9. Питання для самоконтролю
9.1. Як перевірити правильність встановлення корпусів плуга?
9.2. Що необхідно зробити, коли передній корпус оре глибше від заднього?
9.3. Чим регулюється глибина оранки в напівначіпного і начіпного плугів?
9.4. Як виконати перший прохід начіпним та напівначіпним плугом?
9.5. Як встановити начіпний плуг на задану ширину захвату?
9.6. Як встановити начіпний плуг на задану глибину оранки?
9.7. Які особливості підготовки орного агрегату до роботи з гусеничними та колісними тракторами?
9.8. Які вимоги техніки безпеки під час роботи на орних агрегатах?
Бібліографічний список
Войтюк Д.Г., Гаврилюк Г.Р. Сільськогосподарські машини. – К.: Урожай, 1994. –С. 23-24.
2. Сільськогосподарські та меліоративні машини: Підручник / Д.Г. Войтюк, В.О. Дубровін, Т.Д. Іщенко та ін.; За ред. Д.Г. Войтюка. – К.: Вища освіта, 2004.
–С. 5-68.
3. Карпенко А.Н., Халанский В.М. Сельскохозяйственные машины. – М.: Агро-промиздат, 1989. –С.26.
4. Практикум з технологічної наладки та усунення несправностей сільськогосподарських машин / Г.Р. Гаврилюк, Г.І. Живолуп, П.С. Короткевич та ін. – К.: Урожай, 1995. –С. 17-26.
Лабораторна робота №3 борони. Лущильники. Котки. Фрези. Комбіновані агрегати
1. Мета роботи вивчити будову, процес роботи і регулювання борін, лущильників, котків, фрез та комбінованих агрегатів.
2. Тривалість заняття – 2 академічні години.
3. Обладнання робочого місця: стенд з робочими органами машин для поверхневого обробітку ґрунту важка БЗТС-1.0 і середня БЗСС-1.0 зубові борони, дискова борона БДТ-3.0, обертова мотика МВН-2.8, сітчаста борона БСО-4, лущильник ЛДГ-5, коток кільчасто-шпоровий ЗККШ-6, фреза ФБН-1,2, комбіновані агрегати КА-3.6 та АКП-2.7, плакати, лінійка, слюсарний інструмент.
4. Місце проведення заняття: лабораторія №2 ґрунтообробних та посівних машин кафедри с.-г. машин, майданчик (ангар) для зберігання сільськогосподарської техніки.
5. Загальні відомості
Поверхневий обробіток виконується для створення сприятливих умов розвитку рослин шляхом розпушування або ущільнення ґрунту, нагромадження вологи, боротьби з бур’янами і шкідниками сільськогосподарських культур, загортання рослинних решток, добрив тощо. Поверхневий обробіток ґрунту здійснюється машинами і знаряддями на глибину до 20 см. Залежно від технологічних операцій, які вони виконують, їх поділяють на борони, лущильники, котки, фрези, мотики, культиватори та ін. Окрему групу ґрунтообробних машин складають комбіновані агрегати, які за один прохід здійснюють декілька послідовних у часі технологічних операцій.
Необхідно запам’ятати, що основні види суцільного обробітку ґрунту – лущення стерні, боронування, шлейфування, культивація, глибоке розпушування, дискування, знищення ґрунтової кірки, прикотковування, догляд за луками і пасовищами.
Лущенням називають розпушування на невелику глибину з одночасним обертанням ґрунту: дисковими (на глибину 4–6 см) або лемішними (на глибину 7–16 см) лущильниками. Лемішні лущильники працюють за принципом плугів загального призначення або передплужників.
Боронуванням розпушують верхній шар ґрунту і кришать грудки, вирівнюють поверхню поля, руйнують ґрунтову кірку, знищують бур’яни, загортаютиь насіння і добрива. Боронування виконують зубовими, сітчастими, дисковими, прополювальними і луговими боронами.
Шлейфуванням шлейф-боронами вирівнюють гребенисту поверхню поля і розпушують верхній шар ґрунту.
