§ 8 . Организационно - правовые формы юридических лиц

Организационно - правовая форма юридического лица - определенный тип организации , в которой должна создаваться и действовать юридическое лицо того или иного вида . ГК устанавливает организационно - правовые формы только для такого вида как юридические лица частного права (ч. З ст . 81). В соответствии со ст . 83 ГК они могут создаваться в форме обществ , учреждений и в других формах, установленных законом. Таким образом , только законодатель может устанавливать организационно - правовые формы существования юридических лиц частного права . Олицетворение юридического лица каждой организационно - правовой формы находит отражение в присущем только этой форме учредительном документе .

Между тем каждый из организационно-правовых форм юридических лиц частного права может иметь свои виды , особенности правового статуса которых тоже устанавливаются , по правилу , закону ( ч. З ст . 83 , ч. 2 ст . 85 ГК ) . При этом законодатель устанавливает , что положения главы 7 ГК «Общие положения о юридическом лице » применяются ко всем обществам и учреждениям, если другие правила для отдельных видов обществ или учреждений не предусмотрены законом (ч. 4 ст . 83).

Таким образом, вид организационно -правовой формы юридического лица - это тип организации, имеющей совокупность конкретных признаков, объективно отличающих ее от других юридических лиц одной организационно - правовой формы .

Рассмотрим каждую из организационно - правовых форм юридических лиц частного права . Согласно ч. 2 ст . 83 ГК общество - это организация , созданная путем объединения лиц (участников ) , имеющих право участия в этом обществе . Следует заметить это легальное определение не учитывает того , что такой вид общества , как хозяйственное общество - это организация, создается не только объединением лиц , но и объединением имущества или , если речь идет об обществе одного лица , - исключительно выделением имущества .

Общества делятся на предпринимательские и непредпринимательские .

Предпринимательские общества - это юридические лица, создаваемые исключительно как хозяйственные общества или производственные кооперативы и осуществляющие предпринимательскую деятельность с целью получения прибыли и последующего ее распределения между участниками ( ст. 84 ГК ) .

Непредпринимательские общества - общества , не имеющие целью получение прибыли для ее последующего распределения между участниками (ч. 1 ст . 85 ГК ) .

Рассмотрим такой вид предпринимательских обществ как хозяйственное общество . Хозяйственное общество - юридическое лицо , уставный ( складочный) капитал которого разделен на доли между участниками . Названное общество - родовое понятие , которое объединяет пять самостоятельных видов товарйств : полное товарищество , коммандитное , общество с ограниченной или дополнительной ответственностью , акционерное общество . Для них общим признаком является наличие уставного ( составленного ) капитала , разделенного на доли между участниками . Участником указанных обществ могут быть физические или юридические лица . Ограничения на участие в хозяйственных обществах может быть установлено законом.

Между тем каждый из видов хозяйственного общества имеет свои особые признаки .

Полное общество - общество , участники которого согласно учредительного договора осуществляют предпринимательскую деятельность от имени общества иnсолидарно несут дополнительную ( субсидиарную ) ответственность по его обязательствам всем принадлежащим им принадлежит , на которое может быть обращено взыскание. Эта дополнительная ответственность возникал тогда, когда у полного товарищества недостаточно имущества для удовлетворения требований кредиторов . Причем участник отвечает по долгам общества независимо от того , возникли эти долги до или после его вступления в общество , к моменту своего выбытия из общества. Участник который оплатил полностью долги общества , вправе обратиться с регрессным требованием в соответствующей части к другим участникам , которые несут перед ним ответственность пропорционально своим долям в складочном капитале общества.

Лицо может быть участником только одного полного общества . Управление деятельностью полного товарищества осуществляется по соглашению всех участников общества , хотя учредительным договором могут быть предусмотрены случаи , когда решение принимается большинством их голосов. Каждый участник имеет один голос , если учредительным договором не предусмотрен иной порядок определения количества голосов.

Каждый участник общества имеет право действовать от имени товарищества, если учредительным договором не определено , что все участники ведут дела совместно либо ведение дел поручено отдельным участникам . При совместном ведении участниками дел общества для совершения каждой сделки необходимо согласие всех участников общества . Если ведение дел поручено отдельным участникам , другие участники могут совершать сделки от имени общества при наличии у них доверенности выданной участниками , которым поручено ведение дел товарищества .

Прибыль и убытки общества распределяются между его участниками пропорционально их долям в складочном капитале , если иное не предусмотрено учредительным договором или договоренностью участников.

Коммандитное общество - общество , в котором наряду с участниками , осуществляющими от имени товарищества предпринимательскую деятельность солидарно несут дополнительную ( субсидиарную ) ответственность по обязательствам общества всем своим имуществом (полными участниками) , есть один или несколько участников (вкладчиков ) , которые несут риск убытков , показанных с деятельностью общества , в пределах сумм сделанных ими вкладов и не принимают участия в деятельности общества .

Правовой статус полных участников коммандитного общества и их ответственность по обязательствам общества тождественны правовому статусу участников и ответственности участников полного товарищества .

Лицо может быть полным участником только в одном коммандитном обществе . Полный участник коммандитного общества не может быть вкладчиком этого же общества и не может быть участником полного товарищества .

Коммандитное общество создается и действует на основании учредительного договора , который подписывается всеми полными участниками . Учредительный договор , кроме общих условий , характерных для всех обществ , должен содержать условия о размере и составе складочного капитала товарищества , размер и порядок изменения долей каждого из полных участников в составленном капитале совокупный размер взноса вкладчиков.

Управление деятельностью коммандитного общества осуществляется Подыма участниками в порядке , установленном для полного общества . Вкладчики не имеют права участвовать в управлении деятельностью коммандитного общества и возражать против действий участников по Управление деятельностью общества . Они могут действовать от имени общества только по доверенности .

Вкладчик обязан сделать вклад в складочный капитал , что ^ признается свидетельством об участии в коммандитном обществе , и Имеет определенные права , включая право на получение части прибыли Общества в соответствии с его долей в складочном капитале общества в порядке , установленном учредительным договором (меморандумом ) принадлежащей на его вклад , право требования первоочередного Возврат вклада в случае ликвидации общества , право на ознакомление с годовыми отчетами и балансами общества (ст. 137 ГК) .

