Перелік питань для підготовки до державного екзамену з дисципліни «Криміналістичні знання в діяльності юриста»

1. Поняття та завдання криміналістичних знань.

2.Структура криміналістичних знань.

2. Співвідношення криміналістичних знань та практичної діяльності.

3. Криміналістичні знання в системі наукових знань.

4. Поняття документів, їх класифікація.

З точки зору кримінального права документ – це матеріальний об'єкт, що містить відомості про події і факти, що мають юридичне значення. Такі відомості викладаються в ньому за допомогою письмових або інших знаків, що однозначно передають людську думку, або закріплюються і відтворюються за допомогою технічних засобів.

У залежності від способів фіксації інформації розрізняють письмові і графічні документи, фото, кіно або відеодокументи, електронні документи.

Поняття підробка документів охоплює ряд злочинів, до числа яких відносяться підробки і використання підроблених документів, печаток, штампів (посадова підробка, приписки і т.д.).

За формою розрізняють два види підробки: інтелектуальна і матеріальна.

За кримінально-процесуальною значимістю виділяють документи: - письмові докази і документи - речові докази (ст.98 КПК України).

За обсягом внесених змін, підробка може бути повною (виготовлення повністю підробленого документа) або частковою (внесення в справжній документ змін).

5. Види поліграфічного друку, та їх ознаки.

У сучасному поліграфічному виробництві застосовуються три основних види друку:високий, плоский і глибокий.

Є найскладнішим, оскільки полягає у виготовленні друкарських форм з метою отримання малюнку захисної сітки, типографського шрифту та інших зображень, максимально наближених до оригіналу. Такий спосіб забезпечує здійснення підроблення бланків паспортів на кваліфікованому рівні з тиражуванням, і значно утруднює виявлення ознак підроблення, тому є найнебезпечнішим серед інших способів.

Ступінь вираження ознак підроблення на бланках, віддрукованих з кліше, буде залежати від поліграфічної кваліфікації особи, яка його виготовляє та від можливостей, які вона має.

Підроблення бланків документів із використанням способів поліграфічного друку - найрізноманітніші, але в експертній практиці трапляються такі: 1) з набору типографського шрифту; 2) з підроблених форм високого друку, виготовлених вручну шляхом гравіювання на металі, оргсклі, гумі; 3) з форм високого друку, виготовлених фотомеханічним шляхом (фотоцинкографія); 4) з форм плоского друку, отриманих в результаті фотохімічної обробки; 5) способом електрографії; 6) малювання.

1. Підроблені бланки з набору типографського шрифту характеризуються такими ознаками: 1) нерівномірний розподіл барвника в штрихах;

2) Наявність вдавлених штрихів; 3) різна висота і ширина букв; 4) наявність марашок на пробільних елементах; 5) заміна однією буквою інших однотипних букв; 6) викривлення рядка; 7) збільшення відстані між буквами, словами та рядками; 8) наявність граматичних помилок тощо. Це зумовлено використанням кустарних друкуючих пристроїв та викрадених букв, що призводить до недостатнього асортименту шрифту. Але у підроблених бланках, виготовлених особою, яка володіє навичками складальника, багатьох із перерахованих ознак може й не бути.

2. Спосіб підроблення бланків паспортів із використанням саморобних кліше застосовується рідше, оскільки гравіювальні кліше виготовляються вручну вирізанням на різному матеріалі (лінолеум, дерево, гума), а отримані відбитки є неякісними з ознаками підробки.

До ознак кліше, вирізаних вручну через гравіювання на твердих поверхнях, належать: 1) різна конфігурація однойменних букв; 2) наявність рельєфу тексту; 2) наявність дзеркального відображення знаків;

3) кутастість овалів і напівовалів букв; 4) наявність зарізів, підрізів елементів букв; 5) згущення фарби на краях штрихів; 6) нерівна лінія рядка; 7) різна ширина пробільних елементів між штрихами букв; 8) втрата деяких елементів.

3. Підроблення бланків паспортів із використанням форм, виготовлених фотомеханічним (фотоцинкографічним) способом, полягає у нанесені на друкуючі елементи фотографічним способом необхідного малюнку, якому характерні наступні ознаки: 1) потовщення барвника на краях штрихів; 2) рельєфне зображення штрихів; 3) забруднення пробільних елементів; 4) нерівність країв штрихів, наявність розривів; 5) нечіткі дрібні деталі букв; 6) відсутність окремих елементів букв; 7) заокруглення кутів елементів букв; 8) неспівпадання розміру відтвореного зображення з оригінальним; 9) ознаки високого друку тощо.