За допомогою культивації знищують бур’яни і розпушують ґрунт без його обертання і переміщування.
Дискування, розпушення задернілих пластів, лущення стерні, поліпшення луків виконують дисковими боронами зі сферичними цільнокрійними або вирізними дисками.
Ґрунтову кірку, яка заважає розвитку рослин, руйнують ротаційними мотиками, зубовими боронами, кільчастими і рубчастими котками.
Перед посівом ґрунт коткують, щоб вирівняти поверхню поля й ущільнити ґрунт для рівномірного загортання насіння, а після посіву для кращого контакту насіння з ґрунтом, підтягування вологи з нижніх шарів, вирівнювання поверхні.
Для агрегатування машин поверхневого обробітку ґрунту використовуються зчіпки причіпні і напівначіпні, а також навіски.
Борони (рис. 3.1) використовуються для розпушення ґрунту, подрібнення грудок, вирівнювання поверхні поля, знищення і вичісування бур’янів, руйнування ґрунтової кірки, загортання поверхнево внесених мінеральних добрив та ін. За типом робочих органів борони поділяються на зубові, дискові, сітчасті і шлейфові.
За типом робочих органів борони поділяються на зубові, з поступовим рухом органів і дискові з обертовими робочими органами.
Зубові борони бувають з пружинними і жорсткими зубами. Борони з жорсткими зубами за навантаженням на один зуб поділяються на:
- важкі (16...20 Н) – ЗБЗТС–1,0;
- середні (10...15 Н) – ЗБЗСС–1,0;
- легкі (5...10 Н) – ЗБП–0,6.
За конструкцією рами – жорсткі та шарнірні.
За призначенням – борони загального призначення (так звані польові) і спеціального призначення, до яких належать: лукові; садові; важкі дискові; шлейф-борони; райборінки; лапчасті; борони-скребниці; сітчасті.
Зубові борони обладнані зубцями квадратного, ромбоподібного, прямокутного, ножеподібного, еліптичного або круглого поперечного перерізу. Форма і розмір поперечного перерізу зуба впливають на якість роботи і тяговий опір борони. Кінець робочої частини зуба загострюється.
Зуб борони працює в ґрунті як клин. Із збільшенням товщини зуба h і кута γ (кут загострення) зростає інтенсивність розпушення частин ґрунту. Для поверхневого розпушування ґрунту зуб з великим кутом γ (60° – 90°) вигідніший за затратою тягового зусилля. Для робіт з розрізанням, а не розпушуванням (на луках) раціональніший тонкий (плоский) зуб з малим кутом γ.
Зуб круглого перерізу застосовується переважно у легких (посівних) борін, розрахованих на глибину обробітку 2–4 см.
Зуби борони установлюють вертикально, з нахилом вперед і рідко з нахилом назад. Нахил зуба вперед збільшує глибину обробітку, а назад – зменшує. Рівномірний хід всіх зубів у глибину досягають при проходженні напряму сили тяги через слід центра маси борони. Глибина обробітку ґрунту важкими боронами 6–10 см, середніми – 4–6 см. Для забезпечення якісної роботи розміщення зубів борони повинно задовольняти вимоги:
– кожний зуб борони повинен проводити самостійну борозну однакової глибини і всі борозенки повинні бути на рівних відстанях одна від одної;
– ліва і права грані кожного зуба борони повинні працювати в однакових умовах, щоб не виникало реактивних сил, які намагаються звернути борону;
– зуби, що проводять сусідні борозенки, повинні бути максимально віддалені один від одного в напрямку руху знаряддя, щоб запобігти забиванню проміжків між ними.
Борони з жорсткою рамою ЗБЗТ-1, ЗБЗС-1, ЗБП-0,6 (важка, середня, посівна, з шириною захвату ланки відповідно 1 м, посівної – 0,6 м) складаються з трьох ланок, які з допомогою тяг приєднані до штельваги. Кожна ланка має раму, що складається із зигзагоподібних поздовжніх і прямих поперечних планок. На перетині цих планок закріплюють зуби. Зуби важкої і середньої борін квадратного перерізу, однобічно відтягнуті на ребро і мають одне пряме ребро, а решту – скошених. Борона, зі встановленим прямим ребром в напрямі руху заглиблюється краще, стійко утримується на заданій глибині.
