4.2. Життя Гаутами Будди

Відправним пунктом у розгляді буддизму для нас стане особистість його основоположника – Будди.

Треба сказати, що існують як міфічна, так і реальна біографія Будди. Хоча ніяких справжніх історичних фактів, що дозволяють з безперечною достовірністю встановити час життя Будди, немає, вважається, що засновник буддизму – реальна історична особа, яка жила між VII-V ст. до н. е. Він відомий під різними іменами: Сіддхартха (особисте ім’я, санськр. – що досяг мети), Гаутама (родове ім’я, що означає – «походить з роду Готамів»), Шак’ямуні (букв. «мудрець з племені шак’я»), нарешті, найвідоміше з них – Будда (санськр. Просвітлений). У день повного місяця в травні 1956 р. буддисти всіх країн і напрямів відзначили 2500 років з дня смерті Будди. А оскільки загальноприйнято, що Будда прожив близько 80 років, то офіційні роки його життя – 624-544 рр. до н. е. За іншою, більш науково обґрунтованою версією, роки життя Будди – 566-486 рр. до н. е.

Сіддхартха народився в Капілавасту, в південній частині нинішнього Непалу, приблизно в VI ст. до н. е. Його батько Шуддходхана, голова знатного клану Шакьєв, належав до касти воїнів. Згідно з переказами, при народженні дитини її батькам було передбачено, що він стане або великим Правителем, або Вчителем Всесвіту. Батько, твердо вирішив, що син має бути його спадкоємцем, вжив усіх заходів до того, щоб син не бачив страждань світу. В результаті Сіддхартха провів юні роки в розкоші, як і належало багатій молодій людині. Він одружився з двоюрідною сестрою Яшодхаре, завоювавши її в змаганні на спритність та силу (сваямвара), в якому засоромив всіх інших учасників. Будучи людиною, схильною до роздумів, він незабаром втомився від дозвільного життя і звернувся до релігії. У віці 29 років, всупереч намаганням батька, він все ж таки побачив чотири ознаки, які мали визначити його долю. Вперше в житті він побачив старість (старезного діда), потім хворобу (людину, виснажену хворобою), смерть (мертве тіло) і справжню безтурботність (бродячого жебракуючого ченця). Насправді побачені Сіддхартха люди були богами, що взяли таку подобу для того, щоб допомогти Сіддхартха стати Буддою. Навіть щаслива звістка про народження сина не порадувала його, та одного разу вночі він залишив палац та поїхав на своєму вірному коні Кантхаке. Сиддхартха зняв дорогий одяг, переодягнувся в чернече плаття і незабаром оселився відлюдником у лісі. Потім він приєднався до п’яти аскетів у надії, що умертвіння плоті приведе його до прозріння та спокою. Після шести років суворої аскези, так і не наблизившись до мети, Сіддхартха розлучився з аскетами й почав вести більш помірний спосіб життя.

Одного разу Сіддхартха Гаутама, якому було вже тридцять п’ять років, сів під деревом бодхі (рід смоківниці) поблизу містечка Гайя в східній Індії та пізнав істину, вирішивши загадку страждання, і зрозумів, що має робити людина для його подолання. Повністю просвітлений, він досяг граничної відчуженості від світу (нірвани), що означає припинення страждань.

Ще 49 днів провів він у медитації під деревом, а потім відпра­вився в Оленячий парк біля Бенареса, де знайшов п’ятьох аскетів, з якими жив у лісі. Їм Будда і прочитав свою першу проповідь. Незабаром Будда набув безліч послідовників, найулюбленішим з яких був його двоюрідний брат Ананда, і організував громаду (сангхі), за сутністю, чернечий орден (бхікху – «жебраки»).

Будда займав особливе місце серед видатних духовних наставників свого часу, народився, хай у багатій і знатній, проте звичній кшатрійськой сім’ї. Це незвичайне місце й статус всесвітньої значущості особи Сіддхартхи Гаутами і підкреслював його титул Просвітленого – Будди, точно так, як і найменування Рятівника – Христа звеличить через декілька століть у всесвітньо-історичному плані особа Ісуса з Назарета.