2. Види інженерної діяльності
Практична діяльність інженерів навіть однієї спеціальності має різний характер в залежності від обов’язків, які на них покладаються. На кожній ланці інженерної діяльності фахівець повинен мати специфічні знання та практичні навички.
Завдання інженера – створення нових технічних засобів або об’єктів.
Перед безпосереднім виробництвом будь-якого об’єкту його необхідно зконструювати. До задачі конструювання входить вибір принципу дії об’єкта та його вузлів, розробка схеми конструкції та взаємодії її частин, вибір матеріалів та деталей, розрахунок оптимальних параметрів вузлів та всієї конструкції, розробка компонування та зовнішнього оформлення виробу, складання технічного проекту.
Конструювання є самостійною інженерною задачею та відноситься до різновидів інженерної діяльності, які потребують специфічних знань та навичок. Розв’язанням таких задач займаються інженери-конструктори.
В процесі виробництва виробу виникають певні питання щодо способу його виготовлення, оскільки, як правило, виготовлення одного і того ж об’єкту можливе з використанням різних технологічних операцій. Вибір цих операцій істотно впливає на ефективність виробництва, його темп, якість надійність, вартість тощо.
Вибір оптимальної технології виробництва та забезпечення її дотримання – завдання інженерів-технологів.
Крім конструювання та виготовлення будь-яких технічних виробів, необхідно також забезпечити нормальне функціонування готових виробів. Для цього необхідно грамотно оцінювати технічний стан об’єкта, вчасно проводити профілактичні заходи. У випадку виходу виробу з ладу необхідно виявити дефект та організувати ремонт. Розв’язання таких задач називається технічним обслуговуванням та/або технічною експлуатацією виробу. Цей вид інженерної діяльності також потребує специфічної підготовки, а інженери цього профілю є інженерами з експлуатації.
Оскільки розвиток інженерної справи обумовлюється і визначається науковими досягненнями, то і інженерна діяльність не може проводитися окремо від наукових досліджень та без проведення науково-дослідних робіт (НДР). Метою НДР є всебічне теоретичне та експериментальне дослідження технологічних процесів, які відбуваються у пристроях та окремих їх вузлах, вивчення властивостей об’єктів та пошук шляхів їх покращення, виявлення нових методів виконання поставлених завдань. Метою досліджень є розробка методів розрахунку та оптимізації параметрів виробу, методів контролю характеристик, підвищення надійності тощо. Наукові дослідження проводять інженери-дослідники, завдання яких – вдосконалення та створення нових технічних засобів та технологій.
Всі вище названі види інженерної діяльності пов’язані між собою та є взаємодоповнюючими.
Створення нового технічного об’єкту починається з наукових досліджень, які визначають напрям та оптимальні шляхи у досягненні поставленої мети. Далі проводиться конструювання об’єкту та розробляється відповідний технологічний цикл. Після цього починається виробництво об’єкту. Паралельно з цим проводяться додаткові наукові дослідження, за результатами яких відбувається доробка конструкції та технології.
Готовий об’єкт впроваджується в експлуатацію. Інженер з експлуатації в процесі роботи з об’єктом повинен дати критичну оцінку виробу, внести пропозиції з його вдосконалення, можливо, зформулювати завдання створення нового об’єкту та розробити технічні вимоги до цього об’єкту.
Таким чином, інженер з експлуатації здійснює вплив на інженерів-дослідників, конструкторів та технологів.
Будь-яка інженерна діяльність містить НДР. З іншого боку, і діяльність інженера-дослідника не є можливою без чітких уявлень про конструктивні особливості, технічні можливості, експлуатаційні вимоги до об’єкту. Аналогічно, інженер-конструктор не може розв’язувати свою задачу без врахування технічних вимог.
Багато технічних задач включають в себе всі види інженерної діяльності і можуть бути розв’язані лише об’єднаними зусиллями фахівців усіх чотирьох профілів.
