NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 200

10.Злочин визнається закінченим з моменту: а) фактичного завершення підробки хоча б одного документа на переказ, платіжної картки чи іншого засобу доступу до банківських рахунків, електронних грошей; б) вчинення будь-якої дії – придбання, зберігання, перевезення, пересилання, використання або збуту – із хоча б одним підробленимдокументомнапереказчиплатіжноюкарткою; в) неправомірноговипуску– завантаження емітентом або оператором електронних грошей на електронний пристрій, що перебуває в розпорядженні користувача або агента; г) фактичного неправомірного використання електронних грошей.

Зберігання зазначених предметів є триваючим злочином і тому самостійне юридичне значення має фактичне закінчення зберігання – із цього моменту починає спливати строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності і стає можливим застосування до неї закону України про амністію. До цього моменту можлива співучасть інших осіб у вчиненні цього злочину.

11.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел, який при підробці, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні зазначених предметів поєднаний з метою їх збуту. Вчинення особою зазначених дій без такої мети виключає застосування ст. 200 КК, крімпідробки, придбання, зберігання, перевезення абопересиланняпідроблених документів на переказ чи платіжних карток із метою їх використання підроблювачем самостійно чиуспівучасті зіншимиособами, якікваліфікуються застаттями 14 і200

ККяк готування до використання таких предметів.

12.Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку.

13.У частині 2 ст. 200 КК передбачена відповідальність за ті ж дії, вчинені по-

вторно (див. ст. 32 КК і коментар до неї) або за попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28 КК і коментар до неї).

Підтимисамимидіями, вчиненимиповторно, слідрозумітивчиненняцьогозлочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частинами 1, 2 або 3 ст. 200 КК, і не була за нього засуджена або мала судимість за нього, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особубулозвільненовідкримінальноївідповідальностізапідставами, встановленими законом. У випадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 200 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 ст. 200 КК, а другий та наступні – за ч. 2 ст. 200 КК за ознакою вчинення його (їх)

повторно(відповіднодоп. 9 ППВСУ«Пропрактикузастосуваннясудамикримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010 р. № 7).

Вчиненнязлочинузапопередньоюзмовоюгрупоюосібможевиражатисяякуспільномувчиненнідвомаабобільшеособамиоднаковихдій, наприклад, спільнапідробка платіжних карток, так і в розподілі функцій між співвиконавцями, наприклад, підробка здійснювалась однією особою, а збут – іншою.

14.Заволодіннячужиммайномабопридбанняправанамайношляхомвикористанняпідробленихдокументівнапереказчиплатіжнихкартоккваліфікуєтьсязасукупністю злочинів, передбачених статтями 200 та 190 КК. Якщо ж особі не вдалося заволодіти відповідною грошовою сумою чи придбати право на майно, то вона підлягає відповідальності за ст. 200 і статтями 15, 190 КК (замах на шахрайство).

251

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

15. Платіжні (банківські) картки є різновидом офіційних документів, тому за наявностіконкуренціїцьогозлочинуіззлочинами, передбаченимистаттями358 чи366 КК, підлягає застосуванню спеціальна норма, передбачена ст. 200 КК. Незаконне заволодіння підробленими платіжними (банківськими) картками кваліфікується як їх придбання за ст. 200 КК (за наявності всіх ознак складу злочину), а незаконне заволодіння такими самими картками, але які є дійсними, – кваліфікується за частинами 1 або 2 ст. 357 КК. При цьому слід враховувати, що дійсні платіжні картки, які є власністю банку, не можуть визнаватися «іншим важливим особистим документом» як пред-

метомзлочину, передбаченимч. 3 ст. 357 КК(див. правовийвисновокВСУ, викладений у постанові від 20 червня 2011 р. у справі № 8-кс11 // ВВСУ. – 2012. – № 4. – С. 16).