4. Імітуючи весь паспорт, підроблювачі намагаються наносити зображення схожим до оригіналу друком, тобто використовують форми плоского друку, виготовлені фотомеханічним способом. Отримані зображення лише схожі із бланками оригінальних паспортів, і при експертному дослідженні виявляються через низку характерних ознак.

До такого способу підроблення належать ознаки плоского друку та фотографічного способу нанесення зображення, а саме: 1) відхилення розміру друкованого тексту внаслідок недотримання масштабу при фотографуванні; 2) нечіткі мілкі деталі штрихів; 3) потовщення штрихів у порівнянні зі штрихами справжнього документа тощо.

5. Підроблення бланків паспортів малюванням трапляється вкрай рідко, що пов'язане з великими затратами часу та низькою якістю отриманого зображення, а також потребує художніх умінь та навичок, якими володіє далеко не кожен громадянин нашої держави.

6.Види та способи підробки документів. Ознаки, що їх характеризують. 1. Способи повної підробки документів (бланків та їх реквізитів ).

1.1. Типографський (або поліграфічний) (за допомогою друкарських верстатів). Основні ознаки: утискування (вдавлення) штрихів у папір і стовщення шару фарби на кінцях штрихів, викривлення розмірів і начертання шрифту порівняно зі справжнім бланком, дзеркальне зображення окремих літер, наявність орфографічних помилок тощо.

1.2. Друк за допомогою гумових шрифтів. Основні ознаки: шрифт різних гарнітур і серій, нерівномірність відстані між рядками, нерівність ліній, блідість шрифту, орфографічні помилки тощо.

1.3. Фотомеханічний (фотографічний). Основні ознаки: наявність на папері бланка фотографічного шару, липкість лицьової сторони паперу в разі зволоження, незбіг масштабу зображення із зображенням справжнього документа, ознаки ретушування тощо.

1.4. Копіювання з використанням різних копірів (засоби малої поліграфії, світлокопіювання, електрографія). Основні ознаки: нерівні та нечіткі краї (кінці) штрихів елементів літер, нерівномірне чи поверхневе нанесення шару барвника в штрихах, відсутність окремих елементів у знаках, забруднення фону зображення тощо.

1.5. Виготовлення за допомогою комп'ютерної техніки. Ознаки: нечіткість штрихів, зменшена або збільшена яскравість забарвлення тощо.

1.6. Малювання всіх реквізитів документа з наслідуванням друкарського шрифту (нині зустрічається порівняно рідко). Основні ознаки: нестандартність літер та інших знаків, нерівність лінії рядка, нерівномірність відстаней між літерами і словами, наявність слідів попередньої підготовки до малювання (проколів від ніжок циркуля, залишки олівцевих штрихів, слідів копіювального паперу), наявність граматичних помилок, логічних суперечностей тощо.

2. Способи підроблення частин документів.

2.1. Способи підроблення відбитків печаток і штампів.

2.1.1. Малювання відбитку безпосередньо на документі. Основні ознаки: невідповідність графічного малюнку, розміру літер і цифр типографському шрифту, їх спрощеність, наявність скорописних варіантів окремих літер, несиметричне розміщення тексту, нерівність ліній тощо.

2.1.2. Копіювання справжнього відбитку на документ. Основні ознаки: зворотне зображення, нечіткість, невідповідність тощо.

2.1.3. Нанесення відбитків за допомогою плоских кліше. Основні ознаки: вологе копіювання, розмитість відбитка, нечіткість штрихів, ліній.

2.1.4. Нанесення відбитків за допомогою саморобних рельєфних кліше. Основні ознаки: спрощений малюнок літер, знаків, нерівність ліній, рамки, округлість, нестандартність шрифту, нерівномірність товщини штрихів, неправильне зображення герба, інших емблем.

2.2. Способи технічного підроблення підпису.

2.2.1. Копіювання з використанням копіювального паперу, інших матеріалів, що мають копіювальні властивості. Основні ознаки: залишки копіювального паперу, більша інтенсивність забарвлення, наявність фарбника копіювального паперу під фарбником штрихів, що застосовувався для обведення тощо.

2.2.2. Перемальовування на просвіт. Ознаки: нерівномірність штрихів, злами тощо.