Коммандитное общество ликвидируется при выбытии всех вкладчиков. Однако полные участники имеют право в случае выбытия всех вкладчиков превратить коммандитное общество в полное общество .

В части, не затрагивает правового положения вкладчиков , коммандитное общество аналогичное полному товариществу .

Общество с ограниченной ответственностью - это учрежденное одним или несколькими лицами общество , уставный капитал которого разделен на доли , размер которых устанавливается уставом.

Устав общества , кроме сведений , которые должны содержать учредительные Документы других хозяйственных обществ , должен содержать сведения о размере уставного капитала , с определением доли каждого участника; состав и компетенцию органов управления и порядок принятия ими решений , размер и порядок формирования резервного фонда , порядок передачи ( перехода ) долей в уставном капитале .

ГК предусматривает наличие специального закона , который должен установить минимальный размер уставного капитала общества и урегулировать максимальное количество его участников. При превышении этого количества общество подлежит преобразованию в акционерное общество в течение одного года , а по истечении указанного срока - ликвидации в судебном порядке , если число его участников не уменьшится до установленного предела .

До момента государственной регистрации общества его участники должны оплатить не менее пятидесяти процентов суммы своих вкладов . Часть уставного капитала , оставшаяся неуплаченной , подлежит уплате в течение первого года деятельности общества .

Участники общества не отвечают по его обязательствам и несут риск убытков , связанных с деятельностью общества , в пределах стоимости своих вкладов .

Общество с ограниченной ответственностью - это организация с фиксированным составом участников , то есть частицы распределяются в нем среди известного ограниченного круга лиц. Участник такого общества вправе продать или иным образом уступить свою долю (ее часть ) в уставном капитале одному или нескольким его участникам . Отчуждение своей доли (ее части ) третьим лицам допускается , если иное не установлено уставом общества .

Следует отметить , что ГК допускает возможность обращения взыскания на часть имущества общества , пропорциональную доле участника общества в уставном капитале , по личным долгам последнего лишь в случае недостаточности у него другого имущества для удовлетворения требований кредиторов . Обращение взыскания на всю долю участника в уставном капитале общества прекращает его участие в обществе .

Общество с дополнительной ответственностью - это общество , учрежденное одним или несколькими лицами , уставный капитал которого разделен на доли , размер которых определен уставом .

Участники такого общества солидарно несут дополнительную ( субси - диарну ) ответственность по его обязательствам своим имуществом в размере , который устанавливается уставом общества и является одинаково кратным для всех участников к стоимости внесенного каждым участником вклада.

В случае признания банкротом одного из участников его ответственность по обязательствам общества распределяется между остальными участниками пропорционально их долям в уставном капитале общества .

К обществу с дополнительной ответственностью применяются положения об обществе с ограниченной ответственностью , если иное не установлено уставом общества и законом (ч. 4 ст . 151 ГК ) .

Акционерное общество - общество , уставный капитал которого разделен на определенное количество акций одинаковой номинальной стоимости . Специфика правового статуса акционерного общества заключается в том , что его уставный капитал формируется путем эмиссии и продажи акций физическим и ( или) юридическим лицам . Причем он не может быть меньше суммы, которая устанавливается законом.

Акция - паевой ценная бумага без установленного срока обращения , удостоверяющая долю акционера в уставном капитале общества , подтверждает то , что лицо является акционером этого общества , имеет право на участие в его управлении и на получение части прибыли в виде дивидендов , получение части имущества общества в случае его ликвидации .

При учреждении акционерного общества все его акции должны быть распределены между учредителями . Открытая подписка на акции не осуществляется до полной оплаты уставного капитала .

Акционерное общество самостоятельно отвечает по своим обязательствам всем имуществом. Акционеры не отвечают по обязательствам общества и несут риск убытков , связанных с его деятельностью в пределах стоимости принадлежащих им акций. Акционеры, не полностью оплатившие акции , в случаях , установленных уставом , отвечают по обязательствам общества в пределах неоплаченной части стоимости принадлежащих им акций . Между тем лица , которые создают акционерное общество , несут солидарную ответственность по обязательствам , возникшим до государственной регистрации общества. Они заключают между собой договор , что, как уже указывалось , не является учредительным документом общества и определяющий порядок осуществления ими совместной деятельности по созданию этого общества .

Одними из видов предпринимательских обществ является производственный кооператив. Это - добровольное объединение физических лиц на основе членства для ведения совместной хозяйственной и иной деятельности на основе их обязательного трудового участия с целью получения прибыли . Правовые , организационные , экономические и социальные основы функционирования кооперации в Украине определяются Законом « О кооперации » от 10 июля 2003

Кооператив создается его учредителями на добровольных началах на учредительном собрании и действует на основании устава. Число членов кооператива не может быть менее трех человек. По направлениям деятельности производственный кооператив может быть торгово -закупочным , транспортным , образовательным , туристическим , медицинским и т.д. .

Производственный кооператив отличается от хозяйственных обществ следующими признаками : это - добровольное объединение субъектов гражданского права - физических лиц , которые достигли 16- летнего возраста , деятельность кооператива базируется на принципах членства участников ; обособленность кооператива основывается на праве собственности на объединенное его членами имущество ( вступительные , паевые и иные обязательные взносы ) кооператив - единственный владелец этого имущества . Член кооператива не вправе распоряжаться кооперативным паем .

Член кооператива обязан внести до дня государственной регистрации кооператива не менее десяти процентов паевого взноса, а оставшуюся часть - в течение года со дня его государственной регистрации , если другой срок не установлен уставом кооператива.

Производственный кооператив не имеет права выпускать акции.

Члены производственного кооператива несут субсидиарную ответственность по обязательствам кооператива в размерах и порядке , установленных уставом кооператива. Член производственного кооператива имеет право на выход из него с выплатой стоимости пая или выдачей имущества , пропорционально размеру его пая , а также выплат , установленных уставом кооператива. Такие же последствия предусмотрены и при выключении члена производственного кооператива. При ликвидации кооператива члены последнего могут получить соответствующую долю имущества, оставшегося после ликвидации кооператива и удовлетворения требований его кредиторов , в соответствии с их трудовым участием, если иной порядок не установлен уставом кооператива.

