6. Опис установки і методика експерименту
Вивчення конструкцій сільськогосподарських машин і знарядь для поверхневого обробітку ґрунту проводиться на їх натурних зразках безпосередньо на робочому місці. Призначення та будову робочих органів окремих машин вивчають біля стенда з робочими органами або за плакатами.
7. Послідовність виконання лабораторної роботи
7.1. Вивчити загальну будову, процес роботи і регулювання важкої БЗТС-1,0 та середньої БЗСС-1.0 борін, дискової борони БДТ-3.0, сітчастої борони БСО-4
7.2. Вивчити загальну будову, процес роботи і регулювання обертової мотики МВН-2.8.
7.3. Вивчити загальну будову, процес роботи і регулювання лущильника ЛДГ-5.
7.4. Вивчити загальну будову, процес роботи і регулювання кільчасто-шпо-рового котка ЗККШ-6.
7.5. Вивчити загальну будову, процес роботи і регулювання фрези ФБН-1,2.
7.6. Вивчити загальну будову, процес роботи і регулювання комбінованих агрегатів АКП-2.5 та КА-3.6.
7.7. Скласти звіт.
8. Зміст звіту
8.1. Нарисуйте схеми робочих органів борін, лущильників, котків та фрез.
8.2. Нарисуйте схему дискового лущильника та вкажіть на схемі кут атаки.
8.3. Нарисуйте технологічну схему роботи фрези.
9. Питання для самоконтролю
9.1. Як класифікуються борони?
9.2. Як класифікуються лущильники і котки?
9.3. Які борони найкраще пристосовуються до нерівностей поля?
9.4. Для чого використовуються шлейф-борони?
9.5. Що таке кут атаки лущильника і як він регулюється?
9.6. Як регулювати глибину лущення?
9.7. Які особливості робочого органа важкої дискової борони?
9.8. Як регулюється питомий тиск на ґрунт під час коткування?
9.9. Які переваги над зубовими боронами має обертова мотика МВН-2.8?
9.10. Які особливості використання фрез?
9.11. Для чого і коли використовують комбіновані ґрунтообробні знаряддя?
Бібліографічний список
Войтюк Д.Г., Гаврилюк Г.Р. Сільськогосподарські машини. – К.: Урожай, 1994. –С. 38-52.
2. Сільськогосподарські та меліоративні машини: Підручник / Д.Г. Войтюк, В.О. Дубровін, Т.Д. Іщенко та ін.; За ред. Д.Г. Войтюка. – К.: Вища освіта, 2004. –С. 75-98.
3. Карпенко А.Н., Халанский В.М. Сельскохозяйственные машины. –М.: Агро-промиздат, 1989.–С.46-64.
4. Практикум з технологічної наладки та усунення несправностей сільськогосподарських машин / Г.Р. Гаврилюк, Г.І. Живолуп, П.С. Короткевич та ін. –К.: Урожай, 1995. –С. 30-36.
Лабораторна робота №4 культиватори
1. Мета роботи: вивчити будову, процес роботи та регулювання культиваторів для суцільного і міжрядного обробітку ґрунту.
2. Тривалість заняття – 2 академічні години.
3. Обладнання робочого місця: стенд з робочими органами культиваторів, культиватори для суцільного обробітку ґрунту КПС-4 та КШУ-8, культиватор-підгортач КОН-2.8ПМ, культиватор-рослинопідживлювач КРН-5.6, культиватор для обробітку міжрядь цукрових буряків УСМК-5.4.
4. Місце проведення заняття: лабораторія №2 ґрунтообробних та посівних машин кафедри с.-г. машин, майданчик (ангар) для зберігання сільськогосподарської техніки.
5. Загальні відомості
Культиватори призначені для поверхневого розпушування ґрунту на глибину до 12 см і глибокого розпушування на глибину до 25 см, знищення бур’янів, внесення у ґрунт мінеральних добрив, підгортання та нарізування поливних борозен.
За призначенням культиватори поділяються на парові (для суцільного обробітку ґрунту), просапні (для міжрядного обробітку ґрунту), які можуть бути універсальними (виконувати і суцільну передпосівну культивацію) і спеціальні (садові, лісові та ін.).
За типом робочих органів культиватори бувають з пасивними і активними (ротаційними) робочими органами.
При роботі культиваторів розпушування ґрунту повинно здійснюватись на задану глибину (відхилення ± 1 см) без винесення вологих шарів на поверхню, без розпилення та ущільнення частинок ґрунту. Повинно знищуватись не менше 98 - 99 % бур’янів без пошкодження культурних рослин. Поверхня поля повинна бути дрібно-грудкуватою, висота гребенів – не більше 3-4 см.
Робочими органами культиваторів є лапи, підгортачі, голчасті диски, підживлювальні ножі, штанги та полольні зуби (рис. 4.1).