Посівні борони мають загострений зуб круглого перерізу. Стійкість ходу робочих органів борони на глибині регулюється довжиною приєднувальних тяг.
Шлейф-борона ШБ-2,5 складається з двох ланок, приєднаних до штельваги. Кожна ланка має ніж для зрізування гребенів, зубовий брус для розпушування ґрунту і шлейф, що складається з чотирьох металевих кутників для вирівнювання поверхні.
Легка посівна борона – райборінка (ЗБП-0,6; ЗОР-0,7) – складається з трьох ланок (на спільній штельвазі), кожна з яких має 20 зубів круглого перерізу, ширина захвату райборінок відповідно 1,77 і 2,2 м.
Сітчаста борона утворюється з попарно і рухомо з’єднаних між собою зубів, виготовлених з круглої пружинної сталі. Робочі органи посекційно мають загострені зуби квадратної, ножеподібної форми та тупі круглі (див. рис. 3.1, а,б,в).
Установка батарей під кутом до напрямку руху здійснюється спеціальним механізмом. При дворядній системі розташування (БДН-2, БД-10 та ін.) передні батареї звичайно встановлюють так, щоб зовні була ввігнута поверхня дисків – працюють врозгін, задні – у середину – працюють всклад. Диски задніх батарей ідуть в проміжках між слідами дисків передніх батарей. Для очищення дисків від налиплої землі їх обладнують скребками.
Причіпна гідрофікована борона БДТ-3 (рис. 3.2) розрахована на роботу зі швидкісними тракторами класу не нижче 3,0.
Це знаряддя з двослідним симетричним розташуванням батарей (4 батареї по 9 дисків у кожній з одним додатковим диском для обробки огріху між передніми батареями).
Борона складається з таких вузлів: рами, секцій батарей, рами транспортних коліс, механізму самоустановних коліс, гребенеріза, гідроуправління. Шість передніх батарей працюють "врозгін", а шість задніх – "всклад". Глибина обробітку (до 16 см) регулюється зміною кута атаки в межах 12°–21° з допомогою з’єднувачів секцій та передніх тяг.
Переведення борони з робочого положення в транспортне здійснюється гідравлікою. Транспортується борона у складеному стані.
На важких дискових боронах для обробітку дуже важких задернілих ґрунтів застосовують вирізні диски діаметром 600 мм. Такі диски добре заглиблюються в ґрунт і краще переміщують рослинні рештки.
Лущильники призначені для розпушування поверхні поля (стерні) з метою збереження вологи шляхом руйнування капілярів ґрунтової кірки і провокації росту бур’янів, які знищують наступним обробітком, розпушення скиб після оранки
тощо. За конструкцією робочих органів лущильники поділяються на дискові та лемішно-полицеві.
Вгнутими дисками обладнують плуги, лущильники, дискові борони, які відрізняються кутом атаки (кут між площиною леза диска і напрямом руху) та конструкцією і призначенням знаряддя.
Дискові лущильники призначені для лущення стерні і передпосівного обробітку ґрунту на глибину до 10 см. Випускають дискові лущильники ЛБД-4,5; ЛД-10; ЛД-20 (цифри означають ширину захвату).
Причіпні тракторні лущильники складаються з рами і батарей, розташованих симетрично відносно лінії тяги трактора. Рама лущильника складається з центральної частини і двох бокових брусів, на зовнішніх кінцях яких встановлені колеса. Внутрішніми кінцями бруси шарнірно зв’язані з центральною рамою, а бокові телескопічні тяги удержують бокові бруси в певному положенні. Кожна батарея складається зі сферичних дисків діаметром 450 мм, закріплених на спільній осі на віддалі 170 мм один від одного. Кут постановки батарей до лінії тяги (кут атаки) регулюється через кожні 5°, у границям 15-35°. При кутах атаки 15-25° лущильники працюють як однослідні дискові борони. Батарея кріпиться до рамки, яка шарнірно приєднана до бокового бруса.
