Матеріали для самостійного вивчення.

3.1. Податкова система і принципи оподаткування

3.2. Податкова політика, її напрями і принципи

3.3. Склад податкової служби України.

3.1. Податкова система і принципи оподаткування

В умовах існування ринкових відносин та різних форм власності, коли державна власність не має домінуючого значення, основним методом формування доходів держави є податки, які в тій чи іншій країні становлять податкову систему.

Податкова система - це сукупність різних видів податків та інших платежів та зборів, що віднесені до податкових, які справляються в державі. Побудова податкової системи повинна спиратись на наукові основи, котрі передбачають застосування таких вимог, як системність, встановлення визначальної бази цієї системи та формування вихідних принципів. Вимога системності полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не суперечити системі в цілому та іншим її елементам. Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг коштів, які потребує держава для виконання покладених на неї функцій.

Уже кілька століть серед економістів не вщухає дискусія щодо того, на яких принципах повинна формуватись податкова система. Деякі автори розглядають їх з погляду впливу на платника,деякі - із загально державних позицій. Різною мірою звертається увага на економічні та соціально-етичні наслідки, фіскальні та організаційні елементи оподаткування.

Кажуть, принципи будь-якого кодексу чи нормативу - це душа документа. У них відображено все, чого прагнули досягти розробники, але, можливо, не досягли. Або те, чого не хотіли говорити вголос.

Сказати, що у 2011 році змінилися принципи оподаткування - не сказати нічого. Змінилося все світобачення роботи з платниками податку, норми ПКУ є більш вимогливими і прямолінійними. До того ж ПКУ говорить уже про принципи податкового законодавства, а не принципи оподаткування (відчуйте різницю!).

Принципи можна поділити на три умовні групи:

І ГРУПА — принципи, яких раніше не було

Першим названо принцип загальності оподаткування. За ним кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені ПКУ за­конами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з Кодексом. Тут варто пригадати ст. 67 Конституції України, яка, на мою думку, точніше пояснює, хто й що має робити: кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку й розмірах, установлених законом.

Нарешті в податковому законодавстві офіційно зафіксували те, чого в душі боїться чи не кожен платник податків - невідворотність настання визначеної законом відповідальності в разі порушення податкового законодавства.

Цікаво, що відоме нам правило конфлікту інтересів у ПКУ переродилося в окремий принцип - презумпції правомірності рішень платника податку. Він починає працювати, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або норми різних законів чи нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого ор­гану. Але не треба думати, що така трансформація пішла правилу на користь. "Презумпція" означає щось на кшталт "почекайте, поки ми не доведемо незаконність вашої поведінки". А раніше правило конфлікту інтересів вимагало, щоб рішення було прийнято на користь платника податків. Усіма.

Найбільше дивує принцип фіскальної достатності, за яким установлення податків та зборів відбувається з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його надходженнями. Тож фактично сучасна податкова система буде орієнтована лише на збір грошей для фінансування витрат держави. Стимулююча чи розвиваюча функція оподаткування зникла з податкової мапи як така. Ми ще згадаємо із жалем про старий принцип економічної обґрунтованості, що передбачав установлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей із урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами.

Перспективним для платників і не дуже оптимістичним для працівників ДПС може стати принцип економічності оподаткування. Мають уводитися податки та збори, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування. Досягти даного принципу можна кількома шляхами, наприклад, зменшивши чисельний склад працівників податкових органів. Або розширивши базу оподаткування, збільшивши ставки оподаткування, зменшивши пільги. Як бачите, не найкращі напрямки для платників податків. Для прикладу візьмемо нововведений податок на нерухомість. Серед експертів уже є думки, що сума збору цього податку не покриє витрат на його адміністрування. Куди тоді будуть направлені зміни в його адмініструванні? Сумніваємося, що від податку хтось відмовиться.

Іще один цікавий принцип - нейтральність оподаткування. Вважається, що установлення податків та зборів має відбуватися в спосіб, який не впливає на збільшення чи зменшення конкурентоздатності платника податків. У результаті - фіскальній політиці байдуже: виживатимуть підприємства на ринках або матимуть змогу тягатися з міжнародними компаніями в конкурентній боротьбі;

ІІ ГРУПА - принципи, у яких змінилося звучання

Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - у новому році під прапором даного принципу відбувається забезпечення однакового підходу до всіх платників податків, незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної належності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Незважаючи на первинне позитивне враження, у нього є й інше звучання: усі мають слухатися закону й ні для кого не буде жодних винятків. У зв'язку із цим пригадується старий принцип, який вимагав, аби однаковий підхід був забезпечений саме при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Інакше, більш скупо, став звучати принцип соціальної справедливості (коли податки встановлюють виходячи із платоспроможності платників). А от принцип стабільності тісно пов'язаний із забороною змінювати будь-які елементи податків і зборів пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетно­го періоду, у якому будуть діяти нові правила та ставки.

Важливо!

Податки та збори, їхні ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Досить суперечливим є принцип рівномірності та зручності сплати. Строки сплати податків і зборів мають установлювати виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення видатків бюджету та зручності їх сплати платниками. Досягнення балансу в цьому питанні досить сумнівне;

ІІІ ГРУПА - принципи, яких нам бракуватиме

Ідеться про принципи, які є в Законі про систему оподаткування та яких не має в ПКУ Зазначимо, що більшість зі зниклих принципів були доволі позитивними, хоча на практиці ми мали змогу спостерігати інше. Отож дуже шкода, що система оподаткування (чи, точніше, податкове законодавство) не буде орієнтовано на стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції, стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності.

А от із точки зору бухгалтера, якому доводиться читати все це податкове законодавство, особливо шкода буде принцип доступності - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів). У зв'язку із запровадженням інституту індивідуальних практичних роз'яснень припускаємо: він став не потрібним, і з огляду на те що всі не можуть розуміти податкове законодавство. Тому їм доведеться робити те, що скажуть у податковій консультації. А от чи відповідатиме роз'яснення закону - питання вторинне.