- •1. Предмет і методологія вивчення курсу історії Укр. Джерела і література.
- •2. Історичні витоки українського народу: трипільська культура,кіммерійці,скіфи,сармати.
- •3.Передумови утворення держави у східних слов’ян. Держава антів. Заснування Києва.
- •4. Східні слов’яни у 6-8століттях.
- •5. Проблема походження українського народу.
- •6. Київська Русь: основні етапи розвитку, політичний устрій та суспільна організація.
- •7. Причини занепаду і місце Київської Русі в історичній долі українського народу.
- •8.Галицько-Волинське князівство і правонаступниця та спадкоємиця Київської Русі.
- •9. Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
- •Козацтво(січове, частково реєстрове), селяни, міщани, деякі прошарки духовенства, збідніла шляхта.
- •№16.Формування української козацької держави в роки революції хviIст.
- •21. Нац. Відродження і соц.-пол. Рухи в Наддніпрянській Україні у і половині 19 ст.
- •22. Західноукраїнські землі у першій половині 19 ст.
- •23. Українські землі у складі Росії у другій половині 19 ст.
- •24. Національний та суспільно-політичний рухи в Україні у другій половині 19 ст.
- •25. Західноукраїнські землі в другій половині хіх ст.
- •26. Соціально-економічне та політичне становище у складі Росії на початку XX ст.
- •27. Західноукраїнські землі у другій половині на початку XX ст.
- •28. Революція 1905-1907 рр. І активізація українського національно-визвольного руху.
- •29. Соціально-економічне та політичне становище України в 1907-1914 рр.
- •30. Українське питання в роки першої світової війни.
- •33.Українська гетьманська держава. Її внутрішня та зовнішня політика.
- •37. Перехід від політики “воєнного комунізму” до непу в Укр.
- •39. Розвиток цивільної авіації в Укр. В 1920-30-х рр.
- •40. Індустріалізація в Україні. Форсування темпів промислового будивництва.
- •42. Національно – культурне будивництво в Україні. Політика коренізації. Українізація.
- •43. Україна напередодні та на початку другої світової війни.
- •45. Розвиток підпільного та партизанського руху на окупованій теріторії України. Діяльність оун – упа ( 1941 – 1944 рр. ).
- •48. Україна в системі міжнароднихвідносин в повоєний час (1945 – 1955 рр.).
- •47. Відбудова народного господарства України у повоєнне десятеріччя.
- •49. Суспільно – політичне життя України в 1945 – 1955 рр.
- •52. Суспільно-політичне життя в Україні 1956-1964 рр.
- •53.Суспільно-політичне життя в Україні(1965-1985рр.)
- •54. Об”єктивна зумовленість необхідності змін у всіх сферах життя срср і України (1985-1991 рр.)
- •55.Прийняття Декларації про державний суверенітет України. Курс на утворення самостійної держави.
- •56. Розвиток цивільної авіації в Укр. В 1956-91рр.
- •57. Розбудова незалежної України.
- •58. Соціально-економічна політика України в сучасних умовах.
- •59. Міжнаціональні відносини і нааціонально-культурний розвиток в Україні. (1991-2000 р.)
- •60. Україна в сучасному світі.
33.Українська гетьманська держава. Її внутрішня та зовнішня політика.
Нездатність Ц.Р. опанувати ситуацію і досягти необх. рівня держ. та ек. розв., призвели до того, що29 квітня 1918 р. Центральна Рада ухвалила Конституцію УНР, а Всеукраїнський хліборобський з'їзд проголосив П. Скоропадського гетьманом Укр.. Внаслідок майже безкровного держ. перевороту Ц.Р. була розпущена і в укр. землях виникло нове держ. утворення — гетьманат "Українська держава".
П. Скоропадський зосередив у своїх руках усю повноту влади: призначав голову Ради міністрів, мав право затверджувати і розпускати уряд, контролював зовнішньопол. діяльність держави, міг оголошувати воєнний стан, амністію. У "Грамоті до всього укр. нар." гетьман обіцяв "забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці". Цьому сприяли відновл. приватної власності, підтримка гетьманом вільного підприємництва, можливість пром. та торг. кіл суттєво впливати на ек. пол. влади, широкий збут тов. до Австр.-Угорщ. та Нім.. Налагоджено грош. обіг, вдосконалено грош. систему, створено держ. бюджет, відкрито кілька укр. банків, заснов. нові акціонерні комп., відроджено пром. підприємства та біржі. Поступово було відновлено залізнич. рух, реорганізовано і зміцнено держ. флот.