Стаття 201. Контрабанда

1. Контрабанда, тобтопереміщеннячерезмитнийкордонУкраїнипозамитним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибуховихречовин, радіоактивнихматеріалів, зброїта боєприпасів(крімгладкоствольноїмисливськоїзброїтабойовихприпасівдонеї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, –

караєтьсяпозбавленнямволінастроквідтрьохдосемироківзконфіскацією предметів контрабанди.

2.Та сама дія, вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або службовою особою з використанням службового становища, –

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

(Стаття 201 у редакції законів України № 1071-V від 24 травня 2007 р. та

№4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

1.Об’єкт злочину – суспільні відносини, що виникають з приводу переміщення зазначених у ст. 201 КК предметів через митний кордон України і забезпечують установленізаконодавствомпорядоктаумовитакогопереміщеннятавнесеннядобюджету митних платежів. При контрабанді зброї та боєприпасів, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів додатковими об’єктами виступають громадська безпека та/або здоров’я населення. Ці відносини регулюються МК, який прийнятий 13 березня 2012 р. і набрав чинності з 1 червня 2012 р., та іншими норма- тивно-правовими актами України.

2.Предметом контрабанди можуть виступати: 1) культурні цінності; 2) отруйні речовини; 3) сильнодіючі речовини; 4) вибухові речовини; 5) радіоактивні матеріали; 6) зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї); 7) спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.

Культурні цінності – об’єкти матеріальної і духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне танауковезначення іпідлягаютьзбереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України (п. 18 ч. 1 ст. 4 МК). Конкретизо-

252

Стаття 201

вані види культурних цінностей наведені у ст. 1 Закону України «Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 р. (ВВРУ. – 1999. – №48. – Ст. 405). ПредметомконтрабандиможутьбутияккультурніцінностіУкраїни, так і культурні цінності інших держав незалежно від форми власності.

Порядок вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей встановлений зазначеним Законом України від 21 вересня 1999 р., МК та Угодою про вивезення та ввезення культурних цінностей (підписаною у м. Москві 28 вересня 2001 р. і ратифікованою Законом України від 11 січня 2006 р. № 3304-IV // ОВУ. – 2006. – № 6. – Ст. 280)

і передбачає видачу власнику культурних цінностей чи уповноваженій ним особі свідоцтвавстановленогозразканаправовивезення(тимчасовоговивезення) культурнихцінностей. Більшдетально ціпитання врегульовані підзаконними нормативними актами, зокрема наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 р. № 258, яким затверджено Інструкцію про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурнихцінностей таконтролюзаїхпереміщенням через державний кордон України, та наказом Міністерства культури і туризму України від 20 серпня 2008 р. № 37, яким затверджено Перелік товарів із зазначенням їх кодів згідно з УКТ ЗЕД, на які Державною службою контролю за переміщенням культурнихцінностей через державний кордонУкраїни видається свідоцтво направо вивезення(тимчасовоговивезення) культурнихцінностейзтериторіїУкраїни(ОВУ. – 2008. – № 70. – Ст. 2378). Вивезенню з території України не підлягають: культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання, а також культурні цінності, включені в Національний архівний фонд або в Музейний фонд України. Приналежність того або іншого предмета до культурних цінностей встановлюється на підставі висновків експертизи.

Відповідно до ст. 197 МК КМУ прийняв постанову від 21 травня 2012 р. № 436, якою затвердив Перелік культурних цінностей, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України (ОВУ. – 2012. – № 40. – Ст. 1531). У ньомувказаніопистакодтакихтоварівзгіднозУКТЗЕД, атакожназвудокумента, який підтверджує дотримання встановлених обмежень – це свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей. Іншою своєю постановою від 21 травня 2012 р. № 448, прийнятою відповідно до ст. 373 МК, КМУ установив, що вивезення (пересилання) за межі митної території України громадянами культурних цінностейзметоюїхвідчуженняздійснюєтьсяуразі, колисумарнафактурнавартість культурних цінностей: а) не перевищує суму, еквівалентну 10 000 євро, на підставі свідоцтвавстановленогозразканаправовивезення(тимчасовоговивезення) культурних цінностей та з обов’язковим письмовим декларуванням; б) перевищує суму, еквівалентну 10 000 євро, – на умовах поміщення товарів у митний режим експорту

(ОВУ. – 2012. – № 40. – Ст. 1543).