2.2.3. Відтворення рельєфних штрихів підпису з наступним обведенням їх. Основні ознаки: сліди попередньої підготовки, нечіткість штрихів, більш інтенсивне забарвлення, потовщення штрихів тощо.

2.2.4. Копіювання справжнього підпису на проміжне кліше і відтворення на документі (вологе копіювання). Основні ознаки: розпливи, нечіткість зображення тощо.

2.3. Способи зміни змісту документів.

2.3.1. Підчищання - механічне видалення лезом, гумкою або іншим предметом фрагментів тексту, знаків, їх елементів, відбитків печатки, підпису тощо. Основні ознаки: розволокнення паперу, захисних ліній; втрата глянцю, зменшення товщини паперу, пошкодження друкарського лініювання, літер тексту, лінії захисної сітки тощо.

2.3.2. Травлення - знищення запису повністю чи частково шляхом використання хімічних реактивів (кислота, окислювачі). Основні ознаки: порушення проклейки паперу, розпливи матеріалів письма у штрихах нових записів у місцях травлення, зміна забарвлення паперу у місцях травлення, ушкодження паперу тощо.

2.3.3. Змивання - видалення фарбника штрихів записів з поверхні документа за допомогою розчинників (синтетичних мийних та інших засобів побутової хімії - менш дієвих ніж під час травлення). Основні ознаки: втрата глянцю паперу, зміна барви паперу, втрата еластичності паперу, зміна кольору захисної сітки або її знебарвлення тощо.

2.3.4. Дописка - внесення нових літер, цифр, слів, фраз на вільні місця або домальовування. Ознаки: різниця у кольорі, зменшення проміжків між літерами, рядками; велика стислість виконання тощо.

2.3.5. Додрукування за допомогою друкарської машинки. Ознаки: нерівномірність розміщення; різний колір стрічки тощо.

2.3.6. Заміна сторінок документа. Ознаки: відмінність у нумерації сторінок, які знаходяться далі, серії, номерів документів (паспорта), ступені забруднення, різниця в розмірах, кольорі сторінок, наявність зайвих проколів від скріпок, сліди перероблення нумерації сторінок шляхом підмальовування, підклеювання тощо.

2.4. Заміна фотокарток у документах, що посвідчують особу. Основні ознаки: розбіжність частин відбитка печатки на фотографії та на документі, ознаки монтажу фотокартки з двох частин, наявність на зворотному боці фотографії волокон і шматочків паперу з іншого документа, іншого клею тощо.

Для потреб слідчої та судової практики нерідко необхідно провести техніко-криміналістичне дослідження машинописних документів, що використовуються під час скоєння злочинів або містять певну інформацію про них і учасників. Поширення набули документи (власне кажучи, наразі домінують), виготовлені на знакодрукуючих пристроях, що є частинами електронно-обчислювальних машин, персональних комп'ютерів, зокрема принтерах.

Друкарські машини поділяють на класи: механічні та електричні; типи: канцелярські, портативні, дорожні та спеціальні; моделі: Оптіма, Ятрань, Україна тощо.

Друкарські машини характеризуються загальними та окремими ознаками, що використовуються для пошуку, а в подальшому для ідентифікації друкарської машини під час експертного дослідження.

Загальні ознаки зумовлені конструкцією та технологією виробництва друкарської машини і шрифту. До них належать:

1) крок головного механізму або крок рядком - відстань, на яку переміщується каретки при натисканні на одну клавішу або педаль; коливається в межах між 2,4-3,0 мм;

2) міжрядковий інтервал - відстань, що вимірюється між вершинами однієї й тієї літери у двох рядках (одинарний, полуторний, подвійний, потрійний);

3) марка (тип) шрифту - це конфігурація і розмір знаків (висота великих і рядкових, ширина двоштрихових і трьоштрихових знаків); за висотою шрифт дрібний - до 2,1 мм, середній - до 2,25 мм і великий - понад 2,25 мм;

4) тип клавіатури - кількість знаків та їх розміщення на панелі клавіатури (84, 88, 92 знаки); він визначається за наявності відбитків усіх знаків; за всіх обставин звертається увага на знаки, які може містити лише найповніша клавіатура, а в інших типах і моделях вони відсутні (ь, е).

Окремі ознаки - особливості друкуючого механізму і шрифту, обумовлені конструкцією і дефектами заводського та експлуатаційного походження.