В галузі культ. та освіти: створено понад 150 укр. гімназій; надруков. кілька мільйонів примірників укр. підручників; відкрито 2 держ. університ. у Києві та Кам'янці-По-дільському; заснов. широку мережу загальнокульт. закладів та установ.. У лист.і 1918 р. відкрито Укр. Академію Наук, президентом - В. Всрнадський.
У духовній сфері: утворено влітку 1918 р. Укр. автокефальн. Правосл. Церкви (В.Липківський).
В зовн. пол.: диплом. зносини з Груз., Крим, Кубань, Литва, Фін., Голл., Ісп., Данією, Норв., Швец..
Успіхи гетьманату були пов'язані зі стабільністю держ., а гарантом цієї стаб. виступали окупац. війська Нім. та Австр.-Угорщ..В ек. сфері метою Нім. був вивіз продов. і сир.,встановл. повного контролю за ринком, торг. та пром. Потенціалом; у пол. сфері укр. держ.необхідна була Нім.і як противага більшов. Рос. Нім. сторона створювала значні перешкоди на шляху формув. дієздатної укр. армії, яка могла б стати надійним гарантом держ. стабільності. Але плани Скоропадського про створ. армії у складі 8 арм. корпусів і 4 кавалер. дивізій не були реалізованими. Не поновлено укр. козацтво.
Опорою гетьм. реж. були поміщики, бурж., яких насамперед цікавили стабільність. До нац. ідеї вони ставилися байдуже. Спроби повернути поміщ. землю, передача селянами врожаю у розпорядження держ., збільш. роб. дня на промисл. підприємствах до 12 год., забор. страйків сприяли формув. опозиції, що швидко перейшла до акт. дій. У лип.-серп. 1918 р. піднімається антигетьм. хвиля страйк. руху (припинили роб. майже 200 тис. залізничн.)На Київщ., Чернігівщ. та Катеринославщ.і активізується сел. боротьба проти окуп. та гетьманщ..Повст. загони налічували понад 40 тис.
Радян. Рос. не полишала думки про встановл. свого контролю над важливим для ЇЇ життєдіяльн. регіоном. Наприкінці лист. 1918 р. у Курську під патронатом Раднаркому РСФРР утворився Тимчас. робытничо-сел. уряд України на чолі з Г. П'ятаковим.
13 лист. на засіданні Українськ. націон. союзу розглядалося питан. про збр. виступ проти Скоропадського.Вирішено не поспішати з відновл. УНР, а визначити оптимальну форму держ. правління після перемоги повст.. Для керівництва виступом обрали тимчасовий верх. орган УНР - Директорію - у скл. В. Винниченка (гол.), С. Петлюри, Ф. Швеця. Проголош. наступного дня гетьманом курс на федерат. союз з небільшов. Рос. прискорив розв. подій. Члени Дир. прибувають до Біл. Церкви, де зосереджена головна ударна сила - формув.Січових стрільців, і переходять до бойов. дій.
На початку груд. армія УНР контролювала майже всю територію України. Поразка Нім., спроби гетьмана змінити орієнтири (офіційне скасування державної самостійності України, проголош. Федерат. союзу з Рос. вже не могли врятувати ситуацію, 14 груд.1918 р, війська Дир. Вступ. до Києва і Скороп. змушений зректися влади і виїхав за кордон.
Осн. причинами падіння гетьманату: залежність держави від австр.-нім. збр. формуквань; відсутність регулярної укр. нац. армії; реставрація старих порядків; вузька соц. база; підкорення соц.-ек. політики інтересам панівних верств; зростання соц. напруги та формув. Організов. опозиції.
№34.Відновлення УНР та її політика у 1918 на поч. 1919р.
Проголосивши 26 гр.1918р. Декларацію в якій обіцяв провести радикальну агр. Реф. відновлення 8-год. роб. дня та ін.,експроріювання держ. церк. земель і розподіл іх серед сел.. Дир. забезпечила собі перемогу. У цей час виявилися сильні сторони Дир., оскільки вона стала виразником інтересів більшості населення. Дир. зібрала численну армію (у гр. 1918 р. у її скл. - 100 тис. осіб) і в корот. час взяти під контроль майже всю територію Укр.. На чолі Дир. стояли: В Винничснко, С. Петлюра, М. Шаповал, М- Порш...