Рис. 4.1. Робочі органи культиваторів:
а – однобічна лапа; б – стрілчаста лапа без хвосто-вика; в – плоскорізальна лапа; г – стрілчаста універ-сальна лапа; д – долотопо-дібна лапа; е – розпушуваль-на оборотна лапа; є – спи-соподібна лапа; ж – підгор-тач; з – лапа-полиця; і – голчастий диск; к – піджив-лювальний ніж; л – пололь-ний зуб.
Суцільну культивацію слід виконувати перпендикулярно або під кутом до попередньої обробки, а передпосівну – на глибину загортання насіння.
Суцільна культивація проводиться з метою знищення бур’янів і розпушування ґрунту без його обертання при догляді за парами і підготовці ґрунту до посіву. Робочими органами культиваторів слугують стрілчасті і розпушувальні лапи, які кріплять до жорстких або пружинних стояків.
У
Рис.
4.2. Культиватор для суцільного обробітку
ґрунту КПС-4Г:
1
– рама; 2 – стрілчасті лапи; 3 – борони
зубові; 4 – гідроциліндр; 5 – колеса.
Глибину обробітку регулюють зміною положення рами над поверхнею з допомогою опорних коліс.
Культиватори комплектується стрілчастими універсальними лапами з шириною захвату 270 і 330 мм та пружинними зубами з шириною захвату 50 мм, розпушувальними лапами на жорстких стояках тощо.
Для обробітку малозабур’янених полів на гряділі переднього ряду встановлюють стрілчасті лапи захватом 270 мм, а на гряділі заднього – захватом 330 мм. Для обробітку дуже забур’янених полів застосовують стрілчасті лапи з шириною захвату 330 мм. Для вичісування коренів паросткових бур’янів ставлять на гряділі переднього ряду одинарні тримачі пружинних стояків, а на гряділі заднього – здвоєні й закріплюють на них розпушувальні лапи.
Пристрій для начіплювання борін складається з штанг, з’єднаних попарно поперечними брусами. До брусів через кронштейни приєднано повідці, довжину яких можна регулювати. Борони приєднують до повідців та ланцюгів.
Для суцільного обробітку використовують штангові культиватори (КШ-3,6), культиватори–плоскорізи (КПГ-250, КПГ-2-150, КПШ-9 і ін.), якщо виникає загроза вітрової або водної ерозії (руйнування ґрунту).
Культиватори для міжрядною обробітку слугують для створення сприятливих умов розвитку культурних рослин, посіяних широкорядним способом: знищення бур’янів, розпушування міжрядь, формування густоти рослин.
Ширина захвату культиватора повинна бути рівною або кратною ширині захвату сівалки (саджалки), тобто кількість рядків, що обробляються культиватором за один прохід, повинна дорівнювати кількості рядків, посіяних сівалкою, або в ціле число разів меншою від нього.
Культиватор повинен обробляти стикові міжряддя (практично, за два проходи). Між робочим органом і лінією осі рядка культурних рослин повинна бути захисна зона (зона, що не обробляється робочими органами) для запобігання пошкодженню культурних рослин. Ширина цієї зони при перших обробітках 6...12 см, а при наступних вона збільшується до 14...20 см.
У культиваторах для міжрядного обробітку ґрунту застосовують паралелограмну схему (має чотири шарніри і рівні паралельні протилежні сторони) кріплення робочих органів до рами. Кріплення робочих органів на гряділі секції групове. Паралелограмна схема складна, але вона практично не дає зміщення в горизонтальній площині (що важливо для збереження постійної величини захисної зони) і при зміні глибини обробітку не змінюється кут входження робочого органа в ґрунт. Гряділь секції переміщається плоско-паралельно при зміні глибини.
Задана глибина обробітку забезпечується опорним колесом секції, а її зміна здійснюється перестановкою стояка робочого органа в тримачі. Стояк фіксують на заданій глибині гвинтом.
Робочими органами культиваторів для міжрядного обробітку є прополювальні і розпушувальні лапи. До прополювальних належать: однобічні плоскорізальні, стрілчасті плоскорізальні; стрілчасті універсальні.
Розпушувальні: розпушувальні зуби (долотоподібні лапи); підживлювальні ножі; підгортальні корпуси; аричники – борознонарізувачі.
Для обробітку захисних зон: голчасті диски, лапи-полички, пружинні зуби, ротаційні борінки БРУ-0,7, щитки.
Культиватори-рослинопідживлювачі комплектують тарілчасто-дисковими туковисівними апаратами АТ-2А, АТД-2, привід яких здійснюється від опорних коліс культиватора.
Цифри в марці культиваторів-рослинопідживлювача (КРН) вказують ширину захвату. Знаючи ширину захвату широкорядних сівалок (саджалок), можна зорієнтуватись за маркою, для яких культур призначений культиватор.