Окремі ознаки друкуючого механізму: зміщення окремих знаків по вертикалі або по горизонталі (зміна нахилу), зміна інтервалів, нерівномірність інтенсивності забарвлення знака, непаралельність вершин рядкових і великих (заголовних) літер, непаралельність рядків тощо.

Окремі ознаки шрифту: викривлення штрихів, брак засічок знаків, нерівномірність друкування, деформація знаків, недрукування окремих елементів знаків, викривлення овальних елементів шрифту, наявність кутастості, зламів прямих ліній, повторне відтворення відбитків тощо.

6. Особливості огляду та криміналістичні правила поводження з документами-речовими доказами.

Слідчий огляд документів - це слідча дія, яка проводиться слідчим на підставі і з дотриманням норм кримінально-процесуального закону, що полягає у вивченні документів за допомогою необхідних прийомів і засобів з метою виявлення і фіксації загальних даних документів, а також ознак і особливостей, що можуть свідчити про факт скоєння чи приховування скоєного злочину й обставини, що мають значення для справи.

Слідчий огляд документів має своєю метою безпосереднє вивчення (сприйняття документів), фіксацію і вилучення деяких з них у якості речових або письмових доказів для розслідування або запобігання злочинам.

Огляд документів є різновидом спеціальної слідчої дії - огляду, що регламентується ст.ст. 190,191, 195 КПК України. Основним змістом цієї слідчої дії є вивчення документів з метою встановлення їхніх групових характеристик за змістом, виявлення їхніх індивідуальних ознак, встановлення справжності (дійсності), відображення загального стану, а також виявлення ознак підроблення.

Огляд може бути як самостійною слідчою дією, так і проводитися в рамках інших слідчих дій. В останньому випадку місце огляду документів визначається місцем відповідної слідчої дії. Однак ретельне дослідження документів навряд чи можливо, наприклад, у будинку підозрюваного при проведенні обшуку. Тому рекомендується проводити повторний огляд документів як самостійну слідчу дію, якщо спочатку такий огляд проводився в рамках інших слідчих дій. А в ході проведеної слідчої дії варто лише встановити кількість і призначення виявлених документів, описати їх у протоколі і вилучити.

Під час огляду документів слід дотримуватися певних загальних та спеціальних правил поводження з документами - речовими доказами, нехтування якими може призвести до їх втрати або псування.

Загальні правила:

1) документи не слід підшивати в кримінальну справу, їх потрібно зберігати при справі в пакеті;

2) потрібно намагатися зберігати документи в розгорнутому вигляді; якщо ж формат не дозволяє це зробити, то складати можна тільки по старих складках (утворення нових може ускладнити вирішення низки питань експертом);

3) на пакеті з документами повинне бути зазначене точне найменування документа, що зберігається в ньому; якщо документ не має дати, номера або інших помітних ознак, то варто наводити слова, з яких він починається і якими закінчується;

4) написи на пакетах повинні робитися до того, як у пакети будуть складені документи, тому що на документах утворяться сліди надавлення від пишучого приладу, що можуть бути прийняті експертом за такі, що стосуються кримінальної справи;

5) на документах не можна робити будь-яких позначок (проставляти номера аркушів кримінальної справи, робити креслення тощо);

6) вивчаючи документи самостійно, пред'являючи їх під час допитів тощо, слідчий ні в якому разі не повинен користуватися в якості вказівки пишучими приладами, тому що навіть малопомітні або непомітні для неозброєного ока штрихи, що можуть при цьому утворитися, ускладнять проведення експертизи;

7) вилучаючи документи з підшивки, слідчий не повинний їх виривати;

8) при огляді і попередньому дослідженні проїзних квитків ні слідчий, ні спеціаліст не повинні застосовувати методи і засоби, що можуть якось зашкодити документу (не можна застосовувати міцні ультрафіолетові лампи, виявляти невидимі записи хімічними і механічними засобами й ін.);

9) без необхідності не слід пред'являти допитуваному оригінал документа, тому що він може бути навмисно їм пошкоджений, потрібно користуватися фотографічними копіями або ксерокопіями

10) найбільш важливі документи потрібно зберігати, вивчати і пред'являти в поліетиленових пакетах таких розмірів, щоб у них документи містилися в розгорнутому вигляді; виймати їх із поліетиленових пакетів потрібно тільки у випадках особливої необхідності; перед тим, як помістити документ у пакет, документ варто просушити.