Опозиція Скоропадському складалася з пол. угруповань, що мали різні інтереси. Цим пояснюються нечіткість програмних установок, недалекоглядність внутр. пол. Дир.,
8 січ.1919 р. було проголош. ліквідацію приват. власності на землю, але в руках заможних селян були площі до 15 дес. землі. а власність польськ., австр. та нім. поміщиків залишалася. Відсутність адміністр. апарату для здійснення агр. реф. посилювали соц. напруження. Негативними були хвиля арештів, І закриття утвор. за гетьмана установ, заборона рос. мови і позбавлення пол. прав інтелігенції. Внаслідок цього Дир. залишилася без підтримки селян і допомоги кваліфікованих кадрів. ЇЇ влада послаблювалася відсутністю моделі держ.-творення. За час існування Дир. апробувала кілька моделей держ.-творення., але обрала військ. диктатуру.
Негативним було протистояння лідерів, відсутність у них єдиних поглядів на головні завд. та пол. орієнтацію. В. Винниченко виступав за союз з більшов. Рос. проти Антанти та за пріоритетне вирішення соц. проблем, а С. Петлюра схилявся до зближення з Ант., вважав першочерг. зміцнення незал. Держ., посилення армії.
Наприкінці лист. 1918 р. у Курську утворився Тимчас. роб.-сел. уряд України на чолі з Г. П'ятаковим. 24 груд.1918 р. РСФРР скасувала Брестський мир і заявила, що більше не визнає Укр.як самост. Держ.
Вторгнення рад. Військ в Укр. супроводжувалося вибухами роб. повстань у містах та активіз. отаманщини у сільській місцев. Всі спроби Дир. зупинити агресію дипломатичним шляхом були марними. Раднарком заявивляв, шо "ніякого війська Рос. Соц. Федерат. Рад. Респ. в Україні немає.
16 січ. 1919 р. офіційно оголошено стан війни з РСФРР.
Рад. війська більше заглиблювалися в укр. територію, наступаючи на Полтаву, Катеринослав і Донбас. Катеринославська губернія була своєрідним епіцентр. діяльності збр. формув. Махна, який не визнавав уряду Дир. Ознаками періоду були прогресуючий параліч влади; зростаючий хаос і безлад; єврейські погроми; зрост. отаманщини, що ослаблювала Дир. зсередини.
В січні 1919 р. два колишніх петлюрівських отамани Григор'єв і Зелений оголосили про свій перехід на рад. позиції і розпочали партиз. боротьбу проти Дир..У їхніх загонах було 50 тис. бійців.
Опинившись у критичній ситуації, Дир. намагалася низкою дипломатичних кроків (спроби налагодження контактів з Антантою, проголошення 22 січ.1919р. Акта возз'єднання УНР і ЗУНР тощо) вивести державу з пол. ізоляції. Безперспективним виявився курс на союз з Антантою, яка робила ставку на відновлення "единой " небільшов. Рос., УНР цікавила Антанту лише тому що її можна було використати у боротьбі з більшов.. Відставки зі своїх постів В. Винничснка та В. Чехівського на вимогу французького командування в Одесі, укладення попередньої угоди про спільну боротьбу Антанти та УНР проти рад. військ Не виправдав сподівань і акт возз'єднання, який значною мірою мав формальний характер.
У ході збр. протистояння очевиднішою ставала ще одна слабка сторона Дир. - погано підготовл. та організов. армія. Дир. мала 100-тис. армію, а перед здачею Києва, наприкінці січ. 1919 р. розраховувала на 21 тис..
5 лют.1919 р. війська УНР залишають Київ, а навесні рад. влада була встановл. на всій тер. Укр., крім зах. обл. Втрата контролю за розвитком подій були тими слабкими сторонами Дир., які не дали змоги їй втриматися при владі та утвердити незалежну УНР.
З 6 січня 1919 р, держава, що стверджувалася в Україні радянськими штиками, одержала нову назву - Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР).
№35.Боротьба за владу в Україні у 1919-1920 рр.Утворення Укр. Рад.Республіки. Її характер.
6 січня 1919 р, держава, що стверджувалася в Україні радянськими військами, одержала нову назву - Укр. Соціалістична Рад. Республіка (УСРР).
