4. Види транспортних систем. Їх переваги і недоліки. Матеріально-технічна база різних видив транспорту.

Україна має потужну транспортною системою, до якої входять залізничний транспорт, річковий, автомобільний, повітряний і трубопровідний транспорт. Кожен з цих видів транспорту являє собою сукупність засобів і шляхів сполучення, а також різних технологічних пристроїв і споруд, що забезпечують нормальну та ефективну роботу всіх галузей народного господарства.

Органічними частинами транспортної мережі є залізні дороги, морські та річкові судноплавні шляхи, автомобільні дороги, трубопроводи для транспортування нафти, газу, мережа повітряних ліній. Крім шляхів сполучення, транспорт має і засобами для переміщення продукції – це автомобілі, локомотиви, вагони, судна і складських площах. До технічних пристроїв і споруд відносяться станції, депо, майстерні, ремонтні заводи, підприємства технічного обслуговування і т.д.

Залежно від стратегії і завдань компанії здійснюється вибір транспорту для доставки продукції. При цьому враховується розміщення виробництва, техніко-економічні особливості різних видів транспорту, що визначають сфери їх раціонального використання.

До достоїнств залізничного транспорту належать: спорудження шляхів сполучення на будь сухопутної території (наявність під'їзних шляхів дає можливість здійснювати зв'язок з великою кількістю промислових і сільськогосподарських підприємств); висока провізна і пропускна здатність; регулярність перевезень незалежно від кліматичних умов, пори року і доби; невисока собівартість перевезень вантажів; більш висока швидкість доставки вантажів та більш короткий шлях в порівнянні з річковим транспортом; високі показники використання колії та рухомого складу. До недоліків слід віднести великі капітальні вкладення на спорудження постійних пристроїв і витрати металу на 1 км шляху.

Морський транспорт забезпечує міжконтинентальні перевезення вантажів; має низьку собівартість перевезення на далекі відстані, практично необмежену пропускну і високу провізну спроможність; більш високу швидкість руху, ніж на річковому транспорті; невеликі капітальні вкладення в пристрої шляху. До недоліків відносяться: залежність від географічних і навігаційних умов, необхідність створення на морських узбережжях великого портового господарства.

Річковий транспорт має високу провізну спроможність на глибоких річках; невисоку собівартість перевозок, невеликі капітальні затрати на організацію судноплавства по водних шляхах. До недоліків річкового транспорту належать: нерівномірність глибин річок, сезонність роботи, невелика швидкість перевезення.

До переваг автомобільного транспорту належать: велика маневреність і рухливість; висока швидкість доставки вантажів; доставка продукції без проміжних перевезень і безпосередньо зі складу відправника до одержувача; невеликі капітальні вкладення в освоєння малого вантажообігу на короткі відстані. Недоліками є низька продуктивність праці, низький рівень експлуатаційної показників і стан дорожньої мережі.

Трубопровідний транспорт (нафтопроводи, газопроводи) володіє тим перевагою, що прокладка трудів і перекачування нафтопродуктів у великих обсягах можлива повсюдно. При цьому забезпечується низька собівартість і повна герметизація транспортування, автоматизація операцій наливу, перекачування і зливу. Цей вид транспорту вимагає менших в порівнянні з іншими видами транспорту капітальних вкладень і витрати металу. До недоліків слід віднести його вузьку спеціалізацію.

Повітряний транспорт має високу швидкість доставки вантажу, велику дальність безпосадочного польоту, коротші у порівнянні з іншими видами транспорту маршрути проходження. Недоліком є: висока собівартість перевезення вантажів, тому він використовується в основному для перевезення пасажирів.

На практиці для транспортування продукції можна застосовувати не тільки один вид транспорту, а декілька. Проблема зміни видів транспорту вирішується за допомогою інтегруючих систем.

Одна з них припускає, що обладнання, яке застосовується при перевезенні на одному виді транспорту, є продовженням технологічної лінії обробки вантажу на іншому виді транспорту. Це означає, що, наприклад, контейнер, що перевозиться вантажівкою, може використовуватися на залізничному терміналі для подальшого транспортування вантажу. При цьому залізниця може перевозити контейнер разом з вантажівкою. Стандартизація розміру та конструкції контейнерів дозволяє застосовувати їх на багатьох видах транспорту. Контейнери самі по собі мають багато переваг: вони знімають вантажно-розвантажувальні витрати, псування вантажу і т.д.

Матеріально-технічна база транспорту включає транспортні засоби (вагони, локомотиви, флот, автомобілі), технічні пристрої дослідження (станції, депо, порти і т.д.), а також ремонтні підприємства, колійне (дорожнє) господарство, засоби автоматики, телемеханіки та зв'язку. Детально всі ці елементи вивчають фахівці транспорту, а менеджери всіх рівнів повинні мати уявлення про ті елементи, які зустрінуться їм у практичній діяльності: вагонах, вантажних станціях, автотранспортних засобах, автотранспортних підприємствах, флоті, портах та ін..

Залізничний транспорт. До матеріально-технічній базі залізничного транспорту відносять шлях і шляхове господарство, вагони та вагонне господарство, локомотиви і локомотивне господарство, станції, вантажні двори, товарні контори, вантажне і вагове господарство та ін..

Розглянемо деякі елементи залізничного транспорту, з якими взаємодіють постачальницькі і збутові органи.

Вагонний парк складається з пасажирських та вантажних вагонів. Вантажні вагони підрозділяють на універсальних (криті напіввагони, платформи і цистерни) і спеціалізовані, пристосовані для перевезення певного виду вантажу (ізотермічні, цементовози, кислотні та інші). Криті вагони використовують для перевезення цінних вантажів, що бояться атмосферних опадів; напіввагони – для масових навалочних і лісових вантажів; цистерни – для наливних вантажів (бензин, гас, масло та ін.) Великовагові і великогабаритні вантажі перевозять в транспортерах вантажопідйомністю понад 400 тонн.

