Змістовий модуль 3. Фондовий ринок регіону: стан та перспективи розвитку. Фінансово-кредитні посередники та їх роль в інноваційно-інвестиційній трансформації економіки.

Питання для обговорення

1. Які світові тенденції розвитку фондових ринків?

2. Визначте цілі та завдання розвитку фондового ринку.

3. Розбудова інфраструктури фондового ринку.

4. Назвіть принципи, цілі та завдання державного регулювання.

5. У чому полягає система ефективного регулювання фондового ринку?

6. Який сучасний стан українського фондового ринку?

7. Який склад банківської системи?

8. Страхові компанії як джерело фінансових ресурсів.

9. У чому полягають результати діяльності страхового ринку?

10. Які існують лізингові послуги?

11. У чому сутність фінансового лізингу?

12. У чому сутність операційного лізингу?

Термінологія

Інвестор– це юридична чи фізична особа, а в окремих випадках держава, яка, купуючи цінні папери певного емітента, вкладає (інвестує) кошти в його діяльність.

Цінні папери– це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Емітент– це юридична особа, чи уповноважений державою орган, який здійснює випуск цінних паперів в обіг.

Акція – являє собою документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів.

Облігація – являє собою боргове зобов’язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного паперу.

Фондова біржа – це важлива індикативна структура у фінансовій системі, яка відображає стан економіки і фінансів та рівень ділової активності та є особливим посередником на ринку цінних паперів, будучи центром торгівлі ними.

Первинний ринок цінних паперів– являє собою випуск цінних паперів в обіг, який здійснюється на основі оголо­шення про емісію.

Вторинний ринко цінних паперів– характеризуєтьсяопераціями перепродажу цінних паперів, які здійснюютьсяміж окремими інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками та між фінансовими посередниками.

Банківська система –це свідомо побудована на законодавчій основі єдність банків із чітким визначенням місця, субординації та взаємозв’язків окремих її елементів та ланок.

Банківська система України– це дворівнева система, яка представлена Національним Банком України і його структурами та комерційними банками різних форм власності.

Банківська діяльність– набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволене законом тільки під особливим наглядом держави.

Банк– юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Страхові компанії – це договірні фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг.

Лізингові компанії– фінансові посередники, що спеціалізуються на придбанні предметів тривалого користування (транспортних засобів, обладнання, машин тощо) та переданні їх в оренду фірмам-орендарям для використання у виробничій діяльності, які поступово сплачують їх вартість протягом визначеного строку.

Індивідуальне завдання

1. Охарактеризуйте національну депозитарну систему.

2. Система електронного доку­ментообігу фондового ринку.

3. Інформаційна прозорість фондового ринку.

4. Координація діяльності державного комітету з цінних паперів

5. Основні показники плато- і кредитоспроможності.

6. Інтеграція у міжнародні банківські структури.

7. Зростання ролі у банків­ському секторі країн Центральної і Східної Європи.

8. Результати діяльності страхового ринку

Література [1,10,11,12,13].