Глибина лущення регулюється зміною кута атаки, зміною ваги вантажу і частково понижувачами причепу батареї до рами лущильника. Нерівномірність глибини лущення по ширині захвату усувається перестановкою рамок на понижувачах бруса. Для зміни кута атаки необхідно:
переставити понижувачі з батареями на потрібну поділку шкали бруса;
приєднати лущильник до трактора;
вийняти штирі бокових тяг і обережно потягнути лущильник вперед (кут зменшується) або назад (кут збільшується) до співпадання відповідної поділки з поділкою бруса;
встановити колеса паралельно напрямку руху.
Крім дискових, використовують лемішні лущильники ППЛ-5-25 – причіпний, ППЛ-10-25 напівнавісний. Лемішні лущильники збудовані за типом лемішних плугів без передплужників. Обробляють ґрунт на глибину до 18 см. Лущення виконують якісніше, ніж дискові, але мають значно меншу продуктивність і тому використовуються рідше.
Для утворення замкнутих лунок на поверхні поля з метою затримання і рівномірного розподілу по ній опадів у вигляді талих вод та дощу використовують уніфікований з ЛД-10 дисковий лункоутворювач ЛОД-1.
Мотика (див. рис. 3.1г) призначена для першого післяпосівного обробітку, руйнування ґрунтової кірки на посівах до і після появи сходів, весняного розпушування ґрунту на посівах багаторічних трав та інших культур, знищення бур’янів. Вона пошкоджує культурні рослини значно менше, ніж зубова борона.
Робочими органами ротаційної мотики є голчасті диски, які вільно встановлені на осях у два ряди. При перекочуванні батареї дисків по полю голки входять у ґрунт на глибину до 8 см, ламаючи кірку, трохи розпушуючи ґрунт без значного руйнування грудочок і знищуючи слаборозвинені бур’яни. Одна батарея мотики МВН-2,8 при перекочуванні по полю наносить до 150 уколів на 1 м2 поверхні. Зміна глибини обробітку проводиться вантажем, що накладається в баластні ящики мотики. Ступінь розпушення ґрунту залежить від установки голчастих дисків. Якщо зуби голчастих дисків спрямовані вперед відносно напрямку руху, ґрунт розпушується менше, якщо назад – більше.
Секція мотики МВН-2,8 має три дворядні батареї, шарнірно з’єднані скобами, що забезпечує добру пристосовуваність до рельєфу ґрунту. Мотика – це оборотне знаряддя (напрямок її агрегатування можна змінити перестановкою навіски на рамі).
Котки (див. рис. 3.3) застосовують для ущільнення ґрунту, подрібнення брил, вирівнювання поверхні поля та руйнування ґрунтової кірки, підтягування вологи з нижніх шарів ґрунту до верхніх. За конструкцією робочих органів розрізняють циліндрично-водоналивні (гладкі), кільчасто-шпорові, кільчасто-зубові, пруткові й борончасті котки.
Фрези застосовують для інтенсивного подрібнення і перемішування шарів ґрунту, подрібнення рослинних решток і бур’янів, вирівнювання поверхні поля, поліпшення лук і пасовищ, розрізання скиб дернини після оранки чагарниково-болотними плугами, загортання добрив у ґрунт, обробітку міжрядь у садах та виноградниках. За призначенням фрези поділяються на польові, просапні, садові й болотні.
Комбіновані агрегати (рис. 3.4) – це набір сільськогосподарських машин (знарядь) або комбінація їх робочих органів, які за один прохід агрегату суміжно виконують послідовні в часі технологічні операції.
Переважне використання комбіновані агрегати отримали для основного та передпосівного (одночасно із сівбою) обробітків ґрунту.