2.6. Організація бухгалтерського обліку активів підприємства

Активи підприємства — це майнові об’єкти — ресурси — матеріальні або нематеріальні ресурси вартості, які отримані в результаті попередніх господарських процесів та мають властивість приносити у майбутньому вигоду — доходи підприємству.

У міжнародній практиці найбільш поширеним визначенням активів є таке: активи— це ресурси, які отримані підприємством в результаті минулих подій, використання яких у майбутньому може призвести до збільшення економічних вигод.

Для управління активами вихідним моментом є визначення їх форми існування.

Актив як економічний потенціал може існувати у формі:

• грошових коштів;

• еквівалентів грошових коштів;

• дебіторської заборгованості юридичних або фізичних осіб.

• фінансових інвестицій;

• виробничих засобів, що використовуються у господарській діяльності підприємства (основних засобів, нематеріальних активів, виробничих запасів тощо);

• незавершеного виробництва;

• запасів готової продукції;

Основні засоби – це матеріальні активи , які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, для здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу , якщо він довший за рік).

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 « Основні засоби » . За дебетом цього рахунку відображається надходження основних засобів та збільшення їх первісної вартості ( внаслідок до оцінки , поліпшення тощо) , а за кредитом – їх вибуття та уцінка.

Господарські операції пов’язані із рухом основних засобів (надходження , вибуття) оформляються первинними документами.

Кожен об’єкт зараховується до складу основних за «Актом введення в експлуатацію технологічного обладнання». Разом з технічними документами, що стосуються даного об’єкта передаються до бухгалтерії де їх підписує головний бухгалтер і завіряє керівник підприємства. У бухгалтерії на основі даного акту відкривається інвентарна картка обліку основних засобів. Дана картка використовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про наявність та рух всіх типів основних засобів на підприємстві. Кожна картка традиційно ведеться по одному екземплярі і знаходиться у бухгалтерії в картотеці, до цієї картки заносяться дані про об’єкт основних засобів та подальші зміни які відбулися при його використанні.

Основні засоби на заводі можуть вибувати в результаті :

списання в наслідок морального і фізичного зносу;

ліквідації при аваріях, стихійних лихах, в результаті яких об’єкт стає непридатним для подальшого використання.

реалізації, продажу.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені П(С)БО 8 „Нематеріальні активи”

Склад нематеріальних активів — це сукупність прав підприємства розпоряджатися об’єктами інтелектуальної та промислової власності та переваг підприємства у порівнянні з іншими суб’єктами підприємницької діяльності.

Для документування операцій з обліку нематеріальних активів використовують типові форми документів для обліку основних засобів, до яких додаються документи, що описують сам об’єкт або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті або інші майнові права підприємства. Наприклад, у випадку придбання будь-яких авторських прав відображення їх в обліку може бути здійснене лише на підставі договору з юридичною або фізичною особою — продавцем цих авторських прав.

Амортизація нематеріальних активів — постійне списання вартості нематеріальних активів в процесі їх виробничого використання. Вона покликана компенсувати затрати, понесені підприємством при їх придбанні, і забезпечити формування джерела фінансування майбутніх придбань відповідних активів.

Амортизація нараховується протягом терміну корисного використання нематеріального активу, але не більше 20 років, за методом, самостійно обраним підприємством, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Проте, якщо такі умови визначити неможливо, то використовують лінійний метод.

Порядок застосування методів амортизації визначається згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби”.

Запаси — це продукція виробничо-технічного призначення, споживчі й інші товари, що перебувають на різних стадіяхвиробництвайобігу, та очікують вступу в процес виробничого або особистого споживання.

Виробничі запаси — частина сукупних запасів, призначених для виробничого споживання.

До виробничих запасів відносять сировина, матеріали, що надійшли до споживачів, але ще не використані й не піддані переробці.

На торфобрикетному заводі товарно-матеріальні цінності можуть надходити в результаті :

• придбання за плату ;

• виготовлення власними силами;

• обміну на подібні та неподібні запаси.