Кожен тип вагона характеризується вантажопідйомністю і місткістю, масою тари та іншими показників лями (див. табл.1.2). Вантажопідйомність визначається кількістю вантажу в тоннах, яке може бути занурене в даний вагон відповідно до міцністю його ходових частин, рами і кузова, місткість – твором довжини вагона на його ширину і висоту.

Технічний коефіцієнт тари вагона Кт є ставлення тари вагона Рт до вантажопідйомності вагона q:

К_т = Р_т / q .

Таблиця 1.2

Тип вагону	Вантажопідйом-ність, т	Повний об’єм кузова, м^3	Питома вантажо-підйом-ність, т/ м^3	Довжина вагону за осями сцеплен-ня, м	Тара, т	Технічний коефі-цієнт
Чотириколісний суцільнометалеий	64	120,0	0,53	14,73	23,0	0,359
Восьмивісний напіввагон суцільнометалевий	125	137,5	0,909	20,24	45,5	0,364
Чотиривісна платформа з металевими бортами	65	-	-	14,62	21,0	0,354
Двадцативісний транспортер	400	-	-	58,14	195,6	0,49
Чотирьохвісний автономний рефрежераторний вагон	39	99,8	0,391	22,08	45	1,154

Чим менше коефіцієнт тари Kт, тим менше частка тари в загальній масі поїзда брутто і, отже, ефективних використовується потужність локомотива, а також провізна і пропускна спроможність залізниці.

Навантажувальний коефіцієнт тари вагона Kпт визначається ставленням тари вагона Рт до маси вантажу Ргр в ньому:

Kпт = Рт / Ргр.

Цей коефіцієнт відображає можливості використання вагонів у завантаженому стані. Коефіцієнт питомого обсягу вагона Куд – відношення повного вагона Пв (м ³) до його вантажопідйомності q:

Куд = Пв / q.

Чим вищий цей показник, тим ширше номенклатура вантажів, яка може перевозитися з повним, або близким до повного, використанням вантажопідйомності вагона даного типу.

Коефіцієнт питомої вантажопідйомності вагона Куд " – відношення вантажопідйомності вагона до його повного об'єму:

Куд " = q / Пв.

Чим нижче питома вантажопідйомність, тим ширше номенклатура вантажів, які можуть перевозитися у вагонах даного типу з повним, або близьким до повного, використанням його вантажопідйомності.

Найважливішим елементом зростання продуктивності вагонного парку є повне використання вантажопідйомності і місткості вагонів. Про ступінь використання вантажопідйомності і місткості вагона при перевезенні того чи іншого вантажу можна судити за відповідними коефіцієнтами.

Коефіцієнт використання вантажопідйомності Кгр визначається відношенням маси у вагоні Ргр (т) до його вантажопідйомності q (т):

Кгр = Ргр / q.

Коефіцієнт місткості Кв розраховується діленням обсягу вантажу у вагоні Пгр (м ³) на місткість вагона Пв (м ³):

Кв = Пгр / Пв.

Чим ближче до одиниці числове значення цих коефіцієнтів, тим вище показник вантажопідйомності вагона. Для поліпшення використання вантажопідйомності проводять різного роду заходи: ущільнення вантажу, вибір типу вагона відповідно до характеру вантажу, навантаження з "шапкою", стандартизація тари та ін..

Найважливішою комерційною операцією залізниці є правильне визначення маси відправляється продукції.

За масою, зазначеною в перевізних документах, відправники ряду вантажів враховують виконання про-виробничих завдань, а також планових поставок сировини, матеріалів і готової продукції; по масі від-правлінь продукції ведуться розрахунки між підприємствами, визначається вантажообіг транспорту та стягувати провізні платежі.

Беручи до перевезення величезні матеріальні цінності, залізні дороги несуть відповідальність за їх збереження. Один з найбільш об'єктивних показників схоронності вантажу – його маса, незмінність якої свідчить про те, що дорога виконала покладені на неї обов'язки. Випускаються вітчизняною промисловістю ваговимірювальні прилади характеризуються граничною вантажопідйомністю, яка коливається від 25 кг до 200 т. Застосовувані на вантажних станціях ваги підрозділяють на наступні групи: настільні, платформні (товарні) пересувні і стаціонарні, автомобільні пересувні і стаціонарні, вагонні, кранові та ін.. Типи ваг та їх граничну вантажопідйомність визначають виходячи з того, яка продукція буде зважуватися.

Необхідна кількість вагових приладів Nв можна визначити за формулою:

,

де Q – загальний обсяг перероблюваної вантажу, т;

Кн – коефіцієнт нерівномірності надходження вантажів;

П – продуктивність ваг обраного типу (т / год, т / добу., Т / зміна).

Продуктивність ваг може бути визначена за формулою:

,

де q – вантажопідйомність ваг, т;

Т – час роботи складу, ч;

Кгр – коефіцієнт використання ваг за часом;

m – час, що витрачається на один схил, ч.

Вибір типу та виду ваговимірювальних приладів, визначення їх кількості та розміщення на вантажному дворі мають велике значення для прискорення вантажно-розвантажувальних операцій.

Змістовий модуль 2. Державне та ринкове регулювання транспортної галузі.

1. Мета та завдання державного управління в галузі транспорту.

2. Механізм державного управління галузі.

3. Організаційна структура управління на транспортному комплексі України.

4. Розвиток ринкової інфраструктури як шлях до підвищення рівня транспортного забезпечення.