Історичні цінності є частиною культурних цінностей, тому виключення із тексту ст. 201 ККслів«історичніцінності» ЗакономУкраїнивід15 листопада2011 р. №4025-VІ не означає декриміналізацію контрабанди таких цінностей.

Сучасні сувенірні вироби, предмети культурного призначення серійного та масового виробництва не є культурними цінностями, на них не поширюється зазначений вищеЗаконУкраїнивід21 вересня1999 р. ітомувонинеможутьвиступатипредмета-

253

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

ми контрабанди. Таке законодавче рішення важливо враховувати при застосуванні Перелікусувенірнихвиробів, предметівкультурногоіужитковогопризначеннясерійного і масового виробництва, на вивезення (тимчасове вивезення) яких дозвіл Державної служби контролю не потрібен, наведеного у додатку 1 до зазначеної вище Інструкції, затвердженої наказом від 22 квітня 2002 р. № 258. Цей перелік хоча формально і викладений як вичерпний, однак не може набувати такого значення, оскільки у такому разі буде суперечити зазначеному Закону України.

Отруйніречовини– церечовини, якіпринадходженнідоорганізмулюдининавіть у невеликих дозах здатні викликати її отруєння – порушення цілісності чи нормального функціонування внутрішніх органів людини та/або порушення нормальної роботиорганізмулюдиниякприродноїсистеми, щоможеспричинитиїїсмерть(миш’як, ціаністий калій, сулема, фенол, ерготамін, зміїна отрута тощо). Вони можуть бути тваринного, рослинного, мінерального походження чи створені людиною.

Сильнодіючими речовинами визнаються речовини різного походження та призначення, які не мають властивостей отруйних речовин, але можуть заподіяти таку саму шкодулюдиніуразіїхвживаннячиіншоговикористаннязперевищеннямдопустимих доз, встановленихдлякожногоокремоговидутакихречовин. Зокрема, цеможутьбути деякілікувальніпрепарати, якіприпередозуванніможутьзаподіятишкодуздоров’ючи навіть викликати смерть. Переліки отруйних та сильнодіючих лікарських засобів затвердженінаказомМОЗвід17 серпня2007 р. №490 (ОВУ. – 2007. – №67. – Ст. 2594).

Поняттям «радіоактивні матеріали» охоплюються джерела іонізуючого випромінювання, ядерні матеріали тарадіоактивні відходи (див. ст. 1 ЗаконуУкраїни «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. // ВВРУ. – 1995. – № 12. – Ст. 81). Джерело іонізуючого випромінювання – фізичний об’єкт, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання. Ядерний матеріал – будь-який вихідний або спеціальний розщеплювальний матеріал. Радіоактивні відходи – матеріальні об’єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами. Такі межі визначені підзаконниминормативнимиактами, зокреманаказомДержавногокомітетуядерногорегулювання України «Про затвердження Правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів (ПБПРМ-2006)» від 30 серпня 2006 р. № 132. Відповідно до п. 4.1 цих Правил радіоактивний матеріал – це будь-який матеріал, що містить радіонукліди, у якому питома активність, а також повна активність вантажу перевищують значення, зазначені у пп. 4.2–4.7.

Вибухові речовини – це хімічні речовини, здатні під впливом зовнішніх дій до швидкого хімічного перетворення, що відбувається з виділенням великої кількості теплаігазоподібних продуктів(відповіднодост. 1 ЗаконуУкраїни«Проповодження звибуховимиматеріаламипромисловогопризначення» від23 грудня2004 р. // ВВРУ. – 2005. – № 6. – Ст. 138). До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню.