Учредительным документом производственного кооператива является устав, утверждаемый общим собранием его членов и который должен содержать , кроме сведений, содержащих учредительные документы других предпринимательских обществ , сведения о размере паевого взноса члена кооператива и об их ответственности за нарушение обязательства по внесению паевых взносов ; характере и порядке трудового участия его членов в деятельности кооператива и их ответственности за нарушение обязательств по личному трудовому участию , порядок распределения прибыли и убытков кооператива ; размер и условия субсидиарной ответственности его членов по обязательствам кооператива ; состав и компетенцию органов управления кооператива и о порядке принятия ими решений .

Органами управления кооператива является общее собрание его членов и исполнительный орган , если иное не установлено законом.

Непредпринимательские общества имеют различные виды , которые отличаются друг от друга особенностями организационной структуры , способами обособления имущества и способами принятия участия в гражданском обороте , ответственностью . Между тем , в отличие от предпринимательских обществ , в отношении которых закон устанавливает исключительный перечень их видов , непредпринимательские общества такого исчерпывающего перечня нет.

Одним из видов предпринимательских обществ являются потребительские кооперативы , функционирующие сегодня и на основании Закона Украины « О кооперации » от 10 июля 2003 p . , И на основании Закона Украины « О потребительской кооперации» от ​​10 апреля 1992г . , Поскольку Законом от 10 июля 2003 г. не было внесено никаких изменений в Закон от 10 апреля 1992 Оба закона определяют правовые , экономические и социальные основы деятельности потребительской кооперации в Украине , включая и деятельность потребительских обществ .

Потребительский кооператив ( потребительское общество) - кооператив , который образуется путем объединения физических и / или юридических лиц Украины (они действуют через своих представителей ) для организации торгового обслуживания , заготовок сельскохозяйственной продукции , сырья , производства продукции и предоставления других услуг с целью удовлетворения потребительских потребностей его членов ( ст. 2 Закона Украины « О кооперации » ) .

Имущество кооператива складывается из паевых взносов его членов . Потребительский кооператив , в отличие от производственного , хотя и занимается хозяйственной деятельностью , но она не связана с получением прибыли . Прибыль направляется на удовлетворение определенных потребностей членов кооператива. Кроме того , члены потребительского кооператива не должны участвовать своим трудом в деятельности кооператива и не несут ответственности по его долгам .

Кредитный союз . Одним из видов предпринимательских обществ является кредитный союз , который действует на основании Закона Украины « О кредитных союзах » от 20 декабря 2001

Кредитный союз - это неприбыльная организация , основанная физическими лицами , профессиональными союзами , их объединениями на кооперативных началах с целью удовлетворения потребностей ее членов во взаимном кредитовании и предоставлении финансовых услуг за счет объединенных денежных взносов членов кредитного союза. Исключительным видом деятельности такого союза является предоставление своим членам финансовых услуг. Кредитный союз создается на основании решения учредительного собрания . Численность ее учредителей ( членов) , а ими могут быть исключительно физические лица , не может быть менее 50 человек , которых согласно закону объединяет хотя бы один из следующих признаков : общее место работы или учебы или принадлежность к одному профессиональному союзу , о соединение профессиональных союзов , другой общественной или религиозной организации или проживания в одном селе , поселке , городе , районе , области . Кредитный союз - юридическое лицо, действующее на основании устава . Органами ее управления является общее собрание членов , наблюдательный совет , правление , кредитный комитет. Последний орган является специальным . Он назначается наблюдательным советом , подотчетный общему собранию и отвечает за организацию кредитной деятельности союза .

Непредпринимательские общества могут функционировать в форме объединений граждан , которые являются добровольными общественными группировками , созданными на основе единства интересов для совместной реализации физическими лицами своих прав и свобод .

Объединение граждан , в свою очередь , делятся на : политические партии и общественные организации , которые до 5 апреля 2001 создавались и функционировали на основании Закона « Об объединениях граждан » от 16 июня 1992 , 5 апреля 2001 принят Закон « О политических партиях в Украине » , который стал специальным по Закону от 16 июня 1992 p . , хотя оба они регулируют вопросы, связанные с членством в политических партиях и порядком их образования , формированием имущественной базы партий и т.п. , но решают их неодинаково.

Политическая партия - это зарегистрированное согласно закону добровольное объединение граждан - сторонников определенной общенациональной программы общественного развития, имеет своей целью содействие формированию , выражению политической воли граждан, принимает участие в выборах и других политических мероприятиях.

Членами политических партий могут быть только граждане Украины , которые достигли 18 лет , то есть в соответствии с Конституцией имеют право голоса на выборах , за исключением случаев , предусмотренных в законе. В частности , членами политических партий не могут быть судьи , работники прокуратуры , сотрудники органов внутренних дел и Службы безопасности Украины , военнослужащие . Гражданин может находиться одновременно лишь в одной партии.

Политическая партия действует на основании устава , который принимается на ее учредительном съезде ( конференции ) . Она является собственником имущества , которое формируется на законных основаниях. При этом закон запрещает финансирование политических партий органами государственной власти и органами местного самоуправления , кроме случаев , определенных законом ; государственными и коммунальными предприятиями , учреждениями и организациями , а также предприятиями , учреждениями и организациями , в имуществе которых доли (паи , акции) , что является государственной или коммунальной собственностью или принадлежащие нерезидентам ; благотворительными и религиозными организациями ; анонимными лицами или под псевдонимом ; иностранными государствами и их гражданами , предприятиями , учреждениями , организациями .

Общественная организация - это объединение граждан для удовлетворения и защиты своих законных социальных , экономических , творческих , возрастных , национально - культурных , спортивных и других общих интересов .

Учредителями этих организаций являются граждане . Они входят в их состав на основе членства , но никаких прав на имущество организации не имеют.

К общественным организациям относятся профессиональные союзы , которые сегодня функционируют на основании Закона от 15 сентября 1999 « О профессиональных союзах , их правах и гарантиях деятельности». Профессиональная союз (профсоюз ) - добровольная неприбыльная общественная организация, объединяющая граждан , связанных общими интересами по роду их профессиональной ( трудовой ) деятельности ( обучения). Указанные союзы создаются с целью осуществления представительства и защиты трудовых , социально - экономических прав и интересов ее членов . Профсоюзы действуют на основании уставов , принимаемых съездами , конференциями , учредительными или общим собранием членов профсоюза соответствующего уровня.

