1.3 Принципи та загальні засади управління ризиками

В умовах загальної тенденції зниження прибутковості практично всіх фінансових інструментів, отже, і зниження рентабельності роботи банку, контроль за ризиками, т е. за ймовірністю виникнення втрат, стає для банку одним з основних джерел підтримки його рентабельності на прийнятному рівні.

У банку завжди є вибір: взяти на себе ризик, або уникнути його, Наприклад, потрібно прийняти рішення про видачу кредиту з 30%-ним ризиком його неповернення, але високою прибутковістю, наприклад, 40% річних, або вкласти ті ж грошові кошти в менш прибутковий фінансовий інструмент - цінні папери, але з ризиком істотно меншим. У цьому випадку банк повинен оцінити і порівняти прогнозований відсоток втрат, вірогідність ризиків і прийняти управлінське рішення, пам'ятаючи, що кожного шансу отримати прибуток протистоїть можливість зазнати збитків. Прибуток можна отримати, якщо заздалегідь передбачити і запобігти можливі ризики. Перевищення допустимого рівня ризику може призвести до банкрутства банку. Тому ризиком потрібно керувати. В основі управління банківськими ризиками лежать наступні принципи:

1. Прогнозування ймовірних ризиків та їх кількісна оцінка;

2. Визначення можливих джерел покриття збитків від виникаючих ризиків;

3. Чіткий розподіл повноважень та відповідальності керівників і співробітників при управлінні ризиками;

4. Контроль ризиків по всіх підрозділах банку. Основне завдання управління ризиками - підтримку прийнятних співвідношень прибутковості з показниками безпеки і ліквідності в процесі управління активами і пасивами банку, тобто мінімізація банківських втрат. Ефективне управління рівнем ризику має вирішувати цілий ряд проблем - від відстеження (моніторингу) ризику до його вартісної оцінки.

Цілі і завдання управління ризиками визначають - постійно мінливих зовнішньої економічної середовищем, в якій працює банк. Необхідно враховувати: рівень інфляції, підприємницьке середовище інвестиційний клімат регіоні та країні, кількість банків в регіоні та рівень конкуренції між ними, регулювання Центральним Банком конкуренції на ринку, перерозподіл ризиків між банками, розширення грошового і кредитного ринків, нові банківські продукти та послуги, потреба в банківські послуги, вдосконалення банківських технологій, фінансове становище клієнтів банку, та ін. Процес управління ризиками включає в себе:

1) передбачення ризиків;

2) визначення їх ймовірних розмірів і наслідків;

3) розробку та реалізацію заходів щодо передбачення або мінімізації пов'язаних з ними втрат - регулювання ризиків;

4) відшкодування втрат від ризиків.

1 етап. У кожному банку повинна бути вироблена політика прийняття рішень таким чином, щоб одночасно сприяти розвитку банку та мінімізувати ризики. З цією метою в банках створюються комітети з управління ризиками: кредитними, ліквідності, процентними, операційними і пр. До компетенції комітетів входить розробка лімітної політики, визначення критеріїв оцінки ризиків, прийняття рішень щодо здійснення операцій, моніторинг ризиків. Засідання подібних комітетів повинні проходити періодично з метою загальної оцінки рівня банківського ризику і епізодично - в міру проведення потенційно ризикованої операції. Комітети делегують і розподіляють повноваження між різними підрозділами банку з метою підвищення відповідальності за прийняття рішень, моніторингу, передбачення, оцінки, мінімізації та контролю за ризиками.

2 етап. Ризик повинен бути визначений і виміряний. Оцінка ризику в значній мірі заснована на систематичному статистичному визначенні ймовірності того, що якась подія в майбутньому відбудеться. Інтуїтивно найбільш зрозумілим способом вимірювання ризику є максимальний розмір тимчасово виникаючих збитків. Для цього необхідно визначити критерії ризиків та їх ранжування, У сучасній банківській практиці склалися три основні методи розрахунку ризиків: статистичний, експертних оцінок та аналітичний. Статистичний метод базується на аналізі статистичних рядів за можливо більш тривалий період часу. Метод дозволяє визначити періодичність виникнення втрат банку і їх залежність від будь-яких чинників. Наприклад, метод можна використовувати для оцінки ризику проведення операцій на фондовому і валютному ринках. Він дозволяє спрогнозувати "поведінка" даних фондових інструментів в перспективі, прийняти грамотне рішення щодо їх використання та уникнути втрат. Метод експертних оцінок передбачає обговорення ситуації, операції, конкретного випадку групою спеціально скликаних експертів. На основі збору та обробки їх думок і суджень дається узагальнююча рейтингова оцінка та віднесення до певної групи ризику. Наприклад, використання даного методу можливо при оцінці ділової репутації позичальника, визначенні курсу валют, ринкової вартості цінних паперів і ін. Аналітичний метод базується на аналізі сукупності факторів, що впливають на банківські ризики. У його основі лежить використання приватного та комплексного підходів до визначення ризиків.

Приватний ризик - це ризик по окремо взятої операції банку. Він може визначатися емпіричним шляхом за спеціальними методиками, наприклад, кредитний ризик за конкретною позичкою, або позичковому портфелю банку в цілому. Тут, зокрема, аналізується вплив кредитної історії, галузевої приналежності, виду діяльності, фінансового стану позичальника, забезпечення позики та інших факторів. Загальний ризик - це сукупний ризик по всьому колу операцій банку в цілому. Наприклад, він може розраховуватися на основі аналізу виконання банком обов'язкових економічних нормативів Банку Росії, або за методиками самого банку.

3 етап. Регулювання ризиків, тобто їх попередження і мінімізація, здійснюється такими способами:

• страхування кредитів і депозитів;

• використання гарантій та поручительств в якості

забезпечення повернення позик;

• оформлення високоліквідної застави;

• аналіз платіж - і кредитоспроможності позичальників;

• дисконтування позик;

• сек'юритизація;

• використання похідних фінансових інструментів,

наприклад, деривативів;

• інші.

4 етап. На останньому етапі управління ризиками здійснюється відшкодування втрат, що виникли в результаті ризику. Даний процес включає в себе:

• створення резервних фондів;

• списання відповідних сум на збитки;

З метою мінімізації втрат і забезпечення стабільних умов роботи банку створюються резерви на можливі втрати. Резерви створюються за всіма видами активних операцій в залежності групи ризику, до якої вона віднесена. Приклади формування резервів на можливі втрати по позиках наведені в наступних темах. Покриття виникли втрат банку в результаті перевищення ним допустимого рівня ризику здійснюється за рахунок коштів резервного фонду.