Під зброєю розуміються предмети (пристрої), які мають спеціальне призначення для знищення живої та іншої цілі і, як правило, відповідають стандартним зразкам

254

Стаття 201

або історично виробленим типам. Разом з тим це може бути і та зброя, яка була виготовлена та/або фактично існує в одиничних екземплярах. Зброя може бути різних видів: вогнепальною, холодною, ядерною, хімічною, біологічною, нейтронною, лазерною тощо. Контрабандою зброї визнається також незаконне переміщення через митний кордон України складових частин, деталей та вузлів зброї, які утворюють повний комплект, необхідний для виготовлення зброї. Бойові припаси – це пристрої або предмети, які конструктивно призначені для пострілу зі зброї відповідного виду.

Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації – це технічні, про-

грамнізасоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препаратитаіншівироби, призначені (спеціально розроблені, виготовлені, запрограмовані, пристосовані) для негласного отримання інформації (див. також коментар до ст. 359 КК).

Із 17 січня 2012 р., коли набрала чинності нова редакція ст. 201 КК, припинила визнаватися злочином (була декриміналізована) контрабанда, предметом якої виступали: а) товари, тобто рухоме майно (у тому числі валютні цінності, транспортні засоби, гладкоствольнамисливськазброятабойовіприпасидонеї), електрична, тепловатаінші видиенергії; б) стратегічноважливісировиннітовари, щодоякихзаконодавствомвстановленовідповідніправилавивезеннязамежіУкраїни. Відповіднодоч. 1 ст. 5 ККнова редакція ст. 201 КК у цій частині має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили таку контрабанду до 17 січня 2012 р. Переміщення або дії, спрямовані на переміщеннязазначенихтоварівчерезмитнийкордонУкраїнипозамитнимконтролем абозприховуваннямвіднього, тягнеадміністративнувідповідальністьзастаттями482 або483 МК. Тіпредмети, яківизнаютьсяпредметомконтрабандизачинноюредакцією ст. 201 КК, визнавались такими і за попередньою редакцією цієї статті.

Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю деяких предметів кваліфікується тільки за спеціальними нормами, зокрема це стосується наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів чи прекурсорів, фальсифікованих лікарських засобів (ст. 305 КК); підробленихнаціональноївалютиУкраїни, іноземноївалюти, державнихціннихпаперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК); творів, що пропагують культ насильства

іжорстокості (ст. 300 КК); предметів порнографічного характеру (ст. 301 КК).

3.Об’єктивна сторона контрабанди виражається в незаконному переміщенні будь-якого із зазначених у ст. 201 КК предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

4.Митний кордон – це межі митної території України. Митний кордон збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України (відповідно до ст. 10 МК).

5.Митний контроль визначається як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм МК, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

255

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

6.Під переміщенням слід розуміти переміщення відповідних предметів на митну територію України або з цієї території чи по такій території транзитом. Митну територію України становлять: територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установкиіспоруди, створеніувиключній(морській) економічнійзоніУкраїни, на які поширюється виключна юрисдикція України. Для цілей застосування положень розділів V і IX МК території вільних митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України (див. ст. 9 МК).

7.Переміщення предметів контрабанди поза митним контролем означає: 1) поза місцем розташування митногооргану; 2) позаробочимчасом, установленим длянього, і без виконання митних формальностей; 3) з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами мит-

ного органу (див. ст. 482 МК зі змінами, внесеними Законом України від 7 червня

2012 р. № 4915-VI // ГУ. – 2012. – 7 лип. (№ 122)). Під останніми розуміються праців-

ники центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, спеціалізованих митних органів, митниць та митних постів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у ст. 544 МК, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-тех- нічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби (відповідно до статей 543 та 569 МК).

8.Переміщення предметів контрабанди з приховуванням від митного контролю

може здійснюватись: 1) звикористанням спеціально виготовленихсховищ(тайників) таіншихзасобівабоспособів, щоутруднюютьвиявленнятакихпредметів; 2) шляхом надання одним предметам вигляду інших; 3) з поданням митному органу як підстави для переміщення предметів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості (див. ст. 483

МК зі змінами, внесеними Законом України від 7 червня 2012 р. № 4915-VI // ГУ. – 2012. – 7 лип. (№ 122)).