Благотворительные организации . Общие принципы благотворительности , правовое регулирование благотворительной деятельности осуществляется на основе Закона от 16 сентября 1997 « О благотворительности и благотворительных организациях» .

Благотворительная организация - негосударственная организация , главной целью деятельности которой является осуществление благотворительной деятельности - бескорыстной деятельности, не предусматривает получение прибыли в интересах общества или отдельных категорий лиц .

Согласно указанного Закона такие организации могут создаваться как членская благотворительная организация ; благотворительный фонд ; благотворительное учреждение , другие благотворительные организации ( фонды, миссии , лиги и т.п.).

Конкретный вид ( организационно - правовая форма ) указанной организации определяется учредителями ( учредителем) , которыми могут быть физические лица , достигшие 18 лет , а также юридические лица .

Учредители , создав благотворительную организацию , передают в собственность последней свои взносы , которые вместе со взносами других благотворителей составят имущество организации , по которому последняя имеет право осуществлять любые сделки , не противоречащие ее уставным целям и законодательству . Имущество благотворительной организации может формироваться также за счет гуманитарной помощи, поступающей в Украину - средств , материальных и нематериальных активов , ценных бумаг , передаваемых ( пересылаются ) и т.д. . Учредители и благотворительная организация не отвечают по обязательствам друг друга .

Творческие союзы - добровольное объединение профессиональных творческих работников соответствующего профессионального направления в области культуры и искусства , имеющее фиксированное членство и действует на основании устава. Правовой статус этих союзов регулируется Законом Украины « О профессиональных творческих работниках и творческих союзах » от 7 октября 1997 Творческий союз действует на основе добровольного объединения его членов , принадлежащих к одному профессионального направления культуры и искусства ( музыки , архитектуры , дизайна , журналистики , кинематографии , композиторов , мастеров народного искусства , писателей , театральных деятелей , фотохудожников , художников , кобзарей , рекламистов ) , самоуправления , взаимопомощи и сотрудничества , невмешательства в творческий процесс , свободного выбора форм и методов творческой деятельности , признание авторских прав . В каждом профессиональном направлении может быть создано одно или более добровольных творческих объединений .

Творческие союзы могут иметь всеукраинский и региональный ( местный ) статус . К всеукраинским союзов относятся те , деятельность которых распространяется на территорию всей Украины и которые имеют местные творческие ячейки в большинстве ее областей . К региональным ( местным) творческих союзов относятся союзы, деятельность которых распространяется на территорию соответствующей административно -территориальной единицы или региона .

Деятельность творческого союза прекращается по решению ее общего собрания ( съезда , конференции ) , или на основании решения суда в случае нарушения законодательства . В случае ликвидации союза имущество , которое ей принадлежало на праве собственности , передается организации - правопреемнику , а когда она отсутствует - реализуется в установленном законом порядке. Средства , полученные от реализации имущества , могут быть использованы только на цели, связанные с развитием соответствующей области культуры и искусства .

Религиозные организации . Религиозные организации создаются с целью удовлетворения религиозных потребностей граждан исповедовать и распространять веру и действуют в соответствии со своей иерархической и институционной структурой, выбирают , назначают и заменяют персонал согласно своим уставам (положениям ) .

Правовой статус указанных организаций регулируется Законом Украины от 23 апреля 1991 г. «О свободе совести и религиозных организациях» [ 5 ] . Такими организациями являются религиозные общины , религиозные управления и центры , монастыри , религиозные братства , миссионерские общества (миссии ) , духовные (религиозные ) учебные заведения , а также объединения, состоящие из указанных выше религиозных организаций ( ст. 7 Закона ) . Закон не приводит общего понятия религиозной организации , а лишь указывает на цель их создания и виды . Это можно объяснить тем , что понятие религиозной организации дать очень сложно и , прежде всего, потому , что существует множество религиозных течений, имеют неодинаковый уровень развития , разные традиции , догматические представления. Закон приводит понятие только религиозной общины. Это - местная религиозная организация верующих граждан одного и того же культа , вероисповедания , направления , течения или толка, которые добровольно объединились с целью совместного удовлетворения религиозных потребностей .

Деятельность религиозной организации может быть прекращена в связи с ее ликвидацией , которая осуществляется в соответствии с собственными установками последней. В случае нарушения религиозной организацией положений законодательства ее деятельность может быть прекращена также по решению суда. Это возможно только в случаях деятельности названной организации , связанной с посягательством на жизнь , здоровье, свободу и достоинство личности ; систематического нарушения организацией установленного законодательством порядка проведения публичных религиозных мероприятий и т.п. .

Объединение совладельцев многоквартирного дома - юридическое лицо , созданное владельцами для содействия использованию их собственного имущества и управления , содержания и использования неделимого и общего имущества .

Правовые и организационные основы создания , функционирования , реорганизации и ликвидации указанного юридического лица определяются Законом Украины от 29 ноября 2001 « Об объединении совладельцев многоквартирного дома » . Объединение создается для обеспечения и защиты прав его членов и соблюдения их обязанностей , надлежащего содержания и использования неделимого и общего имущества , обеспечения своевременного поступления средств для уплаты всех платежей , предусмотренных законодательством и учредительными документами. Объединение создается на учредительном собрании собственников жилых и нежилых помещений и действует на основании устава. Членом объединения может быть физическое или юридическое лицо , которое является владельцем квартиры (квартир ) или помещения (помещений ) в многоквартирном доме. Органами управления объединения является общее собрание и правление . Для осуществления контроля за финансово - хозяйственной деятельностью создается ревизионная комиссия .

В объединение могут быть преобразованы жилищно - строительные кооперативы по решению их общего собрания . С момента принятия такого решения указанные сборы считается учредительным собранием объединения . Участие в последних могут принимать члены жилищно - строительного кооператива , полностью оплатившие стоимость жилых помещений и причитающейся доли в стоимости нежилых помещений и другого имущества и изъявили такое желание .

К предпринимательских юридических лиц относятся и учреждения.