16 січ. 1919 р. Директорією було офіційно оголошено стан війни з РСФРР.
5 лют.1919 р. війська УНР залишають Київ, а навесні рад. влада була встановл. на всій тер. Укр., крім зах. обл. Втрата контролю за розвитком подій були тими слабкими сторонами Дир., які не дали змоги їй втриматися при владі та утвердити незалежну УНР.
Тимчас. роб.-сел. уряд Укр. з переїздом до Харкова зазнав значних змін. На чолі уряду став X. Раковський.
Умови громад. війни та револ. ідеологія наклали помітний відбиток на формув. та організацію рад. Держ. структури. Ради існували у вел. містах. а на місц. рівні діяли надзвичайні орг. влади - військ.-рев. комітети (ревкоми).
Ревкоми І комітети бідноти були опорними пунктами більшов., які стверджували режим в Укр.
10 бер. 1919 р., 3 Всеукр. з'їзд рад (Харків) прийняв 1-у Конст. УСРР, розроблену на основі конст. РСФРР. Цей док. закріпив рад. лад в Укр., перемогу "диктатури пролетаріату".
1 черв.1919 р. утвор "воєнно-пол. союз" формально незал. Укр., Латв., Литв.. Білор. та Рос. Федерації. Мета утвор. союзу - шляхом централізації сил рад. республік відстояти рад. владу. Засобом досягнення цієї мети було об'єднання під керівництвом вищих орг. РСФРР збройн. сил, промисл. потенціалу, фінан., залізниць, комісаріатів праці.
Економічний курс - "воєнногий комунізм". Його скл.були:
-націоналізація всіх підприємств; заборона своб. торг., згортання грош. обігу, запровадження карткової сист. розподілу прод; мілітариз. Нар. госп-ва, встановл. держ. контролю за виробн., запровадження заг. труд. повинності; введення продрозкладки.
Стрижнем пол. "в.ком" була продрозкладка, запров. 11 січ.1919 р. Відповідно до опублікованого цього дня док., кожна губернія мусила здати держ. "лишки" зерна та ін. прод. Спочатку розміри "лишків" визначал. потребами сім'ї, але незабаром гол. критерієм стала потреба держави у хлібі,
Запроваджено монополію на торг. хлібом, утриманні цін, формуванні продзагонів для примусової хлібозагот.
Така пол. Рад. влади не подобалася укр. селу. Несхвальне ставилося сел. і до більшов. планів колектив. села, проголош. 14 лют. 1919 р.
Навесні 1919 р. піднялася хвиля стих. сел. руху, спрямованого проти продрозкладки та насильницького створ. колгоспів. Піднявшись на Київщині, Чернігівщині та Полтавщині, повстанська хвиля невдовзі охопила всю територію УСРР.
Своєрідним піком антибільшовицьких повстань став виступ збр. формувань під керівницт. начдива рад. військ, кавалера ордена Черв. Прапора М.Григор’єва. У своєму універсалі (9 травня 1919 р.) він закликав український народ: "Бери владу в свої руки. Хай не буде диктатури ні окремої особи, ні партії! .Під цими гаслами досить шв. вдалося захоп. Катериносл., Черк., Кременчук, Микол., Херс.. Григор'єва не підтримали інші лідери повстанців — Н. Махно, Зелений; Врешті-решт рад. війська оговталися від 1-х невдач і під командув. К. Ворошилова та О. Пархоменка на Полтавщ. завдали поразки повст. і придуш виступ .
Внутр. фронт поглинав все більше сил та ресурс. УСРР, роблячи крах більшов. реж. неминучим.
1919р. повст. рух знесилив рад. владу в Укр., що було особливо помітним на тлі посил. Добровольчої армії А. Денікіна.. В Укр. наступ білогвард. військ розгортався у 2-х напр: півн. - на Київ та півд. - на Одесу.
Активіз. дій збр. формувань денікінців, енергійні виступи повстанців під керівництвом М. Григор'єва, Н. Махна та ін., внесли заг. послабл. позицій рад. влади, давали реальний шанс українськ. військам Петлюри на проведення успішного контрнаст. на Правобер.. В сер. лип. УГА, з'єдналася з військами УНР.
ЗО серп. не зустрічаючи протидії, передові част. УГА вступили до Києва .