Спеціально виготовлене сховище (тайник) – сховище, виготовлене з метою неза-

конного переміщення предметів через митний кордон України, а також обладнані та пристосовані з цією метою конструктивні ємності чи предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо (див. п. 53 ч. 1 ст. 4 МК).

Використанняміншихзасобівабоспособів, щоутрудняютьвиявленняпредметів,

визнається приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головних уборах, речах особистого користування, на тілі або в організмі людини або тварини тощо.

Надання одним предметам вигляду інших – це зміна зовнішніх ознак, за якими відбувається ідентифікація предмета – визначення його належності до предметів певного виду. Така зміна, зокрема, може здійснюватися шляхом: а) зміни стану предмета, наприклад із рідкого на твердий; б) зміни форми самого предмета; в) нанесення на сам предмет фарби, позначень, ярликів, етикеток тощо; г) зміни тари чи упаковки тощо.

256

Стаття 201

ПідставоюдляпереміщенняпредметівчерезмитнийкордонУкраїниєпередбачені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон, зокрема, це може бути митна декларація, то- варно-транспортні документи, спеціальні дозволи, які надаються в установленому законодавством порядку відповідними державними органами. Конкретизовані переліки документів, які необхідні для здійснення митного контролю, наведені у ст. 335 МК.

Підробленими слід вважати як цілком фальшиві документи, так і справжні, у які внесенінеправдивівідомостіабоокремізміни, щоперекручуютьзмістінформаціїщодо фактів, якінимизасвідчуються, атакождокументизпідробленимивідбиткамипечаток, штампів, підписами тощо. Під одержаними незаконним шляхом розуміють документи, які особа одержала за відсутності законних підстав або з порушенням встановленого порядку. До8 липня2012 р., колинабраличинностівищезазначенізмінидост. 483 МК, у цій статті МК (а ще раніше у ст. 352 МК від 11 липня 2002 р.) йшлося про надання документів, що містять неправдиві дані, а зміст останніх визначався шляхом тлумаченнязакону– якнеправдивівідомостіщодосутностіугоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо відправника або одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщаються тощо. Приховуванням від митного контролюзвикористаннямдокументів, щомістятьнеправдивідані, судовоюпрактикою визнавались і випадки, коли предмети умисно ввозились в Україну в режимі тимчасового ввезення або під виглядом транзиту через її територію, а фактично з метою їх ре-

алізації в Україні (див. п. 6 ППВСУ «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 3 червня 2005 р. № 8). У чинній редакції ст. 483 МК неправдиві відомості конкретизовані законодавцем.

9.Злочинвважаєтьсязакінченимзмоментуфактичногонезаконногопереміщення предметів контрабанди через митний кордон України, а до цього моменту, згідно зі ст. 17 КК, особаможедобровільновідмовитисявіддоведеннязлочинудокінця. ПВСУ визнаєдобровільнувідмовуможливоюдомоментуприйняттямитниморганоммитної декларації (див. п. 8 зазначеної ППВСУ).

Замахнаконтрабандумаємісце, якщоїїпредметивиявленодопереміщеннячерез митний кордон України (під час огляду чи переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, багажу або особистого огляду тощо), і кваліфікується за ч. 3 ст. 15

іст. 201 КК.

10.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпрямимумислом. Мотивімета не мають значення для кваліфікації контрабанди.

11.Суб’єктконтрабанди– особа, якадосягла16-річноговіку. Вчиненняконтрабанди службовою особою з використанням свого службового становища кваліфікується за ч. 2 ст. 201 КК, а за попередньою редакцією цієї статті додатково кваліфікувалось за ст. 364 КК або іншою статтею КК про злочин у сфері службової діяльності.