В свое время , рассматривая вопрос о субъектах гражданского права , В.И. Синайский пришел к выводу , что учреждения возникли в результате решения проблем, сложившейся в гражданском обороте . Последний требовал устойчивого существования правовых сфер , а отдельный человек или их совокупность (корпорация ) были более или менее временными носителями прав и обязанностей . Вследствие этого и был изобретен субъекта, полностью отстранялся от отдельного человека или от их совокупности . Данный субъект основывался для существования более постоянного и в большинстве своем трудно осуществляемых целей и назывался учреждением, как таковая и была носителем прав и обязанностей в гражданском обороте .

Учреждение - организация , созданная одним или несколькими лицами ( учредителями) , которые не принимают участия в управлении ею , путем объединения ( выделения) их имущества для достижения цели , определенной учредителями , за счет этого имущества . Сегодня учреждения выполняют социально - культурные , управленческие и иные общественно полезные функции , направляют свою деятельность на удовлетворение тех или иных неимущественных потребностей . Они не преследуют в качестве основной цели извлечение прибыли. Об этом свидетельствует анализ ст . 86 ГК . Согласно ей учреждения наряду со своей основной деятельностью могут заниматься и предпринимательской , если иное не установлено законом и если данная деятельность соответствует цели , для которой они созданы , и способствует ее достижению . Иначе говоря , осуществление учреждением предпринимательской деятельности в коем случае не может быть ее основной целью . Если это и происходит , то должна отвечать определенным условиям : служить достижению цели основной ( непредпринимательского ) деятельности и соответствовать ей по своему характеру . При этом следует добавить , что прибыль, получаемую учреждение от предпринимательской деятельности , не может распределяться между его учредителями , а должен быть направлен на достижение целей , установленных для нее учредителями .

Ввиду того , что на уровне ЦК невозможно урегулировать особенности правового статуса всех видов учреждений , возникает потребность в регламентации их деятельности на уровне специального законодательства .

На правовой статус учреждения влияет конкретная цель , к которой стремился учредитель (учредители ) . Однако ГК предусмотрел возможность изменения цели учреждения . Это происходит по заявлению органа государственной регистрации , согласованной с органами управления учреждением , в судебном порядке. Мотивы обращения в суд должны исключительный перечень - осуществление цели становится невозможным или достижения последней угрожает общественным интересам (ч. 1 ст . 103 ГК) . Орган государственной регистрации по согласованию с органами управления учреждением может обратиться в суд с заявлением об определении другой цели учреждения . Суд в случае изменения цели должен , между тем , учитывать намерения основателя и заботиться о том , чтобы выгоды от использования имущества учреждения передавались тем дестинаторам , которым они предназначались по намерению основателя . Если от изменения цели зависит изменение структуры управления учреждением , то суд это тоже может сделать , хотя изменение структуры управления может происходить по решению суда и по другим уважительным причинам . Правление обязано сообщить свое мнение суда по изменению целей и структуры управления учреждением в письменной форме .

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 24 квітня 1996 р. N 456

Київ

{ Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 218 ( 218-2012-п ) від 21.03.2012 }

Про Концепцію розвитку системи

Міністерства внутрішніх справ

( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1758 ( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )

З метою підвищення ефективності діяльності системи Міністерства внутрішніх справ, спрямованої на боротьбу зі злочинністю, охорону громадського порядку і забезпечення громадської безпеки Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Схвалити Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ, що додається.

2. Міністерству внутрішніх справ у місячний термін подати на затвердження план заходів щодо забезпечення поетапної реалізації Концепції.

3. Міністерству внутрішніх справ, Міністерству юстиції за погодженням з Генеральною прокуратурою та заінтересованими міністерствами і відомствами протягом першого півріччя 1996 року подати до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін і доповнень до актів законодавства України, які випливають із положень зазначеної Концепції, узгодивши їх з положеннями Концепції судово-правової реформи в Україні.

4. Органам виконавчої влади і органам місцевого самоврядування активно сприяти органам внутрішніх справ в реалізації Концепції та у вирішенні питань її фінансового і матеріально-технічного забезпечення.

( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1758 ( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )

Прем'єр-міністр України Є.МАРЧУК

Міністр

Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО

Інд.39

СХВАЛЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 24 квітня 1996 р. N 456

КОНЦЕПЦІЯ

розвитку системи Міністерства внутрішніх справ

( У тексті Концепції слова "державної виконавчої" замінено словом "виконавчої" згідно з Постановою КМ N 1758 ( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )

Ця Концепція визначає головну мету та основні принципи функціонування і розвитку системи МВС.

Головним завданням Концепції є визначення на основі наукового аналізу сучасної та прогнозованих тенденцій розвитку соціально-економічної та криміногенної обстановки в суспільстві, шляхів оптимізації діяльності системи МВС з метою максимального забезпечення ефективності її функціонування.

Необхідність розроблення Концепції викликана такими обставинами:

політичне, економічне та соціальне оновлення суспільства в процесі побудови демократичної правової держави зумовлює потребу приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування органів виконавчої влади у відповідність з новими умовами їх діяльності та розвитку. Органи внутрішніх справ, як складова частина органів виконавчої влади, повинні забезпечити реалізацію наданих їм повноважень, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини;

зростання злочинності до рівня реальної загрози національній безпеці України висуває перед органами внутрішніх справ нові завдання, зумовлює необхідність перегляду стратегічних напрямів їхньої діяльності, пошуку нових підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, які б відповідали сучасній обстановці та тенденціям її розвитку;

органи внутрішніх справ, як і все суспільство, переживають кризу, що негативно позначається на їхній діяльності. Кризові явища посилюються надмірною перевантаженістю, що певною мірою пов'язано з виконанням органами внутрішніх справ багатьох функцій, які безпосередньо, не стосуються охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю. У зв'язку з цим чисельність працівників МВС досить значна, на їх утримання витрачається багато коштів, тоді як реальною роботою, пов'язаною із захистом життя, здоров'я, прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, займається менша їх частина;

структура органів внутрішніх справ і організація управління нею надто громіздка: численні підрозділи і ланки управління дублюють одна одну, через що мають місце неузгодженість та паралелізм у виконанні функцій, звідси - низький вплив управлінських структур на ефективність діяльності системи;

немає законодавчого визначення поняття "органи внутрішніх справ", їхніх завдань та повноважень, структурної побудови системи МВС та інших умов їхньої діяльності.

