- •Передмова
- •Розділ 1 Система бухгалтерського обліку в банках України
- •1.1. Роль бухгалтерського обліку в управлінні банком, його види та призначення
- •Порівняльна характеристика видів бухгалтерського обліку
- •1.2. Регулювання і функції фінансового обліку. Огляд фінансової звітності банків
- •Загальна модель регулювання фінансового обліку в банках
- •Користувачі фінансової звітності та їх потреби в інформації
- •Склад і призначення компонентів фінансової звітності банків
- •Балансовий звіт
- •Баланс аб «ажіо» на 31 грудня 2001р.,тис. Грн
- •Звіт про фінансові результати
- •Звіт про фінансові результати аб «ажіо» на 31грудня 2001р., тис. Грн
- •Звіт про рух грошових коштів
- •Звіт про рух грошових коштів аб «ажіо» на 31 грудня 2001 р. (непрямий метод), тис. Грн
- •Класифікація грошових потоків за видами діяльності банку
- •Звіт про власний капітал
- •Звіт про власний капітал банку «Ажіо» за 2001 рік
- •1.3. План рахунків і принципи його побудови
- •Структура першого класу Плану рахунків комерційного банку
- •Структура другого класу Плану рахунків комерційного банку
- •Структура третього класу Плану рахунків комерційного банку
- •Структура четвертого класу Плану рахунків комерційного банку
- •Структура п’ятого класу Плану рахунків комерційного банку
- •Структура шостого і сьомого класів Плану рахунків комерційного банку
- •Структура дев’ятого класу Плану рахунків комерційного банку
- •1.4. Параметри і форми аналітичного обліку
- •Характеристика та коди контрагентів
- •Контрагенти (клієнти) банку
- •Бухгалтерські рахунки (відповідно до плану рахунків)
- •Приклади побудови номерів аналітичних рахунків
- •1.5. Банківська документація
- •Розділ 2 Облік статутного капіталу
- •2.1. Система рахунків для обліку статутного капіталу банку
- •2.2. Облік операцій з формування статутного капіталу банку
- •Розділ 3 Кореспондентські відносини між банківськими установами
- •3.1. Загальні правила розрахунків між банками
- •3.2. Організація та облік операцій за міжбанківськими розрахунками
- •3.2.1. Облік міжбанківських розрахунків за прямими кореспондентськими угодами
- •Облік операцій, що здійснюються за прямими кореспондентськими рахунками
- •3.2.2. Облік міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів
- •Облік операцій, що здійснюються через систему електронних платежів
- •3.2.3. Облік міжбанківських розрахунків через внутрішньобанківську платіжну систему
- •Облік операцій, що здійснюються у внутрішньобанківській системі
- •Розділ 4 Поточні рахунки і облік розрахункових операцій
- •4.1. Характеристика грошового обігу та платіжних інструментів клієнтів банку
- •2600 Кеееееееее,
- •4.2. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями
- •4.3. Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями
- •4.4. Облік операцій платіжними вимогами
- •4.5. Облік операцій при розрахунках розрахунковими чеками
- •4.6. Облік операцій при розрахунках акредитивами
4.2. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями
Платіжне доручення — це документ, котрий являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування певної суми коштів зі свого рахунка (додаток. 1).
Це найбільш поширена форма розрахунків, що використовуються в місцевих і міжміських розрахунках між клієнтами, з бюджетом, органами соціального захисту, позабюджетними структурами.
Реквізити платіжного доручення встановлюються Національним банком України. На платіжних дорученнях у разі потреби платник може вказати дату валютування, але ця дата не може виходити за межі строку дії платіжного доручення.
Кількість примірників розрахункових документів відповідає потребам сторін, що беруть участь у розрахунках. Документи виготовляються з використанням технічних засобів або заповнюються від руки (кульковою ручкою); виправлення і підчистки заборонені.
Доручення приймаються від платника до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки; день заповнення не враховується. До виконання банк приймає доручення тільки в межах наявних коштів на рахунку платника, якщо інше не зазначено умовами договору на розрахунково-касове обслуговування.
Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи та послуги), у порядку попередньої оплати, длязавершення розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств. Про це зазначається в рядку «Призначення платежу» з посиланням на назву, номер, дату товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг).
Усі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними без участі банку. Але банк приймає від клієнтів претензії, згідно з угодою на обслуговування, за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи штраф на користь клієнта.
При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає операції на рахунках у своєму обліку:
1. Якщо клієнти обслуговуються в одному банку:
Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»платника;
К-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності» одержувача коштів.
2. Якщо клієнти обслуговуються в різних банках:
Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»платника;
К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України».
Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями наведена нижче (рис. 4.3):
Рис. 4.3. Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями:
1 — укладення угоди-контракту; 2 — відвантаження продукції, товарів, здача робіт, послуг; 3 — передання платіжного доручення на право списання суми платежу; 4 — виписка із поточного рахунка про списання грошових коштів; 5 — платіжне доручення (повідомлення) про зарахування платежу на поточний рахунок одержувача; 6 — виписка із поточного рахунка про зарахування платежу.
4.3. Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями
За цієї форми в розрахунках беруть участь два суб’єкти:
постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;
платник (одержувач послуг чи товарів), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого поточного рахунка.
Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що являє собою вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми грошових коштів через банк (додаток 2).
Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він виконав свої зобов’язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається платнику. Останній перевіряє відповідність цих документів договірним зобов’язанням, заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для сплати.
Пересилаючи документи від постачальника до платника, можна користуватися послугами пошти чи передавати платіжний документ платникові через банк-постачальника з пересиланням останнім у банк покупця.
В обліку в обох випадках здійснюються такі записи.
Банком платника:
Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності» платника;
К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України».
Банком постачальника:
Д-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України»;
К-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності» одержувача коштів.
Схема документообігу у випадку розрахунків платіжними вимогами-дорученнями наведена на рис. 4.4.
Рис. 4.4. Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями:
1 — угода з зазначенням форми розрахунків — платіжними вимогами-дорученнями; 2 — відвантаження товару, продукції або передання робіт, послуг; 3 — документи про відвантаження і платіжні вимоги-доручення, відправлені або вручені покупцеві; 4 — покупець дооформлює платіжні документи і здає у свій банк на оплату; 5 — банк покупця здійснює платіж із врученням виписки про це з поточного рахунка платника і надсилає документи в банк постачальника; 6 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок свого клієнта з врученням виписки про це з його поточного рахунка.