Та 31 серп.кіннота Добровольч. армії під команд. ген. М. Бредова вдерлася до міста. Денікінці діяли рішуче, і врешті встановили контроль над значною тер.Києва.
Збр. формув. ЗУНР та УНР виявилися аутсайдерами під час жорст. бор.1919 р. за контроль над Укр. Нова влада поділила завойовані землі на 3 обл. - Харк.. Київськ. та Новорос..
Політика новоі влади викликала обурення та протест нар. мас. Стих. хвиля нар. невдоволення стимулювала появу масового партиз. руху - вже восени у денікінському тилу діяли сотні партиз. загонів під проводом Махна, що налічували 100 тис. осіб.Денікін направив проти них численні формув.- арм. ген. Я. Слащова та кінний корпус. Після цих дій Н. Махно змушений був та відійти до Катеринослава, але денікінцям так і не вдалося зберегти контроль за Укр.. Слабкістю білогвард. скористалися більшов.. В бер. 1920 р. більшов. оволоділи всіма вел. містами Укр., хоча села зусиллями самообор. ще чинили опір.
Втретє прийшовши в Україну, радянська влада намагалася максимально врахувати свої та чужі помилки при формуванні моделі управління. Щоб втримати українські землі піл своїм контролем. Ленін розробив проект резолюції "Про радянську владу в Україні": форм. визнання самост. Укр.; запровадження повільніших порівняно з Рос. темпів націоналізації промисл; передача селу част. колишніх радгосп. земель; зменш.обсягів продрозкладки; залучення до парт. керівницва українців; співпраця з колишніми пол. опонентами - лівими партіями боротьбистів та борьбистів.
Але цей документ залишався декларацією. Із партій існувало (УКП).
3-й прихід більшовиків в Укр. ознаменувався відновл. політ. "воєн.-ком." та новою хвилею черв. терору. Було знову взято курс на встановл. диктатури.
21 квітн. 1920 р. гол. Дипломат. місії УНР А. Левицький та мін. закорд. справ Польщі Я. Домбський з метою створення єдиного антибільшов. фронту підписали пол. та торг-ек. конвенції. До цього кроку Ю. Пілсудського штовхнуло бажання зняти тимчасово проблему поль.-укр. протистояння, спробувати відновити Польщу "від моря до моря". Аргументи на користь уклад. угоди були і у С. Петлюри; перехід УГА на бік А. Денікіна ослабив укр. військо; продовження боротьби за відновл. в Україні влади УНР вимагало значних запасів зброї, боєприп., амуніції та тимчасових союзників; союз з Польщею відкривав перспективи співпраці з Ант.
24 квіт.1920 р. між Польщею та УНР було укладено Варшавський дог., суть якого полягала в об'єднанні сил для бор. з більшов.(Польща мусила забезпечити петлюрівців озбр. та боєприп., а УНР поль. формування - продовольством).
В ході війни неузгоджені дії Півд.-Зах., Зах. фронтів призвели до того, що ні Львова, ні Варш. рад. військам взяти не вдалося. Створивши шестикратну перевагу на напрямку головного удару, поль. війська перейшли у наступ. Лише ціною значних втрат Черв. Арм. стабілізувала фронт на лінії Коростень - Житомир - Бердичів. Але збр. формув. Пілсудського та Петлюри не вдалося реалізувати своїх планів.
Ні у поль., ні у рад. сторони не було пже сил для нанесення вирішального удару. За цих обставин у жовтні 1920 р, між Польщею та рад. Рос. було укл. перемир'я, яке примусило 35-тис. військо УНР вести боротьбу самост. без найменших шансів на успіх. 18 бер. 1921 р. між сторонами було укл. Ризький мир.дог., суть якого полягала у визнанні Польщею існування УСРР та переході під контроль польської держ. Підляшшя, Холмщини, Зах. Волині та Зах. Полісся.
№36.Західна Україна у 1918-1920 рр.
16 жовт. 1918 р. австрійський цісар Карл видає маніфест (ідеал майбутньої держ. вбачався у становленні федерації на територіі Австр.-Угор. імпер.).
18 жовт. 1918 р. лідерами пол. партій, і депутатів гал. і бук.. сеймів утвор. у Львові Укр. Наці. Раду. Постало питання про об'єднання зах.-укр. земель і проголош. Укр. держ.. На противагу українцям 28 жовт. у Кракові створили польську ліквідаційну комісію, що намагалася розформувати австр. органи управління і передачі влади представникам польськ. адміністр..