Правову основу Концепції становлять Конституція України ( 888-09 ), закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти МВС.

( Абзац дев'ятий вступної частини із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1758 ( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )

Розроблення Концепції базувалось на таких принципах:

провадження діяльності органів внутрішніх справ виключно з метою захисту життя, здоров"я, прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань;

єдності системи МВС;

максимальної економічності, простоти і гнучкості структур системи МВС;

першочергового забезпечення діяльності низових ланок органів внутрішніх справ як основи системи МВС;

доступності для населення інформації про діяльність всіх ланок системи МВС в установленому законодавством порядку;

пріоритетної орієнтації діяльності кожної служби і підрозділу незалежно від їх функціональної спеціалізації на вирішення завдань боротьби із злочинністю і забезпечення громадської безпеки;

визначення оптимальної чисельності служб і підрозділів, що виконують забезпечувальні функції; розатестування їх працівників; відхід від зрівнювання в оплаті та в присвоєнні спеціальних звань працівникам, які займаються оперативно-розшуковою діяльністю, та працівникам інших підрозділів;

тісної співпраці з місцевими органами виконавчої влади у забезпеченні правопорядку на їх територіях;

наступництва, плановості, послідовності, поетапності та гласності у здійсненні всіх перетворень, недопущення або зведення до мінімуму можливих ущемлень законних інтересів працівників системи МВС.

Концепцію розроблено з урахуванням критичного аналізу попередніх реорганізацій і структурних змін у системі МВС, пропозицій керівників Міністерства та його галузевих підрозділів, ГУМВС-УМВС, навчальних закладів і наукових установ, працівників і ветеранів органів внутрішніх справ, а також зарубіжного досвіду діяльності правоохоронних органів.

Для досягнення мети Концепції передбачається:

підвищити ефективність управління та бойової готовності органів внутрішніх справ і внутрішніх військ шляхом оптимізації функцій системи МВС відповідно до рівня управління, привести організаційно-штатну структуру у відповідність з новими соціальними пріоритетами, зміцнити штабні функції, якісно поліпшити інформаційну роботу, вдосконалити правове забезпечення;

максимально використовувати форми і методи оперативної та службової діяльності, які позитивно зарекомендували себе на практиці, забезпечити впровадження наукових рекомендацій та прийнятного в умовах України передового зарубіжного досвіду;

поліпшити роботу з кадрами, зміцнити систему внутрішньої безпеки, яка б забезпечувала попередження, виявлення та припинення фактів зловживань посадовим становищем та корупції серед особового складу;

зміцнити співробітництво з іншими правоохоронними органами;

налагодити взаємодію з населенням, громадськими організаціями, підприємствами і установами всіх форм власності, засобами масової інформації;

розширити і поглибити міжнародне співробітництво у сфері правоохоронної діяльності;

налагодити належне фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів внутрішніх справ.

Концепцію розроблено з метою поточного і перспективного планування розвитку системи МВС. Реалізація її положень потребуватиме поетапного внесення змін і доповнень до актів чинного законодавства, розроблення нових актів законодавства, прийняття указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, вдосконалення відомчої нормативної бази. Положення Концепції повинні бути уточнені і розвинуті в планах посилення окремих напрямів оперативної, службової та бойової діяльності органів внутрішніх справ і внутрішніх військ.

Реалізація Концепції має забезпечити комплексний підхід до впорядкування системи МВС і розроблення механізмів управління її структурними ланками в 1996 році і на перспективу (до 2000 року), у зв'язку з чим очікується загальне підвищення результативності функціонування системи МВС, посилення її позитивного впливу на стабілізацію криміногенної ситуації.

Основні напрями удосконалення і розвитку системи МВС

Удосконалення управління та організаційно-штатних структур

Розвиток управління в системі МВС здійснюватиметься з метою забезпечення її ефективного функціонування у звичайних умовах та умовах ускладнення оперативної обстановки з урахуванням змін у соціально-політичній та економічній ситуації. Пріоритетним завданням МВС повинно бути забезпечення стійкого управління підпорядкованими органами і підрозділами на основі максимально повної інформації про оперативну обстановку, тенденції і перспективи її розвитку. При цьому основну увагу передбачається зосередити на використанні внутрішніх ресурсів і нереалізованих можливостей системи МВС, насамперед у сфері управлінської діяльності.

Удосконалення системи управління органами внутрішніх справ потребує чіткого розмежування і забезпечення максимального співвідношення функцій Міністерства і підпорядкованих йому органів та підрозділів.

В основу цього має бути покладено:

забезпечення організаційної єдності і керованості системи;

зміцнення штабної функції з метою підвищення ефективності управління, особливо оперативного, раціональної відмови від дублювання в роботі, зменшення на цій основі витрат на утримання управлінського апарату і посилення служб та підрозділів практичної спрямованості;

забезпечення оптимального співвідношення функцій штабних, лінійно-галузевих і функціональних підрозділів у структурах управління;

збереження на рівнях апаратів МВС, ГУМВС-УМВС функцій координації, методичного керівництва, інформаційно-аналітичного обслуговування, контролю й інспектування, безпосереднього планування та організації проведення заходів державного і міжрегіонального рівня, а також організації реагування на надзвичайні ситуації та розкриття тяжких злочинів, що викликали широкий громадський резонанс.

делегування частини управлінських функцій від МВС до ГУМВС-УМВС.

За МВС передбачається закріпити насамперед такі функції:

забезпечення здійснення єдиної політики в галузі побудови і розвитку системи МВС, включаючи кадрову політику;

аналіз і прогнозування розвитку оперативної обстановки, розроблення стратегії реагування на її негативні зміни;

оперативне реагування на ті надзвичайні ситуації та події , які потребують втручання центрального апарату і безпосереднього вжиття оперативно-службових заходів;

організація та здійснення загальнодержавних, міжрегіональних і міжнародних заходів боротьби із злочинністю;

забезпечення внутрішньої безпеки системи МВС;

інформаційне обслуговування всіх ланок системи МВС;

представництво інтересів системи МВС у центральних органах виконавчої влади;

організація взаємодії з правоохоронними та іншими державними органами України, органами правопорядку інших держав;

правове забезпечення діяльності органів внутрішніх справ;

здійснення заходів щодо правового та соціального захисту працівників органів внутрішніх справ;

фінансове та матеріально-технічне забезпечення органів внутрішніх справ.