12.Частина 2 ст. 201 КК передбачає відповідальність за контрабанду, вчинену:

а) за попередньою змовою групою осіб (див. ч. 2 ст. 28 КК і коментар до неї); б) осо-

бою, раніше судимою за контрабанду, тобто особою, яка раніше була засуджена за частинами 1 чи 2 ст. 201 КК або за ст. 70 КК 1960 р. і судимість з якої не знята й не погашена у встановленому законом порядку; в) службовою особою з використанням службового становища.

257

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

Востанньомувипадкуйдетьсяпроосіб, якіпідпадаютьпідвизначенняслужбових осіб, наведене у ч. 3 ст. 18 КК, і вчинили самостійно чи у співучасті з іншими особами переміщення будь-якого із зазначених у ст. 201 КК предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю з використанням свого службового становища. Дії службової особи, яка, використовуючисвоєслужбовестановище, незаконнозвільнилаіншуособувідмитногоконтролю чи іншим чином усунула перешкоди незаконному переміщенню іншою особою предметів через митний кордон, або сприяла такому переміщенню порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь, кваліфікуються як пособництво в контрабанді за ч. 5 ст. 27 таст. 201 ККізанаявностіпідставяквідповіднийзлочинусферіслужбової діяльності. Прикваліфікації такихдій, якпоказуєпрактика, особливоїувагипотребує правильневстановленнясуб’єктивноїсторонизлочину. Наприклад, старшийінспектор митного поста С. був засуджений за те, що під час оформлення документів про транзит через митну територію України побутової техніки на суму 220 тис. 690 грн своєю печаткоюпосвідчив, щоданийтоварвивезенийзамежіУкраїни, утойчасякнасправді товар був вивантажений у м. Києві. Ці дії С. були кваліфіковані як пособництво вчиненню контрабанди товарів (у попередній редакції ст. 201 КК) та ухиленню від сплати податків, однак колегія суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ, розглянувшисправузаскаргоюосудженого, незнайшлапідтвердження пособництва, а визнала наявність у поведінці С. халатності – неналежного виконання своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді несплати податків на суму 175 тис. 354 грн (ч. 2 ст. 167 КК 1960 р.) (див.

Ухвалу від 9 липня 2002 р. // ВВСУ. – 2002. – № 6. – С. 17–19).

13.Контрабандаможепоєднуватисьзіншимизлочиннимидіяннями, зокрема, знезаконнимидіямизотруйнимиісильнодіючимиречовинами(ст. 321 КК), радіоактивними матеріалами (ст. 265 КК), вибуховими речовинами, зброєю, бойовими припасами (ст. 263 КК), підробленнямдокументів, печаток, штампівтабланківабозвикористанням підроблених документів (ст. 358 КК), порушенням порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю (ст. 333 КК), незаконним придбанням, збутом чи використанням спеціальних технічних засобів негласногоотриманняінформації(ст. 359 КК), ухиленнямвідсплатиподатківтазборів(ст. 212 КК), шахрайством з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК). У таких випадках вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю відповідних злочинів.

14.Контрабанду необхідно відрізняти від адміністративних правопорушень: недекларуваннятоварівтатранспортнихзасобівкомерційногопризначення(ст. 472 МК), пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-від- правленнях товарів, заборонених до такого пересилання (ст. 473 МК), порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарівнатериторіювільноїмитної зони, вивезення товарів за межі цієї території та/або встановленого законодавством порядку проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони (ст. 477 МК), перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів (ст. 481 МК), переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначеннячерезмитнийкордонУкраїнипозамитнимкордоном(ст. 482 МК) абозпри-

258

Стаття 2031

ховуванням від митного кордону (ст. 483 МК), та інших порушень митного законодавства, за які передбачена адміністративна відповідальність у гл. 68 МК.

