Тема 18. Світове господарство: суть та структура Інтернаціоналізація господарського життя і світовий ринок

Світове господарство – внутрішньо суперечлива єдність національних економік , пов’язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими , фінансовими та науково-технічними зв’язками.

Етапи розвитку світового господарства:

1. кінець ХІХ – початок 20-х років ХХ ст..

2. друга третина 20-х років – кінець 80-х років ХХ ст..

3. кінець 80-х – початок 90-х років ХХ ст.. і продовжується нині.

Класифікація країн світового господарства

За специфікою господарських систем:

• країни з розвиненою ринковою економікою

• країни з ринковою економікою , що розвивається

• країни з перехідними до ринку економіками

• країни з неринковою економікою

За ступенем економічного розвитку:

• високорозвинені

• середньо розвинені

• з низьким рівнем розвитку

Крім того , нині виділяються:

• нові індустріальні країни Південно-Західної Азії та Латинської Америки

• високодохідні нафтоекспортуючі країни

• найменш розвинені країни.

Структура міжнародних організацій та інструментів

спеціалізовані:

• АСС – Адміністративний комітет з координації роботи спеціалізованих закладів ООН та Міжнародного агентства з атомної енергії

• UNPC – Комісія ООН з питань народонаселення

• СТС – Комісія ООН з питань діяльності ТНК

• ILO – Міжнародна організація праці та ін.

Галузеві економічні об’єднання:

• ІАЕА – Міжнародне агентство з атомної енергії

• ІСАО – Міжнародна організація цивільної авіації

• UNCTAD –Конференція ООН з торгівлі і розвитку

• IMF – Міжнародний валютний фонд

• IBRD – Міжнародний банк реконструкції і розвитку та ін.

Міжнародні галузеві організації :

• ОРЕС –Організація країн – експортерів нафти

• GATT – Генеральна угода з тарифів і торгівлі

• EBRD – Європейський банк реконструкції і розвитку

• EUROATOM – Європейське товариство з атомної енергії та ін.

Міжнародні об’єднання підприємців:

• IRU –Міжнародний союз автомобільного транспорту

• IUMI – Міжнародний союз морського страхування

• SITA – Міжнародне товариство авіаційного електрозв’язку і т ін.

Концепції трансформації міжнародних економічних відносин:

• концепція нового міжнародного економічного порядку (НМЕП, 1974), висунута країнами, що розвиваються, і спрямована на протидію пануванню ТНК у системі МЕВ

• 

  концепція міжнародної економічної безпеки (МЕБ, середина 80-х років ХХ ст..)

Всесвітній ринок товарів і послуг

Світова торгівля – форма МЕВ, що ґрунтується на глибокому МПП, спеціалізації певних країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умовами.

Світовий ринок – розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на МПП.

Концепції незалежності, взаємозалежності і залежності. У випадку незалежності країна позбавляється можливості споживати ті блага, яких вона не виробляє. Тому країни не прагнуть до повної економічної незалежності, головне для них – уникнути або мінімізувати іноземний контроль за попитом і пропозицією.

Взаємозалежність – це розвиток торговельних зв’язків на основі взаємовигідного економічного співробітництва.

Залежність проявляється у нерівноправності країн різного ступеня економічного розвитку в системі світової торгівлі, зумовленої залежністю від однієї країни як споживача чи постачальника.

Шляхи обмеження залежності:

• вихід країн, що розвиваються, на світовий ринок;

• диверсифікація експорту шляхом розвитку нетрадиційних виробництв.

Дві протилежні доктрини у галузі міжнародного обміну:

• свободи торгівлі (фрітредерства);

• протекціонізму (захисту інтересів національного виробництва).

Аргументувати на користь фритредерства:

• забезпечення міжнародної спеціалізації, вигідної як окремим країнам, так і країнам - учасницям зовнішньоторговельних відносин;

• активізація розвитку конкуренції як на національному, так і на міжнародному рівнях;

• розширення ринку;

• зменшення ризику дефіциту;

• формування високих стандартів життя ;

• демократизація господарського життя.

Аргументи на користь протекціонізму:

• забезпечення певних гарантій щодо незалежної економічної державної безпеки;

• опікування нових галузей, які тільки перебувають у стадії становлення;

• забезпечення вищого рівня зайнятості та доходів у межах національної економіки.

Доцільність використання різних дотрин зовнішньої торгівлі

Протекціонізм доцільно використовувати під тиском необхідності. Це політика короткострокового періоду.

Фритредерство – довгострокова політика.

Обмежена зовнішньоторгівельна політика більш бажана, ніж відсутність будь – якої зовнішньої торгівлі.

Головні елементи зовнішньої торгівлі – експорт і імпорт.

Експорт(Е) – продаж товарів та послуг зарубіжному контрагенту.

Імпорт (Z) – купівля у зарубіжного контрагента товарів та послуг.

Сума експорту та імпорту становить зовнішньоторговельний оборот.

Реекспорт – придбання в іншій країні товарів не для власного використання, а для перепродажу третій країні.

Реімпорт – придбання ре експортного товару країною – споживачем.

Платіжний баланс (ZB) – статистичний звіт за певний проміжок часу (місяць, квартал, рік), який показує співвідношення між сукупними надходженнями з-за кордону та платежами за кордон.

Торговельний баланс – статистичний звіт, у якому віддзеркалюються платежі з експотру, імпорту та реекспорту товарів за певний проміжок часу.