2. Загальні поняття і положення про транспорт та транспортний процес

Транспорт – це сукупність механічних засобів перевезень, виробничо-технологічного комплексу, організацій і підприємств, призначених для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам.

Діяльність транспорту базується на правових, економічних, організаційних і соціальних принципах, визначених законами, кодексами, статутами та іншими державними і міжнародними нормативними актами.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами транспорту, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні норми і правила на транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території Україні.

Роль і значення транспорту закріплено статтею 1 Закону України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р., в якій визначається, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва, яка покликана задовольняти потреби населення і суспільного виробництва в перевезеннях. Отже, законодавець визначає транспорт як важливу галузь суспільного виробництва, яке знаходиться в тісній взаємодії з промисловістю; енергетичним, агропромисловим, будівельним і торговельним комплексом; зв'язком; житловим господарством, побутовим обслуговуванням населення; сферою використання та охорони природних ресурсів тощо. У кожній з перерахованих областей є окремі специфічні матеріальні умови виробництва, технологічні процеси, структура підприємств, особовий склад працівників і т.п..

Розвиток і вдосконалення транспорту здійснюється відповідно до національної програми з урахуванням його пріоритету та на основі досягнень науково-технічного прогресу і забезпечується державою.

Для задоволення потреб у перевезеннях пасажирів і вантажів необхідні транспортні засоби й комплекси, які повинні бути побудовані й повинні перебувати у відповідному технічному стані, своєчасне впровадження заходів технічного переозброєння і передових методів з вдосконалення всіх ланок транспортної системи. В Україну транспортний комплекс має свою організаційну структуру. За Законом України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р. (розділі II, ст. 21) у нашій країні сформована Єдина транспортна система, яка охоплює всі види державного, колективного та приватного транспорту, транспортно-технічні засоби, рухомий склад, структуру управління на кожному виді транспорту та соціально-економічного забезпечення. Згідно зі статтею 22 зазначеного вище закону визначається склад залізничного транспорту, в який входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізниці, шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні установи, установи охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які забезпечують його діяльність і розвиток. Подібні статті визначають інші складові транспорту.

При цьому законодавець завжди відзначає, що транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, відповідає за її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби в перевезеннях, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку, зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співпраці Україна.

Поняття «транспортний процес» вживається звичайно для позначення доцільного функціонування транспорту в рамках режиму або країни щодо задоволення ними перевізних потреб держави і населення.

Якість транспортного процесу багато в чому залежить від рівня техніки, технології, організації та управління. Термін «транспортний процес» є аналогічним «процес виробництва», прийнятому в промисловості та інших галузях народного господарства. У вигляді синоніма іноді використовується термін «перевізний процес», хоча він має більш обмежений зміст і звертає комплекс конкретних операцій, пов'язаних безпосередньо з доставкою вантажів і пасажирів з пунктів відправлення до пунктів призначення.

Засоби транспорту умовно діляться на дві характерні категорії: постійне засіб, що включають власне шлях (дорогу) і стаціонарні споруди з усім їхнім освітою: рухомий склад, до якого відносяться всі активні (саморушні) і пасивні (причіпні) одиниці, які безпосередньо здійснюють пересування вантажів і пасажирів. Масштаби і технічний рівень транспортного господарства (оснащення) багато в чому визначають потенціал даного транспорту, але саме по собі оснащення не гарантує виконання покладених на транспорт завдань. Для цього необхідні технологія, організація і система управління транспортним процесом.

Технологія визначає порядок виконання відповідних операцій із зазначенням їх тривалості, послідовності і паралельності використовуваного інструменту та обладнання, витрат матеріалів і праці. Про технологію зазвичай говорять стосовно до окремих підрозділах транспорту та їх функцій. Так, наприклад, існують технології: технічного обслуговування автомобіля, локомотива, судна, літака, шляхи (автодороги); виробництва вантажних робіт на станції, в порту, на залізничній станції, судна в порту; виробництво ремонтних робіт і т. п.

Існують технологічні процеси станції, морських і річкових портів, аеропортів та інших підрозділі-ний транспорту у вигляді офіційно стверджувальних документів, по суті представляють звід окремих технологій по найважливішим технологічним і комерційним функцій даного підрозділу.

Таким чином, технологія транспортного процесу – поняття збірне, що відображає наявність строго регламентованого порядку лінійних транспортних підприємств при здійсненні ними перевезення вантажу і пасажирів, включаючи і ті операції, які проводяться на стадії підготовки засобів транспорту до виконання перевезень.

Під організацією транспортного процесу в узагальненому вигляді розуміють комплекс принципових положень, методів і структурних схем, які передбачають ув'язку діяльності окремих ланок транспорту при виконанні ними перевізного процесу в межах більш-менш великих підрозділів транспорту (напрямки, регіону).

Транспортний менеджмент представляє сферу діяльності людей і керівного складу транспорту і в основному полягає в контролі і забезпеченні взаємодії підрозділів і служб на стадіях підготовки і безпосереднього здійснення транспортного процесу. На стадії підготовки управління являє собою по суті науково-технічне та економічне керівництво розробкою найбільш ефективних проектів, планів, вибором новітніх зразків техніки, технології та організації. На стадії безпосереднього здійснення транспортного процесу управління - це контроль і оперативне командування всіма засобами і кадрами в рамках компетенції кожної ланки або транспорту в цілому з метою забезпечення встановлених планів і ланок.

У всіх випадках управління полягає в сукупності заходів по керівництву апаратом і підлеглими ланками з метою забезпечення нормативного перебігу процесів і досягнення заданих результатів з мінімальними затратами часу, засоби праці. Тут важливо підкреслити відмінність між поняттями «організація» і «управління». Образно можна сказати, що організація – це як би анатомія транспортного процесу, а управління – його фізіологія.

Не применшуючи значення всіх елементів і форм діяльності на транспорті, слід відзначити провідну роль функцій управління, яка в кінцевому підсумку визначає рівень роботи транспорту і дотримання ними вимог, що пред'являються з її боку державою і населенням. Одна з найважливіших задач управління полягає в підготовці і вихованні кадрів.