Стаття 202. Виключена

(Статтю 202 «Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг» виключено Законом України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.; із 17 січня 2012 р. порушення порядку провадження господарської діяльності та порушення порядку зайняття діяльністю з надання фінансових послуг тягнуть адміністративну відповідальність відповідно за статтями 164 та 1668 КУпАП)

Стаття 203. Виключена

(Статтю 203 «Зайняття забороненими видами господарської діяльності» виключено Законом України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.; із 17 січня 2012 р. зайняттязабороненимивидамигосподарськоїдіяльності(завідсутностіознакдіяння, передбаченого КК) тягне адміністративну відповідальність за ст. 16416 КУпАП)

Стаття 2031. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва

1.Незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізація та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, –

караютьсяштрафомвідтрьохтисячдоп’ятитисячнеоподатковуванихмінімумів доходів громадян із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.

2.Тісамідії, якщовонивчиненіповторноабозапопередньоюзмовоюгрупою осіб, або вчинені у великих розмірах, –

караються штрафом від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.

Примітка. Під значним розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у двадцять разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходівгромадян; підвеликимрозміромслідрозумітивартістьдисківдлялазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у сто разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 2031 згідно із Законом України № 2953-III від 17 січня2002 р.; вредакціїзаконівУкраїни№2734-IV від6 липня2005 р. та№4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

259

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

1.Об’єкт злочину – суспільні відносини у сфері господарської діяльності, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць. Додатковим факультативним об’єктом цього злочину є авторське та суміжні права.

2.Предметомзлочинуможутьвиступати: 1) дискидлялазернихсистемзчитування; 2) матриці; 3) обладнання для виробництва дисків для лазерних систем зчитування; 4) сировина для їх виробництва.

Диск для лазерних систем зчитування – будь-який оптичний диск для лазерних систем зчитування іззаписом або зможливістю запису наньому інформації, щовідображає об’єкти авторського права чи суміжних прав, або без запису такої інформації. Не є предметом злочину, передбаченого ст. 2031 КК, диски для лазерних систем зчитування, які не є об’єктами експорту/імпорту, що: 1) ввозяться або вивозяться, пересилаються в міжнародних поштових та експрес-відправленнях фізичними особами

вкількості, яка не перевищує двадцяти екземплярів; 2) ввозяться або вивозяться, пересилаютьсявміжнароднихпоштовихтаекспрес-відправленняхюридичнимиосо- бами для забезпечення господарської діяльності без права або не з метою подальшого продажу або розповсюдження; 3) ввозяться або вивозяться з технічною документацією у складі обладнання.

Матриця – матеріальний носій у вигляді штампа або іншого аналогічного чи еквівалентного пристрою, який містить інформацію у цифровій формі і використовується для безпосереднього перенесення цієї інформації на диск для лазерних систем зчитування під час його виробництва.

Перелік основних вузлів для спеціалізованого обладнання з виробництва дисків для лазерних систем зчитування і матриць затверджується КМУ, а сировиною, що використовується у їх виробництві, є оптичний полікарбонат.

3.Зоб’єктивноїсторонизлочинвиражаєтьсяунезаконномувчиненнізбудь-яким із названих вище предметів хоча б однієї із зазначених у ч. 1 ст. 2031 КК дій: 1) виробництво; 2) експорт; 3) імпорт; 4) зберігання; 5) реалізація; 6) переміщення – за наявності в них значного розміру.

4.Відносини у сфері виробництва, експорту, імпорту зазначених предметів регулюються законами України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17 січня 2002 р. № 2953-ІІІ (ВВРУ. – № 17. – 2002. – Ст. 121), «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. (ВВРУ. – № 36. – 2000. – Ст. 299), «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 р. (ВВРУ. – 2001. – № 43. – Ст. 214), а також міжнародними договорами України.

При з’ясуванні змісту зазначених у ст. 2031 КК дій і їх незаконності вирішальне значення має те, що норма про цей злочин у сфері господарської діяльності напряму кореспондуєположеннямЗаконуУкраїни«Проособливостідержавногорегулювання діяльностісуб’єктівгосподарювання, пов’язаноїзвиробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17 січня 2002 р. У статті 1 цього Закону незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва (саме так названа ст. 2031 КК) визначено як виробництво,

260