28. Назвіть основні види психологічних впливів.

29. Дайте коротку характеристику основних етапів психологічного впливу.

30. Назвіть основні види та сутність психологічних операцій.

31. Як можна оцінити ефективність психологічного впливу?

Ефективність психологічного впливу — ступінь реалізації мети психологі­чної війни. Залежить від цілого ряду факторів, які поділяються на передумови сприйняття психологічного впливу й передумови засвоєння змісту психологі­чного впливу.

Сприйняття [perception] — процес відображення у свідомості людини пре­дметів та явищ об'єктивного світу, що діють у даний момент на органи чуття, ставлення до чого-небудь, реагування на щось певним чином.

Сприйняття психологічного впливу — сприйняття інформації об'є­ктом психологічного впливу. Ефективність сприйняття впливі в першу чергу залежить від одного з ключових психічних процесів — сприйняття навколи­шнього світу, а також від сприйняття соціального.

Сприйняття навколишнього світу (перцепція) — цілісне відображен­ня предметів, ситуацій і подій, що виникає внаслідок безпосереднього впливу подразників на органи чуття людини.

Органи чуття [senses, organs of sense] — органи зору, слуху, гравітації, ню­ху, смаку, дотику, що складаються з чутливих нервових клітин і допоміжних структур. Вони сприймають і попередньо аналізують різноманітні подразнен­ня, що отримуються організмом із зовнішнього і внутрішнього середовища; пе­редають інформацію в центральну нервову систему. Органи чуття сприяють найбільш досконалому пристосуванню організму до навколишнього світу.

Сприйняття являє собою комплексний процес, який включає:

• відображення стимулу й ситуації;

• їхню реєстрацію;

• інтерпретацію сприйнятого;

• відповідну реакцію на сприйняте.

Соціальне сприйняття — сукупність процесів міжособистністного й міжгрупового сприйняття. Інша назва — соціальна перцепція.

Сприйняття міжособистністне — це сприйняття, розуміння й оцінка людини людиною (одними людьми інших людей). Специфіка такого сприйнят­тя у великому ступені упередженості, що знаходить свій прояв у суцільності пі­знавальних і емоційних компонентів. У процесі міжособистністного сприйняття виникає ряд психологічних ефектів, серед яких ефекти новизни, первинності, стереотипності, ореолу.

Ефект новизни виникає при сприйнятті людьми один одного. Полягає в тому, що по відношенню до знайомої людини найбільше значення має остання, тобто більш нова інформація про неї, а по відношенню до незнайомої людини більше значення має перша інформація.

Ефект первинності — це психологічний ефект, суть якого в тому, що ймовірність пригадування декількох перших елементів однорідного матеріалу більш висока, ніж середніх (при цьому, чим більший обсяг пред'явленого матері­алу та чим вищий темп його подавання, тим менша кількість перших елементів запам'ятовується).

Ефект стереотипності виражається у спрощеному й схематичному, але стійкому уявленні про будь-що (або будь-кого). Стереотипи стихійно формую­ться в умовах дефіциту інформації, або нездатності індивіда інтерпретувати її адекватно. Стереотип ніколи не буває істинним, він завжди містить тенденційні, наперед задані характеристики явища, тому завжди неадекватний йому. Сте­реотип узагальнює явища за принципом зовнішньої подібності або випадкового збігу, проте не аналізує його глибинну сутність.

Ефект ореолу (франц. aurėole — сяяння, від лат. aureolus — золотий) полягає в розповсюдженні первинної загальної оцінки людини (людей) на спри­йняття її (їх) учинків і особистих якостей. Так, якщо перше враження про лю­дину (людей) в цілому прихильне, то в подальшому вся її (їхня) поведінка, риси і поступки починають переоцінювати в позитивну сторону. У них виділяють і перебільшують тільки позитивні моменти, а негативні якби недооцінюють, або взагалі не помічають. Якщо ж загальне перше враження про будь-яку людину (людях) виявилося негативним, то навіть позитивні її (їхні) якості та поступки в подальшому не помічають, або недооцінюють на фоні гіпертрофованої уваги до недоліків.

Розроблено ряд рекомендацій, які дозволяють підвищити ефективність сприйняття психологічного впливу:

• психологічний вплив повинен організовуватися відповідно до закономір­ностей сприйняття і бути логічно продуманим, тоді він як би веде думку об'єкта впливу за собою, сприяє формуванню у нього необхідних установок і стереоти­пів;

• психологічний вплив доцільно будувати у вигляді ланцюжка — стимули й асоціації, тезиси й аргументи, причини й наслідки, в його змісті слід іти від старого до нового, від відомого до невідомого;

• необхідно враховувати, які конкретні елементи психологічного впливу в більшій мірі привертають увагу, абстрактні міркування слід чергувати з кон­кретними фактами, прикладами, ілюстраціями;

• яскраві, різноманітні, переконливі психологічні впливи дозволяють краще утримувати увагу об'єкта й ефективно впливати на нього;

• слід приймати заходи усунення всіх можливих джерел відволікання уваги об'єкта психологічного впливу.

Засвоєння — це основний шлях набування суспільного досвіду.

Засвоєння — це засвоєння інформації об'єктом психологічного впливу. Ефективність засвоєння психологічного впливу в першу чергу залежить від особливостей пізнавальних процесів людини: пам'яті, мислення й уяви.

Пам’ять людини — це сукупність процесів організації й зберігання мину­лого досвіду, що робить можливим його повторне використання в діяльності, у тому числі й в інтересах психологічної війни. Розрізняють наступні види пам'я­ті: моторну, емоційну, словесно-логічну. Усі вони зв'язані з процесами запам'я­товування, які, крім того, містять процеси мислення (у складній і суперечній єдності з мовою), прояву інтересів і потреб, емоцій і чуття.

Запам'ятовування — це узагальнена назва процесів, які забезпечують збереження матеріалу в людини пам'яті. Успішність запам'ятовування визна­чається в першу чергу можливістю введення нового матеріалу в систему осми­слених зв'язків. Важливу роль серед його механізмів має повторення. Разом із тим можна обійтися й без повторення, якщо людині необхідно запам'ятати життєво важливий матеріал, або відомості, які несуть велику смислове наван­таження.

Мислення [thought, thinking] — вища ступінь пізнання, процесу відобра­ження об'єктивної дійсності. Дозволяє одержати знання про такі об'єкти, вла­стивості реального світу, які не можуть бути безпосередньо сприйняті на чут­тєвому рівні пізнання.

Уява — це психічний процес. Вона виражається в побудові образу засобів і кінцевого результату діяльності суб'єкта, у створенні програми поведінки в невизначеній ситуації, у створенні образів, що відповідають опису об'єкта.

Образ [image] — це результат та ідеальна форма відображення предметів і явищ матеріального світу у свідомості людини. Образ на чуттєвому ступені пізнання — відчуття, сприйняття, уявлення; на рівні мислення — поняття, судження, умовиводи.

Матеріальною основою втілення образу виступають практичні дії, мова, різноманітні знакові моделі. За змістом образ об'єктивний у тій мірі, в якій він адекватно відображає об'єкт.