З метою усунення паралелізму в управлінні доцільно здійснити перебудову структури Міністерства, перерозподілити функції між окремими його підрозділами, об'єднати головні управління та управління, які вирішують однозначні чи подібні завдання, в єдині управлінські блоки або служби.

Одним із шляхів забезпечення ефективної керованості такими блоками (службами) є об'єднання посад заступників міністра (перших заступників) та керівників блоків (служб), скорочення кількості керівного складу в службах.

У процесі реорганізації штабних підрозділів необхідно створити дійову систему швидкого реагування на зміни в оперативній обстановці, надзвичайні події шляхом об'єднання відповідних сил і засобів в єдиний блок, зміцнення чергових частин як органів оперативного міжгалузевого управління. За рахунок зменшення аналітичних і контрольних функцій галузевих служб посиляться аналітичні підрозділи штабів, буде створено підрозділи планування та проведення оперативно-профілактичних і спеціальних операцій, координації дій МВС у надзвичайних ситуаціях. Штабні підрозділи створюються в усіх міськрайлінорганах.

Потребують чіткого визначення функції апаратів слідства і оперативно-розшукових служб, а також міліції громадської безпеки, в структурі якої необхідно створити підрозділи охорони громадського порядку (муніципальної міліції), підпорядковані місцевим органам виконавчої влади.

Структура ГУМВС-УМВС буде змінюватися з урахуванням нової організаційно-штатної структури центрального апарату МВС. Начальникам ГУМВС-УМВС необхідно надати право коригувати відповідні організаційні структури і перерозподіляти штатну чисельність підпорядкованих їм служб та підрозділів у межах номенклатури посад, визначеної МВС, з урахуванням оперативної обстановки на місцях, а також передавати частину своїх повноважень начальникам міськрайлінвідділів.

Необхідно переглянути статус підрозділів, підпорядкованих безпосередньо МВС, ГУМВС - УМВС, залишивши у їх підпорядкуванні лише ті, що функціонують в інтересах забезпечення системи МВС, ГУМВС - УМВС, а решту скоротити, передавши їхні функції і штатну чисельність до міськрайлінвідділів, як і штатну чисельність працівників, що вивільняться в процесі реформування управлінських апаратів.

Особливу увагу буде приділено вдосконаленню діяльності міськрайлінорганів внутрішніх справ. Їх організаційно-структурна побудова, нормативно-правове, методичне організаційне і матеріальне забезпечення слід привести у відповідність із сучасними потребами. З цією метою розробляються і експериментально випробовуються різні моделі їх структурно-штатної побудови і організації діяльності з урахуванням конкретної оперативної обстановки, реальних навантажень та умов роботи. Розширюються права їх начальників у призначенні та використанні особового складу, маневруванні силами та засобами, використанні ресурсів у межах, визначених нормативними актами МВС.

Реформування кримінальної міліції

Для корінного поліпшення діяльності, пов'язаної з попередженням і розкриттям злочинів, здійснюється нормативне розмежування функцій між підрозділами кримінальної міліції, міліції громадської безпеки та підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю.

На кримінальну міліцію покладаються завдання і функції з попередження й розкриття тяжких злочинів шляхом проведення оперативно-розшукових заходів. Їх виконують структурні підрозділи кримінальної міліції: карного розшуку, боротьби з незаконним обігом наркотиків, Державної служби боротьби з економічною злочинністю, боротьби з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування, кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Їм у цьому сприяють, виконуючи спеціальні завдання, підрозділи кримінального пошуку, експертно-криміналістичної та оперативно-технічної служб.

Визначаються чіткі межі компетенції кожної із служб кримінальної міліції, а також між МВС - ГУМВС, УМВС - міськрайлінорганами. Розробляється та нормативно закріплюється критерій розкриття злочинів, який би відбивав реальний стан цієї роботи і стимулював її.

Підрозділи карного розшуку будуть насамперед займатися розкриттям тяжких злочинів, пов'язаних з посяганнями на життя та здоров'я громадян, на власність, виявленням каналів і припиненням незаконного обігу зброї та наркотиків, розшуком осіб, підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів і тих, що переховуються від слідства та суду.

Зусилля підрозділів боротьби з економічною злочинністю необхідно зосередити в найбільш криміногенних і важливих для економіки держави сферах, на посиленні боротьби з хабарництвом, порушеннями правил здійснення валютних операцій, розкраданням на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, злочинами у банківській і фінансовій сферах, на легалізації злочинних прибутків, удосконаленні форм і методів викриття злочинної діяльності у сфері економіки.

Підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю повинні забезпечувати виявлення і припинення діяльності організованих злочинних груп, банд, інших злочинних формувань з міжрегіональними і міжнародними зв'язками, встановлення їх корумпованих зв'язків в органах влади.

Реформування міліції громадської безпеки

Підвищуватиметься роль міліції громадської безпеки у боротьбі зі злочинністю шляхом поліпшення роботи її структурних служб, спрямованої на здійснення загальної та індивідуальної профілактики злочинів, а також на розкриття злочинів, не віднесених законодавством до категорії тяжких.

У містах Києві та Харкові буде проведено експеримент щодо створення підрозділів міліції з охорони громадського порядку з підпорядкуванням їх місцевим органам виконавчої влади та ГУМВС-УМВС (муніципальна міліція). За результатами експерименту вирішуватиметься питання про створення такої міліції повсюдно.

До участі в охороні громадського порядку активніше залучатимуться спеціальні моторизовані частини внутрішніх військ МВС.

Служба дільничних інспекторів міліції повинна стати центральною ланкою профілактики правопорушень. Їй доцільно надати право приймати рішення про притягнення до адміністративної відповідальності щодо окремих адміністративних правопорушень.