Так, культиватори КРН-2,8; УСМК-5,4; УСМП-5,4 призначені для обробітку посівів цукрових буряків КОН-2,8 ПМ – картоплі; КРН-5,6, КРН-4,2, КВП-6,3 – кукурудзи ,соняшника та інших просапних культур з міжряддями 60 і 70 см.
Навісний культиватор-рослинопідживлювач КРН-2,8 МО (модернізований овочевий), КОН-2,8ПМ призначені для догляду за посівами овочевих культур, цукрових буряків і кормових коренеплодів, посіяних з міжряддями 45, 60 і 70 см.
Необхідно засвоїти, що підготовка культиватора до роботи передбачає:
- перевірку технічного стану і комплектності, усунення виявлених недоліків; підбір і розстановку робочих органів згідно із заданою схемою обробітку;
- підготовку культиватора до якісного виконання заданої технологічної операції із заданими параметрами;
- польову перевірку якості виконуваної роботи з усуненням виявлених недоліків.
Підготовку культиваторів до роботи проводять на спеціально обладнаному майданчику тракторної бригади для підготовки машин до роботи.
Перед підготовкою культиватора до роботи необхідно встановити мету обробітку, а для міжрядного обробітку – додатково, яку культуру потрібно обробляти, якої ширини застосовувалась сівалка і за якою схемою (ширина міжрядь) оброблювана культура посіяна. Культиватор за один прохід повинен обробляти робочі міжряддя і половину стикових міжрядь з обох боків, тому кількість секцій повинна бути на одну більше, ніж рядків, що засівала сівалка.
Після заїзду машинно-тракторного агрегату на майданчик для підготовки до роботи його встановлюють на ньому так, як він буде знаходитись у робочому положенні в полі, враховуючи, що поверхня майданчика відповідає дну заданої глибини обробітку.
Тому під ходову частину рушія та опорні колеса культиватора і секцій підставляють підставки заданої глибини обробітку, зменшені на відповідну глибину занурення коліс у ґрунт.
У поздовжньому та поперечно-вертикальному напрямках вирівнюють раму культиватора.
Підбирають необхідні робочі органи із штатного комплекту. За заданою схемою з допомогою розміченої дошки розставляють секції та робочі органи згідно зі схемою обробітку і встановлюють робочі органи на задану глибину обробітку.
Особливість підготовки до роботи парового культиватора КПС-4. Робочі органи на задану глибину обробітку слід встановлювати на рівному майданчику.
Для причіпного варіанта шток гідроциліндра переводять у крайнє положення так, щоб відстань між точками приєднання штока корпусу гідроциліндра становила 715 мм.
Колеса культиватора встановлюють на підставки товщиною на 2...3 см меншою від заданої глибини обробітку.
Під сницю підставляють підставку висотою 350 мм плюс глибина обробітку, мінус величина вгрузання коліс трактора (при агрегатуванні з трактором) і 550 мм із зчіпкою. Потім регулятором глибини колеса культиватора приводять в таке положення, щоб головки штанг довгих гряділів торкалися вкладишів, а підошви лап лежали на поверхні майданчика. Головки штанг коротких гряділів ставлять у таке ж положення, користуючись регулювальними отворами на штанзі. Положення лапи змінюють переміщенням стояка в пазах планок з рифами і фіксують установочним гвинтом. При роботі на легких ґрунтах лапи встановлюють так, щоб вони прилягали всією різальною кромкою до поверхні майданчика. Для роботи на важких ґрунтах лапи повинні бути нахилені носками вниз на 2...3˚.
Пружини забезпечують задану глибину обробітку. Для роботи на важких ґрунтах їх зусилля збільшують, стискуючи пружину і переставивши фігурний шплінт вверх по отворах штанги.
При установці прополювальних і універсальних стрілчастих лап у перший (передній) ряд встановлюють лапи меншої ширини захвату (270 мм), у другий – 330 мм. При цьому перекриття лап повинно бути в межах 50...70 мм для повного підрізання бур’янів.
Особливість підготовки до роботи просапних культиваторів. При підготовці культиватора до роботи його начіплюють на трактор і заїжджають на розмічувальний стенд – майданчик, що має розсувні напрямні для коліс трактора і розмічувальний щит.
Під опорні колеса культиватора підкладають дерев’яні бруски (рис. 4.3) товщиною на 2...3 см (глибина вгрузання коліс) меншою від заданої глибини обробітку.
Регулюючи довжину центральної тяги і розкос навісного механізму трактора, брус встановлюють паралельно поверхні майданчика, а стояк підвіски – вертикально.
