15. Правова охорона водних об'єктів в Україні.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими актами законодавства.

ВИДНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - гол. коди¬фікаційний акт у галузі охорони та вико¬ристання вод в Україні. Прийнятий 6.VI 1995. Метою ВК України є регулювання сусп. відносин у сфері збереження і науково обгрунтованого, раціонального використан¬ня вод для потреб населення та економіки країни. Акт містить 6 розділів і 24 глави. Перший розділ («Загальні положення») виз¬начає норми щодо предмета і сфери дії ко¬дексу, права власності на водні ресурси, склад Водного фонду України. Тут розкрива¬ється зміст осн. термінів, ужитих у кодексі. В розд. II йдеться про систему і компетен¬цію держ. органів управління у галузі вико¬ристання та охорони вод, держ. облік вод і держ. водний кадастр. У розд. III визначено види водокористування і закріплено права та обов'язки водокористувачів. Розділ IV міс¬тить комплекс правових заходів щодо охо¬рони водних об'єктів. Питання вирішення спорів та юрид. відповідальності в даній га¬лузі регулюються нормами розд. V. Застосу¬ванню міжнар. договорів у разі колізій з нац. водним законодавством присвячено заключний, шостий розділ ВК України - «Міжнародні відносини».

Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об’єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного 13

світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об’єктами, регулюються відповідним законодавством України.

16. Правова охорона лісів в Україні.

Об'єкти права лісокористування - ділянки лісового фонду, ділянки лісів, що не входять до складу лісового фонду

Лісова ділянка — ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до ЛК для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара та земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.

До лісового фонду України не належать:

-зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;

-окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Землі лісового фонду поділяють на:

лісові землі

-вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослин¬ністю;

-не вкриті лісовою рослин¬ністю, які підлягають залі¬сенню (зруби, згаригца, рідколісся, пустирі тощо), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожеж¬ними розривами тощо.

нелісові землі

-зайняті спорудами, пов'я¬заними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продукто-проводів і підземними ко¬мунікаціями тощо

-зайняті сільськогосподар¬ськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, нада¬ні для потреб лісового господарства).

-зайняті болотами і водо¬ймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісо-вого господарства.

Ліс — тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України за екологічним і господарським значенням поділяють на:

ліси І групи - водоохоронні захисні, полезахисні лісо¬ві смуги, захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, захисні лісові насадження на смугах відводу автомобі¬льних доріг санітарно гігієнічні та оздоровчі

ліси на територіях при¬родно-заповідного фонду, лісоплодові насадження і субальпійські деревні та чагарникові угрупування;

ліси II групи - ліси, що поряд з екологі¬чним мають експлуата¬ційне значення і для збе¬реження захисних функ¬цій, безперервності та невиснажливості викори¬стання яких встановлю¬ється режим обмеженого лісовикористання.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”, Лісовим кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

ЛІСОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ, ЛК Украї¬ни — осн. кодифікований акт лісового права.

Завданням ЛК України є регулювання сусп. відносин у галузі охорони, рац. використання та відтворення лісів, підвищення їх корисних властивостей, задоволення потреб сусп-ва у ліс. ресурсах. Кодекс складається з 10 розділів, 23 глав і 103 статей.

У розд. І «Загальні положення» визначено осн. засади правового регулювання ліс. відносин, заг. поняття, функції та значення лісів, склад лісово¬го фонду України та його земель, заг. засади пра¬ва власності на ліси і права користування зем. ділянками ліс. фонду (в т. ч. на правах оренди), компетенцію ВР України, ВР АР Крим, обл. і район. рад у галузі регулювання ліс. відносин. Регламентуються заг. положення щодо участі гр-н та їх об'єднань у вирішенні питань, пов'яза¬них з охороною і використанням ліс. фонду, а також права й обов'язки лісокористувачів.

У розд. II регулюються питання держ. управлін¬ня і держ. контролю у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів, у т. ч. завдань і компетенції держ. органів, наділених заг. або спец, компетенцією у відповідній сфері.

Розд. III присвячений питанням організації ліс. г-ва. Тут викладено осн. вимоги до такої організації, пра¬вові 14

підстави поділу лісів на групи і виділення за¬хисних зем. ділянок ліс. фонду, регламентовано порядок переведення ліс. земель у нелісові, вста¬новлено правові вимоги до розміщення, проек¬тування, буд-ва і введення у дію підприємств, споруд та ін. об'єктів, що впливають на стан і відтворення лісів.

У розд. IV визначено комплекс правових заходів щодо використання ліс. ре¬сурсів і користування зем. ділянками ліс. фонду за різним цільовим призначенням: заготівля деревини під час рубок гол. користування, жи¬виці, другорядних ліс. матеріалів, побічне лісоко¬ристування тощо.

Розд. V містить положення про відтворення лісів (лісовідновлення і лісорозве¬дення), а також про заходи підвищення їх про¬дуктивності.

Розд. VI регламентує організацію охорони і захисту лісів, діяльність служби ліс. охорони.

Питанням плати за використання ліс. ресурсів та користування зем. ділянками ліс. фонду, а також екон. стимулювання охорони, за¬хисту, рац. використання і відтворення лісів при¬свячено розд. VII. Держ. облік ліс. фонду і держ. ліс. кадастр є предметом розд. VIII.

У розд. IX регулюються питання вирішення спорів у галузі охорони, захисту, використання і відтворення лі¬сів та юрид. відповідальності за порушення ліс. зак-ва.

У розд. X (заключному) йдеться про між-нар. відносини у відповідній сфері, співвідно¬шення міжнар. договорів України і нац. зак-ва в регулюванні ліс. відносин.