним законодавством. Документи із строком зберігання не більше одного року можна здавати до архіву після звичайного підшивання в папки або в пачки будь-якої товщини без картонної обкладинки. Решту документів потрібно оформлювати в папки до 2,5 см товщини. На верхній обкладинці кожної папки зазначається назва підприємства, назва справи, індекс справи, рік і місяць початку та закінчення справи. На внутрішньому боці нижньої обкладинки проставляють кількість аркушів у папці (аркуші попередньо нумерують кольоровим олівцем), а також перший та останній номер журналу-ордера. Знищення документів минулих років з архіву оформлюється Актом про вилучення для знищення документів, що не підлягають зберіганню.

На торфобрикетному заводі для ведення обліку і калькулювання собівартості продукції, встановлення складу і переліку статей витрат застосовувати Методичні рекомендації з формування собівартості продукції у промисловості,а також Інструкцію по плануванню, обліку калькулювання собівартості продукції.

На заводі накопичення витрат на ремонти та інші поліпшення основних засобів, що здійснюються для підтримки їх у робочому стані та одержання первісно очікуваних економічних вигод, використовувати у плані рахунків спеціальні субрахунки на рахунках обліку витрат, а саме: 23 "Виробництво" - якщо ремонтуються основні засоби виробничого призначення; 91 "Загально-виробничі витрати" - при ремонті основних засобів загально-виробничого призначення", 92 "Адміністративні витрати" - при ремонті основних засобів, що беруть участь в управлінні та обслуговуванні підприємства; 93 "Витрати на збут" - у випадку ремонтів основних засобів, пов'язаних зі збутом продукції"; 941 "Витрати на дослідження і розробки" - при ремонті основних засобів, що беруть участь в дослідженні і розробках, які здійснює підприємство. Списання таких витрат здійснювати щомісячно за формою ОЗ-2. Дозволяється списання витрат із поточного ремонту по фактичних витратах при закритті рахунків. Витрати на ремонти та поліпшення основних засобів відображати у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку у розрізі інвентарних об'єктів.

На заводі собівартість робіт і послуг, що виконуються цехами для власних потреб (господарським способом), у тому числі ремонт, визначається, виходячи із прямих (основних) витрат. Розподілити загальновиробничі витрати на постійні та змінні, та визначити базу їх розподілу відповідно до П(С)БО 16 "Витрати". Затвердити розподіл наказом керівника.

Облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією) продукції, в т. ч. і витрати вантажно-транспортних управлінь, обліковувати в ДП на рахунку 93 "Витрати на збут".

Таблиця 2.1

Первинні документи для обліку основних засобів на торфобрикетному заводі

№ форми	Назва форми
1	2
Ф.ОЗ-1	акт (накладна) приймання передачі основних засобів
	списання амортизаційних відрахувань на затрати виробництва
	акт на ведення основних засобів
	Акт про передчасний знос основних засобів
03-14	Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)
03-15	Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)
03-16	Розрахунок амортизації по автотранспорту

На заводі кожен об’єкт зараховується до складу основних засобів за окремим актом. Разом з технічними документами, що стосуються даного об’єкта передаються до бухгалтерії де їх підписує головний бухгалтер і завіряє керівник підприємства. У бухгалтерії на основі акту відкривається інвентарна картка обліку основних засобів. Інвентарна картка обліку основних засобів використовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про наявність та рух всіх типів основних засобів на підприємстві. Картки заводяться на кожен інвентарний об’єкт або групу однотипних об’єктів, які мають однакові вартості, в введенні в експлуатацію в один і той же час і знаходяться в одному підрозділі. Кожна картка традиційно ведеться по одному екземплярі і знаходиться у бухгалтерії в картотеці, до цієї картки заносяться дані про об’єкт основних засобів та подальші зміни які відбулися при його використанні.

Після заповнення інвентарну картку потрібно зареєструвати у списку інвентарних карток. Опис інвентарних карток зберігається у головного бухгалтера і використовується при втраті інвентарної картки для відтворення інформації яка знаходиться у картці.

Найчастіше надходження матеріальних цінностей на Торфобрикетному заводі оформляється такими документами:

• накладні на придбання товарів, МШП;(додаток )

• товарно-транспортні накладні;(додаток )

• прибутковий ордер;(додаток )

• Довіреність (додаток )

• Рахунок фактура (додаток )

• Матеріальний звіт ( додаток)

• Податкова накладна (додаток)

У випадку коли є розбіжності у кількості і якості одержаних виробничих запасів з даними супровідних документів постачання їх приймання здійснює комісія склад якої визначений наказом керівника підприємства на початок року із обов’язковим включенням представника з незацікавленої сторони .У даному випадку а також для матеріальних цінностей що надійшли без супровідних документів комісією складається «Акт прийому передачі матеріалів».

На заводі для видачі виробничих запасів оформляють «Лімітно-забірну карту»( додаток ), що містить в собі розпорядчий документ так як містить і накопичувальну відправний документ, що підтверджує відпуск матеріалів у рахунок ліміту.