Розмітку щита починають з визначення середини рами культиватора. З точки, що відповідає середині культиватора опускають висок і через точку його перетину з опорною площиною проекції проводять поздовжню осьову лінію агрегату. Паралельно осьовій лінії крейдою або фарбою намічають лінії розміщення рядків культурних рослин і межі захисних зон на заданій відстані від рядка.
Якщо культиватор за один прохід буде обробляти парне число рядків, від осі справа і зліва проводять лінії на відстані, що дорівнює половині міжряддя, а потім цілого. При непарній кількості оброблюваних рядків від середини культиватора проводять лінії на відстані, що дорівнює ширині міжряддя.
Для розстановки секцій на брусі культиватора крейдою позначають місця їх кріплення. При парній кількості оброблюваних рядків середню секцію закріплюють у точці, що відповідає середині культиватора, а інші встановлюють одна від одної на відстані, що дорівнює ширині міжряддя. Гряділі та колеса секцій повинні розміщуватись посередині міжрядь.
Колію коліс трактора і опорних коліс культиватора встановлюють такою, щоб вони перекочувались посередині міжряддя, а відстань від рядка до краю колеса або гусениці була не меншою за 15 см.
Робочі органи в міжряддях розставляють так, щоб кромки лез ближніх до рядка лап розміщувались від лінії рядка на відстані, що дорівнює ширині захисної зони.
Для повного підрізання бур’янів стрілчасті лапи і бритви встановлюють у міжряддях з перекриттям 3...5 см. При спільній установці стрілчастих і односторонніх лап в одному міжрядді, останні встановлюють позаду стрілчастих. Розпушувальні лапи розставляють без перекриття, оскільки зона розпушування перевищує ширину перехвату.
При встановленні на секції кількох робочих органів їх розміщують в шаховому порядку за довжиною гряділя так, щоб між кінцями крил були вільні проміжки, не менше 3 см для проходу ґрунту і рослинних решток. Розпушувальні лапи встановлюють так, щоб відстань між ними була якомога більшою.
Встановлюючи робочі органи на задану глибину обробітку, під колеса секцій підкладають бруски такої ж товщини, як і під опорні колеса культиватора. Зміною довжини верхньої ланки паралелограмного механізму гряділь секції розміщують паралельно поверхні майданчика. Робочі органи опускають так, щоб різальні кромки стрілчастих лат і бритв повністю прилягали до площини майданчика, а долотоподібні лапи опиралися на неї носками. У такому положенні стояки робочих органів закріплюють у тримачах стопорними гвинтами.
Після установки й регулювання ґрунтообробних органів встановлюють туковисівні апарати на задану норму висіву добрив.
Туки, призначені для внесення в ґрунт з метою підживлення рослин, необхідно подрібнювати і просіювати через сито з діаметром отвору не більше 5 мм. Для запобігання налипанню туків на стінки банок, що призводить до нерівномірного висіву, банки повинні бути добре очищені і мати гладкі стінки.
Кількість добрив, які повинні бути висіяні кожним туковисівним апаратом за деяке число обертів п привідного колеса, визначають за формулою
q=QBLn / 10 4 K, (4.1)
де q – маса добрив, що повинна бути висіяна одним туковисівним апаратом за п обертів привідного колеса, кг (звичайно приймають п = 40 об.);
Q - норма висіву добрив, кг/га;
В - ширина захвату культиватора-рослинопідживлювача, м;
L - довжина ободу привідного колеса культиватора, м;
K - кількість туковисівних апаратів культиватора.
Після цього розрахунку раму культиватора піднімають так, щоб привідні колеса можна було легко обертати рукою. У тукові банки насипають просіяні добрива, і регулятор висіву установлюють на поділку, яка забезпечує внесення певної кількості добрив (положення важеля регулятора береться в таблиці). Оскільки в таблиці дається норма висіву для певного виду і вологості добрив, то її необхідно перевірити для конкретних добрив.
Привідне колесо обертають рівномірно. Після повних 40 обертів висіяні добрива зважують окремо з-під кожного тукопроводу. Вага добрив в окремих ящиках повинна бути приблизно однакова і відповідати вазі, одержаній за розрахунковою формулою. Якщо ж фактичний висів не відповідає теоретичному, то регулятор висіву переставляють у потрібний бік і знову перевіряють висів.
Перевірку норми висіву в польових умовах проводять за довжиною шляху, необхідного для висіву 80% добрив з тукових банок, який визначають за формулою
S=0,8·10 4 · q/ Q · B, (4.2)
де S – довжина шляху до спорожнення 80 % добрив тукових банок, м;
q – маса добрив, засипаних в банки, кг;
Під час роботи в полі потрібно слідкувати за тим, щоб обробіток стикових міжрядь проводився за два проходи. Перед заїздом багаторядкового культиватора на засіяне поле треба знайти стикові міжряддя, а також міжряддя, в яке повинен заїжджати трактор, і позначити їх.