21. Теорія монополістичної конкуренції. Максимізація прибутку.

Характеристики монополістичної конкуренції:

1. велика кількість дрібних/середніх фірм;

2.диференціація товарів;

3. вільний вхід/вихід;

4. вільний доступ до інформації.

Фірма максимізує прибуток в короткостроковому періоді встановлюючи об’єм випуску за умови МС=МR.

У довгостроковому періоді монополістична конкуренція максимізує прибуток за умови LMC=LMR.

Ціна, максимізуючи довгостроковий прибуток буде нижча, ніж ціна, максимізуючи короткостроковий прибуток, так як попит є більш еластичним на довгострокових тимчасових інтервалах.

В довгостроковому періоді становище рівноваги виробника, який діє в умовах монополістичної конкуренції, є для суспільства менш бажаним, ніж фірми, які діють в умовах чистої конкуренції. В умовах монополістичної конкуренції ціна перевищує граничні витрати, що означає недорозподілення ресурсів для даного продукту, а ціна перевищує мінімальні середні валові витрати, що вказує на те, що споживачі не отримують продукцію за найнижчою ціною, яка б відповідала витратам.

Диференціація продукції забезпечує спосіб, яким фірми в умовах монополістичної конкуренції можуть компенсувати тенденцію наближення до нуля економічного прибутку в довгостроковому періоді. За рахунок зміни продукції і витрат на рекламу фірма може збільшити попит на свою продукцію у більшій мірі, ніж збільшаться її витрати.

Диференціація продукції забезпечує споживача більшою різноманітністю товарів в кожний конкретний момент та покращення якості продукції з часом.

На практиці конкуруючі монополісти бажають досягти такої комбінації ціни, випуску та реалізації, які максимізують прибуток.

22. Теорії олігополії: Теорія Курно. Моделі дуополії і теорія ігор.

Олігополія, характеристики:

1. невелика кількість фірм (2-8);

2. диференційований або однорідний продукт;

3. ускладнений вхід/вихід;

4. ускладнений доступ до інформації.

Французький економіст Антуан Курно змоделював ситуацію, при якій на ринку є лише 2 фірми, які ведуть конкурентну боротьбу між собою. При цьому якщо фірма 1 вважає, що фірма 2 не буде випускати продукцію взагалі, то вона виходячи зі своїх можливостей буде випускати 75 одиниць продукції. Якщо ж вона передбачає, що фірма 2 випускатиме, наприклад, 25 одиниць продукції, то фірма 1 запланує випуск на рівні 50 одиниць продукції. Точно так поступає фірма 2 по відношенню до фірми 1. І коли обидві фірми правильно передбачають обсяг випуску один одного і встановлюють свої обсяги, тоді на ринку встановлюється рівновага, яку пізніше назвали рівновагою Курно. Рівновага Курно означає, що кожна з фірм правильно передбачила обсяг випуску свого конкурента, що дозволяє кожній фірмі максимізувати прибуток. Сукупний обсяг випуску такий, при якому MC=MR.

Моделі олігополій:

1. модель ламаної кривої попиту (ця крива разом з кривою граничного доходу допомагають пояснити негнучкість цін, яка характеризує такі ринки, хоча вони не пояснюють рівня ціни);

2. таємні змови (для учасників таємних змов характерна тенденція до максимізації спільних прибутків);

3. цінове лідерство (більша або найбільш ефективна фірма в галузі підвищує ціни, а інші слідують за нею);

4. витрати плюс.

Олігополісти надають велике значення неціновій конкуренції.

Дуополія – олігополія з двох фірм. Теорія ігор показує, що:

- олігополії являються взаємозалежними при проведенні цінової політики;

- змова збільшує прибуток олігополій;

- олігополісти спокушаються порушенням змови.

На олігополістичних ринках не досягаються ні виробнича ефективність, ні ефективність розміщення ресурсів. Вони сприяють технічному прогресу.