Вживатимуться заходи щодо звільнення міліції громадської безпеки від деяких невластивих їй функцій - паспортної та візової роботи, а також роботи, пов'язаної з медичним витвережуванням, утриманням осіб, які ведуть бродячий спосіб життя. Ці функції будуть передані місцевим органам виконавчої влади, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади. ( Абзац п'ятий із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1758 ( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )

Здійснюватиметься реформування підрозділів державтоінспекції, функції організації дорожнього руху поступово передаватимуться державним адміністраціям на місцях. Підрозділи дорожньої міліції передбачається залишити тільки на найбільших, напружених та прикордонних автомагістралях. На решті автошляхів цю роботу буде передано підрозділам дорожньо-патрульної служби міліції, а функції розкриття злочинів на автошляхах - територіальним органам. Співвідношення старшого, середнього і молодшого начальницького складу в підрозділах державтоінспекції будуть змінені на користь останнього.

З метою створення більш сприятливих умов для роботи міліції громадської безпеки опрацьовуватиметься питання про виділення із органів внутрішніх справ підрозділів Державної служби охорони з їх наступною реорганізацією у разі прийняття Закону України "Про державну службу охорони" у самостійну структуру і залучення працівників міліції до здійснення заходів охорони за договорами на контрактній основі.

Реформування апарату попереднього слідства

Передбачається здійснити заходи для зменшення навантаження на слідчих до рівня обгрунтованих нормативів, зосередження їхніх зусиль на розкритті тяжких злочинів. У Головному слідчому управлінні Управління по розслідуванню особливо важливих кримінальних справ та слідча частина Управління з розслідування злочинів, вчинених організованими групами будуть об'єднані в єдиний структурний підрозділ. Вживатимуться заходи, спрямовані на посилення правового і соціального захисту слідчих, законодавче визначення їх статусу, зміцнення професійного ядра, створення Інституту з підготовки слідчих при Університеті внутрішніх справ. Подальший розвиток органів попереднього слідства в системі МВС здійснюватиметься відповідно до Концепції судово-правової реформи в Україні.

Реформування кримінально-виконавчої системи

Завдання, функції, структура і чисельність апарату виконання покарань МВС-ГУМВС-УМВС приводяться у відповідність з новими соціальними і економічними умовами. До їх відання передаються питання комплектування, навчання, виховання кадрів, їх соціально-побутового забезпечення, медичного та торговельного обслуговування спецконтингенту. Їм передається також функція нагляду в усіх установах виконання покарань. Охорона установ виконання покарань передається від внутрішніх військ до системи органів виконання покарань після завершення комплектування підрозділів цих військ на контрактній основі.

Умови утримування засуджених приводяться у відповідність з міжнародними стандартами.

Поетапно згідно з Концепцією судово-правової реформи вирішуватиметься питання про можливість виведення із складу органів внутрішніх справ органів виконання покарань і передавання їх до Мінюсту або створення на їх базі самостійної державної структури, а також функцій примусового лікування від алкоголізму ' МОЗ.

Реформування внутрішніх військ

Насамперед підвищуватиметься роль внутрішніх військ в охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю. Військові частини спеціального призначення використовуватимуться для ліквідації масових безпорядків, актів тероризму. З цією метою проводитиметься реформування Головного управління внутрішніх військ, управлінь з'єднань і частин, буде сформовано нові спеціальні моторизовані частини міліції та військові частини спеціального призначення, створено навчальний заклад внутрішніх військ. До органів кримінально-виконавчої системи передаватимуться функції охорони установ виконання покарань.

Удосконалення роботи з кадрами

Пріоритетними напрямами кадрової роботи мають стати: поступове доведення штатної чисельності органів внутрішніх справ до рівня науково обгрунтованих нормативів, якісне поліпшення системи добору і підготовки кадрів, удосконалення нормативно-правової бази кадрової роботи, створення оптимальної системи науково-методичного й інформаційного забезпечення роботи з кадрами.

Передбачається впровадити систему контрактного і конкурсного добору кадрів на службу в органах внутрішніх справ, новий порядок і умови її проходження, удосконалити кваліфікаційні вимоги до кандидатів і працівників, підвищити ефективність системи службової, бойової, фізичної та морально-психологічної підготовки особового складу.

З урахуванням цих завдань реформуватимуться кадрові апарати. Переглядатиметься та скорочуватиметься номенклатура МВС, розширюватимуться права начальників ГУМВС-УМВС. За МВС залишається право призначення на посади та звільнення з посад начальників ГУМВС-УМВС, їх заступників, начальників міськрайлінвідділів та провідних служб, керівників навчальних закладів.

Інспекції з особового складу передаються до складу підрозділів внутрішньої безпеки.

На кадрові апарати покладаються функції соціального захисту працівників, психологічного забезпечення службової діяльності та здійснення культурно-масової роботи. Відповідні підрозділи створюються в МВС, ГУМВС- УМВС.

Посади заступників начальників міськрайлінвідділів, підрозділів та установ по кадрах трансформуються в посади заступників начальників цих підрозділів по роботі з особовим складом.

Розробляється новий перелік посад та відповідно граничні спеціальні звання начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. У підрозділах паспортної служби, фінансово-економічних, охорони здоров'я, зв'язку, військового, матеріально-технічного та господарського забезпечення, капітального будівництва, інформаційних бюро та інших служб забезпечення збільшується кількість посад державних службовців. Атестовані працівники поступово переводяться на ці посади і розатестовуються. При цьому вживаються заходи щодо недопущення погіршення їх матеріального забезпечення, правового й соціального захисту.

З метою забезпечення підвищення професійно-освітнього рівня працівників органів внутрішніх справ розробляються перспективні напрями розвитку навчальних закладів, наукових установ системи МВС, підготовки спеціалістів необхідного профілю.

Правове забезпечення реалізації Концепції

Для реалізації передбачених Концепцією заходів необхідно розробити проекти, а саме:

1) законів:

про органи внутрішніх справ, поклавши в основу Закон України "Про міліцію" ( 565-12 ) та передбачивши перейменування міліції на поліцію;

про статус слідчого;

про внутрішні війська МВС.

2) Кримінально-виконавчого кодексу України;

3) про внесення змін і доповнень до Законів України:

"Про пожежну безпеку";

"Про ветеринарну медицину";

"Про дорожній рух".

4) інших нормативних актів з питань:

реформування апарату МВС;

введення неатестованих посад державних службовців замість атестованих;

діяльності паспортної і візової служб, Державної служби охорони, Державної пожежної охорони та інших підрозділів.