Методичні рекомендації щодо відповідей на запитання теоретичного курсу

Відповідаючи на запитання, слід зазначити як і за рахунок чого ті чи інші технічні засоби або передова технологія сприяють підвищенню безпеки руху поїздів, зниженню витрат на перевезення збільшення пропускної і переробної спроможності залізниць.

Відповідь на перше і друге запитання повинна розкривати роль транспорту в економіці країни. Необхідно розкрити поняття єдиної транспортної системи, викласти основні принципи її формування. Окремі види транспорту слід порівнювати по питомій вазі вантажообігу в загальному відправленні вантажів, собівартості перевезень, а також по інших показниках. При цьому слід назвати сфери використання кожного виду транспорту.

Відповідь на запитання 3, 5 потрібно почати з короткої характеристики комплексу основних залізничних пристроїв і господарств, відмітити значення узгодженої роботи усіх ланок залізничного транспорту, дати структуру управління залізничним транспортом. Потім характеризуються найважливіші кількісні і якісні показники роботи залізниць: вантажообіг, пасажирообіг, вантажонапруженість, продуктивність праці, собівартість перевезень, обіг вагона, статичне і динамічне навантаження, продуктивність вагона та локомотива.

Відповідаючи на запитання 9 – 14, особливу увагу слід приділити завданням забезпечення безпеки руху поїздів, підвищення надійності залізничної колії. Характеризуючи верхню будову колії, слід розповісти про ефективність використання більш важких рейок при залізобетонних шпалах.

При відповіді на 18 запитання необхідно вказати функції пунктів технічного обслуговування вантажних вагонів. Слід підкреслити необхідність не протиставлення універсалізації і спеціалізації, а оптимального їх об’єднання у процесі експлуатації вантажних вагонів.

Відповідь на запитання 26 повинна містити поняття про повну і корисну довжину станційних колій, вимоги до їх розміщення в плані та профілі, принципи спеціалізації станційних колій і парків.

При відповіді на запитання 27 студент приводить призначення і класифікацію залізничних станцій, характеризує маневрову роботу, викладає принципи встановлення класності станцій, дає короткий зміст і призначення техніко-розпорядчого акту станції. Відзначається роль технологічного процесу і називаються основні принципи його розробки.

Відповідаючи на запитання 30, слід особливу увагу акцентувати на проблемі підвищення продуктивності гірок, механізації і автоматизації сортувального процесу. При використанні ГАЦ, АРС, АЗШР і ТГЛ, впровадження на гірках паралельного розпуску.

При відповіді на запитання 33 характеризуються система управління рухом поїздів, визначаються завдання і роль диспетчерського управління. Слід особливо підкреслити важливість підвищення маси поїздів і прискорення обігу вагонів.

Відповідаючи на запитання 36, необхідно викласти основні поняття про планування пасажирських перевезень, раціоналізацію та планування вантажних перевезень. Слід коротко описати плани вантажних перевезень і показники, що плануються.

Відповідаючи на запитання 37, необхідно зазначити, у чому полягає ефективність маршрутизації з місць навантаження, спираючись на які принципи встановлюється оптимальний варіант плану формування поїздів, привести класифікацію вантажних поїздів згідно з планом формування.

При відповіді на запитанні 38-39 слід показати, із чого складаються основні елементи графіка руху поїздів; які станційні інтервали існують на одноколійних лініях:

– інтервал схрещення поїздів (1–2 хв.);

– інтервал неодночасного прибуття двох поїздів зустрічних напрямків ( 2–4 хв.);

– інтервал прибуття вантажного поїзда перед пасажирським при обгоні;

– інтервал відправлення вантажного поїзда за пасажирським.

Величина міжпоїзного інтервалу при автоматичному блокуванні визначається з розрахунку прямування поїздів з розділенням трьома блок-ділянками і середньої ходової швидкості:

,

(1)

де – довжина блок-ділянки, м;

–довжина поїзда, м;

–середня ходова швидкість руху вантажного поїзда, км/год.

При відповіді на 41 запитання необхідно знати основні типи паралельних графіків руху поїздів на одноколійних перегонах:

а) непакетний парний, період якого складається з таких елементів:

,

(2)

де – час ходу поїздів по перегону, хв.;

–станційні інтервали неодночасного прибуття, хв.;

–час на сповільнення поїзда, хв.

б) пакетний графік має період збільшений на у порівнянні з непакетним графіком за умови, що,таде мінімальні інтервали для вантажних поїздів.

Слід відмітити, що використання пакетного графіка є одним із ефективних способів збільшення пропускної спроможності одноколійної лінії.

Розрахунок наявної пропускної спроможності одноколійної лінії проводиться по обмежувальному перегону, де період графіка максимальний.

(3)

де – час технологічних перерв за добу (приймається на одноколійних лініях 60 хв., на двоколійних – 120 хв.);

–коефіцієнт, що враховує надійність технічних засобів ();

–період графіка руху на обмежувальному перегоні.

На двоколійних лініях при напівавтоматичному блокуванні період графіка визначається сумою величин часу ходу вантажного поїзда обмежувальним перегоном і інтервалом попутного прямування в кожному напрямку окремо ().

На відміну від пропускної перевізна спроможність лінії вимірюється в мільйонах тонн вантажів, що перевезені за рік. Перевізна спроможність залежить як від технічного оснащення лінії, так і від засобів, що змінюються – кількості локомотивів, локомотивних бригад, палива і та ін.

Відповідаючи на запитання «Збільшення пропускної спроможності ліній», необхідно назвати основні організаційні та технічні заходи на одноколійних та двоколійних лініях. На одноколійних лініях слід в першу чергу використовувати організаційні заходи: удосконалення графіка руху поїздів – використання пакетного графіка при автоматичному блокуванні, відкриття блок-постів на дільницях з напівавтоматичним блокуванням. З технічних заходів слід рекомендувати введення автоматичного блокування замість напівавтоматичного; заміну локомотивів на потужніші. На двоколійних лініях рекомендується скорочення міжпоїзних інтервалів прямування вантажних поїздів при автоблокуванні або відкриття блок-постів при напівавтоблокуванні.

Для збільшення провізної спроможності ліній використовуються такі засоби, як поєднання поїздів з локомотивами у середині або подвійна тяга, а також підвищення маси і довжини вантажних і пасажирських поїздів.

Також, необхідно підкреслити комплексність визначення пропускної спроможності з урахуванням всіх пристроїв залізничного транспорту (перегонів, станцій, пристроїв енергопостачання і та ін.). Необхідно дати повну відповідь на запитання щодо збільшення пропускної та перевізної спроможності.

Відповідаючи на запитання 42, необхідно викласти порядок визначення потреби в матеріалах і обладнанні, складання планів постачання. Показати організацію отримання матеріалів і доставки їх користувачам.