Українські офіцери, які вер. 1918 р. Утвор. Центр. Військ. Комітет в ніч з 31 жовт. на 1 лист. - 1,5 тис. укр. вояків на чолі з сотником Укр. Січ. стрілецтва Д. Вітовським оволоділи голов.позиціями у Львові.
11 лист. було утвор. виконавч. орган влади - Держ. секретаріат на чолі з К. Левицьким, а 13 лист. затверджено конституційні основи новоствор.держ. - ЗУНР, Ї'Ітериторія - 70 тис. км2, а насел. - 6 мли. осіб. Герб ЗУНР - Золот. Лев на синьому тлі, прапор - блак.-жовт. знамено.
Але 21 лист. поляки оволоділи Львовом. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя, потім Станіслава. Молода укр. держ. шукала підтримки на міжнар. арені. ЗУНР відкрила посольства в Австр., Угорщ., Нім., заснув. Диплом.і представництва у Кан., Італ., США. Але укр. держ. країни Антанти визнавати не поспішали.
Тоді уряди ЗУНР і Дир., намагаючись зміцнити свої позиції і реалізувати па практиці споконвічні мрії українців, 1 груд. 1918 р. у Фастові уклад. угоду про об'єднання ЗУНР (Гал., Бук., Закарп.) та УНР (Наддніпр. Укр.). Проголош. Акта з'єднання - 22 січ. 1919 р. у Києві. Відповідно до закону "Про форми влади в Україні", затвердженого Труд. Конгресом Укр., ЗУНР було переймен. у Зах. Обл. УНР(ЗОУНР). Але ця істор. подія мала чисто символ. характер. т.я. ЗУНР, і УНР втрачали позицію за поз., територ. за тер..
19 лист.1919 р. - розпуск Держ. секретаріату ЗУНР.
Реорганізов. УГА, що налічувала в сер. січ.1919 р. 60 тис. осіб, впевненіше почувала себе у ході польс.-укр. протистояння і методично витісняла поляків з Гал..
Збр. формув. ЗОУНР розпочали у сер. лют.1919 р. Вовчухівську операцію.
Успіш. початок операції був перерван втручанням у поль.-укр. конфлікт Антанти. Зах. держ. направили 22 лют. 1919 р. до Гал. місію і з французьким ген. Ж. Бартелемі. Умовами делегації було встановл. лінії проходила так, що до Польщі відходило 40% тер., Сх.Гал., Львів, Дрогобицько-Бориславський нафт. бас.. В разі прийняття угоди, Ант. визнає ЗОУНР як держ. Укр. сторона відмовила.
У трав. 1919 р. польс. уряд, намагаючись посилити свої позиц., направив на укр. фронт в Гал. та на Вол. 80-тис. арм. ген. Й. Геллера. Вже на поч. черв.1919 р. польс. війська контролювали майже всю Гал. ЗОУНР провела реорганізацію власних владних структур. Вся повнота військ. та цивільної влади, за ріш. Укр. Нац. Ради, перейшла до Є. Пет-рушевича.
7-28 черв.1919 р. УГА провело Чортківську офензиву - широкомасшт. наступ. опер., що мала знову перехоп. стратегічну ініціативу у ворога. Нестача зброї та боєприпасів, посилення міжнар. тиску, перегрупування польсь. сил стали осн. причин. поразок,що почал. після 27 черв. 1919 р. Слабіюча УГА встояти не могла. 16-18 лип. її формування перейшли річ. Збруч і Сх. Гал. опинилася під польсь. окуп..
Півн. Бук. за умовами Сен-Жерменсь. дог. 10 вер.1919 р. була включ. до скл. Румунії.
Закарп. за умовами Сен-Жерменсь. дог. 1919 р. Закарпаття увійшло до скл. Чехосл.
Внаслідок рад.-польсь. війни у жов. 1920 р, між Польщею та рад. Рос. було укл. перемир'я, яке примусило 35-тис. військо УНР вести боротьбу самост. без найменших шансів на успіх. 18 бер. 1921 р. між сторонами було укл. Ризький мир.дог., суть якого полягала у визнанні Польщею існування УСРР та переході під контроль польської держави Підляшшя, Холмщини, Західної Волині та Західного Полісся.
Таким чином в лист. 1920 р. зах.-укр. землі знов перебувають у скл. ін. Держав.