Найчастіше надходження матеріальних цінностей на заводі оформляється такими документами:

• накладні на придбання товарів, МШП

• товарно-транспортні накладні;

• прибутковий ордер

Матеріальні цінності, що надходять на підприємство ретельно перевіряються, шляхом переважування, перерахування, перемірювання відповідності та якості, кількості, асортименту, умовам поставок, і супровідним документам, якщо не виявлено розбіжностей матеріали приймають.

У випадку коли є розбіжності у кількості і якості одержаних виробничих запасів з даними супровідних документів постачання їх приймання здійснює комісія склад якої визначений наказом керівника підприємства на початок року із обов’язковим включенням представника з незацікавленої сторони .У даному випадку а також для матеріальних цінностей що надійшли без супровідних документів комісією складається «Акт прийому передачі матеріалів».

Відповідно до П(С)БО «Запаси» № 9 оцінка вибуття виробничих запасів на заводі здійснюється за методом ідентифікованої собівартості .

При вибутті у експлуатацію (виробництво) вартість малоцінних швидкозношуваних предметів списується з балансу за обраним методом зазначений у обліковій політиці, тобто за методом

Метод ідентифікованої собівартості застосовується щодо тих видів виробничих запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень і проектів значної вартості, а також стосовно тих видів запасів, що вони не замінюють один одного. Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку по кожному виду запасів. В результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використовує підприємство, прибуток буде змінюватись відповідно до первісної вартості кожного запасу .

Інвентаризація – це перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, і зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку.

Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в «Інвентарний опис» за кожним окремим найменуванням із зазначенням номенклатурного номера, виду, групи, сорту і кількості.

У процесі інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від даних книг обліку і причини відхилень . Інвентаризаційні описи разом з висновками робочої комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія складає звіряльну відомість , в якій послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці; здійснюється розрахунок природної нестачі, визначається кінцевий результати інвентаризації.

Якщо вартість нестач перевищуватиме вартість лишків, то різниця у вартості має бути віднесена на винних матеріально відповідальних осіб.

Грошові кошти на заводі можуть зберігатися в касі або на рахунках в банку.

Каса – приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів та інших цінностей. Кожне підприємство має касу для зберігання готівки та здіснення розрахунків готівкою.

Приймання грошових коштів на заводі оформляється прибутковим касовим ордером, який підписується головним бухгалтером або іншою уповноваженою на це особою і касиром.

При заповнені прибуткового касового ордеру заповнюються такі реквізити:

- найменування підприємства;

- номер прибуткового касового ордеру та дата його складання;

- кореспондуючий рахунок до рахунку 30 «Каса»;

- сума цифрами і прописом;

- від кого надходять кошти;

- підстава, на основі якої вносяться грошові кошти.

У графі додаток перелічуються документи, що додані до прибуткового ордеру і на яких касир ставить штамп або напис «Оплачено» із зазначенням дати.

Прибутковий касовий ордер заповняється в одному екземпляри із одночасним заповненням квитанції, що видається на руки особі, яка вносить грошові кошти до каси підприємства.

1. Надходження готівки в касу оформляється наступними проводками:

2. Отримано готівку з рахунку в банку: Дт 30 Кт 31;

3. Отримано готівку в оплату одержаних векселів: Дт 30 Кт 34;

4. Надходження готівки від покупців і замовників: Дт 30 Кт 36;

5. Повернуто зайво отримано заробітну плату: Дт 30 Кт 66;

Видача грошових коштів на підприємстві ВКФ «Ковель» оформляється видатковий касовий ордер. При заповнені касового ордеру вказують:

- найменування підприємства;

- номер та дату складання документу;

- кореспондуючий з рахунком 30 «Каса» рахунок;

- суму (цифрами та прописом);

- кому будуть видані кошти;

- на якій підставі видані кошти.

Видатковий касовий ордер підписується керівником і головним бухгалтером, а після видачі коштів – касиром.

