Основні підходи до вивчення сутності ефективного лідерства

Підхід з точки зору влади і впливу	Поведінський підхід	Теорія рис	Ситуаційний підхід
Описує ефективність лідерства в межах владних повноважень, типів влади. Ефективний лідер використовує як владу позиції, так і особисту владу. З поведінським підходом її з’єднує дослідження тактик впливу, що використовуються керівниками (розподіл прибутку, експлуа­тація привабливості, звернення до авторитетів, кон­сультації). Вибір тактики впливу визначається ситуацією, цілями впливу і статусами в групі	Вивчає те, що лідери і керівники роблять насправді. Якщо існують специфічні особливості поведінки лідера, що за­безпечують його успішність, значить, ми можемо навчати лідерст- ву, створювати спеціаль­ні програми, які дадуть змогу сформувати ефективні моделі поведінки лідера. З позицій цього підходу виділяються: ти­пові дії та прийняття управлінських рішень. В управлінській діяльності до типових дій відносять дії, пов’язані з обміном інформацією, формулюванням проблем, впливом на людей для досягнення цілей. Типологія, розроблена в межах поведінського під­ходу, розрізняє управ­лінську діяльність орієн­товану на завдання (досягнення виробничих ці­лей) і орієнтовану на взаємовідносини. З цього приводу виникає питання: що ефективніше — орієнтація керів­ника на завдання чи орієнтація на взаємовідносини в групі. Відповідь на це питання пов’язана з особливостями управлінської культури різних країн. У США дослідження цієї проблеми дало суперечливі резуль­тати, за винятком знай­дених зв’язків між загальними добрими стосунками і задоволен- ням підлеглих працею. В Японії дослідники виявили, що обидві орієнтації тісно пов’язані з ефективністю лідерства. Російські вчені довели, що серед ефективних лі­дерів переважає орієнтація на завдання, вони менше приділяють уваги діяльності орієнтованій на взаємовідносини	Концепції, що встановлюють особистісні, соціальні, інтелектуальні риси, що від­різняють лідера від нелі- дера. Останні дослідження спрямовані на вивчення мотивації і специфічних навиків, тоді як раніше дослідження були пов’язані тіль­ки з особистісними характеристиками і загальним інтелектом. До рис, що визначають ефективність управ­ління, належать: висока впев­неність у собі, енергійність, ініціативність, емоційна ста­більність, стійкість до стресів. На думку деяких учених, ефективність лідерства обумовлена спеціальними на­вичками: аналітичними, ора­торськими, аргументування, симпатією тощо. З цього приводу виникає питання: яке поєднання окремих рис, що впливають на ефективність лідерства, можна вважати оптимальним? Теорія рис не дає однозначної відповіді на це питання. Дослідники цього напряму часто не враховують компенсаторні можливості психіки і особливості управлінської ді­яльності. Одним з основних понять теорії рис, що дають можливість зняти деякі заборони цього напряму досліджень, є поняття балансу між різними рисами; конкуруючими цінностями; особистісними потребами лідера й організаційними потре­бами; різними лідерами в управлінській команді	У межах ситуаційного підходу існують два основні на­прями досліджень: перший — вивчає лідерську поведінку як залежну змінну, шукаючи відповідь на питання: як ситуація впливає на поведінку лідера? Другий — акцентує увагу на ситуаціях і розглядає вплив лідера на їх зміну. Основні питання підходу: Які аспекти ситуації впливають на поведінку лідера? Як пов’язана ефективність лідерства з ситуацією? Сучасні ситуативні концепції проголошують наявність кризи лідерства, пов’язаної з тим, що за останній час бізнес у значній мірі змінився, а більшість людей не навчились змінюватись з ним. Час визначає необхідний тип лідерства, найефективніший у цьому суспільстві з його соціально-економічними особливостями

Таблиця 8.11