Місце пенітенціарної педагогіки в системі педагогічних наук.

Педагогіка - це наука про спеціально-організовану, цілеспрямовану та систематичну діяльність з формування особистості, про зміст, форми і методи виховання та навчання з метою соціалізації людини.

У системі педагогічних наук виділяються такі основні складові:

- історія та теорія педагогіки;

- соціальна педагогіка;

- спеціальна педагогіка;

- методика викладання .

Кожна із зазначених галузей педагогічних знань поділяється на окремі нау­кові дисципліни.

Так, історія та теорія педагогіки включає загальну педагогіку, складовими частинами якої є:

- дидактика (теорія освіти і навчання);

- теорія виховання та школознавство (теорія організації й управління осві­тою);

- історію педагогіки;

- педагогіку школи;

- дошкільну педагогіку;

- педагогіку вищої школи тощо.

Спеціальна педагогіка розподіляється на окремі галузі знань, яка вивчає закономірності виховання та розвитку людей з різними психічними та фізичними вадами:

- глухих і слабодочуваючих (сурдопедагогіка), - сліпих і слабозорих (тифлопедагогіка), - розумово відсталих (олігофрено-педагогіка), - дітей з пору­шенням мовної діяльності (логопедія). Останні роки успішно розвивалися такі галузі педагогічної науки, як соціаль­на, військова, інженерна, спортивна, пенітенціарна та інші.

Тобто педагогіка в широкому розумінні направлена на соціалізацію особистості.

Соціалізація особистості – процес набуття людиною якостей, необхідних для життя і діяльності в суспільстві, залучення її до суспільних відносин, засвоєння елементів культури, соціальних ролей і відбувається на протязі усього життя, продовжуючись на всіх вікових етапах. (за Л.С. Виготським, це особливість взаємодії конкретного біологічного з конкретним соціальним).

Соціалізація є необхідною умовою особистісного розвитку людини. Соціалізація відбувається у трьох основних сферах функціонування людини (діяльність, спілкування, самосвідомість) і проявляється через поведінку.

Соціалізація включає цілеспрямований вплив через організовані, контрольовані форми, тобто завдяки діяльності направленій на виховання та спонтанні, неузгоджені впливи на особистість (засоби масової інформації, вільне спілкування, протиставні приклади тощо).

Але результати соціалізації не завжди відповідають бажаним суспільним ідеалам і стандартам, часто доводиться мати справу з порушеннями процесу соціалізації, викривленнями цього процесу, що проявляється зокрема в асоціальній, або злочинній поведінці. У таких випадках педагогіка набуває особливого характеру корекційного виховання (виправлення та перевиховання), все це зумовило розвиток нової, самостійної та надзвичайно складної галузі педагогічної науки – ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ ПЕДАГОГІКИ. Тому слід вважати ці випадки викривлення, ушкодження соціалізації, які потребують цілеспрямованих педагогічних впливів (корекційного виховання) - суттю пенітенціарної педагогіки та й системи УВП.

Специфіка цієї галузі педагогічних знань обумовлена складним та різнорід­ним об'єктом вивчення, якого не має жодна галузь педагогіки.

У полі зору пенітенціарної педагогіки знаходяться особи, різні за віком, сту­пенем соціальної небезпечності та педагогічної занедбаності (засуджені вперше, неодноразово, особливо небезпечні злочинці), різні за статтю, станом здо­ров'я і, нарешті, спрямованістю особистості, які перебувають в унікальних стосунках та під їх впливом, що не має аналогів в інших педагогічних системах.

Різнорідність об'єкта пенітенціарної педагогіки обумовлює пошук у теорії та практиці найбільш ефективних форм, методів, засобів впливу на засуджених, при­чому в різних умовах, які залежать від режиму утримання засуджених.

Зрозуміло, що умови проведення виховної роботи, наприклад, в колонії загального режи­му, значно відрізняються від умов роботи в ПКТ УВП особливого виду режиму.

Пенітенціарна педагогіка досліджує цілісний педагогічний процес в УВП, на різних етапах і у різноманітних формах його застосування, розкриває специфіку об'єктів і суб'єктів цього процесу в їх взаємодіях і взаємозв'язках, визначає сутність соціально-психологічних явищ у середовищі засуджених, умови та засоби управління такими явищами; вивчає технології педагогічного впливу засуджених та їх угрупування.

Отже, пенітенціарна педагогіка - це наука про перевиховання засуд­жених, що відбувають покарання, головним чином, у вигляді позбавлення волі. Вона вивчає закономірності та специфіку педагогічного процесу в УВП, принципи, методи, форми впливу на засуджених.

Таким чином пенітенціарна педагогіка - це і є дисципліна про педагогічну теорію, зв'язок педагогіки з іншими науками, політикою та практикою боротьби зі злочинністю, а також про організацію, форми, які дозволяють керувати процесом виховання та перевиховання осіб, що відбувають кримінальне покарання.

Суттєва різниця пенітенціарної педагогіки від інших педагогічних наук полягає в її особливому співвідношенні з правом, конкретно з кримінально-виконавчим. З одного боку, основні педагогічні положення знаходять відображення в принципах кримінально-виконавчого права, в окремих статтях закону, з другого - педагогічна практика детермінована регламентацією її засобів, форм і методів впливу правовими рамками.