Якщо на документі, що додається до видаткового касового ордера, є дозвільний підпис керівника підприємства, його підпис на самому ордері є не обов’язковим. Видачу готівки відбувається лише тій особі, що зазначена у видатковому ордері. При цьому касир має право вимагати документи, що засвідчують особу одержувача. Факт одержання коштів особа засвідчує власним підписом з зазначенням суми і дати.

Як і багато різних підприємств завод веде «Касову книгу», яка призначена для обліку операцій з готівкою в національній валюті.

Записи у касові книзі здійснюється у двох примірниках (через копіювальний папір) кульковою ручкою, чорнилом або за допомогою комп’ютиризованих засобів. Перші і другі мають однакові номери.

Перші примірники – «вкладні аркуші касової книги» є невідривним і залишається в касовій книзі. Другі примірники є відривною частиною аркуша касової книги і служать звітом касира. Звіт касира передається до бухгалтерії з прибутковими і видатковими ордерами під розписку у касовій книзі. При цьому кількість прибуткових і видаткових касових ордерів вказується прописом.

В кінці робочого дня касир підраховує операції з надходження та

вибуття готівки, вираховує їх залишок, який порівнюється зі встановленим лімітом.

Ліміт залишку готівки в касі – граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі підприємства.

Вся готівка, яка перевищує ліміт підлягає поверненню до банку не пізніше встановленого строку.

Строк здавання підприємством готівкової виручки для її зарахування на рахунок в банку визначається підприємством і погоджується з банківською установою відповідно до таких вимог:

- для підприємств, що розташовані в населених пунктах де є банківські установи, готівка здається щоденно, у міру її надходження;

- для підприємств, у яких час закінчення робочого дня не дає змоги забезпечити здавання готівкової виручки в день її надходження – наступного за днем надходження готівкової виручки;

- для підприємств, що розташовані в населених пунктах де немає установ банку чи операторів поштового зв’язку , виручка здається не рідше ніж один раз на п’ять робочих днів;

- якщо підприємство працює в вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, зараховувати виручку на рахунок в банку, вона повинна бути здана до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку і підприємства.

Установлені строки здавання готівкової виручки узгоджуються з банком і визначаються в договорах на розрахунково-касове обслуговування.

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів у касі підприємства використовується синтетичний рахунок 30 „Каса”. Синтетичний облік по каси на заводі ведеться в «Відомості по рахунку 30».

Згідно з чинним законодавством України всі вільні грошові кошти підприємства повинні в обов’язковому порядку зберігатися в банку.

Облік операцій на рахунках в банку ведеться на рахунку 31 “Рахунки в банках”. Синтетичний облік по операцій на рахунках в банку на ВКФ «Ковель» ведеться в «Відомості по рахунку 311» (додаток 50).

Типові операції за рахунком 31 «Рахунки в банках»:

1. Внесено готівку на поточний рахунок у банку: Дт 31 Кт 30;

2. Зараховано на поточний рахунок кошти, які перебувають в дорозі:

Дт 31 Кт 33;

3. Отримано кошти в оплату одержаних векселів: Дт 31 Кт 34;

4. Надійшли кошти від покупців і замовників: Дт 31 Кт 36;

5. Погашено дебіторську заборгованість: Дт 31 Кт 37;

6. Отримано дивіденди: Дт 31 Кт 73;

7. Надійшли кошти від органів соціального страхування: Дт 31 Кт 65;

8. Одержано готівку з поточного рахунку в банку: Дт 30 Кт 31;

9. Відображення коштів, перерахованих іншим підприємствам, але ще не зарахованих на їхні рахунки: Дт 33 Кт 31;

10. Повернуто утримані суми замовникам чи покупцям: Дт 36 Кт 31;

11. Погашено заборгованість перед постачальниками: Дт 63 Кт 31.

12. Оплачено страхові внески: Дт 65 Кт 31;

У процесі господарської діяльності підприємства здійснюють розрахунки з іншими підприємствами, як у готівковій формі , так і без участі готівки, шляхом перерахування коштів з рахунку банку свого підприємства на відповідні рахунки іншого підприємства.